позивач - публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії - Волинського обласного управління публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України",

представники позивача - Коломійцев Д.І., адвокат (дов. від 01.02.2018),

відповідачі - державне підприємство "Сетам", товариство з обмеженою відповідальністю "Техновіт Агро", Ратнівський районний відділ державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Волинській області,

представники відповідачів: 1. не з'явився,

2. Кривошеєв М.В., адвокат (дов. від 30.11.2017),

3. не з'явився,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - фермерське господарство "Гурич",

представник третьої особи - не з'явився,

розглянув касаційні скарги державного підприємства "Сетам", товариства з обмеженою відповідальністю "Техновіт Агро", Ратнівського районного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Волинській області

на рішення господарського суду Волинської області від 16.04.2018 (головуючий суддя Войціховський В.А.)

та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.07.2018 (головуючий суддя Олексюк Г.Є., судді: Гудак А.В., Петухов М.Г.)

у справі № 903/145/18

за позовом публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Волинського обласного управління публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі - ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії)

до: державного підприємства "Сетам" (далі - ДП "Сетам"), товариства з обмеженою відповідальністю "Техновіт Агро" (далі - ТОВ "Техновіт Агро"), Ратнівського районного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Волинській області (далі - ВДВС),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - фермерське господарство "Гурич" (далі - ФГ "Гурич"),

про визнання недійсними електронних торгів.

За результатами розгляду касаційних скарг Касаційний господарський суд

ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії звернулося до господарського суду Волинської області з позовом до: ДП "Сетам", ТОВ "Техновіт Агро" та ВДВС (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) про визнання недійними електронних торгів з реалізації майна, що є предметом іпотеки, а саме: приміщення зерноскладу, загальною площею 897,1 кв.м, яке знаходиться за адресою: Волинська обл., Ратнівський район, с. Самари (Язавні), вул. Радянська, 1а, оформлених протоколом від 14.02.2018 № 316497 проведення електронних торгів та актом державного виконавця Ратнівського районного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Волинській області від 27.02.2018 про реалізацію предмета іпотеки.

Позов мотивовано тим, що при проведенні електронних торгів з реалізації майна, що є предметом іпотеки мало місце порушення вимог Закону України "Про іпотеку" (898-15) та Порядку реалізації арештованого майна, який затверджений наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5 (z1301-16) , що вплинуло на результати торгів.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 06.03.2018 зі справи № 903/145/18 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача залучено ФГ "Гурич".

Рішенням господарського суду Волинської області від 16.04.2018 у справі № 903/145/18, яке залишене без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.07.2018, позов задоволено повністю, з посиланням на його обґрунтованість. Стягнуто з ВДВС на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії 1762,00 грн. судового збору за подання позовної заяви та 881,00 грн. судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

ДП "Сетам", ТОВ "Техновіт Агро" та ВДВС, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять суд касаційної інстанції судові акти попередніх інстанцій зі справи скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Так, згідно з доводами скаржників, викладеними у їх касаційних скаргах:

- судами попередніх інстанцій довільно розтлумачено приписи частини третьої статті 46 Закону України "Про іпотеку", без урахування положень Порядку реалізації арештованого майна, який затверджений наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5 (z1301-16) (далі - Порядок), що вплинуло на результат розгляду справи;

- жодних положень, які б прямо встановлювали заборону визнавати (оголошувати) переможцями електронних торгів з реалізації предмета іпотеки третього і наступного за ним учасників електронних торгів в результаті відмови від підписання протоколу чи невнесення першими двома переможцями належної суми за придбане майно Закон України "Про іпотеку" (898-15) не містить;

- судами не було встановлено наявність порушених прав та інтересів позивача, який оспорює результати торгів. Реалізація арештованого майна за вищою ціною (аніж стартова ціна) не порушує прав позивача, оскільки сприяє одержанню ним коштів для погашення заборгованості за рахунок майна боржника та виконанню рішення суду безвідносно до того, що переможець торгів був п'ятим серед учасників;

- судами не враховано те, що визнання переможцем торгів ТОВ "Техновіт Агро" відповідає вимогам статей 45 та 46 Закону України "Про іпотеку";

- судами не були враховані висновки, які викладені у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 зі справи № 6-144цс16;

- суд першої інстанції неправильно розподілив судові витрати зі справи, помилково поклавши їх у повному обсязі на ВДВС.

