У липні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_6, Компанії Brаdwin Trading Limited (Бредвін Трейдінг Лімітед), Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра-2000", Головного територіального управління юстиції у місті Києві в особі відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Печерського району реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві та Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛСІ" про:

- визнання недійсними рішень позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра-2000", оформлених протоколом від 30.07.2013,

- переведення на позивача прав та обов'язків покупця за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра-2000" в розмірі 75,2701% від 30.07.2013, укладеним між ОСОБА_10 та Компанією Brаdwin Trading Limited (Бредвін Трейдінг Лімітед);

- скасування державної реєстрації змін до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра-2000" від 09.08.2013, внесених на підставі рішень позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра-2000, оформлених протоколом від 30.07.2013, та поновлення попередньої редакції статуту цього товариства.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі та рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра-2000" про погодження відчуження частки за зазначеним договором купівлі-продажу та прийняття до складу учасників нового учасника - покупця за договором порушують переважне право позивача, як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра-2000", на купівлю частки іншого учасника товариства, оскільки продаж частки було здійснено на користь особи, яка не є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра-2000", без відома та згоди позивача.

17.11.2015 до Господарського суду міста Києва звернулись позивач, перший, другий, третій та п'ятий відповідачі із заявою про затвердження мирової угоди у справі № 910/15792/14.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2015 у справі № 910/15792/14, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017, затверджено мирову угоду б/н від 16.11.2015, укладену між ОСОБА_4, ОСОБА_6, Компанією Brаdwin Trading Limited (Бредвін Трейдінг Лімітед), Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліра-2000" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОІЛСІ", в редакції, поданій сторонами.

Задоволено клопотання Компанії Brаdwin Trading Limited (Бредвін Трейдінг Лімітед) б/н від 17.11.2015 щодо перерахування з депозитного рахунку Господарського суду міста Києва на рахунок Компанії Brаdwin Trading Limited (Бредвін Трейдінг Лімітед), відкритий в ПАТ "ОТП Банк", грошових коштів в сумі 22 581 025,00 грн.

Припинено провадження у справі № 910/15792/14 в частині позовних вимог до ОСОБА_6, Компанії Brаdwin Trading Limited (Бредвін Трейдінг Лімітед), Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра-2000", Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛСІ" про переведення на ОСОБА_4 прав та обов'язків покупця за договором купівлі-продажу частки від 30.07.2013, укладеним між ОСОБА_6 та Компанією Brаdwin Trading Limited (Бредвін Трейдінг Лімітед).

Прийнято відмову ОСОБА_4 від позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра-2000" та Головного територіального управління юстиції у місті Києві в особі відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Печерського району реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра-2000", оформлених протоколом від 30.07.2013; скасування державної реєстрації змін до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра-2000", оформлених протоколом від 30.07.2013 позачергових загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра-2000", та поновлення попередньої редакції статуту.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.06.2017 ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.11.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 у справі № 910/15792/14 скасовано. Справу № 910/15792/14 передано до Господарського суду міста Києва на розгляд.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.07.2017 у справі № 910/15792/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2018, у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Судові рішення мотивовані тим, що правові підстави для затвердження мирової угоди, укладеної між сторонами у справі, відсутні, оскільки ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 05.06.2014 у справі № 757/14936/14-к накладено арешт та заборону використання і розпорядження часткою в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра-2000" в розмірі 75,2101%, яка належить Компанії Brаdwin Trading Limited (Бредвін Трейдінг Лімітед), та станом на дату подання сторонами мирової угоди на затвердження суду позивач не був власником частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра-2000", не був учасником зазначеного товариства та, відповідно не мав переважного права купівлі частки іншого учасника товариства, оскільки відчужив свою частку на підставі договору купівлі-продажу на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оілсі" та був виведений зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра-2000".

