Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - ПАТ "Українська залізниця", позивач) звернулось з позовом, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, про стягнення з публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі - ПАТ "Державний ощадний банк України", відповідач) заборгованості в розмірі 10 191,71 грн., 413 400,00 грн. - неустойки, 1 009,73 грн. - пені та 2 140,26 грн. - штрафу.

Позовні вимоги мотивовані наявністю заборгованості відповідача по орендній платі за період з квітня 2016 року по червень 2017 року.

Крім того, позивач вказує на те, що термін дії договору оренди закінчився 31.03.2016р., додатковий договір про продовження терміну дії договору відповідачем не підписано, тому останній користується орендованим майном без правових підстав.

2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.11.2017р. у справі № 910/8540/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2018р., задоволено позовні вимоги ПАТ "Українська залізниця". Присуджено до стягнення з ПАТ "Державний ощадний банк України" на користь ПАТ "Українська Залізниця" 10 191,71 грн. заборгованості, 413 400,00 грн. - неустойки, 1 009,73 грн. - пені, 2 140,26 грн. - штрафу та 6 401,13 грн. судового збору.

Судові рішення мотивовані тим, що пролонгація договору оренди не відбулася, відповідач після закінчення строку дії договору майно, за відповідним актом, позивачеві не повернув, заборгованість по орендній платі за період з квітня 2016 року по червень 2017 року складає 10 191,71 грн.

Крім того, суди задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача неустойки, посилаються на норми п. 10.11 договору, який передбачає сплату орендарем неустойки в розмірі 300 мінімальних заробітних плат у разі неповернення майна протягом 1 місяця з дня припинення дії договору оренди.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені та штрафу, суди попередніх інстанцій вказують на норми п. 3.7, п. 3.8 договору та норми ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, ПАТ "Державний ощадний банк України" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 08.11.2017р., постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2018р. у справі №910/8540/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована не застосуванням судами попередніх інстанцій норм ст.ст. 182, 651, 654 Цивільного кодексу України, ст. 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" щодо порядку та форми внесення змін до договору, та щодо моменту переходу прав власності на нерухоме майно та прав орендодавця за договором.

Відповідач зазначає, що законодавство пов'язує виникнення, перехід та припинення права власності на нерухомі речі з їх державною реєстрацією, яка є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Право розпорядження майном товариства, яке полягає також у правоздатності останнього виступати орендодавцем цього майна, невід'ємно пов'язане із наявністю державної реєстрації прав власності на це майно.

4. Позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу та у письмових поясненнях ПАТ "Українська залізниця" просить рішення суд першої та постанову суду апеляційної інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Позивач вказує на те, що додатковий договір від 10.03.2016р., підписаний між ПАТ "Українська залізниця" та ПАТ "Державний ощадний банк України", яким сторони узгодили, що орендодавцем майна за договором є ПАТ "Українська залізниця", є чинним, ні відповідачем, ні регіональним відділенням Фонду державного майна по Київській області не оскаржувався та не визнався недійсним.

Крім того, ПАТ "Українська залізниця" наголошує на тому, що останнє набуло право власності на орендоване майно.

Третьою особою (регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області) відзиву на касаційну скаргу до справи не надано, представник третьої особи в судові засідання під час розгляду касаційної скарги не з'явився.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

12 травня 2015 року між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (орендодавець) та ПАТ "Державний ощадний банк України" (орендар) укладено договір оренди № 1700 індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - договір), відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно загальною площею 2 кв.м., що перебуває на балансі Моторвагонного депо Фастів-1 ДТГО "Південно-західна залізниця" (балансоутримувач) та розташоване за адресою: Київська обл., м. Фастів, вул. Галафеєва, 1.

Пунктом 3.6 договору передбачено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітнім відповідно до пропозицій розподілу, встановлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж у наступному співвідношенні 70 % - до державного бюджету, 30 % - балансоутримувачу.

Згідно з п. 3.8 договору якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 21 % від суми заборгованості.

