ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 906/1219/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненко В.П.,

за участю секретаря судового засідання - Хоменко І.М.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Техпровід",

представник позивача - Верещагін М.В., адвокат (договір-доручення від 24.05.2018 № 01/05/2018-А, свідоцтво від 29.09.2016 № 001178),

відповідач - фізична особа-підприємець Калініна Марина Станіславівна,

представник відповідача - Калініна Марина Станіславівна, ОСОБА_6, адвокат (договір від 15.10.2018 б/н, свідоцтво від 25.11.2008 № 472),

третя особа-1 - RUSAL MARKETING GMBH,

представник третьої особи-1 - не з'явився,

третя особа-2 - товариство з обмежено відповідальністю "Єврокийтранс",

представник третьої особи-2 - не з'явився,

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Техпровід"

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15.01.2018 (головуючий Петухов М.Г., судді: Маціщук А.В. і Олексюк Г.Є.)

у справі № 906/1219/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Техпровід" (далі - Позивач)

до фізичної особи-підприємця Калініної Марини Станіславівни (далі - Відповідач),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - RUSAL MARKETING GMBH (далі - Третя особа-1),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - товариство з обмежено відповідальністю "Єврокийтранс" (далі - Третя особа-2),

про стягнення 1 001 220,14 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом до Відповідача за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Третя особа-1 та Третя особа-2, про стягнення 1 001 220,14 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Позивачем та Відповідачем як експедитором було укладено заявку-договір від 31.10.2016 № 31/10 на перевезення вантажу автомобільним транспортом за маршрутом м. Щецин, Польща - м. Запоріжжя, Україна, вантажним автомобілем Iveko, державний номерний знак НОМЕР_2, з напівпричепом van hool, державний номерний знак НОМЕР_3, водій ОСОБА_8. На виконання заявки-договору від 31.10.2016 № 31/10 Відповідачем було залучено до перевезення перевізника - Третю особу-2. 31.10.2016 відповідно до накладної CMR від 31.10.2016 № РАІ/16/600-СІS товар було відвантажено перевізнику, однак до місця призначення (Позивачу) товар доставлений не був. Враховуючи приписи статті 932 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), частини третьої статті 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" вартість втраченого товару має сплатити експедитор, оскільки експедитор відповідає за дії залучених ним осіб, як за власні дії, а також 3% річних у розмірі 2 625,65 грн. та 300,00 грн. штрафу

Рішенням господарського суду Житомирської області від 20.02.2017 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача вартість втраченого вантажу в сумі 998 294,49 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

- за умовами заявки-договору від 31.10.2016 № 31/10 експедитор зобов'язався за грошову винагороду в сумі 36 000,00 грн. забезпечити доставку вантажу до 03.11.2016 за маршрутом м. Щецин, Польща - м. Запоріжжя, Україна вантажним автомобілем Iveko НОМЕР_2 з напівпричепом van hool НОМЕР_3, водій ОСОБА_8. Однак вантаж у строк до 03.11.2016 не було доставлено одержувачу;

- Позивач не укладав з перевізником договору перевезення, а також перевізник не є також стороною заявки-договору від 31.10.2016 № 31/10, тому відповідно до статті 932 ЦК України, частини третьої статті 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за втрату вантажу відповідальність перед клієнтом несе експедитор, який у подальшому має право в порядку регресу відшкодувати збитки, заподіяні невиконанням або неналежним виконанням обов'язків іншою особою, а також застосувати інші засоби відповідальності, що передбачені договором між експедитором та іншою особою або цивільним законодавством;

- станом на 03.11.2016 у Відповідача не існувало грошового зобов'язання перед Позивачем, а тому не існувало строку його виконання та факту прострочення у період з 03.11.2016 до 05.12.2016, відтак суд відмовив у стягненні 3% річних;