Суди також дійшли висновку, що позивач довів наявність порушення його переважного права на купівлю частки іншого учасника товариства, оскільки згоди на продаж іншим учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра-2000" - ОСОБА_6 своєї частки у статутному капіталі товариства на користь особи, яка не є учасником товариства, не надавав, жодних заяв про відмову від переважного права купівлі частки не складав та не підписував, що підтверджується висновком Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз в особі Кіровоградського відділення №1211/02 від 27.11.2014, складеним за результатами проведення у цій справі судової експертизи. Суди визнали зазначений висновок єдиним належним та допустимим доказом у цій справі, що містить дійсну інформацію про обставини справи та є підтвердженням заявлених позивачем вимог, а висновки експерта Науково-дослідного експертного-криміналістичного центру № 403/тдд від 09.09.2014 та Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Управління на південно-західній залізниці Міністерства внутрішніх справ України № 26 від 29.10.2014 хоча і є письмовими доказами в господарському судочинстві, однак у цій справі не є належними та допустимими доказами, які підтверджують обставини автентичності підпису позивача на повідомленнях про продаж частки Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра-2000" від 24.06.2013 та про відмову від купівлі частки Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра-2000" від 29.07.2013, оскільки висновок № 403/тдд від 09.09.2014 було зроблено на стадії досудового розслідування кримінального провадження, а у висновку № 26 від 29.10.2014 відсутні відомості про те, що суб'єкт експертної діяльності несе відповідальність за достовірність даних, використаних для складання висновку, був попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку або за відмову від дачі висновку. Однак, суди відмовляючи у задоволенні позовних вимоги виходили з того, що обставини відчуження позивачем на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оілсі" за договором купівлі-продажу та прийняття загальними зборами товариства рішення про виведення ОСОБА_4 зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра-2000" є достатньою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Суди попередніх інстанцій також дійшли висновку, що правові підстави для припинення провадження у справі в частині позовних вимог до відповідача-3 у зв'язку з його ліквідацією відсутні, оскільки ухвала Господарського суду міста Києва від 03.07.2017 у справі 910/18823/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра-2000" станом на дату розгляду цієї справи оскаржена в апеляційному порядку, тобто відсутнє остаточне судове рішення у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра-2000".

Позивач - ОСОБА_4 подав до Касаційного господарського суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2015 в частині відмови у задоволенні позову про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра-2000", оформлених протоколом від 30.07.2013, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким зазначену позовну вимогу задовольнити. В обґрунтування вимог касаційної скарги заявник посилається на неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Скаржник зазначає про те, що суди попередніх інстанцій:

- фактично розглянули лише питання щодо наявності підстав для затвердження мирової угоди та не здійснили розгляд справи по суті позовних вимог. Вказує на те, що висновки судів є взаємосуперечливими, оскільки суди попередніх інстанцій, визнавши висновок Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз в особі Кіровоградського відділення № 1211/02 від 27.11.2014 належним та допустимим доказом у цій справі, що підтверджує заявлені позовні вимоги та встановивши факт відсутності згоди позивача на продаж частки іншого учасника товариства у статутному капіталі, дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову;

- не врахували, що матеріалами справи підтверджуються обставини того, що позивач не надавав згоди іншому учаснику товариства на продаж частки в статутному капіталі товариства, від переважного права на придбання частки іншого учасника не відмовлявся, що є безспірною підставою для визнання спірних рішення та договору недійсними;

- порушили пункт 4 статті 12 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній станом на розгляду справи судом першої інстанції, та дійшли помилкового висновку про те, що відчуження позивачем своєї частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра-2000" та виведення його зі складу учасників товариства є достатньою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки не врахували, що станом на момент прийняття загальними зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра-2000" спірного рішення позивач був учасником товариства та не надали належної оцінки спірному рішенню позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра-2000", оформленого протоколом від 30.07.2013;

- порушили частину 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній станом на розгляду справи судом першої інстанції, оскільки вийшли за межі позовних вимог, оскільки надали оцінку рішенню загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра-2000" від 06.11.2014 про виведення ОСОБА_4 зі складу учасників товариства та договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 06.11.2014, за яким ОСОБА_4 було відчужено частку на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оілсі", які не були предметом спору у цій справі;

- не надали оцінку судовим рішенням у цивільній справі № 431/1123/14-ц: рішенню Старобільського районного суду від 23.04.2014, рішенню Апеляційного суду Луганської області від 24.06.2014, яким було встановлено факт незаконності набуття ОСОБА_4 права власності на частку в розмірі 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра-2000";

- порушили пункт 6 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній станом на розгляду справи судом першої інстанції, оскільки не врахували, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2017 у справі № 910/18823/16 було припинено Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліра-2000" внаслідок банкрутства, зазначена ухвала набрала законної сили в день її винесення, у зв'язку з чим провадження у справі в частині позовних вимог до зазначеного товариства підлягало припиненню.

Відповідач-5 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Оілсі" подало до Касаційного господарського суду касаційну скаргу, в якій просить:

- скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2015,

- змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2017 шляхом виключення з рішення Господарського суду міста Києва абзацу: "З урахуванням викладеного, суд відповідно до норм процесуального кодексу не приймає наведені вище експертні висновки в якості належного та допустимого доказу того, що підписи в повідомленні ОСОБА_4 про продаж частки ТОВ "Ліра-2000" від 24.06.2013 та в повідомленні ОСОБА_4 про відмову від купівлі частки ТОВ "Ліра-2000" від 29.07.2013 виконані самим ОСОБА_4, оскільки суб'єкт експертної діяльності не ніс відповідальності за достовірність даних, використаних для складання названих висновків, не був попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку або за відмову від дачі висновку (ст. ст. 384. 385 КК України (2341-14) ) при дачі висновку № 26 від 29.10.2014, а при дачі висновку № 403/тдд від 09.09.2014, хоча і був попереджений про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України, проте вказаний висновок було зроблено на стадії досудового розслідування кримінального провадження №12014100000000982 від 09.07.2014, натомість висновок Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз в особі Кіровоградського відділення №1211/02 від 27.11.2014, складений за результатами проведення по справі №910/15792/14 судової експертизи є єдиним належним та допустимим доказом (висновком судового експерта в розумінні ст. 42 ГПК України), що містить дійсну інформацію про обставини справи та на ряду з іншими доказами у справі є підтвердженням заявлених позивачем вимог."

- скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2017 в частині відмови у задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра-2000", Головного територіального управління юстиції у місті Києві в особі відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Печерського району реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання недійсними рішень позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра-2000", оформлених протоколом від 30.07.2013, скасування державної реєстрації змін до статуту та повернення попередньої редакції статуту та припинити провадження в цій частині позовних вимог. В обґрунтування вимог касаційної скарги заявник посилається на неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Скаржник зазначає про те, що:

- суди попередніх інстанцій в мотивувальних частинах оскаржуваних рішення та постанови дійшли помилкового висновку про те, що висновок Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз в особі Кіровоградського відділення №1211/02 від 27.11.2014, складений за результатами проведення у цій справі судової експертизи, є належним та допустимим доказом, оскільки не взяли до уваги лист Кіровоградського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз № 8 від 21.01.2015, в якому зазначено про те, що призначена Господарським судом міста Києва у цій справі експертиза не проводилась та висновок не складався;

- суд апеляційної інстанції порушив пункт 6 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не врахував, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2017 у справі № 910/18823/16 було припинено Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліра-2000" внаслідок банкрутства та до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис, у зв'язку з чим провадження у справі в частині позовних вимог до зазначеного товариства та Головного територіального управління юстиції у місті Києві в особі відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Печерського району реєстраційної служби про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства та скасування державної реєстрації змін до статуту та повернення попередньої редакції статуту підлягало закриттю на підставі пункту 6 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Баранця О.М. - головуючий, Вронської Г.О., Стратієнко Л.В. ухвалою від 16.07.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4, призначив її до розгляду на 11.09.2018 о 14 год. 45 хв. у приміщенні Касаційного господарського суду та надав учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 30.07.2018.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Баранця О.М. - головуючий, Вронської Г.О., Стратієнко Л.В. ухвалою від 20.07.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оілсі", призначив її до розгляду на 11.09.2018 о 14 год. 45 хв. у приміщенні Касаційного господарського суду та надав учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 10.08.2018.

У зв'язку з відпусткою судді Стратієнко Л.В. був проведений повторний автоматизований розподіл справи № 910/15792/14. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 05.09.2018 для розгляду касаційної скарги визначений наступний склад колегії суддів: Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., ОСОБА_11

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Баранця О.М. - головуючий, Вронської Г.О., ОСОБА_11 ухвалою від 11.09.2018 у розгляді касаційних скарги скарг ОСОБА_4 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Оілсі" у справі №910/15792/14 оголосив перерву до 02.10.2018 о 10 год. 00 хв.