У відзивах на касаційні скарги ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії просило залишити касаційні скарги ДП "Сетам", ТОВ "Техновіт Агро" та ВДВС без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін, зазначаючи про їх законність та обґрунтованість.

Розгляд касаційних скарг у справі № 903/145/18 відкладався до 18.10.2018.

16.10.2018 до Суду надійшло клопотання від ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії про участь Банку в судовому засіданні 18.10.2018 в режимі відеоконференції.

У зв'язку з тим, що у судовому засіданні 18.10.2018 представник ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії приймав участь у загальному порядку, клопотання Банку про участь в судовому засіданні 18.10.2018 в режимі відеоконференції залишено Судом без розгляду.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення представників позивача та відповідача-2, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг ДП "Сетам", ТОВ "Техновіт Агро" та наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги ВДВС (в частині оскарження правильності розподілу судових витрат у справі) з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- на виконанні ВДВС перебуває зведене виконавче провадження № 21220555 щодо примусового виконання наказів господарського суду Волинської області у справах №№ 5/85-1, 5/86-1, 5/87-1, 02/143-1 про стягнення з ФГ "Гурич" на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" загалом 2 070 442,92 грн. заборгованості за кредитними договорами;

- 29.05.2008 між відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (іпотекодержатель) та ФГ "Гурич" (іпотекодавець) в якості забезпечення виконання зобов'язань фермерським господарством "Янцевич" (позичальник) за кредитним договором від 29.05.2008 №1019 з додатковими угодами до нього укладено іпотечний договір за реєстровим номером № 685/29, згідно з яким іпотекодавець передає в іпотеку, а іпотекодержатель приймає в іпотеку в порядку і на умовах, визначених у цьому договорі предмет іпотеки, що належить іпотекодавцю на праві власності, а саме: нерухоме майно - зерносклад А-1 площею 897,1 кв.м., критий тік Б-1 площею 884,4 кв.м., зерноплощадка В-1 площею 218,9 кв.м., розміщені по вул. Радянській, 1а в селі Самари Ратнівського району Волинської області;

- 21.09.2017 у межах виконавчого провадження № 21220555 державним виконавцем ВДВС проведено опис й арешт майна боржника - ФГ "Гурич", в тому числі, й нерухомого майна, а саме зерноскладу А-1 площею 897,1 кв.м., що перебуває в іпотеці позивача (стягувача) та розміщене по вул. Радянській, 1а в селі Самари (Язавні) Ратнівського району Волинської області, про що винесено відповідну постанову;

- 06.12.2017 організатором торгів - ДП "Сетам" проведено електронні торги по лоту № 247720, а саме зерноскладу загальною площею 897,1 кв.м., який знаходиться за адресою: Волинська область, Ратнівський район, село Самари (Язавні), вул. Радянська, 1а. Стартова ціна - 104 064,00 грн.;

- відповідно до протоколу проведення електронних торгів від 06.12.2017 № 301767 переможцем електронних торгів по лоту № 247720 визначено учасника № 8 з ціновою пропозицією 200 000,00 грн. Розрахунок за майно згідно з протоколом проведення електронних торгів мав бути здійснений переможцем до 20.12.2017;

- у зв'язку з невнесенням учасником № 8 (переможцем торгів) у встановлений в протоколі проведення електронних торгів строк коштів за майно, ДП "Сетам" відповідно до протоколу від 22.12.2017 № 305221 проведення електронних торгів було визначено іншого переможця електронних торгів, а саме учасника № 4, який виступив з ціновою пропозицією в розмірі 160 258,56 грн.; останньому надано строк для проведення розрахунків - до 10.01.2018. Проте учасником № 4 кошти у встановлений у протоколі строк внесені не були;

- у зв'язку з невнесенням учасником № 4 у встановлений в протоколі проведення електронних торгів строк коштів за майно, ДП "Сетам" відповідно до протоколу від 11.01.2018 № 310732 проведення електронних торгів було визначено іншого переможця електронних торгів, а саме учасника № 10, який виступив з ціновою пропозицією в розмірі 156 099,00 грн.; останньому надано строк для проведення розрахунків - до 25.01.2018. Проте учасником № 10 кошти у встановлений у протоколі строк внесені не були;

- у зв'язку з невнесенням учасником № 10 у встановлений в протоколі проведення електронних торгів строк коштів за майно, ДП "Сетам" відповідно до протоколу від 29.01.2018 № 313875 проведення електронних торгів було визначено іншого переможця електронних торгів - учасника № 9, який виступив з ціновою пропозицією в розмірі 146 275,00 грн.; останньому надано строк для проведення розрахунків - до 12.02.2018. Проте учасником № 9 кошти у встановлений у протоколі строк внесені не були;

- у зв'язку з невнесенням учасником № 9 у встановлений в протоколі проведення електронних торгів строк коштів за майно, ДП "СЕТАМ" відповідно до протоколу від 14.02.2018 № 316497 проведення електронних торгів було визначено іншого переможця електронних торгів - учасника № 7, який виступив з ціновою пропозицією в розмірі 129 039,36 грн.; останньому надано строк для проведення розрахунків - до 28.02.2018;

- переможцем - учасником № 7 (ТОВ "Техновіт Агро") перераховано суму за придбаний предмет іпотеки і, на підставі протоколу від 14.02.2018 № 316497 проведення електронних торгів, державним виконавцем 27.02.2018 було складено акт про реалізацію предмета іпотеки.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійними електронних торгів з реалізації майна, що є предметом іпотеки.

Відповідно до частини четвертої статті 656 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином, який може визнаватися недійсним у судовому порядку.

Враховуючи те, що відчуження майна з електронних торгів належить до договорів купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, зокрема, у зв'язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України (435-15) та іншим актам цивільного законодавства (частина перша статті 215 цього Кодексу).

Дотримання нормативно встановлених правил призначення та проведення прилюдних торгів є обов'язковою умовою правомірності правочину.

Вирішуючи спір про визнання електронних торгів недійсними, необхідно встановити чи мало місце порушення вимог порядку та інших норм законодавства під час проведення електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивача, який оспорює результати електронних торгів.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регламентуються Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 (який набрав чинності з 05.10.2016) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пунктів 7 та 8 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим законом, завершується у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом. Після набрання чинності цим законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього закону. Майно, передане на реалізацію до набрання чинності цим законом, продовжує реалізовуватись у порядку (у тому числі за вартістю), що діяв до набрання чинності цим законом. Якщо оцінка арештованого майна не проведена до набрання чинності цим законом, вона проводиться в порядку, визначеному цим законом.

Як унормовано статтею 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

В силу приписів статті 46 Закону України "Про виконавче провадження", у разі якщо під час розподілу грошових сум у випадку, передбаченому пунктом 3 частини першої статті 45 цього Закону, стягнутої суми недостатньо для задоволення вимог стягувачів за виконавчими документами, у першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна.

Відповідно до частини сьомої статті 51 вказаного Закону примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку" (898-15) .

Таким чином норми Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 зі справи № 911/494/17).

Згідно зі статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.

Реалізація за фіксованою ціною застосовується щодо майна, оціночна вартість якого не перевищує 50 мінімальних розмірів заробітної плати. Реалізація за фіксованою ціною не застосовується до нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден незалежно від вартості такого майна.

Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.

Початкова ціна продажу нерухомого майна визначається в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.

Порядок реалізації майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону, крім цінних паперів, визначається Міністерством фінансів України за погодженням з Національним банком України. Порядок реалізації цінних паперів визначається Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Міністерством юстиції України, а іншого майна - Міністерством юстиції України.

Порядок реалізації обмежено оборотоздатного майна визначається законодавством.

Не реалізоване на електронних торгах нерухоме майно виставляється на повторні електронні торги за ціною, що становить 85 відсотків, а рухоме майно - 75 відсотків його вартості, визначеної в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.

У разі повторної нереалізації майна нерухоме майно виставляється на треті електронні торги за ціною, що становить 70 відсотків, а рухоме майно - 50 відсотків його вартості, визначеної в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.

У разі нереалізації майна на третіх електронних торгах виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду.

У разі якщо стягувач протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. За відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертається стягувачу без виконання.

У разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов'язаний протягом 10 робочих днів з дня надходження від виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або рахунок приватного виконавця різницю між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати виконавчого провадження, задовольняються вимоги інших стягувачів та стягуються виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові.

Майно передається стягувачу за ціною третіх електронних торгів або за фіксованою ціною. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу виконавець виносить постанову. За фактом такої передачі виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на таке майно.

Згідно зі статтею 41 Закону України "Про іпотеку" реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) , з дотриманням вимог цього Закону.

Відповідно до статті 45 Закону України "Про іпотеку" прилюдні торги проводяться прозоро. Організатор прилюдних торгів забезпечує кожного учасника прилюдних торгів правилами проведення прилюдних торгів до їх початку.

Будь-який учасник може бути покупцем предмета іпотеки, якщо він запропонує найвищу ціну. Якщо покупцем є іпотекодержатель, він зобов'язаний сплатити лише різницю між запропонованою ним ціною і розміром невиконаного основного зобов'язання.

Прилюдні торги проводяться принаймні за умови присутності одного учасника. У разі участі у прилюдних торгах одного покупця майно може бути придбане ним за початковою ціною.

Якщо жоден учасник не зареєструвався або у разі якщо предмет іпотеки не був проданий, прилюдні торги визнаються такими, що не відбулися.

За результатами проведення прилюдних торгів і продажу предмета іпотеки складається протокол, який підписується уповноваженим представником організатора прилюдних торгів та покупцем предмета іпотеки. У протоколі зазначаються:

опис придбаного покупцем предмета іпотеки;

початкова ціна предмета іпотеки;

ціна продажу предмета іпотеки;

інформація про покупця предмета іпотеки;

день, до якого покупець повинен повністю сплатити ціну продажу предмета іпотеки;

банківський рахунок органу державної виконавчої служби, приватного виконавця для переказу покупцем ціни продажу предмета іпотеки.

У разі необхідності до протоколу може бути внесена й інша інформація.

Копії протоколу надсилаються іпотекодавцю, всім іпотекодержателям та державному виконавцю, приватному виконавцю протягом п'яти днів з дня його підписання.

Якщо переможець прилюдних торгів відмовився від підписання протоколу, наступний учасник, що запропонував найвищу ціну, але не нижчу за початкову ціну продажу, оголошується переможцем прилюдних торгів. За його відсутності або відмови прилюдні торги оголошуються такими, що не відбулися.

Згідно зі статтею 46 Закону України "Про іпотеку" переможець прилюдних торгів протягом десяти робочих днів з дня підписання протоколу перераховує кошти за придбане на торгах майно на зазначений у протоколі банківський рахунок органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Гарантійний внесок, сплачений покупцем до початку прилюдних торгів, зараховується до ціни продажу. Іншим учасникам внесена сума повертається протягом трьох робочих днів з дня закінчення прилюдних торгів. Гарантійний внесок також підлягає поверненню, якщо торги не відбулися.

Якщо покупець не внесе всієї належної до сплати суми в десятиденний строк, гарантійний внесок йому не повертається, а наступний учасник, що запропонував найвищу ціну, не нижчу за початкову ціну продажу, оголошується переможцем прилюдних торгів. За його відсутності або відмови прилюдні торги оголошуються такими, що не відбулися. Гарантійний внесок не повертається також учаснику торгів, який став переможцем торгів, але відмовився підписати протокол.

Таким чином, якщо переможець прилюдних торгів і наступний учасник відмовилися від сплати всієї належної суми за придбане майно, то прилюдні торги підлягають оголошенню такими, що не відбулися.

З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що оголошення переможцем прилюдних торгів третього і послідуючого учасників прилюдних торгів є порушенням порядку проведення торгів і такі дії не відповідають вимогам частини третьої статті 46 Закону України "Про іпотеку" (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.02.2018 зі справи № 463/6465/14). Зазначеним спростовуються доводи скаржників про неправильне застосування судами попередніх інстанцій приписів статей 45 та 46 вказаного Закону.

Згідно зі статтею 47 вказаного Закону організатор прилюдних торгів протягом трьох днів з дня підписання переможцем прилюдних торгів протоколу надсилає відповідний протокол державному виконавцю, приватному виконавцю, а також інші документи, що підтверджують реалізацію предмета іпотеки відповідно до цього Закону. На вимогу державного виконавця, приватного виконавця для перевірки дотримання порядку проведення прилюдних торгів організатор прилюдних торгів зобов'язаний подати державному виконавцю, приватному виконавцю повну та достовірну інформацію і документи, що стосуються організації та проведення торгів.

Протягом п'яти робочих днів з дня надходження коштів від реалізації предмета іпотеки державний виконавець, приватний виконавець складає акт про реалізацію предмета іпотеки, в якому зазначаються:

назва виконавчого документа, на підставі якого здійснено реалізацію предмета іпотеки, його номер та дата видачі, найменування органу (посадової особи), який видав документ;

відомості про іпотекодержателя та іпотекодавця;

стисла характеристика та місцезнаходження предмета іпотеки;

назва організатора прилюдних торгів, який проводив прилюдні торги, дата та місце їх проведення;

відомості про покупця;

початкова ціна предмета іпотеки та ціна продажу;

сума коштів, перерахована за придбаний предмет іпотеки, включаючи гарантійний платіж, та дати їх перерахування;

відомості про те, що прилюдні торги відбулися з дотриманням вимог цього Закону.

Акт про реалізацію предмета іпотеки підписується державним виконавцем, затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, скріплюється печаткою цього органу або підписується приватним виконавцем, скріплюється його печаткою та не пізніше наступного дня надсилається до організатора прилюдних торгів, який проводив прилюдні торги.

Державний виконавець, приватний виконавець не може відмовити у видачі акта про реалізацію предмета іпотеки, якщо така реалізація здійснювалася відповідно до вимог цього Закону. У разі відмови видати акт про реалізацію предмета іпотеки державний виконавець, приватний виконавець повинен протягом п'яти робочих днів з дня закінчення строку, встановленого частиною другою цієї статті, повідомити про це організатора прилюдних торгів, іпотекодержателя, іпотекодавця та покупця. Повідомлення, що містить підстави для відмови у видачі акта про реалізацію предмета іпотеки, підписується державним виконавцем і начальником відповідного органу державної виконавчої служби та скріплюється печаткою цього органу або підписується приватним виконавцем та скріплюється його печаткою. Відмова державного виконавця, приватного виконавця видати акт про реалізацію предмета іпотеки може бути оскаржена відповідно до законодавства.

На підставі акта про реалізацію предмета іпотеки нотаріус видає покупцеві свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів.

Протягом п'яти робочих днів з дня надходження від державного виконавця, приватного виконавця акта про реалізацію предмета іпотеки організатор проведення прилюдних торгів видає цей акт покупцеві, нотаріально засвідчені копії акта надсилає іпотекодержателю та іпотекодавцю.

Якщо сума, одержана від реалізації предмета іпотеки, не покриває вимоги іпотекодержателя, він має право отримати решту суми з іншого майна боржника у порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті 48 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель, іпотекодавець, боржник та будь-який учасник прилюдних торгів вправі протягом трьох місяців з дня проведення торгів оскаржити їх результати в суді за місцезнаходженням нерухомого майна.

Приписами Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5 (z1301-16) (далі - Порядок, в редакції, чинній станом на час проведення електронних торгів) передбачені певні правила проведення торгів, а саме: правила, які визначають процедуру підготовки до проведення торгів (розділ ІІІ); правила, які регулюють безпосередньо порядок проведення торгів (розділ V); правила, які стосуються особливостей реалізації окремих видів майна (розділ VII); правила, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (розділ VIII).

Відповідно до пункту 2 розділу VII Порядку реалізація предмета іпотеки здійснюється відповідно до вимог цього Порядку з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом та Законом України "Про іпотеку" (898-15) .

Якщо належна до сплати сума від переможця електронних торгів не зарахована на рахунок одержувача у десятиденний строк з дня проведення електронних торгів, гарантійний внесок йому не повертається, а наступний учасник, що запропонував найвищу ціну, оголошується переможцем електронних торгів. За його відсутності або відмови електронні торги оголошуються такими, що не відбулися. Гарантійний внесок не повертається також учаснику торгів, який став переможцем торгів, але відмовився підписати протокол.

Судами попередніх інстанцій правильно застосовані до спірних правовідносин приписи Закону України "Про іпотеку" (898-15) та Порядку (з урахуванням тих особливостей, які визначені пунктом 2 розділу VII Порядку). Зазначеним спростовуються доводи скаржників про те, що суди у розгляді справи довільно розтлумачили приписи частини третьої статті 46 Закону України "Про іпотеку", без урахування положень Порядку.