Відповідно до п. 3.11 договору, у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Пунктом 10.1 договору встановлено, що цей договір діє з 12.05.2015р. до 01.07.2015р. включно, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов'язань за ним.

Умови цього договору зберігають силу протягом усього строку цього договору, а в частині зобов'язань орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов'язань (п.10.2 договору).

Пунктом 10.4 договору сторони погодили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід'ємною частиною договору при обов'язковій наявності дозволу уповноваженого органу управління, який надається на запит орендодавця.

Як передбачено п. 10.8 договору у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю або підприємству, вказаному орендодавцем. У разі, якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.

Відповідно до п. 10.9 договору майно вважається поверненим орендарем орендодавцю або підприємству, вказаному орендодавцем, з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. Обов'язок щодо складання акта приймання-передачі про повернення майна покладається на орендаря.

Якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна протягом 1 місяця з дня розірвання або припинення дії договору орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки в розмірі 300 мінімальних заробітних плат за користування майном за час прострочення (п. 10.11 договору).

12 травня 2015 року між сторонами підписано акт приймання-передачі державного майна, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду державне окреме, індивідуально визначене майно - частина нежитлового приміщення вздовж стіни поруч з кабінетом заступника начальника депо по ремонту будівлі цеху підвідомчого ремонту в об'ємі ПР-2, ПР-3 площею 2,0 кв.м., за адресою: Київська обл., м. Фастів, вул. Галафеєва, 1, що перебуває на балансі Моторвагонного депо Фастів-1 ДТГО "Південно-західна залізниця".

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014р. № 200 (200-2014-п) "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту, було вирішено утворити ПАТ "Українська залізниця".

У матеріалах справи міститься заключний передавальний акт від 01.12.2015р., зведений перелік майна Державного територіально-галузевого об"єднання "Південно-Західна залізниця", що входить до статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця" від 18.08.2015р., в якому зазначено орендоване майно.

' 'br' Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015р. № 735 (735-2015-п) "Питання публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" затверджено Статут ПАТ "Українська залізниця".

Згідно з п. 2, п. 12 Статуту ПАТ "Українська залізниця" товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту. Товариство є юридичною особою з дня державної реєстрації.

Товариство має у власності акції господарських товариств, внесені до його статутного капіталу, та інше майно, набуте ним на підставах, що не заборонені законодавством. За товариством закріплено на праві господарського відання державне майно, що передане йому відповідно до законодавства. Товариство здійснює користування та розпорядження таким майном відповідно до мети своєї діяльності з урахуванням обмежень, установлених законом, іншими нормативно-правовими актами та цим Статутом (пункти 20, 21 Статуту).

10 березня 2016 року між ПАТ "Українська залізниця" (орендодавець) та ПАТ "Державний ощадний банк України" (орендар) укладено додатковий договір до договору оренди № 1700 індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, за умовами якого строк дії договору продовжено до 31.03.2016р. (включно).

Крім того, вказаним додатковим договором сторони встановили, що орендодавцем майна є ПАТ "Українська залізниця", погодили замінити назву Моторвагонне депо Фастів-1 ДТГО "Південно-західна залізниця" на виробничий підрозділ Моторвагонне депо Фастів-1 регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" та внесли зміни до розділу 3 договору оренди щодо орендної плати.

10 березня 2016 року між ПАТ "Українська залізниця" (орендодавець) та ПАТ "Державний ощадний банк України" (орендар) підписано акт приймання-передачі в оренду нерухомого (або іншого) майна, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме (або інше) майно - частина нежитлового приміщення вздовж стіни поруч з кабінетом заступника начальника депо по ремонту будівлі цеху підвідомчого ремонту в об'ємі ПР-2, ПР-3, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Фастів, вул. Галафеєва, 1, площею 2 кв.м. Об'єкт оренди обліковується на балансі виробничого підрозділу Моторвагонного депо Фастів-1.

Судами встановлено, що позивач листом від 30.05.2016р. № РПЧ-8/1381 направив відповідачеві проект додаткового договору до договору оренди № 1700 від 12.05.2015р.

Відповідач 30.06.2016 р. листом № 53/07/563 повернув проект додаткового договору до договору оренди № 1700 без розгляду.

У листі №75/3-08/1179 від 27.02.2017р. відповідач зазначив про те, що договір оренди № 1700 від 12.05.2015 р. вважається таким, що втратив чинність.

18 серпня 2016 року позивач листом № РПЧ-8/2318 повідомив відповідача про закінчення терміну дії договору оренди № 1700 від 12.05.2015р. та необхідність повернути майно протягом 3 робочих днів.

6. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови

Відповідно до ст. 759 ЦК України та ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною 1, 4 ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавцями є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам; підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна.

Частиною 1 ст. 761 ЦК України передбачено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Статтею 770 ЦК України встановлено, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця. Сторони можуть встановити у договорі найму, що у разі відчуження наймодавцем речі договір найму припиняється.

Оскільки спірне майно включено до статутного капіталу ПАТ "Укрзалізниця", та відповідно до ст. 85 ГК України, ст. 115, ст. 770 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5 Закону України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", ст. 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", суди попередніх інстанцій дійшли висновку про перехід права власності на орендоване майно до позивача, який виступив його орендодавцем на підставі додаткового договору від 10.03.2016р. до договору оренди № 1700.

Верховний Суд констатує, що даний висновок судів попередніх інстанцій є передчасним, ґрунтується на неправильному тлумаченні норм матеріального права та прийнятий в результаті неповної оцінки доказів по справі.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передача майна в оренду не припиняє права власності на це майно. В разі переходу права власності до інших осіб договір оренди зберігає чинність для нового власника.

Згідно з ч. 2 ст. 15 вказаного Закону у разі зміни власника майна, переданого в оренду, до нового власника переходять права і обов'язки за договором оренди. Сторони можуть встановити в договорі оренди, що в разі відчуження власником об'єкта договір оренди припиняється.

Відповідно до ст. 80 ЦК України, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю.

Відповідно до ч. 4 ст. 87 ЦК України, юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації. Відповідно до ч.1 ст. 87 ЦК України, юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом.

Створення юридичної особи - ПАТ "Українська залізниця" також передбачало її державну реєстрацію, про що прямо зазначено в ч.1 ст.3 та ч.3 ст.5 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та в пп.1 п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 2.09.2015р. №375 "Питання публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

Відповідно до публічних даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, державна реєстрація ПАТ "Українська залізниця" відбулася 21 жовтня 2015 року. Між тим, цей факт, а саме - дата реєстрації, не був належним чином відображений ні в рішенні, ні в постанові судів попередніх інстанцій, хоча він має суттєве значення для повного, всебічного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів.

Згідно з положеннями ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухоме майно, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до положень ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, яка діяла станом на 10.03.2016р. - дату укладання між позивачем та відповідачем додаткового договору) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження

державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В ч. 3 ст. 4 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" зазначено, що внесення нерухомого майна залізничного транспорту до статутного капіталу позивача може здійснюватися на підставі обліку майна на балансах Державної адміністрації залізничного транспорту України, підприємств залізничного транспорту відповідно до законодавства без попередньої державної реєстрації права власності на таке майно. Однак в даному випадку законодавець вказує про відсутність необхідності саме попередньої реєстрації. Між тим, законодавець визнає необхідність державної реєстрації прав позивача на нерухомість, зазначивши в ч.2 ст. 5 вищевказаного Закону про те, що державна реєстрація прав на нерухоме майно, внесене до статутного капіталу позивача, здійснюється на підставі передавального акту та акту оцінки майна залізничного транспорту, внесеного до статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця". В цій же ч.2 ст. 5 вищевказаного Закону визначено, що переоформлення правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна, внесені до статутного капіталу позивача, здійснюється протягом двох років з дня державної реєстрації позивача.

Верховний Суд констатує, що в матеріалах справи (том справи 1 аркуш 250-251) міститься копія Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності від 25.10.2017р., якому в оскаржуваних рішенні та постанові судів попередніх інстанцій не надано оцінки. Між тим, в даному витязі зазначено про те, що власником складової частини майнового комплексу за адресою: Київська область, м. Фастів, вул. Галафеєва,1 (цех підйомного ремонту в об'ємі ПР-2, ПР-3) є ПАТ "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40075815), дата державної реєстрації права власності - 30.05.2014р. Однак, як зазначено вище, ПАТ "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40075815) як юридичну особу зареєстровано лише 21.10.2015р. Отже, лише з 21.10.2015р. позивач набув цивільну правоздатність, в тому числі і здатність набувати право власності. Дана обставина лишилася поза увагою судів попередніх інстанцій.

Верховний Суд констатує, що третя особа - регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області в своїх поясненнях, наданих до справи під час її розгляду в судах попередніх інстанцій, неодноразово вказувала про відсутність належних доказів переходу права власності на орендовану нерухомість від держави до позивача, на відсутності належних доказів державної реєстрації права власності за позивачем. Однак, даним аргументам не було надано належної оцінки судами попередніх інстанцій.

Верховний Суд зазначає, що саме наявність нового власника майна (тобто особи, якій належить саме право власності на нього, а не будь-яке інше речове право) визначається в ч. 2 ст. 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в якості умови переходу прав та обов'язків орендодавця.

Між тим, судами попередніх інстанцій належним чином не встановлено ні дата, ні сам факт виникнення у позивача права власності на нерухомість, яка є предметом оренди.

Верховний Суд констатує, що згідно положень ч. 1 ст. 4 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", до статутного капіталу позивача підлягали внесенню і права господарського відання стосовно певних видів майна, а не саме це майно чи право власності на нього (зокрема, право господарського відання об'єктами і майном, призначеними безпосередньо для виконання аварійно-відновлювальних робіт). Чи віднесений до складу таких об'єктів цех підйомного ремонту за адресою: Київська область, м. Фастів, вул. Галафеєва,1, судами попередніх інстанцій не з'ясовано.

Між тим, статус цього об'єкту має суттєве значення для справи, оскільки відповідно до положень ч. 1 ст. 10 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" об'єкти і майно, призначені безпосередньо для виконання аварійно-відновлювальних робіт є державною власністю і позивачу (згідно ч. 2 цієї ж статті) заборонено передавати їх в оренду.

Верховний Суд констатує, що в матеріалах справи (том справи 1, аркуш 245-246) міститься копія внутрішнього наказу ПАТ "Українська залізниця" № 071 від 10.02.2016р., яким керівникам структурних підрозділів апарату позивача, регіональних філій, філій заборонено вчиняти будь-які дії щодо передачі в оренду основних засобів та нематеріальних активів, внесених до статутного капіталу позивача до визначення відповідного порядку Кабінетом Міністрів України.

В оскаржуваних рішенні та постанові судів попередніх інстанцій даному наказу не надано оцінки, хоча відповідно до ч. 4 ст. 10 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" порядок розпорядження майном, внесеним до статутного капіталу позивача, визначається Кабінетом Міністрів України.

Вищевказані факти свідчать про те, що суди попередніх інстанцій припустилися неповного з'ясування всіх обставин справи в їх сукупності, не здійснили повного, всебічного, об'єктивного та безпосереднього дослідження доказів у справі, що призвело до необґрунтованих висновків. Між тим, відповідно до ст. 236 ГПК України, обґрунтованість судового рішення є обов'язковим для суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

7. Висновки суду касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що постанова суду апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду прийняті з порушенням норм процесуального права. Суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин рішення господарського суду міста Києва від 08.11.2017р. та постанова Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2018р. у справі №910/8540/17 підлягають скасуванню.

Відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з'ясувати дійсні обставини справи перешкоджає ухваленню нового рішення, тому справа підлягає передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, надати належну оцінку поясненням та аргументам учасників справи, якими вони обґрунтовують свою правову позицію. Суду слід повно, всебічно та об'єктивно, на підставі належних, допустимих та достовірних доказів з'ясувати всі обставини справи, зокрема: