1. 01.08.2018 поштовим відправленням, направленим на адресу Київського апеляційного господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь" Білої Ірини Володимирівни звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду 21.06.2018 у справі №910/5516/16 в порядку статей 286, 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ).

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/5516/16 було визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2018.

3. Ухвалою Верховного Суду від 10.09.2018 відкрито касаційне провадження у справі №910/5516/16 Господарського суду міста Києва за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь" Білої Ірини Володимирівни на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2018 та призначено її розгляд в судовому засідання на 16.10.2018, в якому оголошено перерву до 18.10.2018.

4. Відзиви на касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" не надходили.

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог та судових рішень на стадії розгляду справи по суті

5. У березні 2016 року Приватне підприємство "Прогресфарм" (далі - ПП "Прогресфарм", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" (далі - ПАТ "Банк "Київська Русь", відповідач-1) та ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Плюс" (далі - ТОВ "ФК "Фактор Плюс", відповідач-2) про встановлення нікчемності правочинів - договору про відступлення права вимоги №20/03-15/1, договору про відступлення права вимоги №20/03-15/2 та договору відступлення права вимоги б/н, укладених 20.03.2015 між відповідачами 1, 2.

5.1. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірні договори відступлення права вимоги вчинено відповідачем-1 - ПАТ "Банк "Київська Русь" 20.03.2015 після запровадження рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №61 від 19.03.2015 у ПАТ "Банк "Київська Русь" тимчасової адміністрації з 20.03.2015 та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк "Київська Русь", а, відтак, оспорювані правочини є нікчемними в силу закону (частини 3 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в редакції, чинній на момент вчинення оспорюваних правочинів 20.03.2015).

6. 01.04.2016 Господарський суд міста Києва ухвалою порушив провадження у справі №910/5516/16, залучив до участі у справі №910/5516/16 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_6 (далі - ОСОБА_6), яка є стороною укладених 19.03.2015 з відповідачем-2 договорів відступлення права вимоги №19/03-15/3 та №19/03-15/4, що ґрунтуються на укладених між відповідачем-1 та відповідачем-2 договорах відступлення права вимоги.

7. 26.05.2016 Господарський суд міста Києва у задоволенні позовних вимог відмовив.

7.1. Судом першої інстанції встановлено, що 26.09.2012 між ПАТ "Банк "Київська Русь" (відповідач-1) та ПП "Прогресфарм" (позивач) укладено кредитний договір №1322-02-01 про відкриття відновлювальної кредитної лінії; 14.03.2013 позивач та відповідач-1 уклали кредитний договір №393-02-1 на відкриття відновлювальної кредитної лінії.

7.2. Місцевим судом встановлено, що 17.03.2015 між відповідачем-1 - ПАТ "Банк "Київська Русь" та відповідачем-2 - ТОВ "ФК "Фактор Плюс" укладено попередні договори про відступлення частини права вимоги №20/03-15/1 та №20/03-15/2.

7.3. Місцевий суд встановив обставини укладення між відповідачем-1 та відповідачем-2 договору відступлення права вимоги №20/03-15/1 від 20.03.2015 на виконання умов попереднього договору про відступлення частини права вимоги №20/03-15/2 від 17.03.2015 та договору відступлення права вимоги №20/03-15/2 від 20.03.2015 на виконання умов попереднього договору про відступлення частини права вимоги №20/03-15/1 від 17.03.2015.

7.4. Місцевим судом встановлено, що 27.03.2015 між відповідачами 1, 2 укладено договір відступлення частини права вимог б/н, який ґрунтується на договорі відступлення права вимоги б/н від 20.03.2015, укладеному між відповідачами 1, 2.

7.5. Місцевий суд встановив обставини прийняття Правлінням Національного банку України постанови №190 "Про віднесення ПАТ "Банк "Київська Русь" до категорії неплатоспроможних" та Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення від 19.03.2015 №61 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк "Київська Русь", згідно з яким з 20.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк "Київська Русь"; тимчасову адміністрацію запроваджено строком на три місяці з 20.03.2015 по 19.06.2015 включно.

8. Відмовляючи в позові про встановлення нікчемності оспорюваних правочинів, місцевий суд з посиланням на приписи частини 3 статті 35 ГПК України (в редакції, чинній на момент прийняття рішення місцевим судом 26.05.2016) виходив з того, що рішенням Подільського районного суду міста Києва від 15.07.2015 у цивільній справі №758/7644/15-ц за позовом ОСОБА_6 до ПАТ "Банк "Київська Русь" та ТОВ "ФК "Фактор Плюс" про визнання недійсними, поряд з іншими, договорів відступлення права вимоги №20/03-15/1 та №20/03-15/2, укладених 20.03.2015 між ПАТ "Банк "Київська Русь" та ТОВ "ФК"Фактор Плюс", встановлено обставини укладення спірних правочинів відповідно до вимог чинного законодавства, їх спрямованість на реальне настання правових наслідків, сторони погодили істотні умови спірних договорів, відбулося їх реальне виконання сторонами, договори є дійсними і такі обставини не підлягають повторному розгляду та доведенню у господарській справі №910/5516/16.

9. Місцевим судом встановлено, що фактичне укладення договорів відступлення права вимоги №20/03-15/1 та №20/03-15/2 від 20.03.2015 мало місце до моменту здійснення офіційної публікації інформації про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк "Київська Русь" та до моменту доведення такого рішення до головного офісу банку, що свідчить про відсутність підстав для визнання оспорюваних правочинів нікчемними в силу частини 3 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" як таких, що вчинені органами управління та керівниками банку після призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк "Київська Русь".

