Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "Люксавтогаз" порушено умови укладеного договору про фінансовий лізинг від 03.11.2016 № 00012979 у частині здійснення щомісячних лізингових платежів, у зв'язку з чим ПрАТ "СК "АХА Страхування" здійснено виплату страхового відшкодування ТОВ "Порше Лізинг Україна" у розмірі 858 845,45 грн. на виконання умов договору добровільного страхування фінансового ризику від 15.06.2016 №00002ф6ф.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2018 у задоволенні позову ПрАТ "СК "АХА Страхування" про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування у розмірі 858 845, 45 грн. відмовлено.

Додатковим рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2018 стягнуто з ПрАТ "СК "АХА Страхування" на користь ТОВ "Люксавтогаз" 12 280 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.06.2018: апеляційну скаргу ПАТ "СК "АХА Страхування" залишено без задоволення; рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2018 та додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2018 у справі №904/27/18 залишено без змін; судові витрати у справі за подання апеляційної скарги на рішення та додаткове рішення суду покладено на заявника апеляційної скарги.

Судові рішення попередніх інстанцій мотивовано тим, що позивачем не обґрунтовано розміру збитків, яких зазнав страхувальник - ТОВ "Порше Лізинг Україна", не доведено вини ТОВ "Люксавтогаз" та обставин страхового випадку.

У касаційній скарзі ПрАТ "СК "АХА Страхування", посилаючись на прийняття оскаржуваних рішення, додаткового рішення та постанови зі справи з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2018, додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2018 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.06.2018 зі справи № 904/27/18, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

ПрАТ "СК "АХА Страхування" посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм: статей 8, 26 Закону України "Про страхування"; статті 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ); частин першої, четвертої статті 75, статей 123, 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК (1798-12) України).

ПрАТ "СК "АХА Страхування" вважає, що судами попередніх інстанцій не було досліджено докази розміру страхового відшкодування, яке виплатив позивач за договором майнового страхування, а саме те, що пунктом 1.2 генеральної угоди №00002ф6ф добровільного страхування фінансового ризику від 15.06.2016 визначено, що предметом угоди є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), що не суперечать закону, пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням наземними транспортними засобами та іншим майном, вказаним в діючих договорах страхування наземних транспортних засобів які укладені між страхувальником та страховиком. Тобто розмір страхового відшкодування (ліміт відповідальності) за договором добровільного страхування фінансового ризику від 15.06.2016 (пункт 8.4.1) дорівнює страховому ліміту, встановленому договором добровільного страхування наземного транспорту від 09.11.2016 №пл104161а6ф. Скаржник вважає, що учасниками справи було фактично визнано суми страхового відшкодування в розмірі 858 846,45 грн., оскільки відповідачем не заперечувався розрахунок суми сплаченого позивачем страхового відшкодування.

Скаржник зазначає, що в матеріалах справи є платіжні доручення від 04.11.2016 №698, від 14.12.2017 №750, від 31.01.2017 №789, від 13.03.2017 №823, з яких вбачається, що відповідачем на виконання договору фінансового лізингу № 000129779 сплачено 387 522 грн. Вказане, на думку скаржника, дає можливість перевірити твердження позивача про прямі збитки страхувальника - ТОВ "Порше Лізинг Україна".

Крім того, скаржник стверджує, що судами не було досліджено такі докази, як договір поставки (купівлі-продажу) від 01.01.2016 №ДР-0000733 та акт приймання-передачі від 09.11.2016 до договору про фінансовий лізинг від 03.11.2016 №00012979, які свідчать про придбання автомобіля НОМЕР_1, передачу даного майна відповідачу, а також містять вартість вказаного майна, що дає можливість визначити розмір збитків страхувальника - третьої особи у справі ТОВ "Порше Лізинг Україна".

ПрАТ "СК "АХА Страхування" не погоджується з висновками господарських судів про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставини страхового випадку, оскільки, на думку скаржника, предметом позову є право позивача звернутися до суду за стягненням збитків як сторони, постраждалої від невиконання відповідачем перед третьою особою умов договору фінансового лізингу від 03.11.2016 № 00012979.

