1. У травні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо комерційне підприємство "Норт" (далі - ТОВ ВКП "Норт", Товариство) звернулося Господарського суду Запорізької області з позовом до Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області (далі - Дніпрорудненська міська рада) про спонукання до виконання мирової угоди від 13.08.2008 (далі - мирова угода), затвердженої ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.08.2008 у справі №28/299д/08, шляхом зобов'язання Дніпрорудненської міської ради протягом 30 робочих днів з дня вступу в законну силу рішення суду надати Товариству в оренду земельну ділянку площею 92,4кв.м. для розміщення торгового павільйону "Олена" та укласти договір оренди земельної ділянки відповідно до затвердженої мирової угоди та викопіювання, доданого до неї, з посиланням на статті 509, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ).

2. Позовна заява обґрунтовується тим, що до теперішнього часу відповідачем не виконано умови мирової угоди та не надано ТОВ ВКП "Норт" земельну ділянку для розміщення торгового павільйону, в зв'язку з чим, з вини Дніпрорудненської міської ради протягом 8 років вказаний торговий павільйон не працює, через що позивач несе збитки.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Суди розглядали справу неодноразово. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 29.06.2017 (суддя Горохов І. С.) позов задоволено повністю.

4. Рішення мотивоване тими обставинами, що укладаючи мирову угоду, сторони реалізували на майбутнє своє право на передачу та набуття права оренди земельної ділянки, яке виникло внаслідок розірвання договору оренди для суспільних потреб, вчинене в рамках захисту прав орендаря внаслідок такого розірвання шляхом укладання нового договору оренди, але Дніпрорудненською міською радою не виконано умови мирової угоди, а оскільки зазначені правовідносини є триваючими, строк позовної давності не може бути застосовано.

5. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.09.2017 (головуючий - Дучал Н. М., судді: Склярук О. І., Геза Т. Д.) рішення скасовано, прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.

6. Постанова мотивована тим, що задовольняючи позов та зобов'язуючи відповідача виконати мирову угоду, суд першої інстанції не надав оцінку доводам відповідача про сплив позовної давності у спірних правовідносинах ще у 2011 році, так як про невиконання відповідачем своїх зобов'язань за мировою угодою позивачеві було відомо ще наприкінці вересня 2008 року (через 30 робочих днів з дня вступу в законну силу ухвали Господарського суду Запорізької області від 13.08.2008 у справі №28/299д/08. Оскільки матеріали справи свідчать, що строк виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за мировою угодою сплив наприкінці вересня 2008 року, отже трирічний строк для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав закінчився наприкінці вересня 2014 року. Позовна заява ТОВ "ВКП "Норт" надіслана 26.05.2017, тобто після спливу позовної давності, про застосування якої заявлено Дніпрорудненською міською радою.

7. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.03.2018 (головуючий - Суховий В. Г., судді: Берднік І. С., Міщенко І. С.) постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.09.2017 скасовано з направленням справи на новий розгляд до цього ж апеляційного господарського суду.

8. Зазначена постанова мотивована тим, що констатуючи факт спливу строку виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за мировою угодою наприкінці вересня 2008 року та вказуючи, що трирічний строк для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав закінчився наприкінці вересня 2014 року, суд апеляційної інстанції не встановив точної дати початку перебігу позовної давності у спірних правовідносинах, а також не звернув увагу на доводи позивача щодо переривання перебігу позовної давності вчиненням відповідачем дій, що свідчать про визнання ним свого обов'язку, зокрема, рішенням Дніпрорудненської міської ради від 25.09.2008 №55 "Про надання дозволу на збір матеріалів попереднього погодження місця розташування земельної ділянки для розміщення торгівельного павільйону "Олена" в районі вул. Леніна, 2/12 м. Дніпрорудне ТОВ ВКП "Норт" (далі - рішення від 25.09.2008 №55), не надавши належної оцінки наявним в матеріалах справи листам відповідача на предмет визнання ним зазначеного обов'язку. При цьому суд касаційної інстанції зауважив на тому, що при дослідженні питання пропуску позовної давності в даному спорі слід з'ясувати, чи відбулось переривання перебігу позовної давності та, виходячи з даних обставин, правильно встановити його початок та перебіг.

