1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Софт-Альянс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Картсервіс Плюс" про розірвання договору поруки від 08.11.2016 № 4К12048И/П.

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції

2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.06.2018 у справі №910/21206/17 у задоволенні позовних вимог про розірвання договору поруки від 08.11.2016 №4К12048И/П, укладеного між ПАТ КБ "Приватбанк" та

ТОВ "Софт Альянс" відмовлено повністю.

3. Не погодившись з прийнятим рішенням суду, ТОВ "Софт-Альянс" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2018 у справі №910/21206/17 та прийняти нове рішення, яким позов ТОВ "Софт Альянс" до

ПАТ КБ "Приватбанк" про розірвання договору поруки задовольнити та розірвати договір поруки від 08.11.2016 № 4К12048И/П.

4. Постановою Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Софт-Альянс" залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2018 у справі №910/21206/17 залишено без змін.

5. Судами попередніх інстанцій при розгляді справи встановлено наступне.

5.1 08.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Софт-Альянс" (поручитель) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (кредитор) укладено договір поруки №4К12048И/П (далі - Договір). Докази в підтвердження підписання договору шляхом накладення електронних цифрових підписів та печаток надано до матеріалів справи.

5.2 Відповідно до п. 1 договору поруки, його предметом є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Картсервіс Плюс" (код за ЄДРПОУ 33634870) своїх зобов'язань за:

кредитним договором від 09.02.2012 №4К12048И, а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору 1. Кредитним договором від 23.07.2012 №4К12213И, а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору 2.

5.3 Згідно з п.п. 2, 4, 5, 6 Договору поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язку боржника за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування на умовах та в терміни відповідно до кредитного договору. У випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору. У випадку невиконання боржником обов'язку п. 1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання. Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений у письмовій вимозі кредитора протягом 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної у п. 5 договору.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

6. 03.08.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Софт-Альянс" звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою від 02.08.2018 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2018 та на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2018 у справі № 910/21206/17, підтвердженням чого є штамп відділення поштового зв'язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

7. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/21206/17 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Ткаченко Н.Г., судді - Жукова С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 07.08.2018.

8. Ухвалою Верховного Суду від 14.08.2018 відкрито касаційне провадження у справі № 910/21206/17 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Софт-Альянс" від 02.08.2018 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2018 та на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2018; розгляд касаційної скарги призначено на 11.10.2018 об 11 год. 00 хв.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу.

9. Не погодившись з прийнятою постановою апеляційного суду, ТОВ "Софт-Альянс" подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2018 у справі № 910/21206/17 та прийняти нове рішення, яким позов про розірвання договору поруки задовольнити.

10. Обґрунтовуючи заявлені вимоги скаржник зазначає, що позивач в повному обсязі виконав всі кредитні зобов'язання боржника, тоді як відповідач порушив свої зобов'язання за договором поруки №4К12048И/П від 08.11.2016, зокрема п.10 вказаного договору. Внаслідок невиконання відповідачем п. 10 договору поруки, позивач був позбавлений права поручителя, який виконав кредитні зобов'язання боржника на отримання від останнього відповідних коштів. ТОВ "Софт Альянс", не отримавши необхідні документи для стягнення грошових коштів з боржників, не маючи можливості виконувати правочини, які забезпечували виконання зобов'язань з боку підприємства-боржника, втратило зацікавленість в подальшому виконанні договору поруки та зазнало значних збитків у зв'язку із тим, що для реалізації договору поруки було вимушено залучити кредитні кошти та сплачувати проценти за кредитом, а також залучити додатково забезпечення кредиту. На думку скаржника, відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами факту належного виконання поручителем свої зобов'язань за кредитним договором та не надано доказів, які підтверджують наявність заборгованості ТОВ "Картсервіс Плюс" перед ПАТ КБ "Приватбанк".

11. Представник скаржника в судовому засіданні 11.10.2018 підтримав касаційну скаргу.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

12. Акціонерним товариством "Приват Банк" подано відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить залишити судове рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

13. Представник відповідача в судовому засіданні 11.10.2018 заперечила проти касаційної скарги з підстав викладених у відзиві.

Позиція Верховного Суду

14. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

15. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

16. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

17. Судом першої інстанції було встановлено, що позивачем не вказано, коли і яка саме сума кредиту була видана боржнику кредитором за кредитними договорами, чи є видана сума простроченою заборгованістю чи поточною і чи настав строк повернення кредитних коштів і відповідно дату настання відповідного строку повернення; не вказано, яка саме сума, з урахуванням суми виданого та не повернутого кредиту, суми нарахованих та несплачених відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій, у разі прострочення виконання зобов'язання за кредитними договорами боржником, підлягає стягненню з боржника чи поручителя за договором поруки.

18. Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що до матеріалів справи не долучено копій кредитних договорів, забезпечених порукою за договором від 08.11.2016 №4К12048И/П, а тому встановити який розмір кредиту був наданий третій особі відповідачем, яка сума відсотків була нарахована за користування кредитом і відповідно загальний розмір зобов'язань боржника перед кредитором з наданих до матеріалів справи документів неможливо. Також, з огляду на відсутність кредитних договорів неможливо визначити строк повернення кредиту і відповідно дату виникнення заборгованості за кредитними договорами у боржника перед кредитором. Отже обсяг зобов'язань боржника, а відповідно і поручителя за договором поруки від 08.11.2016 №4К12048И/П позивачем взагалі не вказаний і з наданих до матеріалів справи доказів не може бути встановлений.

19. Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем не вказано у позовній заяві та не додано до матеріалів справи доказів того, що кредитор згідно п.п. 4-6 договору поруки звертався до нього з вимогою, в якій зазначено про порушення зобов'язання за кредитним договором з боку боржника. Також відсутні докази щодо повідомлення поручителем боржника про звернення до нього кредитора з вимогою. Отже, враховуючи те, що зобов'язання за договором поруки є похідним від основного зобов'язання, то до прострочення боржника за основним зобов'язанням та звернення кредитора з відповідною вимогою до поручителя у останнього не виник обов'язок з оплати грошових коштів на виконання договору поруки.

20. Відповідно до статей 540 - 543 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов'язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства. У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.

21. Оскільки позивач та третя особа є солідарними боржниками, то саме відповідачу належить право вибору боржника до якого він може звернутись з вимогою про виконання зобов'язань як за основним договором так і за договором, укладеним для забезпечення виконання основного зобов'язання. Як зазначалось вище, оскільки, договір поруки є договором, який укладено саме на забезпечення виконання основних договорів (кредитних), то до виникнення обов'язку у третьої особи з повернення кредитних коштів та сплати відсотків та відповідного звернення кредитора до поручителя з вимогою про виконання зобов'язань боржника за кредитними договорами, у поручителя не виникає обов'язку з перерахування коштів на виконання своїх зобов'язань за договором поруки.

22. Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що з наданих до справи документів неможливо встановити строк настання виконання зобов'язань боржником за кредитними договорами, суми заборгованості за кредитними договорами, в тому числі суми основного боргу, нарахованих відсотків та штрафних санкцій. Доказів того, що у поручителя виник обов'язок виконати свої зобов'язання за договором поруки, тобто, що кредитор звернувся до нього з відповідною вимогою, суду не надано.

23. Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що до матеріалів справи додано копії платіжних доручень №15 від 09.11.2016 на суму 821 134 173,87 грн та №16 від 09.11.2016 на суму 142 761 219,36 грн, в призначеннях платежу яких вказано: виконання зобов'язань за кредитними договорами згідно договору поруки №4К12048И/П від 08.11.2016. Також до матеріалів справи додано копію виписки по рахунку ТОВ "Софт-Альянс" №26002050009665 за період з 01.11.2016 по 30.11.2016 з якої вбачається, що 09.11.2016 від ТОВ "Софт-Альянс" (рахунок № 20638050004524) на рахунок ТОВ "Софт-Альянс" №26002050009665 надійшли грошові кошти у розмірі 4499326415,12 грн з призначенням платежу: видача кредиту згідно кредитного договору №4С16114Г від 08.11.2016. Вказаною банківською випискою підтверджується перерахування позивачем грошових коштів у сумі 963895393,23 грн на рахунок відповідача №29092829012102 як виконання зобов'язань по кредитним договорам згідно договору поруки від 08.11.2016 №4К12048И/П. Однак доказів зарахування вказаних вище коштів на рахунок відповідача суду не надано. Також суд зауважує, що платіжні доручення сформовані на наступний день після укладення договору поруки.

24. Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

25. Згідно із статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

26. Тобто, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.

27. Таким чином, на позивача покладений обов'язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що його права та інтереси порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

28. Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

29. Статтею 14 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

30. За змістом частин 1, 2 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

31. Відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

32. У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (частина 1 статті 543 Цивільного кодексу України).

33. Відповідно до частин 1, 2 статті 556 Цивільного кодексу України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання, а кредитор після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника.

34. Правовий аналіз положень статті 556 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наслідки, передбачені в цій нормі, настають лише в разі повного виконання поручителем забезпеченого порукою кредитного зобов'язання. Цей висновок узгоджується з положенням пункту 3 частини 1 статті 512 цього Кодексу, яке передбачає подібний спосіб заміни кредитора у зобов'язанні внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

35. Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

36. Згідно із частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

37. Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

38. Відповідно до частини 1 статті 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

39. Згідно з частинами 1, 3 статті 1068 Цивільного кодексу України, банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

40. Відповідно до пункту 11.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 №22 (z0377-04) (в редакції чинній на момент формування платіжних доручень) оперативне ведення клієнтом своїх рахунків у банку та обмін технологічною інформацією, визначеною в договорі між банком та клієнтом, клієнт може здійснювати за допомогою систем дистанційного обслуговування. Дистанційне обслуговування рахунку клієнт може здійснювати за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", "телефонний банкінг" тощо.

41. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем не надано доказів того, що рахунок № 26002050009665 у ПАТ КБ "Приватбанк" є рахунком ТОВ "Софт-Альянс" (договір банківського рахунку). Також позивач не надав доказів того, що рахунок № 29092829012102 у ПАТ КБ "Приватбанк" є рахунком на який мали бути перераховані кошти в погашення заборгованості за кредитними договорами, оскільки в договорі поруки вказаний № рахунку відповідача - № 32003102901026, а кредитні договори суду не надані. Отже позивач не надав доказів того, що відповідні кошти були перераховані позивачем та зараховані відповідачем.

42. Враховуючи вищенаведене, судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що не вбачається, що позивачем подано належні та допустимі докази зарахування на рахунок відповідача грошових коштів у сумі 963 895 393,23 грн 09.11.2016 на погашення зобов'язань третьої особи за кредитними договорами від 09.02.2012 №4К12048И, від 23.07.2012 №4К12213И.

43. Згідно зі статтями 598, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Особливості припинення зобов'язань за договорами купівлі-продажу цінних паперів, укладених на фондовій біржі, встановлюються законодавством. Законом можуть бути встановлені випадки, коли припинення зобов'язань на певних підставах не допускається. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

44. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

45. Отже, як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач не надав доказів того, що боржником було порушено зобов'язання за кредитними договорами, і що в нього як поручителя виник обов'язок зі сплати коштів за договором поруки. Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю "Софт-Альянс" не надано доказів розміру заборгованості, яка виникла у третьої особи перед відповідачем за кредитними договорами від 09.02.2012 №4К12048И та від 23.07.2012 №4К12213И, а також не доведено, що позивачем було виконано обов'язок боржника.

46. Згідно зі статтями 556 Цивільного кодексу України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника. До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання. До кожного з кількох поручителів, які виконали зобов'язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов'язку, що виконана ним.

47. Судами попередніх інстанцій також встановлено наступне.

47.1 Пунктом 8 Договору передбачено, що до поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договору (ам,) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язання боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

47.2 Відповідно до п. 10 Договору кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.

47.3 Згідно з п.11 Договору, цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до повного виконання зобов'язань за договором.

47.4 Цей договір укладено/підписано із використанням електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа акредитованого Центру Сертифікації ключів ПАТ КБ "Приватбанк", на підставі угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 09.03.2016 укладеної сторонами (п.17 Договору).

48. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

49. Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

50. Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

51. Згідно з частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

52. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до п. 14 Договору поруки дострокове розірвання цього договору здійснюється за письмовою згодою сторін. Доказів звернення позивача до відповідача з пропозицією про розірвання договору поруки матеріали справи не містять.

53. Згідно із частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору.

54. Відповідно до статті 652 Цивільного кодексу України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

55. З огляду на вищезазначене, суди попередніх існтанцій дійшли вірного висновку про те, що обставини на які посилається позивач, не є істотними у розумінні статті 652 Цивільного кодексу України.

56. Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 Цивільного кодексу України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

57. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі №6-75цс13.

58. Отже, чинним законодавством визначено, що підставою для розірвання договору у судовому порядку може бути доведений належними та допустимими доказами факт невиконання стороною зобов'язань за договором.

59. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначив, що ТОВ "Софт Альянс" не отримавши необхідні документи для стягнення грошових коштів з боржників, не маючи можливості виконувати правочини, які забезпечували виконання зобов'язань з боку підприємства-боржника, втратило зацікавленість в подальшому виконанні договору поруки та зазнало значних збитків.

60. Відповідно до частини 1 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

61. Згідно із частиною 3 статті 612 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 220 Господарського кодексу України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

62. Разом з тим, судами встановлено, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено того, що невиконання відповідачем зобов'язань з передання копій документів, які підтверджують обов'язки боржника за кредитними договорами, значною мірою позбавило ТОВ "Софт-Альянс" того, на що товариство розраховувало при укладенні вказаного договору.

63. Судами попередніх інстанцій взято до уваги те, що позивачем не подано належних доказів на підтвердження того, що він звертався до відповідача з вимогою надати документи, що підтверджують обов'язки боржника за кредитними договорами, а також доказів відмови відповідача передати зазначені документи.

64. Враховуючи вищенаведене, позивач не надав доказів виникнення у нього обов'язків за договором поруки та його виконання згідно умов договору поруки від 08.11.2016 №4К12048И/П, а також не надав доказів того, що у відповідача виник обов'язок з передачі документів та доказів того, що позивач звертався до відповідача з такою вимогою і йому було відмовлено.

65. Господарські суди попередніх інстанцій, дослідивши обставини та зібрані у справі докази, надавши оцінку умовам спірного договору та врахувавши положення законодавства, які регулюють порядок розірвання договору за рішенням суду за ініціативою однієї зі сторін, не встановили обставин, які передбачали б можливість розірвання договору поруки з підстав, заявлених у позові, та свідчили б про істотність порушення відповідачем умов договору.

66. Беручи до уваги вищевикладене, місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, дійшов вірного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

67. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Росії") щодо реалізації права на справедливий суд (п. 1 ст. 6 Конвенції): "одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру".

68. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

69. У справі, що розглядається, Верховний Суд доходить висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

70. При цьому, доводи, викладені у касаційній скарзі, зводяться до незгоди із встановленими судами обставинами справи та наданою судами оцінкою доказів, наявних у матеріалах справи, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

71. Відповідно статті 309 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

72. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

73. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції таким вимогам закону відповідають.

74. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.