10. 21.12.2016 Київський апеляційний господарський суд постановою апеляційну скаргу ПАТ "Банк "Київська Русь" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2016 у справі №910/5516/16 задовольнив частково; рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2016 у справі №910/5516/16 скасував; прийняв нове рішення, яким позов задовольнив частково, встановив нікчемність договору про відступлення права вимоги №20/03-15/1, укладений 20.03.2015 між ПАТ "Банк "Київська Русь" та ТОВ "ФК "Фактор Плюс" та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В. та зареєстрований в реєстрі за №469, встановив нікчемність договору про відступлення права вимоги №20/03-15/2, укладений 20.03.2015 між ПАТ "Банк "Київська Русь" та ТОВ "ФК "Фактор Плюс" та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В. та зареєстрований в реєстрі за №470; позов в частині встановлення нікчемності договору про відступлення права вимоги б/н, укладений 20.03.2015 між ПАТ "Банк "Київська Русь" та ТОВ "ФК "Фактор Плюс" залишив без розгляду; стягнув з ПАТ "Банк "Київська Русь" на користь ПП "Прогресфарм" 1 378 грн. судового збору за подання позовної заяви, стягнув з ТОВ "ФК "Фактор Плюс" на користь ПП "Прогресфарм" 1 378 грн. судового збору за подання позовної заяви, стягнув з ТОВ "ФК "Фактор Плюс" на користь ПАТ "Банк "Київська Русь" 3 031, 60 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

10.1. Апеляційним судом встановлено обставини віднесення Національним банком України ПАТ "Банк "Київська Русь" до категорії неплатоспроможних відповідно до постанови Правління НБУ від 19.03.2015 №190 та запровадження у ПАТ "Банк "Київська Русь" тимчасової адміністрації строком на три місяці з 20.03.2015 до 19.06.2015 з призначенням уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк "Київська Русь", яка приступає до виконання обов'язків 20.03.2015, відповідно до рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №61 від 19.03.2015.

10.2. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що під час укладення 20.03.2015 договорів відступлення прав вимоги між ПАТ "Банк "Київська Русь" (відповідач-1) та ТОВ "ФК "Фактор Плюс" (відповідач-2), якими підтверджено перехід від ПАТ "Банк "Київська Русь" до ТОВ "ФК "Фактор Плюс" прав кредитора до ПП "Прогресфарм" (позивач) за кредитними договорами про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 26.09.2012 та від 14.03.2013, а також прав кредитора до поручителів ПП "Прогресфарм" за договорами іпотеки, застави, поруки, якими забезпечувалось виконання умов кредитних договорів, повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради, правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту) були призупинені відповідно до частини 1 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у зв'язку з призначенням з 20.03.2015 уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк "Київська Русь". Отже, голова правління ПАТ "Банк "Київська Русь" Братко В.І. не мав повноважень на підписання 20.03.2015 від імені ПАТ "Банк "Київська Русь" спірних договорів відступлення прав вимоги №20/03-15/1 та №20/03-15/2, тому оспорювані правочини є нікчемними в силу закону (частини 3 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб") та не створюють юридичних наслідків для відповідачів 1, 2 з моменту їх вчинення відповідно до частини 1 статті 236 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ).

Апеляційний суд зазначив, що аналогічний висновок щодо застосування частин 1, 3 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" викладено у постанові Верховного Суду України від 20.01.2016 у справі №6-3133цс15 та у постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 у справі №6-1474цс16 (760/12617/15-ц).

10.3. Розглядаючи позовні вимоги в частині встановлення нікчемності договору про відступлення права вимоги б/н від 20.03.2015, укладеного між ПАТ "Банк "Київська Русь" та ТОВ "ФК "Фактор Плюс", суд апеляційної інстанції встановив, що позивачем при зверненні до місцевого суду з позовом не надано належно засвідченої копії спірного договору, а місцевим судом не з'ясовано причин неподання позивачем такого договору під час розгляду справи в суді першої інстанції; на стадії апеляційного провадження апеляційний суд в судовому засіданні 07.12.2016 зобов'язав позивача надати суду належним чином засвідчену копію договору про відступлення права вимоги б/н від 20.03.2015, укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-2, однак, позивач вимог апеляційного суду не виконав, не повідомив суд про причини неподання витребуваного договору та не направив свого повноважного представника в судове засідання 21.12.2016, в якому судом апеляційної інстанції приймалось рішення по суті, що позбавило апеляційний суд можливості перевірити зміст оспорюваного договору, обставини його укладення, відповідність такого договору вимогам чинного законодавства та стало підставою для залишення позову в цій частині без розгляду.

11. Доводи відповідача-2 та третьої особи про прийняття Київським апеляційним адміністративним судом постанови від 05.12.2016 у справі №826/22323/15, якою визнано протиправною та скасовано постанову Правління Національного банку України від 19.03.2015 №190 "Про віднесення ПАТ "Банк "Київська Русь" до категорії неплатоспроможних", визнано протиправною та скасовано постанову Правління Національного банку України від 16.07.2015 №460 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь", як підставу для відмови в позові у справі №910/5516/16 про встановлення нікчемності оспорюваних правочинів, апеляційний суд відхилив, оскільки на момент прийняття місцевим судом рішення від 26.05.2016 по суті спору у справі №910/5516/16 встановлені у справі №826/22323/15 обставини не існували та не досліджувалися місцевим судом, а тому не можуть бути враховані апеляційним судом при апеляційному перегляді рішення місцевого суду від 26.05.2016 у справі №910/5516/16.

12. Постановою Вищого господарського суду України від 01.03.2017 у справі №910/5516/16 постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2016 залишено без змін.