9. За результатами нового розгляду справи постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.07.2018 скасовано рішення Господарського суду Запорізької області від 29.06.2017 та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.

10. Ця постанова мотивована положеннями статей 253, 257, 261, 264, 267 ЦК України та статей 269, 277 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), з урахуванням яких апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, однак, з огляду на початок перебігу позовної давності з 26.09.2008 (після закінчення 30-ти робочих днів з дня затвердження мирової угоди ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.08.2008 у справі №28/299д/08) та її сплив 27.09.2011, викладене є підставою для відмови у задоволенні позову, заявленого Товариством з пропуском строку позовної давності (через 5 років і 8 місяців). При цьому, судом відхилено доводи позивача щодо переривання перебігу позовної давності шляхом вчинення відповідачем дій, що свідчать про визнання ним свого обов'язку, зокрема, прийняттям рішення від 25.09.2008 №55, оскільки станом на 25.09.2008 цей строк ще навіть не почав свій перебіг, а тому об'єктивно і не міг перериватися. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що зі змісту листів Дніпрорудненської міської ради №12/11-1608 від 19.08.2010, №12/11-1167 від 31.05.2013 та №12/11-1099 від 12.04.2016, направлених на адресу ТОВ ВКП "Норт", не вбачається розгляд відповідачем питання про укладення договору оренди земельної ділянки або здійснення підготовчих чи організаційних дій з цього приводу, а навпаки, у листах від 19.08.2010 та від 13.05.2013 відповідач повідомляв позивача, що не може надати земельну ділянку у зв'язку із введенням мораторію на розміщення малих архітектурних форм, тобто зміст вказаних листів взагалі не свідчить про намір міської ради укладати договір оренди земельної ділянки або вчиняти інші підготовчі дії (вибір відповідної території, її обстеження, підготовка документації).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

11. Не погодившись з постановою апеляційної інстанції, Товариство звернулося з касаційною скаргою, у якій просить її скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду Запорізької області від 29.06.2017.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

12. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції статей 253, 257, 261, 264 ЦК України, наголошуючи на тому, що: 1) в спірних правовідносинах неодноразово відбувалося переривання позовної давності шляхом визнання Дніпрорудненською міською радою зобов'язань з виконання мирової угоди у своєму рішенні від 25.09.2008 №55 та адресованих позивачу листах від 19.08.2010, від 31.05.2013, від 12.04.2016, від 19.12.2016 та від 10.04.2017, внаслідок чого перебіг строку позовної давності заново розпочався з 11.04.2017, тобто з наступного дня після отримання Товариством листа №12/11-815 від 10.04.2017, в якому Дніпрорудненська міська рада зазначила про відмову від виконання мирової угоди; 2) рішення від 25.09.2008 №55 взагалі є незаконним з огляду на достатність погодження площі, місця розташування земельної ділянки та терміну укладення договору оренди у мировій угоді.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

13. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у її задоволенні з мотивів, викладених у оскаржуваній постанові.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

14. 26.05.2008 Дніпрорудненською міською радою було прийнято рішення №03 "Про припинення договорів оренди земельних ділянок №1765 від 28.09.2001 ТОВ ВКП "Норт" та звільнення земельних ділянок від торговельних об'єктів, що знаходяться в межах охоронної зони теплових мереж по вул. Леніна м. Дніпрорудне" у зв'язку з вилученням земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності, пов'язаної із проведенням капітального ремонту мережі теплопостачання вул. Леніна (у районі міського ринку), та звільнення охоронної зони тепловодопостачальних мереж по вул. Леніна (у районі міського ринку) від встановлених торговельних об'єктів (МАФ). Таким чином, попередній договір оренди земельної ділянки від 28.09.2001, який був укладений між Дніпрорудненською міською радою та ТОВ ВКП "Норт", припинив свою дію на підставі зазначеного рішення.