Компанія Brаdwin Trading Limited (Бредвін Трейдінг Лімітед) у відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_4 просить відмовити у задоволенні касаційної скарги повністю, посилаючись на те, що ОСОБА_6 під час відчуження своєї частки дотримався норм чинного на той момент законодавства та вимог статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра-2000". Також зазначає про те, що відповідно до статей 76, 77, 78 Господарського процесуального кодексу України висновки експерта Науково-дослідного експертного-криміналістичного центру № 403/тдд від 09.09.2014 та Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Управління на південно-західній залізниці МВС України № 26 від 29.10.2014 є належними доказами у справі, які підтверджують обставини того, що підписи на повідомленні про відмову від купівлі частки ОСОБА_6 в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра-2000" виконані самим ОСОБА_4, а висновок Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз в особі Кіровоградського відділення №1211/02 від 27.11.2014, складений за результатами проведення у цій справі судової експертизи, не є належним та допустимим доказом, оскільки відповідно до відповіді Кропивницького відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз № 1007-18 від 11.04.2018 експертиза у зазначеній експертній установі у цій справі не проводилась.

Компанія Brаdwin Trading Limited (Бредвін Трейдінг Лімітед) у відзиві на касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оілсі" просить задовольнити касаційну скаргу повністю, посилаючись на те, що зазначена касаційна скарга є обґрунтованою.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оілсі" у відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_4 просить відмовити у задоволенні касаційної скарги повністю, посилаючись на те, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, наявними в матеріалах справи доказами підтверджуються обставини вчинення саме ОСОБА_4 підпису на повідомленні про відмову від купівлі частки ОСОБА_6 в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра-2000", зазначені докази є належними та допустимими, а висновок Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз в особі Кіровоградського відділення № 1211/02 від 27.11.2014, складений за результатами проведення у цій справі судової експертизи, не є належним та допустимим доказом в розумінні Господарського процесуального кодексу України (1798-12) . Товариство з обмеженою відповідальністю "Оілсі" зазначає про те, що суди попередніх дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на встановлений факт відчуження ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу частки в розмірі 100% статутного капіталу на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оілсі" та виведення ОСОБА_4 зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра-2000", а також вказує на те, що провадження у справі в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра-2000" повинно бути закрите на підставі пункту 6 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України з огляду на припинення відповідача-3.

Відповідач-1, відповідач-3, відповідач-4 відзиви на касаційні скарги не надали.

В судове засідання 16.10.2018 не з'явилися представники відповідача-1, відповідача-3 та відповідача-4, хоча відповідно до вимог статті 120 Господарського процесуального кодексу України всі учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Касаційного господарського суду зазначає, що відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка в судове засіданні представників учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду касаційної скарги, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, надану господарськими судами попередніх інстанцій юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, станом на 30.07.2013 - дату подання позову у цій справі та станом на дату укладення спірного договору та прийняття загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра-2000" (відповідач-3) спірних рішень учасниками зазначеного товариства були ОСОБА_4 (позивач) з часткою у статутному капіталі товариства у розмірі 24,7299%, та ОСОБА_6 (відповідач-1) з часткою у статутному капіталі товариства у розмірі 75,2701%.

30.07.2013 між ОСОБА_6 як продавцем та Компанією Brаdwin Trading Limited (Бредвін Трейдінг Лімітед) (відповідач-2) як покупцем укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра-2000", за умовами якого продавець за згодою іншого учасника товариства - ОСОБА_4 від 29.07.2013 зобов'язався в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, передати у власність покупця частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра-2000" в розмірі 75,2701% статутного капіталу, а покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, оплатити її вартість та прийняти зазначену частку.

30.07.2017 відбулись позачергові загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра-2000", на яких були прийняті рішення, оформлені протоколом від 30.07.2013, зокрема про:

- погодження відчуження ОСОБА_6 на користь Компанії Brаdwin Trading Limited (Бредвін Трейдінг Лімітед) частки, що становить 75,2701% статутного капіталу товариства;

- прийняття Компанії Brаdwin Trading Limited (Бредвін Трейдінг Лімітед) до складу учасників товариства;

- затвердження розподілу між учасниками товариства часток у статутному капіталі товариства, згідно з яким Компанія Brаdwin Trading Limited (Бредвін Трейдінг Лімітед) володіє часткою, що становить 75,2701% статутного капіталу товариства, а ОСОБА_4 володіє часткою, що становить 24,7299 % статутного капіталу товариства .

На підставі зазначених рішень позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра-2000" проведено державну реєстрацію змін до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра-2000".

ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до:

- ОСОБА_6, Компанії Brаdwin Trading Limited (Бредвін Трейдінг Лімітед), Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра-2000" про визнання недійсними рішень позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра-2000", оформлених протоколом від 30.07.2013, та переведення на позивача прав та обов'язків покупця за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра-2000" в розмірі 75,2701% від 30.07.2013, укладеним між ОСОБА_10 та Компанією Brаdwin Trading Limited (Бредвін Трейдінг Лімітед);

- Головного територіального управління юстиції у місті Києві в особі відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Печерського району реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві про скасування державної реєстрації змін до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра-2000" від 09.08.2013, внесених на підставі рішень позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра-2000, оформлених протоколом від 30.07.2013, та поновлення попередньої редакції статуту цього товариства.

В якості підстав позову позивач як учасник Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра-2000" послався на порушення його переважного права на купівлю частки іншого учасника товариства, оскільки повідомлення про продаж частки ОСОБА_6 від 24.06.2013 він не отримував, підпис про отримання повідомлення не вчиняв, повідомлення про відмову від купівлі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра-2000" не складав та не підписував, наявні в зазначених повідомленнях підписи виконані не ним та є підробленими, тобто, продаж частки іншого учасника товариства було здійснено на користь особи, яка не є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра-2000", без відома та згоди позивача.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 14.02.2015 залучив до участі у розгляді справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-3 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Оілсі", який набув прав учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра-2000" за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства від 06.11.2014, укладеним між ним та ОСОБА_4, та прав і обов'язків якого стосується спір у цій справі.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 27.07.2015 змінив статус Товариства з обмеженою відповідальністю "Оілсі" з третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-3 на відповідача-5. Залучив Товариство з обмеженою відповідальністю "Оілсі" до участі у справі в якості відповідача-5.

Суди попередніх інстанцій за результатами розгляду позовних вимог у цій справі відмовили у їх задоволенні з підстав того, що позивач відчужив частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра-2000" в повному розмірі (100%) за договором купівлі-продажу на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оілсі", у зв'язку з чим загальними зборами товариства було прийнято рішення про виведення ОСОБА_4 зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра-2000", що за висновком судів є достатньою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Однак, Касаційний господарський суд вважає зазначені висновки передчасними та такими, що зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній станом на 25.07.2017 - дату прийняття місцевим господарським судом рішення у цій справі № 910/15792/14, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Згідно з пунктом 4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (v0018600-11) припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Відповідно до пункту 6 статті 231 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній з 15.12.2017 та за правилами якої справа № 910/15792/14 розглядалась в суді апеляційної інстанції, господарський суд закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Тобто, за положеннями наведених норми суд припиняє (закриває) провадження у справі за наступних умов: 1) припинено діяльність суб'єкта господарювання чи настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою, які були однією з сторін у справі; 2) відсутність правонаступництва.

Згідно з частиною четвертою статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до частини першої статті 59 Господарського кодексу України припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється відповідно до закону.

Частиною першою статті 104 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Суди попередніх інстанцій встановили, що Господарський суд міста Києва постановою від 09.11.2016 у справі № 910/18823/16 визнав Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліра-2000" банкрутом. Відкрив ліквідаційну процедуру. Призначив ліквідатора банкрута. Зобов'язав ліквідатора провести ліквідаційну процедуру та подати суду на затвердження звіт та ліквідаційний баланс банкрута.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 03.07.2017 у справі № 910/18823/16 затвердив звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс банкрута станом на 23.06.2017. Доручив Головному управлінню статистики у м. Києві виключити банкрута - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліра-2000" з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та Державній податковій інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві зняти банкрута - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліра-2000" з податкового обліку. Ліквідував банкрута - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліра-2000" як юридичну особу в зв'язку з банкрутством. Доручив Печерській районній у м. Києві державній адміністрації провести державну реєстрацію припинення - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра-2000" як юридичної особи та внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запис про проведення державної реєстрації припинення Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра-2000" як юридичної особи не пізніше наступного робочого дня з дати надходження ухвали. Припинив провадження у справі № 910/18823/16 та припинив дію мораторію.

Відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України (1798-12) в редакції, чинній станом на дату винесення Господарським судом міста Києва ухвали від 03.07.2017 у справі № 910/18823/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра 2000", ухвала господарського суду набирає законної сили в день її винесення, якщо інше не передбачено законом. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , зокрема стаття 83 Закону, не містить положень, які б встановлювали інший порядок набрання законної сили ухвалою суду про припинення провадження у справі про банкрутство.

Однак, наведені вище положення закону не були враховані судами попередніх інстанцій, у зв'язку з чим обставини щодо набрання ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2017 у справі № 910/18823/16 законної сили не були досліджені та встановлені судами попередніх інстанцій.