Провадження з перегляду постанови апеляційного суду від 21.12.2016 у справі №910/5516/16 за нововиявленими обставинами

13. 30.12.2016 відповідач-2 - ТОВ "ФК "Фактор Плюс" звернувся до апеляційного суду із заявою про перегляд постанови Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2016 у справі №910/5516/16 за нововиявленими обставинами, в якій просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 21.12.2016 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні апеляційної скарги ПАТ "Банк "Київська Русь" відмовити, а рішення суду першої інстанції від 26.05.2016 у справі №910/5516/16 залишити без змін.

13.1. Як на нововиявлені обставини, які не були відомі відповідачу-2 під час розгляду справи №910/5516/16, є істотними для правильного вирішення в межах справи №910/5516/16 спору про встановлення нікчемності договорів відступлення права вимоги №20/03-15/1 та №20/03-15/2 від 20.03.2015 як таких, що укладені з відповідачем-1 - ПАТ "Банк "Київська Русь" після введення у ПАТ "Банк "Київська Русь" тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк "Київська Русь", та існували на час розгляду справи апеляційним судом 21.12.2016, відповідач-2 посилається на обставини прийняття Київським апеляційним адміністративним судом постанови від 05.12.2016 у справі №826/22323/15, якою визнано протиправною та скасовано постанову Правління Національного банку України від 19.03.2015 №190 "Про віднесення ПАТ "Банк "Київська Русь" до категорії неплатоспроможних", на підставі якої рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб запроваджено тимчасову адміністрацію у ПАТ "Банк "Київська Русь", тоді як судом апеляційної інстанції у справі №910/5516/16 зроблено висновок про нікчемність в силу частини 3 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" договорів відступлення прав вимоги №20/03-15/1 та №20/03-15/2 від 20.03.2015 як таких, що вчинені головою правління ПАТ "Банк "Київська Русь" після призначення з 20.03.2015 в ПАТ "Банк "Київська Русь" уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк "Київська Русь". Про прийняття постанови адміністративного суду від 05.12.2016 у справі №826/22323/15 відповідач-2 дізнався 07.12.2016 після її опублікування в Єдиному державному реєстрі судових рішень, оскільки не був учасником адміністративної справи №826/22323/15.

14. 10.01.2017 поштовим відправленням третьою особою на стороні відповідачів - ОСОБА_6 подано до апеляційного суду заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2016 у справі №910/5516/16, в якій заявниця просила скасувати за нововиявленими обставинами постанову апеляційного суду від 21.12.2016 в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову ПП "Прогресфарм" про встановлення нікчемності правочинів - договорів відступлення права вимоги №20/03-15/1 та №20/03-15/2 від 20.03.2015, укладених між відповідачами 1, 2, а в частині залишення без розгляду позову про встановлення нікчемності договору відступлення права вимоги б/н від 20.03.2015, укладеного між відповідачами 1, 2, постанову апеляційного суду від 21.12.2016 у справі №910/5516/16 залишити в силі. Про прийняття постанови адміністративного суду від 05.12.2016 у справі №826/22323/15 ОСОБА_6 дізналася 11.12.2016 з Єдиного державного реєстру судових рішень.

14.1. ОСОБА_6 доводить існування нововиявлених обставин, що є істотними при розгляді справи №910/5516/16, а саме обставин прийняття рішення від 05.12.2016 в адміністративній справі №826/22323/15, яким визнано протиправною та скасовано постанову Правління Національного банку України від 19.03.2015 №190 "Про віднесення ПАТ "Банк "Київська Русь" до категорії неплатоспроможних", що стала підставою для прийняття Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення про запровадження у ПАТ "Банк "Київська Русь" тимчасової адміністрації та призначення з 20.03.2015 уповноваженої особи Фонду. За твердженням заявниці, обставини визнання адміністративним судом безпідставним запровадження з 20.03.2015 тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк "Київська Русь" та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк "Київська Русь" є істотними при вирішенні спору у справі №910/5516/16 щодо встановлення нікчемності спірних договорів відступлення права вимоги як таких, що вчинені керівництвом ПАТ "Банк "Київська Русь" після призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк "Київська Русь" та спростовують висновки апеляційного суду за змістом постанови від 21.12.2016 про нікчемність оспорюваних правочинів в силу закону (частини 3 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб") як таких, що вчинені 20.03.2015 від імені ПАТ "Банк "Київська Русь" головою правління банку за умов призначення з 20.03.2015 у ПАТ "Банк "Київська Русь" уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у зв'язку із введенням тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк "Київська Русь".

15. Постановою від 13.12.2017 Київський апеляційний господарський суд заяви ОСОБА_6 та ТОВ "ФК "Фактор Плюс" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2016 у справі №910/5516/16 задоволено частково; постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2016 у справі №910/5516/16 скасовано; апеляційну скаргу ПАТ "Банк "Київська Русь" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2016 у справі №910/5516/16 залишено без задоволення; прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ПП "Прогресфарм" до ПАТ "Банк "Київська Русь", ТОВ "ФК "Фактор Плюс" за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_6, про встановлення нікчемності договору про відступлення права вимоги №20/03-15/1, укладеного 20.03.2015 між ПАТ "Банк "Київська Русь" та ТОВ "ФК "Фактор Плюс", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В. та зареєстрованого в реєстрі за №469, та договору про відступлення права вимоги №20/03-15/2, укладеного 20.03.2015 між ПАТ "Банк "Київська Русь" та ТОВ "ФК "Фактор Плюс", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В. та зареєстрованого в реєстрі за №470; позов в частині встановлення нікчемності договору про відступлення права вимоги б/н, укладений 20.03.2015 між ПАТ "Банк "Київська Русь" та ТОВ "ФК "Фактор Плюс", залишено без розгляду.

15.1. Апеляційний суд дійшов висновку, що наведені заявниками обставини є нововиявленими обставинами в розумінні пункту 1 частини 2 статті 112 ГПК України в редакції до 15.12.2017, оскільки є істотними для справи №910/5516/16 та не були відомі заявникам на момент прийняття місцевим судом 26.05.2016 рішення по суті спору у справі №910/5516/16. Отже, за висновком апеляційного суду, визнання Київським апеляційним адміністративним судом постановою від 05.12.2016 у справі №826/22323/15 протиправною постанови Правління Національного банку України №190 від 19.03.2015 "Про віднесення ПАТ "Банк "Київська Русь" до категорії неплатоспроможних" свідчить про те, що рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №61 від 19.03.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк "Київська Русь" є також протиправним і не породжує жодних правових наслідків, в тому числі запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк "Київська Русь". Відтак, відсутні підстави для встановлення факту нікчемності оспорюваних правочинів як таких, що вчинені керівництвом ПАТ "Банк "Київська Русь" в період здійснення у ПАТ "Банк "Київська Русь" тимчасової адміністрації уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в порядку частини 3 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

15.2. За таких обставин, апеляційний суд скасував за нововиявленими обставинами прийняті по суті спору у справі №910/5516/16 постанову апеляційного суду від 21.12.2016 та рішення суду першої інстанції від 26.05.2016 та прийняв нове рішення про відмову в позові в частині встановлення нікчемності договорів відступлення права вимоги №20/03-15/1 та №20/03-15/2 від 20.03.2015, укладених між відповідачами 1, 2, а в частині встановлення нікчемності договору відступлення права вимоги б/н від 20.03.2015, укладеного між відповідачами 1, 2, позов залишив без розгляду.

16. 27.03.2018 Верховний Суд постановою задовольнив касаційну скаргу ПАТ "Банк "Київська Русь", постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 у справі №910/5516/16 скасував, справу №910/5516/16 направив до Київського апеляційного господарського суду на новий розгляд заяв про перегляд постанови Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2016 за нововиявленими обставинами.

16.1. Суд касаційної інстанції зазначив про передчасність висновків апеляційного суду за результатами перегляду постанови апеляційного суду від 21.12.2016 у справі №910/5516/16 за нововиявленими обставинами з огляду на таке.

16.2. Касаційний суд зауважив, що суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги приписи статей 3, 4, 11, 12, 39, 44 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та дійшов помилкового висновку про те, що рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, як похідні від рішень Правління Національного банку України, не породжують правових наслідків в силу скасування рішень НБУ в судовому порядку. Рішення Фонду, прийняті відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) , є актами, що потребують окремого правового аналізу із встановленням підстав їх протиправності, так як після прийняття Виконавчою дирекцією Фонду рішення про затвердження плану врегулювання в порядку статті 39 цього Закону, всі подальші рішення Фонду в процедурі тимчасової адміністрації (ліквідації) банку приймаються на підставі та згідно із затвердженим планом врегулювання. Отже, скасування постанов Правління НБУ в судовому порядку не має наслідком безумовного скасування рішень Фонду в процедурі тимчасової адміністрації чи ліквідації неплатоспроможного комерційного банку.

16.3. Верховний Суд зазначив, що Київським апеляційним господарським судом при прийнятті постанови від 13.12.2017 у справі №910/5516/16 не встановлено чи оскаржувались в судовому порядку рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №61 від 19.03.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк "Київська Русь" та №138 від 17.07.2015 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк "Київська Русь" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", а також прийняті Виконавчою дирекцією Фонду рішення щодо ПАТ "Банк "Київська Русь", чи були скасовані такі рішення адміністративним судом, чи є чинними.

16.4. Касаційний суд зауважив, що рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №61 від 19.03.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк "Київська Русь" не було предметом оскарження в адміністративні справі №826/22323/15, а, відтак, суд апеляційної інстанції надавши оцінку зазначеному рішенню Виконавчої дирекції Фонду як такому, що не має жодних правових наслідків, вийшов за межі своєї юрисдикції, оскільки справи у спорах про визнання протиправними таких рішень підвідомчі адміністративним судам.

16.5. Верховний Суд зазначив, що апеляційним судом не досліджено, які саме відомості щодо ПАТ "Банк "Київська Русь", як юридичної особи, містяться в ЄДРЮОФОПГФ, чи є такі відомості достовірними та чи можуть вони бути використані у спорі з третіми особами в порядку статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

17. За результатами нового розгляду заяв відповідача-2 та третьої особи про перегляд постанови апеляційного суду від 21.12.2016 у справі №910/5516/16 за нововиявленими обставинами, 21.06.2018 Київський апеляційний господарський суд прийняв постанову, якою заяву ОСОБА_6 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2016 у справі №910/5516/16 задовольнив; заяву ТОВ "ФК "Фактор Плюс" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2016 у справі №910/5516/16 задовольнив частково; постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2016 у справі №910/5516/16 скасував за нововиявленими обставинами та прийняв нову постанову, якою апеляційну скаргу ПАТ "Банк "Київська Русь" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2016 у справі №910/5516/16 задовольнив частково, рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2016 у справі №910/5516/16 виклав в такій редакції:

"Позов в частині встановлення нікчемності договору про відступлення права вимоги б/н, укладений 20.03.2015 між ПАТ "Банк "Київська Русь" та ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Плюс" залишити без розгляду. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2016р. залишити без змін.".

Стягнув з ПП "Прогресфарм" на користь ТОВ "ФК "Фактор Плюс" 3 031, 60 грн. судового збору за подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови; стягнув з ПП "Прогресфарм" на користь ОСОБА_6 3 031, 60 грн. судового збору за подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови.