15. Згідно з умовами укладеної між сторонам мирової угоди від 13.08.2008, протягом тридцяти робочих днів з дня набрання чинності ухвали суду про затвердження мирової угоди, Дніпрорудненська міська рада зобов'язалася надати ТОВ ВКП "Норт" в оренду земельну ділянку площею 92,4кв.м., яка вказана на викопіюванні можливої земельної ділянки для розміщення торгового павільйону "Олена", та укласти договір оренди земельної ділянки.

16. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на даний час земельна ділянка площею 92,4кв.м., стосовно якої було укладено мирову угоду, перебуває у складі більшої земельної ділянки площею 0,3840га, розташованої за адресою: Василівський район Запорізька область, м. Дніпрорудне вул. Леніна 2/12, про що свідчить державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ №119803 від 11.11.2010.

17. Відповідно до довідки Районного комунального підприємства "Василівське бюро технічної інвентаризації" від 27.06.2017 №341 та інформації відповідача, на земельній ділянці площею 92,4кв.м., вказаній на викопіюванні, доданому до мирової угоди, об`єкти нерухомого майна та тимчасові споруди відсутні.

18. Також судами встановлено, що 25.09.2008 рішенням №55 Дніпрорудненська міська рада вирішила:

1.Надати ТОВ ВКП "Норт" дозвіл на підготовку матеріалів попереднього погодження місця розташування земельної ділянки площею 0,0092 га (92,4м2) для розміщення торгівельного павільйону "Олена" в районі вул. Леніна, 2/12 м. Дніпрорудне.

2.У п'ятиденний термін виконкому Дніпроруденської міської ради направити до Василівської районної державної адміністрації клопотання про виклик районної комісії по вибору та обстеженню земельної ділянки, зазначеної у п.1 цього рішення;

3.Зобовязати ТОВ ВКП "Норт" у місячний термін оформити матеріали попереднього погодження місця розташування земельної ділянки.

4.У разі невиконання п.3 дане рішення буде вважатись таким, що втратило чинність.

5.Контроль за виконання даного рішення покласти на першого заступника міського голови.

19. Як вбачається з листа ТОВ ВКП "Норт" №90 від 10.10.2008, направленого Головному архітектору Василівського району Запорізької області, 09.10.2008 створена для складання акту обстеження та вибору вказаної земельної ділянки комісія здійснила вихід на місце та обстеження земельної ділянки, під час якого, архітектором повідомлено в усній формі директора Товариства про відмову у складанні акту обстеження та вибору вказаної земельної ділянки. У вказаному листі відповідач просив повідомити про причини такої відмови, однак, зазначені вимоги представником Василівської районної державної адміністрації Запорізькій області були залишені без розгляду та відповідь на цей лист в матеріалах справи відсутня.

20. В подальшому, листом №12/11-1608 від 19.08.2010 Дніпрорудненська міська рада, розглянувши лист ТОВ ВКП "Норт" від 30.07.2010, повідомила позивача про те, що на теперішній час на території м. Дніпрорудне встановлено мораторій на розміщення малих архітектурних форм по вул. Леніна та просп. Ентузіастів, тому надати земельну ділянку згідно мирової угоди міська рада не має можливості.

21. В листі Дніпрорудненської міської ради №12/11-1167 від 31.05.2013, надісланому у відповідь на лист ТОВ ВКП "Норт" від 13.05.2013, відповідач вказав, що на теперішній час вирішується питання щодо можливого розміщення комунальних підприємств в приміщенні ДНЗ №8 (яке знаходиться на земельній ділянці, на якій мав бути розташований торговий павільйон "Олена"). Після вирішення даного питання та переведення ТЕЦВВ з займаного на даний час приміщення, питання позивача щодо розміщення торгівельного павільйону "Олена" площею 92,4кв.м. згідно ухвали Господарського суду Запорізької області буде розглянуто додатково.

22. Натомість листом №12/11-1099 від 12.04.2016 Дніпрорудненська міська рада повідомила позивача, що на теперішній час на території м. Дніпрорудне встановлено мораторій на розміщення малих архітектурних форм по вул. Центральній та просп. Ентузіастів, тому надати земельну ділянку за вказаною у заяві адресою міська рада не має можливості.

Позиція Верховного Суду

23. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

24. В силу приписів статті 526 та частини 1 статті 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

25. Мирова угода за своєю правовою природою є договором, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не приводить до вирішення спору по суті. Мирова угода ґрунтується на взаємовигідних для обох сторін умовах, вона, як правило, виконується добровільно. В іншому разі, мирова угода, затверджена судом, може бути підставою для примусового виконання. У разі невиконання однією зі сторін зобов'язань за умовами мирової угоди інша сторона угоди не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди. При цьому звернення заінтересованої особи до суду із зазначеним позовом без попереднього отримання постанови державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження не є підставою для відмови в задоволенні указаного позову.

26. Відповідно до частини 5 статі 310 ГПК України (1798-12) висновки суду касаційної інстанції, у зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

27. Виконуючи вміщені у постанові Верховного Суду від 21.03.2018 вказівки щодо достеменного з'ясування обставин початку перебігу, можливого переривання та спливу позовної давності за вимогами Товариства, судом апеляційної інстанції встановлено таке.

28. Статтею 253 та частиною 1 статті 254 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

29. Відповідно до статті 257 та частини 4 статті 267 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. При цьому встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

30. Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

31. З огляду на те, що пунктом 2 мирової угоди від 13.08.2008 визначено строк у 30 робочих днів, протягом якого з дня набрання чинності ухвалою суду про затвердження мирової угоди Дніпрорудненська міська рада зобов'язалася надати ТОВ ВКП "Норт" в оренду земельну ділянку площею 92,4 кв.м. для розміщення торгового павільйону "Олена" та укласти договір оренди земельної ділянки, та зважаючи на набрання 13.08.2008 законної сили ухвалою Господарського суду Запорізької області про затвердження зазначеної угоди у справі №28/299д/08, апеляційний суд дійшов вірного висновку про те, що останнім днем 30-денного строку (з урахуванням перенесення святкового дня 24.08.2008 (неділя) на 25.08.2008 (понеділок), в який відповідач мав виконати умови мирової угоди було 25.09.2008 (четвер), а вже з 26.09.2008 позивач міг дізнатися про порушення свого права та саме з цього моменту слід обраховувати початок перебігу трирічного строку позовної давності.

32. Відповідно до частин 1, 3 статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

33. Колегія суддів погоджується з позицією апеляційного суду про те, що за змістом частин 1, 3 статті 264 ЦК України переривання перебігу строку позовної давності можливе лише у разі початку перебігу цього строку та виключно в його межах, а не до його початку чи після спливу позовної давності, оскільки при дослідженні обставин, пов'язаних з вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності (зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.06.2018 по справі №914/2026/17).

34. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції цілком правомірно відхилив доводи Товариства про переривання перебігу позовної давності шляхом вчинення відповідачем дій, що свідчать про визнання ним свого обов'язку, зокрема, прийняттям рішення Дніпрорудненської міської ради від 25.09.2008 №55, оскільки станом на 25.09.2008 строк позовної давності об'єктивно ще навіть не почав свій перебіг, відтак і не міг перериватися.

35. При цьому без вчинення конкретних дій з надання земельної ділянки (вибір відповідної території, її обстеження, підготовка документації), тобто фактичної реалізації процедури надання відповідачем земельної ділянки в оренду позивачу, відсутні підстави стверджувати про виконання рішення №55 від 25.09.2018.