Також скаржник стверджує, що висновок суду про недоведеність позивачем обставин страхового випадку спростовується змістом генеральної угоди фінансового лізингу від 03.11.2016 №00012979, а саме розділом 9 зазначеної угоди - "Виключення зі страхових випадків та обмеження страхування. Причини відмови у виплаті страхового відшкодування." Скаржник зазначає, що названий розділ угоди не містить жодного пункту, який би передбачав виключення із страхових випадків події викрадення транспортного засобу, без визначення того, що подія сталася внаслідок крадіжки ключа транспортного засобу, свідоцтва про реєстрацію, кодової картки, оригінального заводського ключа.

Крім того, ПрАТ "СК "АХА Страхування" вважає безпідставним та таким, що не підтверджується належними та допустимими доказами стягнення з позивача на користь відповідача 12 280грн. витрат на професійну правничу допомогу.

27.08.2018 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ТОВ "Люксавтогаз", в якому відповідач просить залишити судове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2018, додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2018 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.06.2018 у справі № 904/27/18 без змін, а скаргу без задоволення.

ТОВ "Люксавтогаз" вважає доводи, викладені у касаційній скарзі, необґрунтованими, а головним доказом відсутності у позивача правових підстав для звернення до відповідача з вимогою сплатити страхове відшкодування зазначає те, що відповідно до умов договору фінансового лізингу ТОВ "Порше Лізинг Україна" повинно було повідомити ТОВ "Люксавтогаз" про наявність такого договору, а оскільки такого повідомлення не було і відповідач не знав про існування договору страхування фінансових ризиків, то й відповідати за договорами, учасником яких він не був і про існування яких він не був повідомлений, не може.

Крім того, ТОВ "Люксавтогаз" вказує на те, що всі документи для отримання відшкодування за договором страхування фінансових ризиків були подані вже після спливу терміну дії такого договору та виплату відшкодування здійснено після того, як термін дії договору закінчився.

Інші відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Розгляд касаційної скарги ПрАТ "СК "АХА Страхування" здійснено судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи, у відповідності до частини четвертої статті 301 ГПК України.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- 15.06.2016 ПрАТ "СК "АХА Страхування" та ТОВ "Порше Лізинг Україна" уклали генеральну угоду № 00002ф6ф добровільного страхування фінансового ризику (далі - Угода). Відповідно до Угоди ПрАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" є страховиком, а ТОВ "Порше Лізинг Україна" - страхувальником;

- згідно з пунктом 1.2 Угоди її предметом є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), що не суперечать закону, пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням наземними транспортними засобами (далі - ТЗ) та іншим майном у чинних договорах добровільного страхування наземних транспортних засобів, які (договори) укладені страхувальником та страховиком;

- відповідно до пункту 10 Угоди дана угода набуває чинності з 00-00 годин 01.07.2016 та діє до 24-00 годин 30.06.2017;

- 03.11.2016 ТОВ "Порше Лізинг Україна" (лізингодавець) та ТОВ "ЛюксАвтоГаз" (лізингоодержувач) укладено договір про фінансовий лізинг № 00012979 разом з додатком до нього "Загальні умови внутрішнього фінансового лізингу";

- відповідно до умов договору лізингу від 03.11.2016 лізингодавець передав лізингоодержувачу об'єкт лізингу - транспортний засіб Тоуоtа Саmгу Prestige, а лізингоодержувач зобов'язався сплатити вартість транспортного засобу відповідно до умов договору № 00012979 та додатку до нього;

- 09.11.2016 лізингодавець передав лізингоодержувачу предмет лізингу, що підтверджується актом приймання - передачі;

- 09.11.2016 ПрАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" та ТОВ "Порше Лізинг Україна" укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № пл104161а6ф;

- предметом названого договору є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортом - автомобілем Тоуоtа Саmгу, реєстраційний номер НОМЕР_2;

- 16.12.2016 об'єктом лізингу - автомобілем Тоуоtа Саmгу, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, незаконно заволоділа невстановлена особа;

- за фактом незаконного заволодіння автомобіля марки Тоуоtа Саmгу, реєстраційний номер НОМЕР_2, Святошинським УП ГУП у м. Києві порушено кримінальне провадження за частиною третьою статті 289 Кримінального кодексу України, і дану подію внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100080012493;

- 17.12.2016 до ПрАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" від ОСОБА_5 надійшло повідомлення про настання події, що має ознаки страхового випадку, та виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту від 09.11.2016 № пл104161а6ф;

- 27.03.2017 ПрАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" листом № 3535/12-цв повідомило ТОВ "Люксавтогаз" та ТОВ "Порше Лізинг Україна" про відсутність правових підстав для здійснення виплати страхового відшкодування по заявленому випадку;

- відповідач припинив виконувати свої зобов'язання за договором фінансового лізингу в частині здійснення щомісячних лізингових платежів на користь ТОВ "Порше Лізинг Україна";

- ТОВ "Порше Лізинг Україна" направило на адресу ТОВ "Люксавтогаз" листа від 12.06.2017 № 1190, згідно з яким ТОВ "Порше Лізинг Україна" просило вважати 16.12.2016 датою розірвання контракту, а також просило сплатити всі платежі відповідно до пункту 12.9 Контракту у сумі 546 653,39 грн. протягом 10 календарних днів від дати отримання листа;

- ТОВ "Порше Лізинг Україна" звернулося до ПрАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" з повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку, та виплату страхового відшкодування;

- на підставі страхового акта від 16.08.2017 № АХА 2223616, розрахунку страхового відшкодування від 09.08.2017 ПрАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" сплатило ТОВ "Порше Лізинг Україна" суму страхового відшкодування в розмірі 858 845,45 грн.

Виплата страхового відшкодування ТОВ "Порше Лізинг Україна" у розмірі 858 845,45 грн. на виконання умов договору добровільного страхування фінансового ризику від 15.06.2016 № 00002ф6ф стала підставою звернення ПрАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" до ТОВ "Люксавтогаз" про стягнення вказаної суми у зв'язку з порушенням ТОВ "Люксавтогаз" умов укладеного договору про фінансовий лізинг від 03.11.2016 № 00012979.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення заявленої позивачем суми сплаченого страхового відшкодування.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Виходячи з наведеного, страховик внаслідок виконання обов'язку винної особи (боржника) перед особою, якій завдано збитки (кредитором), набуває прав кредитора в частині фактично сплаченого страхового відшкодування. При цьому зобов'язання (щодо виконання відповідачем перед третьою особою умов договору фінансового лізингу від 03.11.2016) не припиняються, але відбувається заміна сторони у цьому зобов'язанні (заміна кредитора): замість особи, якій завдано збитки, прав кредитора набуває страховик.

На підтвердження наведеної правової позиції свідчить те, що стаття 27 Закону України "Про страхування" та стаття 993 ЦК України передбачає перехід права вимоги до страховика, де перехід фактично означає, що право вимоги існувало раніше та продовжує існувати, але переходить від однієї особи до іншої, відповідно - від особи, що постраждала від невиконання договору лізингу, до страховика.

Перехід права вимоги страхувальника до страховика в порядку статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування" є суброгацією.

При цьому, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, помилковим є ототожнення права вимоги, визначене статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України, із правом вимоги (регресу), визначеним статтею 1191 ЦК України, оскільки зазначені норми регулюють різні за змістом правовідносини - суброгацію у страхових відносинах та регрес.

Так, на відміну від суброгації у страхових відносинах, де, як вже зазначено, право вимоги переходить від страхувальника до страховика, а зобов'язання (щодо виконання відповідачем перед третьою особою умов договору фінансового лізингу від 03.11.2016) продовжує існувати, при регресі основне зобов'язання припиняється та виникає нове (регресне) зобов'язання, в межах якого у кредитора (третьої особи, що виконала обов'язок замість винної особи перед потерпілим) виникає право регресної вимоги до такої винної особи.

У спірних (страхових) відносинах застосуванню підлягають норми статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 ЦК України, які визначають спеціальний порядок переходу прав вимоги до винної особи від страхувальника (потерпілого) до страховика, що відшкодував збитки третій особі, - суброгацію.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ПрАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" відповідно до угоди добровільного страхування фінансового ризику від 15.06.2016 № 00002ф6ф зобов'язалося компенсувати ТОВ "Порше Лізинг Україна" прямі збитки, які є наслідком настання певних подій за страховими ризиками, що наведені у пункті 2.2 даної угоди. Відповідно до пункту 2.2 названої угоди страховим випадком є ризик понесення страхувальником матеріальних збитків у зв'язку із невиконанням/відмовою виконання/неможливістю виконання клієнтом своїх обов'язків за договором лізингу щодо зобов'язання по сплаті платежів за договором лізингу у зв'язку з настанням таких подій, серед яких: викрадення ТЗ або спроба скоїти означені дії внаслідок крадіжки ключа транспортного засобу, свідоцтва про реєстрацію, кодової картки, оригінального заводського ключа (пункт 2.2.1 Угоди); викрадення або знищення (повна загибель) ТЗ внаслідок зловживання ТЗ з боку клієнта або його довіреної особи (пункт 2.2.4 Угоди).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Частиною другою статті 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

При цьому на особу, яка просить стягнути збитки, покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Відповідно до частини другої статті 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, позивачеві у справі необхідно було довести дві обставини, а саме - розмір страхового відшкодування, яке виплатило ПрАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" за договором майнового страхування, та обсяг права вимоги, яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування (ТОВ "Порше Лізинг Україна"), мав до особи, відповідальної за завдані збитки (ТОВ "Люксавтогаз"), тобто довести розмір збитків, які понесло ТОВ "Порше Лізинг Україна".

Проте, обґрунтовуючи позовні вимоги, ПрАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" послалося лише на суму понесеного позивачем перед третьою особою страхового відшкодування у розмірі 858 845,45 грн. Жодного розрахунку розміру невиконаних відповідачем за договором фінансового лізингу від 03.11.2016 зобов'язань позивачем не надано, розрахунки завданих ТОВ "Порше Лізинг Україна" відповідачем збитків у матеріалах справи також відсутні.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанції про те, що сума 858 845,45 грн., яку було сплачено ТОВ "Порше Лізинг Україна" за умовами Угоди від 15.06.2016 № 00002ф6ф, є сумою страхового відшкодування, яку сторони визначили на власний розсуд, без наведення належного обґрунтування підстав такої виплати та в зазначеному розмірі.

Лист ТОВ "Порше Лізинг Україна" від 26.01.2018 № 1278 на адресу ПрАТ "Страхова компанія "АХА Страхування", в якому зазначено, що заборгованість ТОВ "ЛюксАвтоГаз" за договором фінансового лізингу від 03.11.2016 № 00012979 станом на 20.08.2017 становила 546 653,39 грн., за своїм змістом не може вважатися розрахунком сум, що стягуються.

З огляду на викладене та беручи до уваги те, що позивачем не наведено документального підтвердження заявлених до стягнення сум, а відсутність арифметичного розрахунку не може свідчити про існування підстав для стягнення суми сплаченого страхового відшкодування у розмірі 858 845,45 грн., суд касаційної інстанції погоджується з висновками першої та апеляційної інстанцій і про відсутність підстав для стягнення з ТОВ "Люксавтогаз" суми сплаченої ПрАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" третій особі - ТОВ "Порше Лізинг Україна".

Крім того, суд критично оцінює доводи скаржника стосовно того, що обставини страхового випадку доводяться змістом Угоди, оскільки, як з'ясовано попередніми сдовими інстанціями, розділ 9 Угоди - "Виключення зі страхових випадків та обмеження страхування. Причини відмови у виплаті страхового відшкодування" не містить жодного пункту, який би передбачав виключення із страхових випадків події викрадення транспортного засобу, без визначення того, що подія сталася внаслідок крадіжки ключа транспортного засобу, свідоцтва про реєстрацію, кодової картки, оригінального заводського ключа, з огляду на те, що умовами угоди добровільного страхування ризику від 15.06.2016 чітко встановлені події, з настанням яких у ПрАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" виникають зобов'язання перед ТОВ "Порше Лізинг Україна" (пункт 2.2 Угоди), і таке настання мало бути доведено позивачем на підтвердження обґрунтованості виплати страхового відшкодування за вказаною угодою.

Відповідно до частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та диспозитивність.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 ГПК України).

Частиною четвертою статті 74 ГПК України встановлено, що Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Доводи скаржника щодо існування можливості у господарського суду визначити розмір збитків страхувальника з наявних у матеріалах справи платіжних доручень, договору поставки (купівлі-продажу) від 01.01.2016 №ДР-0000733 та акта приймання-передачі від 09.11.2016 до договору про фінансовий лізинг від 03.11.2016 №00012979 відхиляються судом касаційної інстанції, оскільки саме на позивача покладено обов'язок доведення обґрунтованості розміру суми, заявленої до стягнення. Позивачем у справі не реалізовано свої процесуальні права і обов'язки з подання судам попередньої інстанції належних доказів в обґрунтування заявленої до стягнення суми.

Крім того, суд касаційної інстанції не погоджується з твердженням скаржника щодо безпідставності стягнення на користь ТОВ "Люксавтогаз" витрат на професійну правничу допомогу з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 125 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Приймаючи додаткове рішення про стягнення з ПрАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" на користь ТОВ "Люксавтогаз" 12 280 грн. витрат на професійну правничу допомогу, господарський суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що: рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2018 у задоволенні позову ПрАТ "СК "АХА Страхування" про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування у розмірі 858 845,45 грн. відмовлено; відповідачем надані: оригінал договору від 05.01.2018 № 1 про надання правової допомоги, укладеного ТОВ Люксавтогаз та адвокатом; додаток № 1 до договору від 05.01.2018 № 1, відповідно до якого вартість послуг за договором складає: 10 000 грн. за підготовку відзиву на позовну заяву, клопотання про зупинення провадження у справі, клопотання про залучення додаткових доказів по справі, заперечень на відповідь на відзив, інших клопотань та процесуальних документів в рамках розгляду справи; вартість відрядження з м. Києва до м. Дніпра складає 5 000 грн., вартість участі адвоката у судовому засіданні 640 грн. за 1 годину роботи адвоката; 02.04.2018 ТОВ "Люксавтогаз" та адвокатом підписано акт приймання - передачі адвокатських послуг, крім того, в матеріалах справи міститься розрахункова квитанція від 02.04.2018 № 02/04. Суд першої інстанції залишив без задоволення вимоги про стягнення витрат адвоката в розмірі 10 000 грн. за відрядження з м. Києва до м. Дніпра, оскільки адвокатом не було подано відповідних доказів, які підтверджували б здійснення відповідних витрат. Також господарським судом при розрахунку витрат адвоката за участь у судових засіданнях у розмірі 2 880 грн. підраховано кількість годин, проведених адвокатом у судових засіданнях, що підтверджується відповідними протоколами судових засідань.

Доводи касаційної скарги не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових актів, оскільки вони зводяться до переоцінки вже оцінених судом першої та апеляційної інстанцій доказів, що перебуває поза межами розгляду справи судом касаційної інстанції, визначеними статтею 300 ГПК України, згідно з частиною другою якої суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (№4909/04, 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року) вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (TROFIMCHUK v. UKRAINE № 4241/03, 54, ЄСПЛ, від 28 січня 2011 року).

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень першої та апеляційної інстанцій - без змін як таких, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, які застосовані судом з урахуванням встановлених ними фактичних обставин справи і наявних у ній доказів.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, витрати з оплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2018, додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2018 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.06.2018 зі справи № 904/27/18 - без змін.