ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/99/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Пількова К.М., Чумака Ю.Я.,

секретар судового засідання: Підгірська Г.О.,

за участю представників:

позивача - не з'явилися,

відповідача - не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Селтон"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2018 (судді: Власов Ю.Л., Буравльов С.І., Андрієнко В.В.) і рішення Господарського суду м. Києва від 11.04.2018 (суддя Зеленіна Н.І.) у справі № 910/99/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Селтон"

до Міністерства оборони України

про врегулювання розбіжностей,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У січні 2018 року до Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Селтон" (далі - ТОВ "Селтон") до Міністерства оборони України про врегулювання розбіжностей за договором від 06.10.2017 № 343/4/2017/47, які виникли між сторонами щодо пункту 3.1 договору, та викладення цього пункту у такій редакції: "Ціна товару становить 1 577 616,00 грн, у тому числі податок на додану вартість - 262 936,00 грн. Оплата товару здійснюється за рахунок коштів, виділених за КПКВ 2101020/7, КЕКВ 2260, код видатків 100. Ціна за одиницю товару - відповідно до специфікації".

1.2. Позовні вимоги із посиланням на положення статті 181 Господарського кодексу України та статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" обґрунтовано недосягненням між сторонами згоди щодо зміни ціни договору в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів) шляхом підписання додаткової угоди від 19.12.2017 № 1, оскільки угоду позивачем підписано з урахуванням протоколу розбіжностей до протоколу погодження ціни, в якому, у свою чергу, зазначено, що сума 519 873,14 грн є спірною.

1.3. У відзиві на позовну заяву Міністерство оборони України просило залишити її без задоволення, а ціну договору від 06.10.2017 № 343/4/2017/47 залишити у розмірі з урахуванням положень додаткової угоди від 19.12.2017 № 1, підписаної сторонами, а саме 1 057 742,86 грн, наголошуючи на тому, що позивач в особі директора товариства погодився із запропонованою відповідачем ціною договору, про що свідчить його підпис, завірений печаткою товариства.

1.4. У відповіді на відзив акцентовано, що сторонами не було узгоджено зміну ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів) у зв'язку з підписанням додаткової угоди позивачем із протоколом розбіжностей, а отже немає підстав для зміни умов укладеного за результатами тендера договору.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.04.2018 у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції аргументував рішення тим, що оскільки позивачем підписано угоду від 19.12.2017 № 1, немає підстав для зміни встановленої цією угодою ціни. При цьому суд дійшов висновку, що напис стосовно підписання додаткової угоди із протоколом розбіжностей не може вважатися непідписанням додаткової угоди № 1 на умовах, визначених цією угодою, а підписанням такої угоди, незалежно від наявності протоколу розбіжностей, позивач і відповідач у належній формі змінили умови договору та зменшили ціну товару.

2.2. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2018 рішення Господарського суду м. Києва від 11.04.2018 залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки додаткову угоду від 19.12.2017 № 1 підписано із протоколом розбіжності до протоколу погодження ціни, сторонами не було досягнуто згоди щодо зміни ціни, визначеної у пункті 3.1 договору. З урахуванням таких обставин суд апеляційної інстанції наголосив, що на час звернення до суду чинним є пункт 3.1 договору, згідно з яким ціна товару становить 1 577 616,00 грн, у тому числі податок на додану вартість - 262 936,00 грн, яка зазначена у тексті укладеного сторонами договору, а не додаткової угоди № 1, у зв'язку з чим звернення позивача до суду з вимогою про врегулювання розбіжностей за договором визнано судом передчасним.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, ТОВ "Селтон" у касаційній скарзі просить рішення Господарського суду м. Києва від 11.04.2018 і постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2018 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, наголошуючи на залишенні судами поза увагою, що зі змісту додаткової угоди від 19.12.2017 № 1, яку підписано із протоколом розбіжностей, однозначно вбачається, що сторони не узгодили зміну ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів), що свідчить про відсутність законних підстав для зміни умов договору про закупівлю від 06.10.2017 № 343/4/2017/47.