Згідно з частиною 2 статті 104 Цивільного кодексу України в редакції, чинній станом на 25.07.2017 - дату прийняття місцевим господарським судом рішення у цій справі, юридична особа є такою, що припинилася з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно зі статтею 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Отже, при вирішенні питання щодо припинення провадження у справі на підставі пункту 6 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2017, а також при вирішенні питання про закриття провадження у справі на підставі пункту 6 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд повинен перевірити відповідні відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо наявності запису про припинення діяльності юридичної особи, до якої пред'явлені позовні вимоги.

Однак, місцевий господарський суд не врахував наведеного не дослідив наявність станом на дату прийняття місцевим господарським судом оскаржуваного рішення відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо припинення відповідача-3 на підставі ухвали Господарським судом міста Києва від 03.07.2017 у справі № 910/18823/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра-2000", у зв'язку з чим не встановив з достовірністю обставини припинення відповідача-3, який є обов'язковим учасником справи з корпоративного спору, та дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для припинення провадження у справі в частині позовних вимог до відповідача-3 на підставі пункту 6 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній станом на дату прийняття місцевим господарським судом рішення від 25.07.2017 у цій справі № 910/15792/14.

Не врахував наведеного та не дослідив зазначені обставини і суд апеляційної інстанції під час розгляду цієї справи, в частині позовних вимог до відповідача-3 та дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для закриття провадження у справі в цій частині на підставі пункту 6 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України, в редакції, чинній станом на дату звернення ОСОБА_4 з позовом у цій справі, передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Статтею 15 Цивільного кодексу України унормовано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову повинен кореспондувати зі способами захисту права. Під способами захисту права розуміються заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та усунення наслідків такого порушення. Підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України, згідно з якою кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 21 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній станом на час подання ОСОБА_4 позову у цій справі та станом на час розгляду справи місцевим господарським судом, сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач. Позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом, - фізичні особи, яким пред'явлено позовну вимогу.

Отже, аналіз наведених вище норм закону свідчить про те, що особа, яка звертається до господарського суду з позовом, самостійно обирає спосіб захисту, визначає відповідача, предмет та підстави позову та зазначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов.

Відповідно до статті 23 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній станом на час подання ОСОБА_4 позову у цій справі та станом на час розгляду справи місцевим господарським судом, позов може бути подано кількома позивачами чи до кількох відповідачів. Кожний з позивачів або відповідачів щодо іншої сторони виступає в судовому процесі самостійно.

Аналогічна норма міститься і в частині 1 статті 47 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній з 15.12.2018.

Отже, господарський суд розглядає справу та надає остаточну відповідь у резолютивній частині рішення щодо усіх заявлених позовних вимог, які були предметом судового розгляду, у тому числі відносно кожного відповідача (у разі участі у справі кількох відповідачів), які користуються усіма правами та обов'язками сторони у справі.

Однак, суди попередніх інстанцій не з'ясували, які саме позовні вимоги були пред'явлені до першого, другого та п'ятого відповідачів (до кожного окремо), чи стосуються пред'явлені позивачем вимоги першого, другого та п'ятого відповідачів, як учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра-2000", чи призведе прийняте у справі рішення в частині позовних вимог до зазначених відповідачів у разі задоволення позову до відновлення порушених прав та захисту охоронюваних законом інтересів позивача, чи існує взагалі спір між позивачем та відповідачами-1, -2 та -5.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, в редакції, чинній станом на дату звернення ОСОБА_4 з позовом у цій справі, господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, правами та обов'язками учасників (засновників, акціонерів, членів) такої особи, крім трудових спорів.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній станом на дату розгляду справи судом апеляційної інстанції, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Згідно з частиною 3 статті 167 Господарського кодексу України під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Частиною 1 статті 167 Господарського кодексу України визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Отже, сторонами у корпоративному спорі є: 1) юридична особа та її учасник (засновник, акціонер, член), у тому числі учасник, який вибув; 2) учасники (засновники, акціонери, члени) юридичної особи.

Суди попередніх інстанцій не врахували наведене та не з'ясували, які правовідносини виникли безпосередньо між позивачем та відповідачами-1, -2 та -5, чи є спір між ними (у разі встановлення існування такого спору) корпоративним та, відповідно, чи підлягає він вирішенню в господарському суді огляду на характер правовідносин, щодо яких виник спір, та суб'єктний склад такого спору.

