5. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.04.2018 у даній справі відмовлено ліквідатору у задоволенні заяви про залишення без розгляду заяви ліквідатора про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння; закрито провадження з розгляду заяви ліквідатора про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.

6. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" з ухвалою суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

7. ОСОБА_7 з ухвалою суду першої інстанції також не погодилась та звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

8. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.06.2018 апеляційні скарги задоволено. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 10.04.2018 у справі №5023/5847/11 скасовано та направлено справу на розгляд до Господарського суду Харківської області.

9. Судом апеляційної інстанції при розгляді справи встановлено наступне.

9.1 Боржник був власником нерухомого майна, а саме: "нежитлові приміщення першого поверху №47 - 1, 47 - 2, 47 - 3 в літ. "А - 5" заг. пл. 80, 1 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу від 08.07.2007 та рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 25.07.2011 у справі №2-5794".

9.2 15.10.2011 між колишнім ліквідатором ФОП Ринського В.Л. арбітражним керуючим Шинкарчуком А.В. та гр. ОСОБА_13 було укладено договір купівлі-продажу вищезазначених нежитлових приміщень, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Купровською Я.М., відповідно до якого колишнім ліквідатором банкрута - Шинкарчуком А.В., що діяв на підставі постанови

господарського суду Харківської області від 20.07.2011, було продано ОСОБА_15 вищезазначену нерухомість за ціною 95 600,00грн. (згідно з протоколом аукціону від 26.07.2011). Спірна нерухомість перебувала в іпотеці ПАТ ВТБ "Банк" на підставі договору іпотеки № 1541-17/07-ДЮ1 від 08.11.2007, укладеного в забезпечення виконання умов кредитного договору №1541-17/07-СК від 08.11.2007.

9.3 В подальшому вказані нежитлові приміщення були відчужені ОСОБА_13 на користь ОСОБА_16, який, в свою чергу, відчужив це майно ОСОБА_7 за договором від 12.09.2012.

9.4 Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.12.2013 звільнено арбітражного керуючого Шинкарчука А.В від виконання обов'язків ліквідатора ФОП Ринського В.Л, призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Капустіна В.В. (т.3 а.с.7-10).

9.5 Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.05.2015 призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Корольова Вадима Вячеславовича який є ліквідатором ФОП Ринського В.Л. на даний час.

9.6 19.01.2015 Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" звернулось до місцевого господарського суду з заявою про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним, укладеного за результатами аукціону (з урахуванням уточненої заяви від 10.08.2015), в якій просило суд визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 15.10.2011, укладений між ФОП Ринським В.Л. в особі арбітражного керуючого Шинкарчука А.В. та громадянином ОСОБА_13, щодо реалізації нежитлових приміщень першого поверху в літері "А-5" №47-1, №47-2, №47-3 загальною площею 80, 1кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (т.5 а.с.20-22, 66).

9.7 Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.09.2015 залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 було задоволено заяву ПАТ "ВТБ Банк"; визнано недійсним договір купівлі-продажу від 15.10.2011, укладений між ФОП Ринським В.Л. в особі арбітражного керуючого Шинкарчука А.В. та гр. ОСОБА_13, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Купровською Я.М. в реєстрі за №992 на підставі протоколу проведення прилюдних

торгів №7 від 26.07.2011 щодо реалізації нежитлових приміщень першого поверху в літері "А-5" №47-1, №47-2, №47-3 загальною площею 80,1 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (т.5 а а.с.67-79).

9.8 В подальшому, 09.08.2016 ліквідатором банкрута арбітражним керуючим Корольовим Вадимом Вячеславовичем було подано до Господарського суду Харківської області заяву про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння (вх.№26308), в якій просив суд визнати за Ринським В.Л. право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху №47-1,47-2,47-3 в літ.А-5, загальною площею 80,1кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1; витребувати від ОСОБА_7 на користь Ринського В.Л. нежитлові приміщення 1-го поверху №47-1,47-2,47-3 в літ.А-5, загальною площею 80,1кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (т.9 а.с.18-29).

9.9 Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.11.2016 було задоволено заяву ліквідатора ФОП Ринського В.Л. арбітражного керуючого Корольова В.В.; визнано за Ринським Владиславом Леонідовичем право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху № 47-1, 47-2, 47-3 в літ. А-5, загальною площею 80,1 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1; витребувано від ОСОБА_7 на користь Ринського Владислава Леонідовича нежитлові приміщення 1-го поверху № 47-1, 47-2, 47-3 в літ. А-5, загальною площею 80,1 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (т.10 а.с.85-90).

9.10 Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.02.2017 скасовано ухвалу Господарського суду Харківської області від 10.11.2016 та прийнято нове рішення, яким заяву ліквідатора ФОП Ринського В.Л. арбітражного керуючого Корольова В.В. задоволено; визнано за Ринським Владиславом Леонідовичем право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху №47-1, 47-2, 47-3 в літ. А-5, загальною площею 80,1 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1; витребувано від ОСОБА_7 на користь Ринського Владислава Леонідовича нежитлові приміщення 1-го поверху № 47-1, 47-2, 47-3 в літ. А-5, загальною площею 80,1 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (т.12 а.с.51-61).

9.11 Постановою Вищого господарського суду України від 04.07.2017 скасовано ухвалу Господарського суду Харківської області від 10.11.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.02.2017; справу № 5023/5847/11 в частині розгляду заяви ліквідатора Корольова В.В. №29/1-5023/5847 від 02.08.2016 передано на новий розгляд до Господарського суду Харківської області в іншому складі суду (т.12 а.с.215-223).

