1.1. Державне підприємство "Новотроїцький елеватор" Державного агентства резерву України (далі - ДП "Новотроїцький елеватор") звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Аграрного фонду про стягнення заборгованості в сумі 1 519 372,01 грн.

1.2. Позовна заява мотивована тим, що в порушення Аграрним фондом умов договорів складського зберігання зерна № 137-5 від 12.03.2009 та № 19/11 від 08.04.2011 в частині оплати вартості наданих ДП "Новотроїцький елеватор" послуг зберігання зерна, у відповідача утворилась заборгованість. Матеріально-правовою підставою позову визначено статті 525, 526, 530, 610, 629 Цивільного кодексу України.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.11.2017 у справі № 910/17838/17 позов задоволено. Суд стягнув з Аграрного фонду на користь Державного підприємства "Новотроїцький елеватор" Державного агентства резерву України 1 519 372,01 грн - заборгованості за договором складського зберігання.

2.2. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2018 у справі № 910/17838/17 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

2.3. Господарськими судами встановлено такі обставини:

- між Державним підприємством "Новотроїцький елеватор" (зерновий склад) та Аграрним фондом (поклажодавець) 12.03.2009 укладено договір складського зберігання зерна № 137-5 (далі - договір-1);

- пунктом 1.1 договору-1 встановлено, що поклажодавець зобов'язується передати на зберігання зерновому складу зерно продовольчої пшениці (об'єкт державного цінового регулювання), якість якого відповідає ДСТУ 3768-2004 (далі - зерно), за заліковою вагою в кількості, яка визначається по фактичній кількості зерна, що надійшло на карточку поклажодавця і засвідчується відповідними складськими документами, а зерновий склад зобов'язується прийняти таке зерно для зберігання на визначених цим договором умовах і в установлений строк повернути його поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому цим договором та законодавством;

- згідно з п. 3.1.1 договору-1 зерновий склад зобов'язаний прийняти від поклажодавця зерно фактичної якості, але не вище обмежувальних кондицій, забезпечити його належне зберігання у повному обсязі та здійснити відпуск поклажодавцеві всієї кількості зерна, що фактично зберігається на день відпуску. Нестача в межах покращення якості по вологості - не більше 0,5 %, смітній домішці - не більше 0,2 %, а також природних втрат в залежності від терміну зберігання списується за рахунок поклажодавця;

- пунктом 3.1.5 договору-1 визначено, що зерновий склад зобов'язаний видати складські документи на зерно не пізніше наступного робочого дня після прийняття його до зберігання. У разі видачі простого або подвійного складського свідоцтва зерновий склад здійснює страхування зерна від ризиків випадкової загибелі, знищення, нестачі, пошкодження та втрат за дорученням і за рахунок коштів поклажодавця;

- сторони погодили пунктом 7.1 договору-1, що строк зберігання зерна - до пред'явлення вимоги поклажодавцем;

- зерновий склад зобов'язаний зберігати зерно, придбане за кошти державного бюджету, до пред'явлення поклажодавцем вимоги про його повернення (п. 7.3. договору-1);

- відповідно до п. 4.3 договору-1, з урахуванням додаткової угоди від 10.09.2010, розмір відшкодування витрат за зберігання однієї тонни пшениці за 30 календарних днів становить 17,50 грн;

- згідно з п. 3.3.2 договору-1 поклажодавець зобов'язаний своєчасно розрахуватися за надані послуги з приймання, зберігання, відвантаження, а також надані додаткові послуги в порядку, визначеному підпунктом 3.1.4 цього договору;

- сторони пунктом 4.1 договору-1 погодили, що розрахунки за надані послуги проводяться в грошовій формі з урахуванням податку на додану вартість. Оплата послуг зернового складу здійснюється поклажодавцем за рахунок бюджетних коштів;

- поклажодавець сплачує вартість послуг із зберігання зерна з моменту передачі зерна поклажодавця на зберігання зерновому складу на підставі актів наданих послуг та розрахунку обсягів коштів зберігання зерна як об'єкту державного цінового регулювання в строк до ------ 200----- року (п. 4.4. договору-1);

- договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань у повному обсязі (п.8.1 договору-1);