17.1. Апеляційний суд проаналізував приписи статей 66, 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статей 15, 61 Закону України "Про Національний банк України" та зазначив, що Національний банк України здійснює державне регулювання діяльності банків як безпосередньо, так і через створений ним орган банківського нагляду у формах визначених Законом України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) . Правління НБУ приймає рішення про віднесення банку до категорії проблемних чи неплатоспроможних. Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) .

17.2. Отже, за висновком апеляційного суду, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є самостійним суб'єктом прийняття регуляторного акта згідно Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) . Відтак, визнання в судовому порядку протиправним рішення регуляторного органу (НБУ) означає, що таке рішення не має юридичної сили і не породжує будь-яких правових наслідків, які орган регулювання вкладав у його зміст для суб'єкта, якого стосується таке рішення, з моменту його прийняття. Оскільки компетентним судом акт органу управління визнано протиправним і якщо в судовому рішенні не зазначено іншого, то такий акт не має юридичної сили з моменту його прийняття.

17.3. Виходячи з аналізу положень статті 92 ЦК України та статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обмеження дієздатності банку і припинення повноважень його органів управління відбувається внаслідок складного юридичного факту, а саме прийняття регулятивним органом (Правлінням НБУ) рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, а також набуття уповноваженою собою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від імені Фонду всіх повноважень органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації. При цьому, у разі визнання компетентним судом акта регулятивного органу (Правління НБУ) протиправним з моменту його видачі, складний юридичний факт є таким, що не відбувся, правові наслідки, встановлені статтею 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та статтею 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", такими, що не настали, а тому припинення встановлених установчими документами та законом повноважень органів управління банку не відбулося.

17.4. Апеляційний суд дійшов висновку, що обставини визнання Київським апеляційним адміністративним судом постановою від 05.12.2016 у справі №826/22323/15 протиправною та скасування постанови Правління Національного банку України №190 від 19.03.2015 "Про віднесення ПАТ "Банк "Київська Русь" до категорії неплатоспроможних" свідчить про те, що рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №61 від 19.03.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк "Київська Русь" є також протиправним і не породжує жодних правових наслідків.

Зазначені обставини істотно впливають на правову оцінку судом доводів позивача у справі №910/5516/16 про вчинення оспорюваних правочинів з недоліком щодо суб'єктного складу та про їх нікчемність в силу закону (частини 3 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"); такі обставини не могли бути встановлені господарським судом самостійно при розгляді справи №910/5516/16, оскільки про їх існування заявникам (відповідачу-2 та третій особі) стало відомо після прийняття Київським апеляційним адміністративним судом постанови від 05.12.2016 в адміністративній справі №826/22323/15 та її оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

За висновком апеляційного суду, заявлені відповідачем-2 та третьою особою обставини відповідають вимогам пункту 1 частини 2 статті 320 ГПК України та є підставою для перегляду постанови апеляційного суду від 21.12.2016 у справі №910/5516/16 за нововиявленими обставинами із врахуванням фактів, встановлених постановою суду від 05.12.2016 в адміністративній справі №826/22323/15.

17.5. Апеляційний судом встановлено, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ПАТ "Банк "Київська Русь" вбачається, що відомості про зміну керівника юридичної особи (внесення до реєстру даних про призначення уповноваженої особи Фонду) були внесені 23.03.2015 (номер запису: 10711070058001192; ОСОБА_13; Подільська районна в місті Києві державна адміністрація).

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк "Київська Русь" приступила до виконання своїх обов'язків з моменту внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації змін керівника банку, а саме з 23.03.2015.

За висновком апеляційного суду, відомості щодо юридичної особи - ПАТ "Банк "Київська Русь", які внесено до ЄДРЮОФОПГФ, дають підстави вважати, що під час укладення 20.03.2015 договорів відступлення прав вимоги між ПАТ "Банк "Київська Русь" та ТОВ "ФК "Фактор Плюс", якими було підтверджено перехід від ПАТ "Банк "Київська Русь" до ТОВ "ФК "Фактор Плюс" прав кредитора щодо ПП "Прогресфарм" за кредитними договорами від 26.09.2012 та від 14.03.2013, а також прав кредитора щодо поручителів ПП "Прогресфарм" за договорами іпотеки, застави, поруки, якими забезпечувалось виконання умов кредитних договорів, повноваження органів управління банку, зокрема, голови правління ПАТ "Банк "Київська Русь" були дійсними. Відтак, голова правління Братко В.І. мав право підписувати від імені ПАТ "Банк "Київська Русь" договори відступлення права вимоги, про встановлення нікчемності яких ПП "Прогресфарм" було заявлено позовні вимоги у справу №910/5516/16.

18. За таких обставин, які апеляційний судом оцінено як нововиявлені при розгляді спору у справі №910/5516/16, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визнання нікчемними оспорюваних правочинів як таких, що вчинені керівництвом ПАТ "Банк "Київська Русь" в період здійснення у ПАТ "Банк "Київська Русь" тимчасової адміністрації уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в порядку частини 3 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у зв'язку з чим скасував прийняті у справі №910/5516/16 рішення місцевого суду від 26.05.2016 та постанову апеляційного суду від 26.12.2016 та прийняв у справі нове рішення про відмову в позові в частині позовних вимог про встановлення нікчемності договорів відступлення прав вимоги №20/03-15/1 та №20/03-15/2 від 20.03.2015 та залишення без розгляду позову в частині вимог про встановлення нікчемності договору б/н від 20.03.2015 з огляду на неподання позивачем суду копії зазначеного договору, що позбавило суд можливості надати оцінку його змісту, перевірити обставини його укладення та з'ясувати відповідність спірного договору вимогам чинного законодавства.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (відповідач-1 у справі)

19. Скаржник доводив порушення апеляційний судом при новому розгляді справи вимог частини 1 статті 316 ГПК України, що полягало у неврахуванні вказівок Верховного Суду відповідно до Постанови від 27.03.2018 у даній справі на предмет встановлення обставин того, чи оскаржувались рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №61 від 19.03.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк "Київська Русь" та №138 від 17.07.2015 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк "Київська Русь" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", а також прийняті в подальшому Виконавчою дирекцією Фонду рішення щодо ПАТ "Банк "Київська Русь" та чи були скасовані такі рішення адміністративним судом.