- вимога Позивача про стягнення з Відповідача штрафу в розмірі 300,00 грн. не підлягає задоволенню, оскільки зазначена відповідальність настає за умови відмови експедитора від виконання договору експедирування, тоді як Відповідач приступив до його виконання.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.01.2018 оскаржуване рішення скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що Відповідач приступив до виконання обов'язків за заявкою-договором від 31.10.2016 № 31/10 шляхом укладення з перевізником (Третьою особою-2) письмової заявки на перевезення товару позивача. У той же час згідно зі статтею 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (далі - Конвенція) та статтею 924 ЦК України перевізник несе відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення. Проте Позивачем не доведено передачі товару до перевезення Третій особі-2 або завантаження товару саме на автомобіль Iveko НОМЕР_2 з напівпричепом van hool НОМЕР_3, вказаний у CMR від 31.10.2016 № РАІ/16/600-СІS. Зазначене виключає покладення на експедитора відповідальності у вигляді відшкодування збитків у зв'язку з відсутністю всіх елементів складу цивільного правопорушення.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Позивач звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15.01.2018, а рішення господарського суду Житомирської області від 20.02.2017 залишити в силі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що:

- посилання суду апеляційної інстанції на некоректність заповнення товарно-транспортної накладної (CMR) не може бути підставою для відмови в позові, оскільки відповідно до положень Конвенції ця обставина не впливає на чинність договору перевезення. При цьому Відповідач як експедитор несе повну матеріальну відповідальність за втрату товару Позивача з вини залученої ним до виконання перевезення Третьої особи-2;

- факт відвантаження товару перевізнику (Третій особі-2) підтверджується також іншими наявними у справі доказами в сукупності, які на порушення норм процесуального права залишені апеляційним судом поза увагою, зокрема листом постачальника (Третьої особи-2) від 02.11.2016, фінальним інвойсом від 31.10.2016 № RM-10045/16-TEXPROVOD.

Від Позивача надійшов лист від 19.09.2018 № 194к, яким останній просив Касаційний господарський суд долучити до матеріалів справи докази, які не були предметом розгляду судів попередніх інстанцій, та надати їм оцінку, однак з огляду на встановлені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) межі перегляду справи судом касаційної інстанції Касаційний господарський суд не бере до уваги надіслані Позивачем вказаним листом додаткові докази.

Від Відповідача, Третьої особи-1 та Третьої особи-2 відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників Позивача та Відповідача, Касаційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що 06.06.2016 Позивачем (Покупець) та Третьою особою-1 (Постачальник) було укладено договір № RM-TEXPROVODPR-2016 на поставку алюмінієвої продукції, виробник, номенклатура та перелік якої визначається сторонами в додаткових угодах, які є невід'ємною частиною укладеного договору (далі - Договір поставки).

Відповідно до пункту 3.1 Договору поставки товар може поставлятись на умовах FCA склад вантажовідправника [відповідно до INKOTERMS 2010 (ICC. Paris. Publicatoin No. 715)].

Згідно з пунктом 3.2. Договору поставки при поставці на умовах FCA датою поставки вважається дата відвантаження зі складу вантажовідправника в CMR.

Пунктом 3.4 Договору поставки передбачено, що ризики загибелі, крадіжки, втрат, псування, пошкодження товару переходять до покупця з дати поставки.

Додатковою угодою від 20.09.2016 № 2 Покупець та Постачальник дійшли згоди здійснити чергове відвантаження продукції, а саме алюмінієвої катанки марки ІІ AKLP-PT-7E 9,5d (TC 445-09-01) у кількості 40 т (+/-5%), загальна вартість якої склала 76 261,35 долара США. Умови поставки - FCA склад Щецин (Польща).

20.09.2016 Постачальник направив Покупцю рахунки, попередні інвойси за номерами № RM-10043/16-TEXPROVOD та № RM-10044/16-TEXPROVOD, згідно з якими поставка товару мала відбутись у період з 01.09.2016 по 30.09.2016.

Покупець оплатив товар Постачальника на загальну суму 76 261,35 долара США, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті від 26.09.2016 № 10.

Враховуючи необхідність доставки товару з місця відвантаження до місця розташування Покупця, 31.10.2016 Покупець уклав з експедитором - Відповідачем (далі - Експедитор) заявку-договір № 31/10 на перевезення вантажу автомобільним транспортом (далі - Договір заявка).

За умовами Договору заявки Експедитор зобов'язався за грошову винагороду в сумі 36 000,00 грн. забезпечити доставку вантажу за маршрутом м. Щецин, Польща - м. Запоріжжя, Україна вантажним автомобілем Iveko НОМЕР_2 з напівпричепом van hool НОМЕР_3, водій ОСОБА_8 .

Крім того, згідно з Договором заявкою перевізник несе повну матеріальну відповідальність за схоронність вантажу та за відмову від роботи винна сторона сплачує штраф 300,00 грн.

У той же час Експедитор перебував у договірних відносинах з Третьою особою-1 (Перевізник) на підставі договору на надання послуг по перевезенню міжнародних вантажів автомобільним транспортом від 26.10.2016 № 194/26/10/16 (далі - Договір надання послуг).

Відповідно до пункту 2.3 Договору надання послуг Експедитор та Перевізник погодили, що кількість, рід вантажу, вантажовідправники, вантажоодержувачі, графік подання транспорту, ціни, а також інші необхідні умови, передбачені Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, зазначаються в разових заявках на кожне перевезення.

Згідно з пунктами 3.1.1, 3.1.6. Договору надання послуг Перевізник зобов'язаний письмово підтверджувати прийняття заявки до виконання шляхом її підписання уповноваженою посадовою особою Перевізника і скріплення печаткою та забезпечити збереження вантажу, прийнятого до перевезення і своєчасно доставити його вантажоодержувачу.

Перевізник має ліценцію Державної служби України з безпеки на транспорті від 26.08.2016 № 572 та в матеріалах справи наявні копії свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу, державний номерний знак AA9721OC, та напівпричепа van hool, державний номерний знак НОМЕР_5.

28.10.2016 Експедитором та Перевізником на виконання Експедитором своїх зобов'язань перед Покупцем щодо перевезення вантажу було укладено заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом № 270.

Відповідно до вказаної заявки товар буде відвантажено в м. Щецин, Польща - 31.10.2016 та доставлено за адресою Україна, м. Запоріжжя, вул. Каховська, б.32 - 03.11.2016.

31.10.2016 Постачальником було оформлено фінальні інвойси за номерами № RM-10043-1/16-TEXPROVOD та № RM-10045/16-TEXPROVOD, згідно з якими поставка товару мала відбутись у період з 01.09.2016 по 31.10.2016 автомобілем НОМЕР_1/НОМЕР_4.

Відповідно до фінального інвойсу від 31.10.2016 № RM-10043-1/16-TEXPROVOD вартість відвантаженого товару у кількості 2 573,00 кг склала 38 409,79 долара США.

Листом від 02.11.2016 Постачальник повідомив Покупця, що при оформленні документів на товар, відвантажений згідно з фінальним інвойсом від 31.10.2016 № RM-10043-1/16- TEXPROVOD, були некоректно вказані прізвища водіїв, зокрема в CMR від 31.10.2016 № РАІ/16/600-СІS замість "ОСОБА_9" слід читати " ОСОБА_8".

Проте всупереч вказаному у Договорі заявці строку, а саме - 03.11.2016, товар не було поставлено Покупцю.

Причиною виникнення спору в даній справі стало питання наявності чи відсутності підстав для стягнення 1 001 220,14 грн.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до частини третьої статті 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Статтею 934 ЦК України передбачено, що за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування, експедитор відповідає перед клієнтом, відповідно до глави 51 цього кодексу.

Згідно із статтею 13 Конвенції одержувач вантажу може пред'явити вимоги перевізнику від свого імені лише у разі, якщо останні основані на праві, що витікає з договору перевезення.