Крім того, Касаційний господарський суд вважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій про те, що достатньою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог є обставини відчуження позивачем на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оілсі" за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра-2000" та прийняття загальними зборами товариства рішення про виведення ОСОБА_4 зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра 2000".

Суди попередніх інстанцій не врахували, що учасник, який вибув зі складу юридичної особи, може бути стороною корпоративного спору зокрема про визнання недійсними рішень юридичної особи, якщо ці рішення прийняті в період до виходу (виключення) учасника, а відповідні вимоги обґрунтовуються порушенням його корпоративних прав на момент прийняття такого рішення. Тобто, право на звернення до суду з позовом про визнання недійсними рішень органів управління товариства мають ті його учасники, які були учасниками на дату прийняття рішення, що оскаржується.

Касаційний господарський суд також вважає, що суди попередніх інстанцій помилково взяли до уваги наявний в матеріалах справи висновок судово-почеркознавчої експертизи № 1211/02 від 27.11.2014, наданий Кіровоградським відділенням Одеського науково-дослідного інституту, та передчасно визнали зазначений висновок єдиним належним та допустимим доказом у цій справі, що містить дійсну інформацію про обставини справи та наряду з іншими доказами у справі є підтвердженням заявлених позивачем вимог.

З матеріалів справи вбачається, що Господарський суд міста Києва ухвалою від 12.11.2014 призначив судову експертизу у цій справі для вирішення питань, пов'язаних в автентичністю підпису позивача, наявного на повідомлені ОСОБА_6 про продаж частки б/н від 24.06.2013 та на повідомленні про відмову від купівлі частки ОСОБА_6 в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра-2000". Проведення експертизи доручив Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз в особі Кіровоградського відділення.

Відповідно до супровідного листа б/н від 18.11.2014 матеріали справи № 910/15792/14 на підставі статті 41 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній станом на 18.11.2014, у зв'язку із призначенням судової експертизи були направлені до Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз в особі Кіровоградського відділення.

01.12.2014 до Господарського суду міста Києва з Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз в особі Кіровоградського відділення надійшов висновок експерта № 1211/02 від 27.11.2014 без матеріалів справи.

12.12.2014 Господарський суд міста Києва звернувся до Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз в особі Кіровоградського відділення з листом про повернення матеріалів справи у зв'язку з минуванням потреби проведення експертизи (Т. 6, а.с. 128).

22.12.2014 до Господарського суду міста Києва з Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз в особі Кіровоградського відділення були повернуті матеріали справи № 910/15792/14 без надання висновку, про що було зазначено експертною установою в супровідному листі № 2077 від 22.12.2014.

Крім того, в матеріалах справи наявний лист Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз в особі Кіровоградського відділення № 8 від 21.01.2015 (Т.6, а.с. 180), наданий експертною установою на адвокатський запит, в якому повідомляється, що ухвала Господарського суду міста Києва від 12.11.2014 про призначення судової експертизи у цій справі була залишена без виконання експертизи.

Однак, суди попередніх інстанцій не взяли до уваги наявні в матеріалах справи зазначені листи Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз в особі Кіровоградського відділення № 2077 від 22.12.2014 та № 8 від 21.01.2015, а також лист місцевого господарського суду від 12.12.2014 щодо відсутності необхідності проведення експертизи у цій справі, не встановили з достовірністю обставини щодо фактичного проведення судової експертизи зазначеною експертною установою та не з'ясували, чи надавався в дійсності експертом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз в особі Кіровоградського відділення висновок № 1211/02 від 27.11.2014, чи є цей висновок достовірним.

Не встановивши зазначені обставини суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про належність та допустимість як доказу висновку експерта № 1211/02 від 27.11.2014.

В порушення принципу повноти зазначені вище обставини не були встановлені судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних рішення та постанови. Господарськими судами попередніх інстанцій були неправильно застосовані до спірних правовідносин норми матеріального права, що підлягають застосуванню, та порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази та встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, у зв'язку з чим суди дійшли передчасних висновків, а оскаржувані рішення та постанову не можна визнати законними та обґрунтованими.

Передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не дають суду касаційної інстанції права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Встановлення обставин справи, оцінка доказів виходить за межі розгляду справи в порядку касації.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

Згідно з частинами 3, 4 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази або встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

З огляду на те, що суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, враховуючи межі розгляду справи в суді касаційної інстанції, Касаційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2018 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2018 підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене вище, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.