ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа № 922/3642/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючий, Білоуса В.В., Катеринчук Л.Й.,

за участю секретаря судового засідання Співака С.В.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк",

представник позивача - Семенчук В.Ю. (довіреність № 02-03/2819 від 20.09.2018),

відповідач - Фізична особа-підприємець Могельський Олег Валерійович,

представник відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк",

на рішення господарського суду Харківської області

від 21.05.2018

у складі судді Смірнової О.В.,

та постанову Харківського апеляційного господарського суду

від 13.08.2018

у складі колегії суддів: Гетьман Р.А., (головуючий), Сіверін В.І., Хачатрян В.С.,

у справі за позовом

Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк",

до Фізичної особи-підприємця Могельського Олега Валерійовича,

про стягнення 3 567 849, 36 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Могельського Олега Валерійовича про стягнення процентів, нарахованих за період з 16.08.2014 по 15.08.2017, в розмірі 139 378, 48 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ, станом на 16.08.2017 (25,598280), складає 3 567 849, 36 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.05.2018, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.08.2018 у справі № 922/3642/17, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Приймаючи такі рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що після направлення відповідачу письмового повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості, кредитний договір припинив свою дію та позивач втратив можливість нарахування та стягнення з відповідача відсотків за кредитним договором, оскільки їх нарахування поза строком дії кредитного договору не передбачено. Також суд першої інстанції, враховуючи відмову у задоволенні позову з підстав його необґрунтованості, дійшов висновку, що підстави для застосування позовної давності - відсутні.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Харківської області від 21.05.2018 та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.08.2018 у справі № 922/3642/17, Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулось з касаційною скаргою, в якій просило їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій ст.ст. 625, 629, 1048, 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), ст.ст. 86, 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ).

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 922/3642/17 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Пєсков В.Г. що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.09.2018.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняк В.Я. - головуючий, Катеринчук Л.Й., Пєсков В.Г. від 20.09.2018 прийнято справу № 922/3642/17 господарського суду Харківської області до провадження. Відкрито касаційне провадження у справі № 922/3642/17 господарського суду Харківської області за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на рішення господарського суду Харківської області від 21.05.2018 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.08.2018 у справі № 922/3642/17. Повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги відбудеться 23.10.2018. Надано учасникам справі строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 09.10.2018. Доведено до відома учасників справи, що нез'явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду касаційної скарги.

У зв'язку з відпусткою судді Пєскова В.Г. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 922/3642/17 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Білоус В.В, що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2018.

Ухвалою Верховного Суду від 22.10.2018 прийнято справу № 922/3642/17 до провадження у новому складі судової колегії та вирішено здійснити розгляд касаційної скарги у встановлену раніше ухвалою від 20.09.2018 дату - 23.10.2018.

В судове засідання 23.10.2018 з'явився уповноважений представник позивача, який надав пояснення у справі. Відповідач уповноваженого представника не направив, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 13.10.2008 між Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" та Фізичною особою-підприємцем Могельським Олегом Валерійовичем укладений Генеральний договір про надання кредитних послуг № 805/6/18/8-135, умовами якого встановлений загальний ліміт кредитування у сумі 1 200 000, 00 доларів США зі сплатою відсотків в розмірі 24 % річних в гривні, 16 % річних в доларах США, Євро та російських рублях та з кінцевим терміном погашення заборгованості 12.10.2018.

Згідно з пунктами 3 та 5 Генерального договору, надання кредитних послуг здійснюється шляхом укладання Додаткових угод до цього Договору, які визначають конкретні умови кредитування, а саме валюту, суму, мету, строк, форму надання грошових коштів, розмір процентної ставки, спосіб погашення заборгованості.

13.10.2008 між Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" та Фізичною особою-підприємцем Могельським Олегом Валерійовичем укладено Додаткову угоду № 1 до Генерального договору, згідно якої позивачем надано відповідачу кредитні кошти в розмірі 297 574, 83 доларів США зі сплатою 16 % річних, з графіком погашення щомісячно рівними частинами та з кінцевим строком погашення 12.10.2018.

Відповідно до п. 3.2.7. Додаткової Угоди №1 до Генерального договору, кредитор має право у випадку, передбаченому п. 2.10.3. цього Договору, у разі порушення позичальником зобов'язань, зазначених пп. 3.2.2., 3.3.2.-3.3.16. цього Договору, за письмовим повідомленням кредитора до позичальника, в односторонньому порядку розірвати цей Договір, що має наслідком дострокове, протягом 30 календарних днів від дня отримання позичальником відповідної письмової вимоги кредитора, виконання позичальником всіх своїх зобов'язань за Договором, а саме: повернення кредиту, сплату процентів, комісій, а також сплату можливої неустойки (пені, штрафу) та відшкодування збитків, завданих простроченням виконанням.

Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що в зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань щодо своєчасного погашення кредиту та відсотків, 25.01.2010 позивач звернувся до відповідача з листом-претензією № 11.4.1-01/96-347 з вимогою негайно погасити заборгованість за кредитом, відсотки за користування кредитом та нараховані штрафні санкції.

Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 13.03.2014 у справі № 1195/13 стягнуто з відповідача на користь позивача 286 749, 21 доларів США заборгованості за кредитом та 203 098, 53 доларів США заборгованості за процентами та штрафних санкцій.

З огляду на те, що відповідач не виконав зазначене рішення третейського суду, 01.09.2017 позивач направив на адресу відповідача вимогу про погашення боргу за нарахованими відсотками за період з 16.08.2014 по 15.08.2017, яка залишена без реагування, що й стало підставою для звернення до суду з даною позовною заявою.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Як вже зазначалось вище та це було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 25.01.2010 позивачем пред'явлено відповідачу вимогу про дострокове погашення всієї заборгованості, в той час як відсотки передбачені договором нараховані позивачем за період з 16.08.2014 по 15.08.2017.

Беручи до уваги вищевикладене, місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, дійшов вірного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Росії") щодо реалізації права на справедливий суд (п. 1 ст. 6 Конвенції): "одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру".

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У справі, що розглядається, Верховний Суд доходить висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням викладеного, не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України).

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" та залишення рішення господарського суду Харківської області від 21.05.2018 та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 13.08.2018 у справі № 922/3642/17 без змін.

У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенні без змін рішення суду першої та постанови суду апеляційної інстанцій, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Харківської області від 21.05.2018 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.08.2018 у справі № 922/3642/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді В.В. Білоус

Л.Й. Катеринчук