Враховуючи, що Покупець не укладав з Перевізником договору перевезення, а також, що Перевізник не є й стороною заявки-договору від 31.10.2016 № 31/10, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідно до статті 932 ЦК України, частини третьої статті 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за втрату вантажу відповідальність перед клієнтом несе експедитор, який у подальшому має право в порядку регресу відшкодувати збитки, заподіяні невиконанням або неналежним виконанням обов'язків іншою особою, а також застосувати інші засоби відповідальності, що передбачені договором між експедитором та іншою особою або цивільним законодавством.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов також і висновку, що позов у частині вартості втраченого вантажу в сумі 998 294,49 грн. є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відмовляючи у стягненні 3% річних, місцевий господарський суд виходив з того, що станом на 03.11.2016 у Відповідача не існувало грошового зобов'язання перед Позивачем, а тому не існувало й строку його виконання та прострочення виконання у період з 03.11.2016 по 05.12.2016, а вимога Позивача про стягнення з Відповідача штрафу в розмірі 300,00 грн. не підлягає задоволенню, оскільки зазначена відповідальність настає за умови відмови експедитора від виконання договору експедирування, тоді як Відповідач приступив до його виконання, і саме через це він визначений Позивачем як належний Відповідач за позовом.

З таким висновками суду першої інстанції не погодився суд апеляційної інстанції, посилаючись на те, що відповідно до статті 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування. Експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування. Клієнт - це споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору. Перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов'язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником.

Згідно із статтею 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Відповідач взяв на себе зобов'язання організувати перевезення товару автомобільним транспортом за маршрутом, обраним Покупцем, та уклав від свого імені договір перевезення товару з Перевізником .

Статтею 10 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" передбачено право експедитора не приступати до виконання обов'язків за договором транспортного експедирування до отримання від клієнта всіх необхідних документів та іншої інформації щодо властивостей вантажу, умов його перевезення, а також іншої інформації, необхідної для виконання експедитором обов'язків, передбачених договором транспортного експедирування.

Відповідно до частини третьої статті 933 ЦК України у разі ненадання клієнтом документів та необхідної інформації експедитор має право відкласти виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування до надання документів та інформації в повному обсязі.

Однак Експедитор приступив до виконання зобов'язання за Договором заявкою шляхом укладання з Перевізником письмової заявки від 28.10.2016 № 270 на перевезення товара Постачальника автомобільним транспортом за маршрутом, обраним Покупцем, вантажним автомобілем Iveko, державний номерний знак AA9721OC, з напівпричепом van hool, державний номерний знак НОМЕР_5, водій ОСОБА_8.

Згідно із статтею 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Для міжнародних перевезень використовується товарно-транспортна накладна міжнародної форми (CMR).

На підтвердження прийняття вантажу до перевезення Позивачем було надано копію CMR від 31.10.2016 № РАІ/16/600-СІS.

Статтею 5 Конвенції передбачено, що вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.

Вимоги до вантажної накладної передбачені статтею 6 Конвенції, а саме в ній має бути вказано:

- дата і місце складання вантажної накладної;

- ім'я та адреса відправника;

- ім'я та адреса перевізника;

- місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки;

- ім'я та адреса одержувача;

- прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальновизнане позначення;

- кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць;

- вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу;

- платежі, пов'язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, а також інші платежі, що стягуються з моменту укладання договору до доставки вантажу);

- інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей;

- заява про те, що перевезення здійснюється, незалежно від будь-яких умов, згідно положень дійсної Конвенції.

Позивачем до позовної заяви було додано копію міжнародної автомобільної накладної CMR від 31.10.2016 № РАІ/16/600-СІS, надану йому засобами факсимільного зв'язку від Третьої особи-1, і саме таку копію накладної Позивачем було завірено.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що із вказаної CMR накладної не вбачається, якій саме особі було відвантажено до перевезення вантаж за договором, оскільки в графі 16 відсутня інформація про перевізника, в графі 23 стоїть підпис невстановленої особи, немає печатки перевізника, а в графі 17 містяться печатка та підпис польського експедитора "POL-АGENT", проте не вказано перевізника.