Скаржник зазначає, що згідно з пунктами 11.7, 11.9, 11.10 договору зміни і доповнення до нього здійснюються у письмовій формі. Дійсними визнаються зміни та доповнення, що вносяться сторонами до договору за взаємною згодою. Взаємною згодою сторін щодо змін чи доповнень до договору вважаються підписані сторонами додаткові угоди, які після їх підписання є невід'ємною частиною договору.

У цьому випадку, як зауважує ТОВ "Селтон", між сторонами укладено договір, заснований на державному замовленні. Отже, якщо б позивач, який отримав протокол розбіжностей, не передав у двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то відповідно до положень частини 7 статті 181 Господарського кодексу України пропозиції відповідача про ціну 1 057 742,86 грн із ПДВ вважалися би прийнятими позивачем, а додаткова угода від 19.12.2017 № 1 - укладеною. Тому позивач вимушений був звернутися до суду щодо врегулювання розбіжностей шляхом викладення пункту 3.1 договору у тій редакції, яка наведена у підписаному між сторонами договорі.

Скаржник вважає, що посилаючись на пункти 11.7, 11.9, 11.10 договору, суд не застосував до спірних правовідносин положень статей 179, 181 Господарського кодексу України.

3.2. Міністерство оборони України у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, наголошуючи на погодженні директором товариства умов додаткової угоди шляхом підписання цієї угоди.

4. Розгляд касаційної скарги

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. Як убачається із матеріалів справи та установлено судами попередніх інстанцій, 06.10.2017 за результатами відкритих торгів, що проводилися Міністерством оборони України відповідно до положень Закону України "Про публічні закупівлі" (922-19) , між Міністерством оборони України (замовник) і ТОВ "Селтон" (постачальник) укладено договір про закупівлю товару за державні кошти № 343/4/2017/47, згідно з пунктом 1.1 якого постачальник зобов'язався поставити замовникові апарати для дистилювання, фільтрування чи ректифікації (4291) (фільтр-поглинач типу ФП-300 (військово-хімічне майно спеціального призначення - товар), у кількості 23 одиниці за ціною, зазначеною у специфікації постачання товарів, що додається до договору (додаток 1), а замовник зобов'язався прийняти і оплатити товар.

Поставка товару здійснюється до 15.11.2017 (пункт 5.1 договору).

Згідно із пунктом 3.1 договору ціна товару становить 1 577 616,00 грн, у тому числі податок на додану вартість - 262 936,00 грн. Оплата товару здійснюється за рахунок коштів, виділених за КПКВ 2101020/7, КЕКВ 2260, код видатків 100. Ціна за одиницю товару - відповідно до специфікації.

Відповідно до пункту 3.2. договору його ціна залишається незмінною до повного виконання сторонами зобов'язань за договором, крім випадків зменшення обсягів закупівлі залежно від реального фінансування видатків та узгодженого, шляхом укладання додаткової угоди, зменшення сторонами ціни договору.

За змістом пункту 3.4 договору договірна ціна визначається замовником з урахуванням висновку № 2461 представництва замовника Міністерства оборони України щодо договірної ціни шляхом аналізу собівартості виготовлення товару, трудомісткості її виготовлення та розгляду розрахунково-калькуляційних матеріалів, складених постачальником на підставі прийнятих фактичних витрат, пов'язаних із виконанням зобов'язань за договором.

Визначення договірної ціни проводиться замовником з урахуванням висновку № 2461 представництва замовника Міністерства оборони України щодо рівня фактичних витрат, понесених постачальником при виконанні зобов'язань за договором. Постачальник повинен підготувати та направити розрахунково-калькуляційні матеріали на підтвердження понесених ним фактичних витрат та надати первинні підтверджуючі документи для перевірки. Розрахунково-калькуляційні матеріали повинні бути оформлені відповідно до вимог Методичних рекомендацій з формування собівартості товару (робіт, послуг) у промисловості, затверджених наказом Міністерства промислової політики України від 09.07.2007 № 373, діючих нормативних документів з ціноутворення та встановлених економічно обґрунтованих норм матеріальних та трудових витрат на надання послуг (виконання робіт) (пункт 3.5 договору).