36. Крім того, апеляційний суд вірно зазначив про те, що в даному випадку ТОВ ВКП "Норт" не могло не знати та за всіма обставинами справи мало знати про порушення свого права, яке сталося станом на 26.09.2008, оскільки за умовами мирової угоди Дніпрорудненська міська рада зобов'язалась протягом 30-ти робочих днів з дня вступу в законну силу ухвали суду про затвердження мирової угоди, саме надати ТОВ ВКП "Норт" в оренду земельну ділянку площею 92,4кв.м., а не вирішувати питання щодо оформлення відповідачем всіх необхідних для цього документів, тобто вже станом на 26.09.2008 права позивача були порушені і саме з цього дня він мав право звернутись за їх судовим захистом.

37. Колегія суддів зауважує, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження заявлення позивачем клопотання про поновлення строку позовної давності, оскільки, на його думку, цей строк не є пропущеним з тих причин, що про порушення свого права він дізнався лише у 2016-2017рр. під час листування з відповідачем.

38. Проте під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов'язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.03.2018 у справі №57/314-6/526-2012, від 03.04.2018 у справі №910/31767/15, від 22.05.2018 у справі №908/1064/1, від 17.07.2018 у справі №911/4006/16, від 14.08.2018 у справі №922/1425/17).

39. Водночас надаючи належну правову оцінку надісланим на адресу ТОВ ВКП "Норт" листам Дніпрорудненської міської ради №12/11-1608 від 19.08.2010, №12/11-1167 від 31.05.2013 та №12/11-1099 від 12.04.2016 в їх сукупності на предмет вчинення відповідачем дій, спрямованих на ймовірне визнання свого обов'язку з виконання мирової угоди, та обумовленого цим переривання перебігу позовної давності, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що зі змісту цих листів не вбачається наміру відповідача розглядати і вирішувати питання про надання земельної ділянки в оренду Товариству та укладення договору оренди земельної ділянки, навпаки, у вказаних листах постійно зазначається про неможливість надання земельної ділянки позивачу, що по суті є відмовою органу місцевого самоврядування від виконання обов'язку за мировою угодою без достатнього обґрунтування підстав такої відмови, зокрема без посилань на конкретне рішення, яким встановлено мораторій на розміщення малих архітектурних форм по вул. Центральній та просп. Ентузіастів у м. Дніпрорудне.

40. Верховний Суд вважає, що у розумінні статті 264 ЦК України визнання особою обов'язку як підстава для переривання перебігу позовної давності має бути результатом вольових дій відповідача. За таких обставин саме лише посилання у вищевказаних листах Дніпрорудненської міської ради на перенесення вирішення питання щодо надання земельної ділянки в оренду на пізніший термін, не свідчить про вчинення відповідачем дій, спрямованих на виконання мирової угоди, а тому ці листи не можна кваліфікувати як докази вчинення відповідачем дій, що свідчать про визнання ним свого обов'язку з виконання мирової угоди. Тим більше, що з урахуванням факту спливу позовної давності у вересні 2011 року, листи Дніпрорудненської міської ради №12/11-1167 від 31.05.2013 та №12/11-1099 від 12.04.2016 не мають істотного значення для справи в аспекті переривання перебігу позовної давності, яке (переривання) може відбуватися лише в межах строку позовної давності.

41. Колегія суддів також вважає вірним висновок апеляційного суду про те, що з урахуванням встановлених обставин справи щодо закінчення строку дії попереднього договору оренди, звернення ТОВ ВКП "Норт" до суду з окремим позовом про спонукання до виконання мирової угоди (правовідносинами на які поширюється інститут позовної давності) та невжиття позивачем у встановлений законодавством строк відповідних заходів (звернення до суду в межах строку позовної давності), необхідних для укладення такого договору, помилковим є висновок суду першої інстанції про наявність у позивача законних очікувань упродовж 9 років, оскільки очевидним є те, що після спливу цього строку з моменту досягнення між сторонами домовленості та укладення мирової угоди жодних вольових дій на виконання зазначеного правочину відповідачем не вчинялося, окрім самого лише посилання на можливе виконання цих дій (укладення договору оренди) у майбутньому. В той же час такі правомірні очікування для позивача є обмеженими трирічним строком позовної давності, тому відлік цього часу повинен починатися саме з моменту, коли ТОВ ВКП "Норт" стало відомо про порушення свого права шляхом невиконання відповідачем мирової угоди.