Тобто з автомобільної накладної CMR від 31.10.2016 № РАІ/16/600-СІS не вбачається передачі вантажу [товару - алюмінієвої катанки марки ІІ AKLP-PT-7E 9,5d ( TC 445-09-01)] у кількості 40 т (+/-5%)] до перевезення перевізнику у спірних правовідносинах - Третій особі-2.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Позивачем не доведено належними та допустимими доказами передачу вантажу - алюмінієвої катанки марки ІІ AKLP-PT-7E 9,5d (TC 445-09-01) у кількості 40 т (+/-5%) до перевезення Перевізнику або завантаження товару в автомобіль, вказаний в CMR накладній, що є обов'язковою умовою для настання відповідальності Перевізника, а, як наслідок, - і настання такої відповідальності й для експедитора відповідно до частини третьої статті 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" та статті 932 ЦК України.

Що ж до позовної вимоги про стягнення 3% річних та штрафу, то суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.

Однак Касаційний господарський суд, у свою чергу, з такими висновками суду апеляційної інстанції не може погодитись, оскільки судом апеляційної інстанції при наданні оцінки даним CMR не враховано, що відповідно до статей 5, 13 Конвенції Покупець (Позивач) не бере участі в оформленні оригіналів вантажної накладної та, відповідно, не може нести відповідальність за недоліки її заповнення, а має можливість отримати відповідний примірник CMR тільки від перевізника в момент доставки товару в місце призначення.

У зв'язку з цим з метою достовірного встановлення факту прийняття товару до перевезення відповідна вантажна накладна повинна бути оцінена судом у сукупності з іншими доказами, які безпосередньо стосуються спірного перевезення.

При цьому судом апеляційної інстанції не спростовано встановлені судом першої інстанції обставини, а саме що 28.10.2016 Експедитором та Перевізником на виконання Експедитором своїх зобов'язань перед Покупцем щодо перевезення вантажу було укладено заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом № 270.

Відповідно до вказаної заявки товар буде відвантажено в м. Щецин, Польща - 31.10.2016 та доставлено за адресою Україна, м. Запоріжжя, вул. Каховська, б.32 - 03.11.2016.

31.10.2016 Постачальником було оформлено фінальні інвойси за номерами № RM-10043-1/16-TEXPROVOD та № RM-10045/16-TEXPROVOD, згідно з якими поставка товару мала відбутись у період з 01.09.2016 по 31.10.2016 автомобілем НОМЕР_1/НОМЕР_4.

Відповідно до фінального інвойсу від 31.10.2016 № RM-10043-1/16-TEXPROVOD вартість відвантаженого товару у кількості 2 573,00 кг склала 38 409,79 долара США.

Листом від 02.11.2016 Постачальник повідомив Покупця, що при оформленні документів на товар, відвантажений згідно з фінальним інвойсом від 31.10.2016 № RM-10043-1/16- TEXPROVOD, були некоректно вказані прізвища водіїв, зокрема в CMR від 31.10.2016 № РАІ/16/600-СІS замість "ОСОБА_9" слід читати " ОСОБА_8".

Тобто судом першої інстанції з метою достовірного встановлення факту прийняття товару до перевезення відповідна вантажна накладна була оцінена в сукупності з іншими доказами, які безпосередньо стосуються спірного перевезення.

Відповідно до частин першої та другої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з приписами пункту 4 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Частиною першою статті 312 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Зважаючи на викладене, постанова суду апеляційної інстанції у справі підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

У зв'язку з тим, що суд задовольняє касаційну скаргу та скасовує постанову суду апеляційної інстанції і залишає в силі рішення суду першої інстанції, суд покладає на Відповідача витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 308, 312, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Техпровід" задовольнити.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15.01.2018 у справі № 906/1219/16 скасувати.

3. Рішення господарського суду Житомирської області від 20.02.2017 у справі № 906/1219/16 залишити в силі.

4. Стягнути з фізичної особи-підприємця Калініної Марини Станіславівни на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Техпровід" 30 038,00 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.

Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Житомирської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко