за позовом Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Імексбанк" Матвієнка Андрія Анатолійовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова-Хвиля"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Національний банк України, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання недійсним договору,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Публічне акціонерне товариство "Імексбанк" (далі - Банк) в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Банку (далі - Позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова-Хвиля" (далі - Відповідач) та заявило позовні вимоги:

- визнати недійсним договір управління нерухомим майном, укладений 31 грудня 2014 між Банком та Відповідачем, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавлем М.В. 31 грудня 2014 року за реєстровим №1889 (далі - Договір);

- застосувати наслідки недійсності Договору - повернути Банку нерухоме майно: адмінбудівлі - літ. "А", "Б", щитової - літ. "В", складу - літ. "Г", "Д", "Е", "Ж", "З", загальною площею 2334,6 м-2, що знаходяться за адресою: м. Одеса, просп. Шевченка, буд. 8-а (далі - Нежитлові приміщення);

- застосувати наслідки недійсності Договору - виселити Відповідача з Нежитлових приміщень.

Хід розгляду справи

2. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.12.2017 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 25 січня 2018 року.

3. 25 січня, 13 і 28 лютого 2018 року Господарським судом Одеської області проведені підготовчі засідання.

4. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.02.2018 підготовче провадження у справі закрито, справа призначена до судового розгляду по суті.

5. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.03.2018 позовна заява залишена без руху, встановлений Позивачу строк не більше п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення встановлених при поданні позовної заяви недоліків, а саме: надання суду доказів доплати судового збору на суму 238400,00 грн. за позовну вимогу майнового характеру.

6. Позивач 2 квітня 2018 року подав заяву (далі - Заява) про часткове залишення без розгляду позовних вимог, а саме позовної вимоги про застосування наслідків недійсності Договору - повернення Банку нерухомого майна (Нежитлових приміщень).

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

7. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.04.2018 позовну заяву у справі залишено без розгляду на підставі частини 13 статті 176 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з неусуненням Позивачем недоліків позовної заяви у встановлений судом строк.

8. Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність процесуальних підстав для задоволення Заяви, оскільки часткове залишення позовних вимог без розгляду не передбачено нормами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

9. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.06.2018 ухвала суду першої інстанції скасована, справа передана Господарському суду Одеської області для розгляду.

10. Постанова мотивована тим, що положення частини 11 статті 176 Господарського процесуального кодексу України щодо залишення позовної заяви без руху були безпідставно застосовані місцевим господарським судом на стадії розгляду справи по суті.

11. Також суд апеляційної інстанції визнав помилковим висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні Заяви та неможливість залишення без розгляду позовних вимог у частині, зважаючи на положення статей 173, 233 Господарського процесуального кодексу України щодо порядку розгляду позовів, у яких об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

12. Відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.

13. Касаційна скарга мотивована посиланням на обґрунтованість та відповідність нормам чинного процесуального законодавства висновків суду першої інстанції.

14. Натомість суд апеляційної інстанції, на думку Відповідача, безпідставно ототожнив процесуальне значення подання заяви "про часткове залишення позовних вимог без розгляду" та "відмови від позову".

15. Також Відповідач заперечує проти посилання суду апеляційної інстанції на рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" та "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії", правовідносини у яких не є подібними до правовідносин у даній справі.

16. Водночас Відповідач зазначає, що Європейський суд з прав людини вважає законним і таким, що не порушує прав особи щодо доступу до правосуддя загальне встановлення законом різних формальних обмежень для подання позову чи апеляції з метою належного здійснення правосуддя (рішення у справах "МПП "Голуб" проти України", "Стаббінгс та інші проти Сполученого Колорівства").

17. Національний банк України та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Треті особи) подали відзиви на касаційну скаргу, в яких просять відмовити у задоволенні касаційної скарги.

18. Відзиви мотивовані тим, що суд першої інстанції неправомірно відмовив у задоволенні заяви про часткове залишення без розгляду позовних вимог. На думку Третіх осіб, встановивши на стадії розгляду справи по суті, що позовна заява подана без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції мав здійснити розгляд справи по суті, а судові витрати, пов'язані з розглядом справи, розподілити за результатами такого розгляду відповідно до статті 129 зазначеного Кодексу.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

19. Конвенція про захист прав і основних свобод людини (995_004) 1950 року, ратифікована Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини (995_004) 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" (далі - Конвенція)

1. Кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків або при висуненні проти неї будь-якого кримінального обвинувачення має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

20. Господарський процесуальний кодекс України (1798-12)

Стаття 2. Завдання та основні засади господарського судочинства

1. Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

2. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

3. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є:

1) верховенство права;

Стаття 11. Верховенство права та джерела права, що застосовуються судом

1. Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Стаття 164. Документи, що додаються до позовної заяви

1. До позовної заяви додаються документи, які підтверджують:

2) сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Стаття 173. Об'єднання і роз'єднання позовів

1. В одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

6. Суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання господарського судочинства. Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз'єднання позовних вимог.

Стаття 174. Залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви

1. Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

2. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

3. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу.

4. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Стаття 176. Відкриття провадження у справі

1. За відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

11. Суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

12. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.

13. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Стаття 177. Завдання та строк підготовчого провадження

1. Завданнями підготовчого провадження є:

1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу;

2) з'ясування заперечень проти позовних вимог;

3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів;

4) вирішення відводів;

5) визначення порядку розгляду справи;

6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

2. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Стаття 181. Мета і строк проведення підготовчого засідання

1. Для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.

Стаття 185. Судові рішення у підготовчому засіданні

1. У підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті.

2. За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про:

1) залишення позовної заяви без розгляду;

2) закриття провадження у справі;

3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

3. За результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Стаття 194. Завдання розгляду справи по суті

1. Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Стаття 226. Залишення позову без розгляду

1. Суд залишає позов без розгляду, якщо:

8) провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172, 173 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк;

3. Ухвалу про залишення позову без розгляду може бути оскаржено.

Стаття 233. Порядок ухвалення судових рішень

3. Якщо в одному провадженні об'єднані кілька взаємопов'язаних самостійних вимог, суд може ухвалити по будь-якій вимозі часткове рішення та продовжити провадження в частині невирішених вимог. Якщо за вимогами, об'єднаними в одне провадження, відповідачем є одна особа, ухвалення часткового рішення не допускається у разі обґрунтованих заперечень з боку відповідача.

Суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Стаття 275. Повноваження суду апеляційної інстанції

1. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право:

4) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково;

Стаття 308. Повноваження суду касаційної інстанції

1. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині;

21. Закон України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини (995_004) 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції"

1. Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

22. Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (3477-15)

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

Конвенція - Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України;

Суд - Європейський суд з прав людини;

Стаття 17. Застосування судами Конвенції та практики Суду

1. Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

23. Рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі"

53. "Право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов'язків", пункт 1 статті 6 залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли Договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотримання вимог Конвенції залишається за Судом

60. Відповідно Суд постановляє, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

24. З огляду на викладені правові норми та практику Європейського суду з прав людини щодо питання тлумачення і застосування пункту 1 статті 6 Конвенції Суд вважає слушними аргументи Відповідача про те, що право на доступ до суду не є абсолютним, і встановлені законодавством процесуальні правила мають бути дотримані сторонами у справі. Зокрема, передбачена положеннями ГПК України (1798-12) , Закону України "Про судовий збір" (3674-17) сплата судового збору за подання позовної заяви не може вважатися обмеженням доступу до суду.

25. Водночас Суд вважає хибними доводи Відповідача та висновки суду першої інстанції про те, що часткове залишення позовних вимог без розгляду не передбачено нормами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , а частиною 13 статті 176 цього Кодексу передбачено залишення без розгляду лише позовної заяви в цілому.

26. З аналізу положень статей 173, 176, 226, 233 ГПК України в їх системному взаємозв'язку Суд вбачає, що процесуальне законодавство не встановлює вимог щодо залишення позовної заяви лише в цілому, зокрема у разі об'єднання в ній декількох вимог, які можуть бути роз'єднані судом. Водночас Суд враховує, що статтями 275, 308 ГПК України надано судам апеляційної та касаційної інстанцій право залишити позовну заяву без розгляду як повністю, так і частково. Тобто господарське процесуальне законодавство не виключає процесуальну можливість часткового залишення без розгляду позовної заяви та не містить обмежень щодо залишення судом першої інстанції позовної заяви без розгляду виключно в цілому.

27. Зважаючи на наведене, Суд вважає правильним твердження суду апеляційної інстанції про те, що в контексті наведених обставин, а також приймаючи до уваги положення статей 173, 233 ГПК України щодо порядку розгляду позовів, у яких об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, посилання суду першої інстанції на неможливість залишення без розгляду позовних вимог у частині є помилковим.

28. У зв'язку з викладеним Суд також погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що незважаючи на відсутність у частині 11 статті 176 ГПК України чітких вимог щодо стадії, на якій відповідне право залишити позов без руху може бути реалізоване судом, після переходу до судового розгляду справи по суті Позивач правомірно очікував на вирішення спору, принаймні щодо тих позовних вимог, щодо яких порушення вимог статей 162, 164, 172 ГПК України не встановлено.

29. На думку Суду, встановивши вже на стадії розгляду справи по суті, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у зазначених статтях, суд першої інстанції мав здійснити розгляд справи по суті, а судові витрати, пов'язані з розглядом справи, розподілити за результатами такого розгляду відповідно до статті 129 ГПК України. Такий підхід до вирішення даного питання узгоджується із принципом верховенства права та завданнями господарського судочинства, закріпленими у статтях 2, 11 ГПК України, та з огляду на наведені обставини є справедливим та таким, що виправдовує правомірні сподівання особи на розгляд її справи судом у розумний строк. Водночас інший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду.

30. Отже, Суд вважає, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано скасував ухвалу суду першої інстанції про залишення без розгляду позовної заяви в цілому та направив справу на розгляд до місцевого господарського суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

31. Суд не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

32. Постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін.

Судові витрати

33. Понесені Відповідачем у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Відповідача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Висновки про правильне застосування норм права

34. З аналізу положень статей 173, 176, 226, 233 Господарського процесуального кодексу України в їх системному взаємозв'язку вбачається, що процесуальне законодавство не встановлює вимог щодо залишення позовної заяви лише в цілому, зокрема у разі об'єднання в ній декількох вимог, які можуть бути роз'єднані судом. Водночас статтями 275, 308 Господарського процесуального кодексу України надано судам апеляційної та касаційної інстанцій право залишити позовну заяву без розгляду як повністю, так і частково. Тобто господарське процесуальне законодавство не виключає процесуальну можливість часткового залишення без розгляду позовної заяви та не містить обмежень щодо залишення судом першої інстанції позовної заяви без розгляду виключно в цілому