42. З урахуванням положень пункту 1 частини 5 статті 261 ЦК України та пункту 2 мирової угоди від 13.08.2008, апеляційним судом достеменно встановлено, що перебіг 3-річного строку позовної давності за вимогою про спонукання до виконання мирової угоди розпочався з 26.09.2008 та з передбачених законом підстав не переривався.

43. З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що строк позовної давності у даній справі сплив за 5 років і 8 місяців до подання позову Товариством (26.05.2017), що в силу приписів частини 4 статті 267 ЦК України є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, незважаючи на їх обґрунтованість. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами №22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

44. Враховуючи положення статті 253 та частини 1 статті статті 254 ЦК України, колегія суддів вважає, що строк позовної давності розпочався 26.09.2008 та відповідно сплинув 25.09.2011 (зазначена правова позиція щодо правил обчислення перебігу строку позовної давності викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 по справі №910/2603/17).

45. Разом з тим Верховний Суд зазначає, що само по собі помилкове посилання суду апеляційної інстанції про сплив позовної давності 27.09.2008, а не 25.09.2011, не призвело до прийняття неправильної по суті постанови, а тому не може бути достатньою підставою для її скасування, оскільки згідно з частиною 2 статті 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

46. Касаційна інстанція відхиляє доводи скаржника про те, що в спірних правовідносинах неодноразово відбувалося переривання позовної давності шляхом визнання Дніпрорудненською міською радою зобов'язань з виконання мирової угоди у своєму рішенні від 25.09.2008 №55 та адресованих позивачу листах від 19.08.2010, від 31.05.2013, від 12.04.2016, від 19.12.2016 та від 10.04.2017, внаслідок чого перебіг строку позовної давності заново розпочався з 11.04.2017, тобто з наступного дня після отримання Товариством листа №12/11-815 від 10.04.2017, в якому Дніпрорудненська міська рада зазначила про відмову від виконання мирової угоди, оскільки, по-перше, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, ТОВ ВКП "Норт" за всіма обставинами справи мало можливість та повинно було дізнатися про порушення своїх прав шляхом невиконання відповідачем умов мирової угоди саме з 26.09.2008, тобто після спливу 30-ти робочих днів з дня її затвердження судовим актом. По-друге, листи Дніпрорудненської міської ради від 19.08.2010, від 31.05.2013, від 12.04.2016, в яких чітко вказується про неможливість надання Товариству земельної ділянки, не свідчать про визнання вчинення відповідачем дій, спрямованих на визнання свого обов'язку з виконання мирової угоди, а тому не можуть вважатися доказами переривання перебігу позовної давності.

47. Колегія суддів не приймає до уваги передчасні твердження позивача про незаконність рішення Дніпрорудненської міської ради від 25.09.2008 №55 з огляду на достатність погодження у мировій угоді площі, місця розташування земельної ділянки та терміну укладення договору оренди, оскільки порушене з цього приводу питання може бути лише предметом іншого судового провадження (частина 1 статті 21 ЦК України), а відповідно до імперативних приписів частини 3 статті 300 ГПК України у суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

48. В свою чергу колегія суддів погоджується з викладеними у відзиві на касаційну скаргу доводами відповідача, обґрунтованість та відповідність яких чинному законодавству і фактичним обставинам справи підтверджується вищенаведеними висновками суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

49. Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку про відмову в позові з мотивів спливу позовної давності, як наслідок, оскаржувану постанову ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

50. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновки суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваної постанови відсутні.