20. Скаржник зауважив, що рішення Виконавчої дирекції Фонду №61 від 19.03.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк "Київська Русь" та призначення уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк "Київська Русь" не були предметом оскарження у справі №826/22323/15 та не були скасовані адміністративним судом, отже, є чинними. Відтак, є помилковими висновки апеляційного суду про те, що рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про введення тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк "Київська Русь" є протиправним та не породжує жодних правових наслідків, у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання нікчемними оспорюваних договорів відступлення права вимоги як таких, що вчиненні керівництвом ПАТ "Банк "Київська Русь" після призначення уповноваженої особи Фонду та підстави для перегляду за нововиявленими обставинами постанови 21.12.2016.

20.1. Скаржник зазначив, що є чинним план врегулювання, розроблений відповідно до вимог, встановлених актами Фонду, в якому на підставі оцінки фінансового і майнового стану ПАТ "Банк "Київська Русь" визначено заходи з виведення неплатоспроможного банку з ринку і на підставі якого в силу положень частини 4 статті 39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" здійснюється тимчасова адміністрація/ліквідація неплатоспроможного банку.

20.2. Скаржник доводив, що докази скасування в судовому порядку рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, на підставі якого у ПАТ "Банк "Київська Русь" запроваджено тимчасову адміністрацію та затверджено план врегулювання, в матеріалах справи відсутні, а тому посилання заявників на припинення перебування ПАТ "Банк "Київська Русь" в процесі ліквідації та відновлення його платоспроможності як на нововиявлену обставину при розгляді справи №910/5516/16 є необґрунтованими, оскільки скасування постановою адміністративного суду від 05.12.2016 у справі №826/22323/15 постанов Правління Національного банку України від 19.03.2015 №190 "Про віднесення ПАТ "Банк "Київська Русь" до категорії неплатоспроможних" та від 16.07.2015 №460 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь" не має наслідком автоматичного скасування рішень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, прийнятих щодо ПАТ "Банк "Київська Русь" в процедурі тимчасової адміністрації на підставі зазначених постанов Правління Національного банку України. Рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є актами, які підлягають самостійному правовому аналізу у разі їх оскарження до суду, а тому відсутні правові підстави для скасування постанови апеляційного суду 21.12.2016 відповідно до статті 112 ГПК України в редакції до 15.12.2017 та статті 317 ГПК України в редакції з 15.12.2017.

21. Скаржник зауважив, що виникнення нових або зміна існуючих обставин після вирішення судом спору по суті не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за нововиявленими обставинами; під час нового розгляду заяв відповідача-2 та третьої особи про перегляд постанови апеляційного суду від 21.12.2016 у справі №910/5516/16 за нововиявленими обставинами судом апеляційної інстанції не враховано, що обставини прийняття постанови адміністративного суду від 05.12.2016 у справі №823/22323/15 про визнання протиправною та скасування постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015 №190 "Про віднесення ПАТ "Банк "Київська Русь" до категорії неплатоспроможних" не є нововиявленою обставиною у справі №910/5516/16, оскільки прийняття зазначеного судового рішення не має наслідком скасування рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №61 від 19.03.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк "Київська Русь" та скасування обмежень, що діяли у ПАТ "Банк "Київська Русь" з 20.03.2015 щодо вчинення правочинів від імені банку його керівництвом у зв'язку з призначенням уповноваженої особи Фонду.

Доводи інших учасників справи

22. Відзиви на касаційну скаргу ПАТ "Банк "Київська Русь" не надійшли.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

23. Цивільний кодекс України (435-15)

Частини 1, 3 статі 92 - юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

24. Закон України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14)

Частина 1 статті 4 - банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, а також філій іноземних банків, що створені і діють на території України відповідно до положень цього Закону та інших законів України.

25. Закону України "Про Національний банк України" (679-14)

Частина 1 статті 2 - Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Законом та іншими законами України.

Частина 1 статті 15 - Правління Національного банку приймає рішення про віднесення банку до категорії проблемних або неплатоспроможних (пункт 1 частини 1 цієї статті).

26. Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) в редакції станом на 20.03.2015

Частина 1 статті 1 - цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Частина 1 статті 2 - уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку (пункт 17 частини 1 цієї статті).

Частина 1 статті 34 - Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Частина 3 статті 34 - Виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.

Частина 4 статті 34 - тимчасова адміністрація запроваджується на строк, що не перевищує три місяці, а для системно важливих банків - шість місяців. Тимчасова адміністрація припиняється після виконання плану врегулювання або в інших випадках за рішенням виконавчої дирекції Фонду.

Частина 5 статті 34 - під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Частина 1 статті 36 - з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Частина 2 статті 36 - на період тимчасової адміністрації усі структурні підрозділи, органи та посадові особи банку підпорядковуються у своїй діяльності уповноваженій особі Фонду і діють у визначених нею межах та порядку.

Частина 3 статті 36 - правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після призначення уповноваженої особи Фонду, є нікчемними.

Частина 2 статті 37 - уповноважена особа Фонду має право, зокрема, вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом (пункти 1, 2 частини 2 цієї статті).

Частина 3 статті 37 - на виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду діє без довіреності від імені банку, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку (пункт 1 частини 3 цієї статті).

Частина 1 статті 39 - протягом 30 днів з дня початку тимчасової адміністрації виконавча дирекція Фонду затверджує план врегулювання з обов'язковим дотриманням принципу найменших витрат для Фонду. За рішенням виконавчої дирекції Фонду цей строк може бути продовжений до 30 днів.

27. Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) в редакції до 15.12.2017

Частина 1 статті 112 - господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Частина 2 статті 112 - підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (пункт 1 частини 2 цієї статті).

28. Господарський процесуальний кодекс (1798-12) в редакції з 15.12.2017

Частина 1 статті 316 - вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

29. З огляду на повноваження суду касаційної інстанції при перегляді судових рішень в касаційному порядку відповідно до статті 300, частини 7 статті 325 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу відповідача-1 щодо доводів про порушення апеляційним судом положень статті 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статей 3, 4, 11, 36, 39, 54 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", статті 112 ГПК України в редакції до 15.12.2017 та статті 317 ГПК України в редакції з 15.12.2017 при прийнятті оскаржуваної постанови від 21.06.2018.

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права

30. Предметом касаційного оскарження у справі №910/5516/16 є постанова Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2018, прийнята за результатами перегляду за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2016 у справі №910/5516/16.

Отже, до спірних правовідносин застосовуються приписи Розділу XIII ГПК (1798-12) України (статті 112-114) в редакції, чинній до 15.12.2017, щодо перегляду за нововиявленими обставинами судових рішень, які набрали законної сили.

31. За змістом оскаржуваної в касаційному порядку постанови Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2018 у справі №910/5516/16 вбачається, що при перегляді постанови апеляційного суду від 21.12.2016 за нововиявленими обставинами суд апеляційної інстанції керувався приписами ГПК України (1798-12) в редакції з 15.12.2017, що визначають підстави та порядок перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами (статті 320-325). Зазначене не узгоджується з вимогами частини 3 статті 3 ГПК України в редакції з 15.12.2017 про застосування судом при здійсненні судочинства норм процесуального закону, чинного на час вчинення відповідної процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Отже, переглядаючи постанову апеляційного суду від 21.12.2016 у справі №910/5516/16 за нововиявленими обставинами, суду апеляційної інстанції належало керуватися приписами процесуального закону, чинного на час звернення відповідача-2 та третьої особи із заявами про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відповідно 30.12.2016 та 10.01.2017, тобто положеннями ГПК України (1798-12) в редакції до 15.12.2017 (статті 112-114).

32. Аналіз приписів статті 15 Закону України "Про Національний банк України" та статей 34, 36, 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" дозволяє зробити висновок про те, що рішення, прийняті Фондом гарантування вкладів фізичних осіб на підставі постанови Правління Національного банку України про віднесення комерційного банку до категорії неплатоспроможних рішення про введення тимчасової адміністрації у такому банку та рішення про призначення уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в такому банку є самостійними актами Фонду, як органу управління неплатоспроможним банком, які приймаються в межах повноважень Фонду в порядку, визначеному Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) , та відповідно до затвердженого Фондом плану врегулювання, а тому не є за своєю правовою природою частиною складного юридичного факту та не можуть бути автоматично визнані протиправними та скасовані у зв'язку із скасуванням адміністративним судом постанови Правління Національного банку України про віднесення відповідного комерційного банку до категорії неплатоспроможних. Зазначені рішення Фонду підлягають самостійній оцінці у разі їх оскарження до адміністративного суду із здійсненням судом правового аналізу таких рішень на предмет їх законності.

33. Така правова позиція Верховного Суду України має місце у постанові від 27.06.2017 в адміністративній справі №21-3739а16 про те, що скасування постанов Правління Національного банку України не має наслідком автоматичного скасування рішень Фонду, прийнятих відповідно до вимог Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) у зв'язку з віднесенням Національним банком України комерційного банку до категорії неплатоспроможних, оскільки такі рішення Фонду потребують окремого правового аналізу із встановленням підстав їх протиправності.

Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає за необхідне відступати від зазначеного правового висновку при розгляді справи №910/5516/16.

34. Апеляційний судом встановлено обставини прийняття Київським апеляційним адміністративним судом постанови від 05.12.2016 у справі №826/22323/15, якою визнано протиправною та скасовано постанову Правління Національного банку України №190 від 19.03.2015 "Про віднесення ПАТ "Банк "Київська Русь" до категорії неплатоспроможних", а також те, що рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про введення ліквідаційної процедури та призначення ліквідатора банку судами не приймалося.

На зазначені обставини відповідач-2 - ТОВ "ФК "Фактор Плюс" та третя особа ОСОБА_6 посилалися як на нововиявлені під час розгляду спору у справі №910/5516/16 про встановлення нікчемності оспорюваних договорів відступлення права вимоги на підставі частини 3 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" як таких, що укладені 20.03.2015 відповідачем-1 - ПАТ "Банк "Київська Русь" з відповідачем-2 після призначення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк "Київська Русь".

35. Аналіз статті 112 ГПК України в редакції до 15.12.2017 дозволяє визначити нововиявлені обставини як юридичні факти, які передбачені нормами права і тягнуть виникнення, зміну або припинення правовідносин; мають істотне значення для правильного вирішення даної справи та вплинули б на остаточне вирішення справи судом; не могли бути відомий ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу. При вирішенні питань щодо правової природи юридичних фактів як нововиявлених обставин та їх істотності необхідно керуватися правилами процесуального закону щодо оцінки доказів у справі.

36. Під час перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами судам потрібно враховувати, що виникнення нових обставин або зміна обставин, які існували на момент розгляду справи по суті та змінилися після вирішення спору судом, не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення. Така правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 10.07.2017 у справі №6-1сно17, від якої Верховний Суд у справі №910/5516/16 не вбачає за необхідне відступати.

Разом з тим, встановлення обставин, які не мають прямого впливу на правовідносини сторін з огляду на предмет спору, не надає їм ознак нововиявлених.

37. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Верховенство права в розумінні Конвенції базується на застосуванні судами принципу юридичної визначеності, згідно з яким рішення суду, яке набрало законної сили не може ставитися під сумнів по завершенню розгляду спору. Повага до остаточного рішення суду означає, що жодна з сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з тією метою, щоб домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі і непереборні обставини (справа "Рябих проти Росії", пункт 52 Рішення ЄСПЛ). Вирішуючи питання про перегляд судового рішення за навовиявленими обставинами суди повинні діяти таким чином, щоб забезпечити, наскільки це можливо, справедливу рівновагу між інтересами відповідної особи та необхідністю підтримання ефективності системи судочинства (справа "Савінський проти України", Рішення ЄСПЛ від 28.02.2006, пункт 23).

Відтак, переглядаючи рішення суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позову за нововиявленими обставинами, апеляційному суду належить встановити наявність "суттєвих та неспростовних обставин", які слугують виправленню помилки в судовому рішенні та не є скасуванням за формальними підставами (скасування для скасування). Про такі критерії можливості перегляду справи у зв'язку з нововиявленими обставинами зазначено у Рішенні ЄСПЛ від 09.06.2011у справі "Желтяков проти України", пункти 45-48.

38. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає, що при наданні оцінки заявленим відповідачем-2 та третьою особою у справі №910/5516/16 обставинам, як нововиявленим, апеляційний суд не врахував, що на час розгляду справи №910/5516/16 судом першої інстанції та прийняття ним рішення про відмову в позові від 26.05.2016 постанова Правління Національного банку України №190 від 19.03.2015 "Про віднесення ПАТ "Банк "Київська Русь" до категорії неплатоспроможних" була чинною, а її скасування адміністративним судом постановою від 05.12.2016 у справі №826/22323/15 не є нововиявленою обставиною у справі №910/5516/16, оскільки рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №61 від 19.03.2015, яким було запроваджено тимчасову адміністрацію у ПАТ "Банк "Київська Русь" строком на три місяці з 20.03.2015 по 19.06.2015 та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк "Київська Русь" в судовому порядку є чинним.

39. Верховний Суд зазначає про помилковість висновків суду апеляційної інстанції про те, що уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк "Київська Русь" приступила до виконання своїх обов'язків з моменту внесення до ЄДРЮОФОПГФ запису про проведення державної реєстрації змін керівника ПАТ "Банк "Київська Русь", а зокрема, з 23.03.2015, оскільки відповідно до рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №61 від 19.03.2015 уповноважена особа Фонду приступає до виконання обов'язків щодо здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк "Київська Русь" з 20.03.2015.

40. Отже, доводи відповідача-2 та третьої особи про наявність нововиявлених обставин (факту скасування адміністративним судом постановою від 05.12.2016 у справі №826/22323/15 постанови Правління НБУ про віднесення ПАТ "Банк "Київська Русь" до категорії неплатоспроможних) як підстави для перегляду прийнятого у справі №910/5516/16 по суті спору рішення (постанови апеляційного суду від 21.12.2016) в порядку Розділу XIII ГПК України (1798-12) в редакції до 15.12.2017 є необґрунтованими.

Відтак, керуючись принципом правової визначеності судового рішення, що набрало законної сили, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2016 у справі №910/5516/16 про часткове задоволення позовних вимог, яку залишено без змін постановою касаційного суду від 01.03.2017, є остаточною та підлягає залишенню в силі за результатами здійснення провадження з її перегляду за нововиявленими обставинами за заявами відповідача-2 та третьої особи у справі №910/5516/16.

А.3. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

41. Доводи скаржника, зазначені в пунктах 19-21 мотивувальної частини даної постанови, Верховний Суд вважає обґрунтованими з підстав, зазначених у пунктах 30-40 мотивувальної частини цієї постанови.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

42. З огляду на зазначене, Суд вважає правильним задовольнити касаційну скаргу ПАТ "Банк "Київська Русь", скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2018 у справі №910/5516/16 та прийняти у справі нове рішення про відмову у задоволенні заяв ТОВ "ФК "Фактор Плюс" та ОСОБА_6 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2016 у справі №910/5516/16 та залишення в силі постанови Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2016.

В. Судові витрати

43. У зв'язку із скасуванням прийнятої апеляційним судом постанови за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами та прийняттям касаційним судом нового рішення про відмову у задоволенні заяв відповідача-2 та третьої особи про перегляд постанови апеляційного суду за нововиявленими обставинами, Суд покладає витрати відповідача-1 за подання касаційних скарг на загальну суму 18 189, 60 грн. на заявників та стягує з відповідача-2 та третьої особи на користь відповідача-1 по 9 094, 80 грн. понесених ним витрат за касаційний перегляд судових рішень, прийнятих за результатами перегляду постанови апеляційного суду від 21.12.2016 у справі №910/5516/16 за нововиявленими обставинами.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 308, 311, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь" Білої Ірини Володимирівни задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2018 у справі №910/5516/16 скасувати.

3. Прийняти у справі №910/5516/16 нове рішення:

"1. У задоволенні заяв Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" та ОСОБА_6 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2016 у справі №910/5516/16 відмовити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2016 у справі №910/5516/16 залишити в силі.".

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" (01133, місто Київ, вулиця Євгена Коновальця, будинок 31, код ЄДРПОУ 37881514) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" (04071, місто Київ, вулиця Хорива, будинок 11-А, код ЄДРПОУ 24214088) 9 094 (дев'ять тисяч дев'яносто чотири) грн. 80 (вісімдесят) коп. судових витрат за подання касаційних скарг.