- між Державним підприємством "Новотроїцький елеватор" та Аграрним фондом 08.04.2011 також укладено договір складського зберігання зерна № 19/11 (далі - договір-2);

- пунктом 1.1 договору-2 передбачено, що поклажодавець зобов'язується передати на зберігання зерновому складу зерно пшениці (об'єктів державного цінового регулювання), якість яких відповідає діючим ДСТУ (далі - зерно), за заліковою вагою в кількості, яка визначається по фактичній кількості зерна, що надійшло на карточку поклажодавця і засвідчується відповідними складськими документами, а зерновий склад зобов'язується прийняти таке зерно для зберігання на визначених цим договором умовах і в установлений строк повернути його поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому цим договором та законодавством;

- згідно з п. 3.1.1 договору-2 зерновий склад зобов'язаний прийняти від поклажодавця зерно фактичної якості, але не вище обмежувальних кондицій, забезпечити його належне зберігання у повному обсязі та здійснити відпуск поклажодавцеві всієї кількості зерна, що фактично зберігається на день відпуску. Нестача в межах покращення якості по вологості - не більше 0,5 %, смітній домішці - не більше 0,2 %, а також природних втрат в залежності від терміну зберігання списується за рахунок поклажодавця;

- зерновий склад зобов'язаний видати складські документи на зерно не пізніше наступного робочого дня після прийняття його до зберігання. У разі видачі простого або подвійного складського свідоцтва зерновий склад здійснює страхування зерна від ризиків випадкової загибелі, знищення, нестачі, пошкодження та втрат за дорученням і за рахунок коштів поклажодавця (пунктом 3.1.5 договору 2);

- пунктом 7.1 договору-2 встановлено, що строк зберігання зерна - до пред'явлення вимоги поклажодавцем;

- відповідно до п. 7.3. договору-2 зерновий склад зобов'язаний зберігати зерно, придбане за кошти державного бюджету, до пред'явлення поклажодавцем вимоги про його повернення;

- згідно із пунктом 4.3 договору-2 розмір відшкодування витрат за зберігання за тонну пшениці за 30 календарних днів становить 17,50 грн;

- ціна договору становить 61 504,87 грн. (п. 4.7 договору-2);

- пунктом 3.3.2 договору-2 передбачено, що поклажодавець зобов'язаний відшкодувати витрати з приймання, зберігання, відвантаження, а також витрати, що виникають в порядку, визначеному підпунктом 3.1.4. цього договору;

- поклажодавець відшкодовує витрати із зберігання зерна з моменту передачі зерна поклажодавця на зберігання зерновому складу на підставі актів наданих послуг та розрахунку обсягів коштів зберігання зерна як об'єкту державного цінового регулювання (п. 4.4 договору-2);

- згідно з п. 4.1 договору-2 розрахунки за надані послуги проводяться в грошовій формі з урахуванням податку на додану вартість. Оплата послуг зернового складу здійснюється поклажодавцем за рахунок бюджетних коштів;

- відповідно до п. 4.8 договору-2 у разі підтвердження факту відсутності зерна поклажодавця на складах зберігача (на підставі акту перевірки наявності та стану зберігання зерна) чи погіршення його якісних показників (на підставі документу, виданого повноважним органом), оплата послуг за зберігання зерна визначеного у пункті 1.1. розділу 1 договору, поклажодавцем припиняється до вирішення питання згідно вимог чинного законодавства України (в редакції додаткового договору № 10 від 31.12.2011);

- договір набирає чинності з моменту підписання та скріплення печатками і діє до 31.12.2011, але у будь - якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань у повному обсязі. Дія договору розповсюджується на відносини між сторонами, що виникли з 01.03.2011 (п. 8.1 договору-2);

- сторони вносили зміни щодо продовження умов договору 2, а саме: додатковим договором № 10 від 31.12.2011 - до 31.12.2012; додатковим договором без дати та номеру - до 31.12.2014; додатковим договором б/н від 31.12.2014 - до 31.12.2015;

- договори 1 та 2 підписані уповноваженими представниками зернового cкладу і поклажодавця та скріплені печатками обох сторін;

- листами № 79 від 05.05.2016 та №114 від 02.08.2017 ДП "Новотроїцький елеватор" проінформував Аграрний фонд про наявність заборгованості за надані послуги зберігання зерна та необхідність погашення суми боргу;

- листом № 40-09/1092 від 26.12.2016 Аграрний фонд повідомив позивача про відсутність можливості для здійснення оплати за спірними договорами 1 та 2;

- невиконання Аграрним фондом вимог, заявлених ДП "Новотроїцький елеватор", стало підставою для звернення останнього до суду за захистом своїх прав з позовними вимогами.

