розглянула на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Лахненка Євгенія Миколайовича щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) окремих положень пункту 20-2 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) у взаємозв'язку з положеннями його статті 5.

Заслухавши суддю-доповідача Городовенка В.В. та дослідивши матеріали справи, Третя колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України

1. Лахненко Є.М. звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність частині першій статті 58 Конституції України положення "підпункту 2" пункту 20-2 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) (далі - Кодекс) у взаємозв'язку з положеннями його статті 5.

У пункті 20-2 розділу XI "Перехідні положення" Кодексу (4651-17) , зокрема, зазначено, що підсудність Вищого антикорупційного суду, передбачена Кодексом (4651-17) як суду першої інстанції, суду апеляційної інстанції та слідчих суддів, поширюється на кримінальні провадження, відомості за якими про кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань:

"2) до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду" (100-20) , якщо досудове розслідування здійснюється або здійснювалося Національним антикорупційним бюро України та закінчено прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури".

Статтею 5 Кодексу встановлено, що процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення (частина перша); допустимість доказів визначається положеннями Кодексу (4651-17) , які були чинними на момент їх отримання (частина друга).

Як вбачається з конституційної скарги, Суворовський районний суд міста Одеси ухвалою від 1 жовтня 2019 року направив обвинувальний акт у кримінальному провадженні стосовно Лахненка Є.М. до Вищого антикорупційного суду; Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду, застосувавши окремі положення пункту 20-2 розділу XI "Перехідні положення" Кодексу (4651-17) , зазначила, що не вбачає підстав для задоволення клопотання захисника Святини I.A. про направлення вказаного кримінального провадження з Вищого антикорупційного суду до Суворовського районного суду міста Одеси.

Лахненко Є.М. вважає, що внаслідок застосування Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду у його справі оспорюваних положень Кодексу (4651-17) було порушено "принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів" та статтю 58 Конституції України.

Обґрунтовуючи свої твердження, автор клопотання цитує положення Конституції України (254к/96-ВР) , Кодексу (4651-17) , Кримінального кодексу України (2341-14) , законів України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) 1950 року, посилається на рішення Конституційного Суду України, Верховного Суду України, а також на судові рішення у своїй справі, зокрема ухвали Суворовського районного суду міста Одеси від 1 жовтня 2019 року, Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 9 грудня 2019 року, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 8 січня 2020 року, копії яких долучено до конституційної скарги.

вимоги конституційної скарги є очевидно необгрунтованими (частина четверта статті 77).

Із матеріалів, долучених до конституційної скарги, вбачається, що Лахненко Є.М., стверджуючи про невідповідність Конституції України (254к/96-ВР) окремих положень пункту 20-2 розділу XI "Перехідні положення" Кодексу (4651-17) у взаємозв'язку з положеннями його статті 5, викладає власне бачення того, як у його справі мають застосовуватися окремі положення Кодексу (4651-17) під час вирішення питання щодо підсудності порушеного стосовно нього кримінального провадження, та фактично висловлює незгоду з ухваленими у його справі судовими рішеннями. Однак це не є обґрунтуванням тверджень щодо неконституційності оспорюваних положень Кодексу (4651-17) у розумінні пункту 6 частини другої статті 55 Закону України "Про Конституційний Суд України".

Крім того, Лахненко Є.М. не вказав, яке з гарантованих Конституцією України (254к/96-ВР) прав людини, на його думку, зазнало порушення внаслідок застосування оспорюваних положень Кодексу (4651-17) .

Наведене свідчить, що суб'єкт права на конституційну скаргу не дотримав вимог пункту 6 частини другої статті 55 Закону України "Про Конституційний Суд України", що є підставою для відмови у відкритті конституційного провадження у справі згідно з пунктом 4 статті 62 цього закону - неприйнятність конституційної скарги.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 147, 151-1, 153 Конституції України, на підставі статей 7, 32, 37, 55, 56, 58, 62, 77, 86 Закону України "Про Конституційний Суд України", відповідно до § 45, § 56 Регламенту Конституційного Суду України (v001z710-97) Третя колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України

1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Лахненка Євгенія Миколайовича щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) окремих положень пункту 20-2 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) у взаємозв'язку з положеннями його статті 5 на підставі пункту 4 статті 62 Закону України "Про Конституційний Суд України" - неприйнятність конституційної скарги.