Відповідно до пунктів 3.6, 3.7 договору представництво замовника Міністерства оборони України перевіряє їх обґрунтованість та за результатами перевірки складає висновок щодо рівня фактичних витрат, який направляється замовнику. Висновок № 2461 представництва замовника Міністерства оборони України повинен бути надано замовникові не пізніше 10 робочих днів від надання виконавцем документів на підтвердження понесених ним фактичних витрат. При визначенні цін (фактичних, договірних) рівень прибутку у складі ціни не може перевищувати 1 відсотка витрат позивача на купівлю комплектуючих виробів (напівфабрикатів), а також перевищувати 20 відсотків решти витрат у складі виробничої собівартості робіт на виготовлення.

За змістом пункту 3.8 договору у разі, якщо фактичні витрати є нижчими порівняно із ціною договору, акцептованою відповідачем і вказаною у специфікації (додаток 1 до договору), ціна товару та ціна договору зменшуються, про що сторони укладають додаткову угоду до договору згідно з протоколом погодження договірної ціни за фактичними витратами.

4.3. Суди попередніх інстанцій установили, що 15.11.2017 на виконання умов договору ТОВ "Селтон" поставлено, а замовником прийнято товар у кількості 23 одиниць, що підтверджується актом приймання № 57.

07.12.2017 на виконання пунктів 3.4 - 3.6 договору ТОВ "Селтон" (лист № 784) направило відповідачеві розрахунково-калькуляційні матеріали про фактичні витрати, згідно з якими договірна ціна за одиницю товару становить 61 192,90 грн із ПДВ, та запропонував на виконання пункту 3.8 цього договору укласти додаткову угоду до договору згідно з протоколом погодження договірної ціни за фактичними витратами з протоколом розбіжностей, де зазначити ціну за фактичними витратами в сумі 61 192,90 грн із ПДВ за одиницю товару.

Міністерство оборони України у листі від 19.12.2017 № 343/4/2/1910 повідомило, що укладання додаткової угоди можливо за ціною, запропонованою представником замовника № 2461, а саме 45 988,82 грн із ПДВ за одиницю товару.

Суди установили, що між сторонами укладено протокол погодження ціни, протокол розбіжностей до протоколу погодження ціни, протокол узгодження розбіжностей до протоколу погодження ціни, додаткову угоду № 1, додаток № 1 (специфікацію) та акт приймання товару, відповідно до яких Міністерство оборони України на підставі посвідчення представника замовника від 15.12.2017 № 2461 погодився встановити ціну на товар у сумі 45 988,82 грн із ПДВ за одиницю товару.

Відповідно до протоколу розбіжностей від 19.12.2017 ТОВ "Селтон" пропонувало встановити договірну ціну із ПДВ у сумі 1 577 616,00 грн. Ціна, запропонована Міністерством оборони України, визначена у сумі 1 057 742,86 грн з ПДВ. Суму 519 873,14 грн сторонами визначено як неузгоджену сторонами різницю у вартості товару.

Одночасно 19.12.2017 між Міністерством оборони України і ТОВ "Селтон" укладено додаткову угоду № 1 до договору, згідно з якою пункт 3.1 договору викладено у такій редакції: "Ціна товару становить 1 057 742,86 грн, у тому числі податок на додану вартість - 176 290,48 грн. Оплата товару здійснюється за рахунок коштів, виділених за КПКВ 2101020/7, КЕКВ 2260, код видатків 100. Ціна за одиницю товару - відповідно до специфікації". Цією додатковою угодою сторони також виклали у новій редакції специфікацію до договору.

4.4. При цьому, як установлено судами попередніх інстанцій протокол погодження договірної (фактичної) ціни (вартості) товару та додаткову угоду від 19.12.2017 № 1 ТОВ "Селтон" підписано з написом "з урахуванням протоколу розбіжностей до протоколу погодження ціни".

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Предметом спору у цій справі є вимога ТОВ "Селтон" про врегулювання розбіжностей за договором від 06.10.2017 № 343/4/2017/47, які виникли між сторонами щодо пункту 3.1 договору із посиланням на положення статті 181 Господарського кодексу України та статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" у зв'язку із недосягненням між сторонами згоди щодо зміни ціни договору в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів) шляхом підписання додаткової угоди від 19.12.2017 № 1, оскільки угоду позивачем підписано з урахуванням протоколу розбіжностей до протоколу погодження ціни та визначено спірною суму 519 873,14 грн.