2.4. Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що Аграрний фонд в порушення покладеного на нього законом та договором обов'язку, своє зобов'язання щодо оплати за зберігання зерна не виконав, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

2.5. Не погоджуючись із висновком суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції констатував наявність правових відносин між ДП "Новотроїцький елеватор" та Аграрним фондом, проте визнав передчасним висновок суду першої інстанції про задоволення позову виходячи з того, що строк оплати за вказаними договорами не настав, оскільки сторони, погодивши порядок відшкодування витрат зерновому складу за зберігання зерна, зокрема, на підставі актів виконаних робіт, не виконали при цьому погоджені умови договору щодо надсилання вказаних актів на адресу Аграрного фонду.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2018, Державне підприємство "Новотроїцький елеватор" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2017 залишити в силі.

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги Державного підприємства "Новотроїцький елеватор":

- за переконанням ДП "Новотроїцький елеватор" постанова суду апеляційної інстанції є такою, що не ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні в судовому процесі обставин справи в їх сукупності, що стало наслідком надання їм невірної оцінки;

- в порушенням норм матеріального права суд апеляційної інстанції невірно застосував статтю 530 Цивільного кодексу України;

- суд апеляційної інстанції, зазначаючи про відсутність актів наданих послуг на виконання п. 4.4 договорів № 1 та № 2, на надав оцінки листу № 114 від 02.08.2017 як підтвердження однієї з вимог про погашення заборгованості.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

4.1. Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

4.2. Судами попередніх інстанцій встановлено, що укладені правочини за своїм змістом та правовою природою є договорами зберігання, які підпадають під правове регулювання норм глави 66 Цивільного кодексу України (435-15) .

4.3. Правовідносини зі зберігання зерна регулюються нормами Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" (37-15) .

4.4. Відповідно до частини 1 статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

4.5. Згідно зі статтею 938 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

4.6. Статтею 946 Цивільного кодексу України визначено, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

4.7. Відповідно до статті 957 Цивільного кодексу України за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.

Договір складського зберігання, укладений складом загального користування, є публічним договором.

Письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене складським документом.

4.8. Згідно з пунктами 10, 24 статті 1 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні" зберігання зерна - це комплекс заходів, що включають приймання доробку, зберігання і відвантаження зерна;

складські документи на зерно - це товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа.

4.9. Статтею 43 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні" унормовано, що якщо зерновий склад приймає зерно на зберігання без видачі простого або подвійного складського свідоцтва, то для підтвердження прийняття зерна на зберігання він повинен видати складську квитанцію.

4.10. Згідно з пунктом 1 Порядку випуску бланків складських документів на зерно, їх передачі та продажу зерновим складам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 510 від 11.04.2003, підставою для видачі складських документів на зерно є прийняття зерна зерновим складом на зберігання.

4.11. Відповідно до пункту 1.1 Положення про обіг складських документів на зерно, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики України №198 від 27.06.03 р. (z0605-03) (далі - Положення), складськими документами на зерно є складська квитанція, просте та подвійне складські свідоцтва.

Бланки складських документів на зерно є бланками документів суворої звітності. Їх виготовлення, отримання, доставка, облік, зберігання, видача, списання проводяться згідно з чинним законодавством (пункт .1.3 Положення).

4.12. Судом першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, на підставі поданих сторонами доказів встановлено факт прийняття ДП "Новотроїцький елеватор" зерна на зберігання від Аграрного фонду (поклажодавця), в зв'язку з чим суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність між ДП "Новотроїцький елеватор" та Аграрним фондом правовідносин, пов'язаних із зберіганням зерна.