З огляду на викладене суди попередніх інстанцій, встановивши, що перший та другий учасники торгів, які запропонували найвищу ціну під час торгів і, в порядку черговості, були оголошені переможцями торгів, не внесли належної до сплати суми за майно, яке було предметом торгів; всупереч приписів частини третьої статті 46 Закону України "Про іпотеку" та Порядку організатором торгів такі торги не були визнані такими, що не відбулися, натомість в подальшому переможцем оспорюваних торгів було визнано п'ятого учасника торгів, - дійшли обґрунтованого висновку про те, що такі дії порушують порядок проведення торгів і не відповідають приписам частини третьої статті 46 Закону України "Про іпотеку" та Порядку.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Посилання скаржників на те, що реалізація арештованого майна за вищою ціною (аніж стартова ціна) не порушує прав позивача, оскільки сприяє одержанню ним коштів для погашення заборгованості за рахунок майна боржника та виконанню рішення суду безвідносно до того, що переможець торгів був п'ятим серед учасників, Касаційний господарський суд відхиляє, оскільки скаржниками залишено поза увагою те, що, предмет іпотеки проданий за ціною, значно нижчою за його вартість, визначену в іпотечному договорі, і, як встановлено судами попередніх інстанцій, цінова пропозиція п'ятого учасника склала 129 039,36 грн., у той час як цінові пропозиції першого та другого учасників, які запропонували найвищі ціни за предмет торгів складали 200 000,00 грн. та 160 258,56 грн., відповідно. З огляду на викладене Суд погоджується з доводами позивача про те, що при реалізації майна, що є предметом іпотеки за іпотечним договором були порушені права позивача як іпотекодержателя.

Посилання ТОВ "Техновіт Агро" на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 зі справи № 6-144цс16 Касаційний господарський суд відхиляє, з огляду на те, що судове рішення у такій справі було прийняте за інших обставин, встановлених у вказаній справі та за інших поданих сторонами й оцінених доказів (так, у зазначеній справи мала місце відмова переможця від підписання протоколу прилюдних торгів та невнесення другим учасником, який запропонував найвищу ціну у встановлений законом строк належної до сплати суми за майно, у зв'язку з чим переможцем було оголошено наступного учасника прилюдних торгів, який запропонував найвищу ціну, не нижчу за початкову ціну продажу).

Водночас Касаційний господарський суд погоджується з доводами ВДВС, які викладені в його касаційній скарзі про помилковий розподіл місцевим господарським судом судових витрат у справі № 903/145/18.

Так, покладаючи судові витрати зі справи у повному обсязі на ВДВС, місцевий господарський суд виходив з того, що спір у справі виник (був доведений до суду) з вини ВДВС.

Проте, судом першої інстанції у розподілі судових витрат зі справи не було враховано те, що позивач не оскаржує дії ВДВС у виконавчому провадженні, а оскаржує результати торгів, організатором яких було ДП "Сетам", яким фактично і було допущено порушення законодавчих приписів у проведенні таких торгів, а державний виконавець, у свою чергу, безпідставно визнав торги такими, що проведені з дотримання порядку проведення прилюдних торгів.

Отже, у розподілі судових витрат зі справи місцевий господарський суд допустив порушення норм процесуального права, а апеляційний господарський суд, у свою чергу, зазначеного порушення не усунув.

З огляду на те, що спір зі справи виник внаслідок неправильних дій ДП "Сетам" та ВДВС, судові витрати зі справи слід покласти на ДП "Сетам" та ВДВС у рівних частинах.

У зв'язку з наведеним судові акти попередніх інстанцій підлягають зміні в частині розподілу судових витрат зі справи.

Відповідно до приписів статті 311 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З огляду на те, що спір у справі виник внаслідок неправильних дій ДП "Сетам" і ВДВС, а також враховуючи те, що більша частина доводів касаційної скарги ВДВС не знайшла свого підтвердження у розгляді касаційної скарги останнього та відхилена Касаційним господарським судом, судові витрати ВДВС за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Враховуючи те, що Суд відмовляє у задоволенні касаційних скарг ДП "Сетам" та ТОВ "Техновіт Агро", судові витрати вказаних юридичних осіб за подання касаційних скарг покладаються на скаржників.

Керуючись статтями 129, 308, 311, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги державного підприємства "Сетам" та товариства з обмеженою відповідальністю "Техновіт Агро" залишити без задоволення.

2. Касаційну скаргу Ратнівського районного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Волинській області задовольнити частково.

3. Рішення господарського суду Волинської області від 16.04.2018 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.07.2018 зі справи № 903/145/18 змінити в частині розподілу судових витрат.

4. Стягнути з державного підприємства "Сетам" на користь публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Волинського обласного управління публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" 881,00 грн. судового збору за подання позовної заяви та 440,50 грн. судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

5. Стягнути з Ратнівського районного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Волинській області на користь публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Волинського обласного управління публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" 881,00 грн. судового збору за подання позовної заяви та 440,50 грн. судового збору за подання заяви про забезпечення позову.