5.2. Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Наведена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Згідно з частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

За змістом процесуального законодавства позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу. Тобто учасники справи - це суб'єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов'язання (боржник).

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

З урахуванням наведених законодавчих норм завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів. Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

5.3. Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

5.4. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю - договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.

Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України (435-15) та Господарського кодексу України (436-15) з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (частина 1 статті 36 цього Закону).

Частиною 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; 3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; 4) продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі; 5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг); 6) зміни ціни у зв'язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок; 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни; 8) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини п'ятої цієї статті.

5.5. Як убачається із матеріалів справи та установлено судами, за змістом пунктів 11.7, 11.9 і 11.10 договору зміни і доповнення до договору здійснюються у письмовій формі. Дійсними та обов'язковими для сторін визнаються зміни та доповнення, що вносяться ними у договір за взаємною згодою. Взаємною згодою сторін щодо змін чи доповнення договору вважаються підписані сторонами додаткові угоди, які після їх підписання є невід'ємною частиною договору.

5.6. Згідно з частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з частинами 1 - 3 статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

За змістом статті 181 Господарського кодексу України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Відповідно до частини 1 статті 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі, якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

5.7. Як убачається із матеріалів справи та установлено судом апеляційної інстанції, під час процесу погодження зміни ціни товару Міністерством оборони України складено протокол погодження договірної ціни, в якому запропоновано ціну товару 1 057 742,86 грн, яка є меншою порівняно із ціною, визначеною сторонами у пункті 3.1 договору, і цей протокол погодження договірної ціни підписано ТОВ "Селтон" із протоколом розбіжностей. У протоколі розбіжностей ТОВ "Селтон" і Міністерство оборони України зазначили кожний свою ціну товару, яку вони пропонують, визначивши, що різниця в ціні товару становить 519 873,14 грн і ця сума є спірною.

Отже, суд апеляційної інстанції установив, що сторони намагалися змінити ціну товару, проте не досягли згоди щодо розміру зменшення ціни.

При цьому суд установив, що протокол погодження договірної ціни та протокол розбіжностей підписаний сторонами в один день із додатковою угодою № 1 і є додатковим до неї.

Підписання ТОВ "Селтон" додаткової угоди від 19.12.2017 № 1 і специфікації до неї із застереженням "з урахування протоколу розбіжностей до протоколу погодження ціни" свідчить про недосягнення сторонами згоди щодо зміни ціни, наведеної у пункті 3.1 договору.

Оскільки з огляду на наявність протоколу розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні від 06.10.2017 № 343/4/2017/47, другою стороною (Міністерством оборони України) спір щодо врегулювання розбіжностей у визначений у частині 7 статті 181 Господарського кодексу України спосіб не передано до суду, висновок суду апеляційної інстанції стосовно того, що на час звернення ТОВ "Селтон" до суду є чинною умова пункту 3.1 договору стосовно того, що ціна товару становить 1 577 616,00 грн, у тому числі податок на додану вартість - 262 936 грн, яка наведена у тексті укладеного сторонами договору, а не додаткової угоди № 1, визнається правильним.

5.8. При цьому з урахуванням положень чинного законодавства, у зв'язку із встановленими судом апеляційної інстанції обставинами справи, зокрема щодо чинності пункту 3.1 договору від 06.10.2017 № 343/4/2017/47 саме у редакції, визначеній сторонами під час його укладення, звернення ТОВ "Селтон" до суду з вимогою про врегулювання розбіжностей між сторонами та викладення пункту 3.1 договору у редакції, в якій його викладено під час укладення договору, є передчасним.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.3. Відповідно до частини 1 статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.4. Ураховуючи наведені положення законодавства, колегія суддів зазначає, що оскаржена у справі постанова суду апеляційної інстанції, якою рішення суду першої інстанції про відмову у задоволені позову залишено без змін з інших мотивів, відповідає нормам матеріального і процесуального права, тому підстав для її скасування немає.

6.5. Викладені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставою для скасування судових рішень, оскільки вони не спростовують висновків, зокрема, суду апеляційної інстанції.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Селтон" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2018 у справі № 910/99/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Б. Дроботова

Судді К.М. Пільков

Ю.Я. Чумак