9.12 Після повернення матеріалів справи з суду касаційної інстанції, ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.12.2017 у даній справі було призначено до розгляду заяву ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Корольова Вадима Вячеславовича про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння (вх.№26308 від 09.08.2016).

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

10. 17.07.2018 ОСОБА_7 звернулась через Харківський апеляційний господарський суд до Верховного Суду із касаційною скаргою від 17.07.2018 на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.06.2018 у справі № 5023/5847/11, підтвердженням чого є ідентифікатор поштового відправлення на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

11. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 5023/5847/11 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Ткаченко Н.Г., судді - Жукова С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 02.08.2018.

12. Ухвалою Верховного Суду від 09.08.2018 касаційну скаргу ОСОБА_7 від 17.07.2018 на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.06.2018 у справі № 5023/5847/11 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 292 Господарського процесуального кодексу України. Надано скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги до 22.08.2018 шляхом надання суду оригіналу документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 1 762,00 грн за подання касаційної скарги на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.06.2018 у справі № 5023/5847/11.

13. 17.08.2018 ОСОБА_7 направила до Верховного Суду заяву про усунення недоліків, до якої долучено оригінал документу (квитанції № 85 від 16.08.2018), що підтверджує сплату судового збору у розмірі 1 762,00 грн за подання касаційної скарги на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.06.2018 у справі № 5023/5847/11.

14. Ухвалою Верховного Суду від 21.08.2018 відкрито касаційне провадження у справі № 5023/5847/11 за касаційною скаргою ОСОБА_7 від 17.07.2018 на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.06.2018; розгляд касаційної скарги призначено на 17.10.2018 об 11 год. 30 хв.;

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу.

15. Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційного суду, ОСОБА_7 подано касаційну скаргу в якій остання просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

16. Обґрунтовуючи заявлені вимоги скаржник зазначає наступне.

16.1 Апелянт при подачі апеляційної скарги зазначав про необхідність скасування ухвали суду першої інстанції в частині закриття провадження із розгляду заяви ліквідатора Корольова В.В. про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння, проте судом апеляційної інстанції повністю скасовано вказану ухвалу чим порушено норми статей 269, 280, 282 Господарського процесуального кодексу України.

16.2 Постанова суду апеляційної інстанції не відповідає приписам частини 1 статті 2, статті 236 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з тим, що дана справа підсудна судам загальної юрисдикції та повинна розглядатися в порядку цивільного судочинства.

17. Представник скаржника в судовому засіданні 17.10.2018 підтримав касаційну скаргу.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

18. Кредитором ТОВ "ФК "Поліс" подано відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

19. Представник ТОВ "ФК "Поліс" в судовому засіданні 17.10.2018 заперечив проти касаційної скарги з підстав викладених у відзиві на касаційну скаргу.

20. Арбітражний керуючий Корольов В.В. в судовому засіданні 17.10.2018 заперечив проти касаційної скарги.

Позиція Верховного Суду

21. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

22. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

23. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

24. Відповідно до статті 1 Закону про банкрутство (в редакції чинній з 19.01.2013) арбітражний керуючий - фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

25. Через арбітражного керуючого здійснюється зв'язок між сторонами, господарським судом та іншими учасниками у справі про банкрутство.

26. В силу норм Закону про банкрутство - арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) є суб'єктом незалежної професійної діяльності, і водночас з моменту винесення ухвали (постанови) про призначення його арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) до моменту припинення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства - боржника; ліквідатор з дня свого призначення виконує повноваження керівника (органів управління) боржника.

27. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

28. Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії" висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]".

29. Згідно з частиною 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) , цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право" (2709-15) , Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

30. Відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

31. Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон про банкрутство), провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) , іншими законодавчими актами України.

32. Статтею 9 Закону про банкрутство встановлено, що справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) , з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

33. Таким чином, провадження у справах про банкрутство регулюється Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) у випадках, коли його норми безпосередньо визначають правила даного провадження або мають універсальний характер для будь-якої стадії судового процесу, або процесуальної дії, з урахуванням встановлених Законом особливостей.

34. Так, відповідно до пункту 6 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

35. Водночас, відповідно до пункту 8 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України (2755-17) , а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України (2755-17) .

36. Зазначені норми кореспондуються з положеннями частини четвертої статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відповідно до якої суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником, тощо.

37. Системний аналіз положень Закону про банкрутство дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, а тому правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.

38. Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону про банкрутство, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

39. Враховуючи спрямованість Закону про банкрутство, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси в тому числі майна, яке безпідставно вибуло з права власності банкрута, для забезпечення повного або часткового задоволення вимог кредиторів, а також беручи до уваги те, що до повноважень ліквідатора банкрута відноситься обов'язок вживати заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає правомірним висновок суду апеляційної інстанції про те, що заява ліквідатора про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння має розглядатись у межах даної справи про банкрутство.

40. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.04.2018 у справі №920/847/17, від 13.03.2018 у справі №922/928/17, від 03.05.2018 у справі №904/7981/17

41. З огляду на викладене, доводи скаржника (пункт 16.2 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими.

42. Згідно частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

43. Разом з тим, відповідно до частини 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

44. Згідно пункту 6 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

45. Враховуючи викладене, те, що ухвала Господарського суду Харківської області від 10.04.2018 у даній справі була прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права і перешкоджає подальшому провадженню у справі, доводи скаржника (пункт 16.1 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, оскільки в даному випадку суд апеляційної інстанції діяв в межах повноважень передбачених процесуальним законом.

46. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Росії") щодо реалізації права на справедливий суд (пункту 1 статті 6 Конвенції): "одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру".

47. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

48. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованого та правомірного висновку суду апеляційної інстанції.

49. Відповідно статті 309 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

50. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.