4.13. Предметом спору у справі є матеріально-правова вимога про стягнення з Аграрного фонду на користь ДП "Новотроїцький елеватор" заборгованості за договорами 1 та 2 з оплати наданих ДП "Новотроїцький елеватор" послуг зі складського зберігання зерна.

4.14. Згідно з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

4.15. Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

4.16. За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

4.17. Згідно статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

4.18. Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" плата за зберігання зерна, строки її внесення встановлюються договором складського зберігання зерна.

4.19. Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

4.20. Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 Цивільного кодексу України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.

4.21. При цьому статтею 530 Цивільного кодексу України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, відтак останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо.

4.22. Судами попередніх інстанцій встановлено, що за умовами обох договорів (пункти 4.4.) поклажодавець сплачує вартість послуг із зберігання зерна з моменту передачі зерна поклажодавця на зберігання зерновому складу на підставі актів наданих послуг та розрахунку обсягів коштів зберігання зерна як об'єкту державного цінового регулювання в строк до ------ 200----- року.

4.23. Проте судами попередніх інстанцій відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України не надано правової оцінки та не визначено строку виконання Аграрним фондом грошового зобов'язання за договорами.

4.24. Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд зазначив про листи № 79 від 05.05.2016 та № 114 від 02.08.2017, проте не надав їм належної правової оцінки відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, зокрема, судом не встановлювалося чи направлялися зазначені листи поклажодавцю, оскільки настання строку виконання договору щодо оплати пов'язується із днем, коли боржник отримав зазначену вимогу. Не дав оцінки зазначеним листам і суд апеляційної інстанції.

4.25. Судом першої інстанції встановлено, що листом № 40-09/1092 від 26.12.2016 Аграрний фонд повідомив ДП "Новотроїцький елеватор" про відсутність можливості для здійснення оплати за спірними договорами.

4.26. Проте, ні місцевим судом, ні судом апеляційної інстанції не надано належної правової оцінки зазначеному листу, зокрема, суди не звернули уваги, що даний лист є відповіддю на лист ДП "Новотроїцький елеватор" № 175 від 21.11.2016. Залишилося поза увагою судів і те, що у листі Аграрного фонду, який судом першої інстанції зазначений в якості доказу, що підтверджує наявність заборгованості, визначено період зберігання з квітня 2014 року по липень 2016 року, що є відмінним від періоду заборгованості заявленого ДП "Новотроїцький елеватор".

4.27. Також колегія суддів вважає передчасним висновок суду апеляційної інстанції щодо не настання строку оплати за вказаними договорами, оскільки за умовами договорів поклажодавець сплачує вартість послуг із зберігання зерна з моменту передачі зерна поклажодавця на зберігання зерновому складу на підставі актів наданих послуг та розрахунку обсягів коштів зберігання зерна як об'єкту державного цінового регулювання. При цьому судом апеляційної інстанції встановлено відсутність доказів направлення зазначених документів.

4.28. Встановивши наявність між сторонами правовідносин із зберігання зерна, судом апеляційної інстанції не враховано, що кредитор може здійснити своє право пред'явлення вимоги як шляхом надіслання актів наданих послуг та розрахунків відповідно до умов договору, так і шляхом звернення до боржника листом, телеграмою, надіслання рахунка тощо. Акт надання послуг як документальне оформлення надання послуг лише підтверджує факт здійснення господарських операцій і носить формальний характер. Розрахунок обсягів коштів за зберігання зерна, в свою чергу, є документом, який містить лише розрахунок коштів, які підлягають сплаті за надані послуги. Наявність або відсутність актів та розрахунків не звільняє Аграрний фонд від обов'язку оплатити фактично надані послуги зі зберігання зерна за заявленою вимогою кредитором.

4.29. З урахуванням викладеного, рішення судів попередніх інстанцій не можна визнати обґрунтованими та такими, що ухвалені з дослідженням всіх доказів та встановленням всіх фактичних обставин справи.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

5.3. Згідно з частиною 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

5.4. З врахуванням викладеного, оскільки як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів Господарського процесуального кодексу України (1798-12) стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а у Верховного Суду відсутня процесуальна можливість з'ясувати дійсні обставини справи, що перешкоджає ухвалити нове рішення у справі, то це відповідно є підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій, та передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

5.5. Під час нового розгляду господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.