за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство "Київенерго",

про витребування майна з чужого незаконного володіння,-

Державне підприємство "Наш дім" звернулось з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лобановського 130" про витребування майна з чужого незаконного володіння, а саме:

- теплолічильник СВТУ-11Т № 2130 в комплекті (варіант виконання:2. Витратомірна ділянка РУ1:РУ-32, з прямими ділянками, кабель 5м Т1:ТСП-С-4, кабель 5м, втулка 45, гільза. Кабель RS232 2.2м),

- теплолічильник СВТУ-11Т № 2355 в комплекті (варіант виконання:2. Витратомірна ділянка РУ1:РУ-40, з прямими ділянками, кабель 5м Т1:ТСП-С-4, кабель 5м, втулка 60, гільза Т2: ТСП-С-4 кабель 5м, втулка 60, гільза. Кабель RS232 2.0м),

- теплолічильник СВТУ-11Т № 2334 в комплекті (варіант виконання:2. Витратомірна ділянка РУ1:РУ-40, з прямими ділянками, кабель 5м Т1:ТСП-С-4, кабель 5м, втулка 60, гільза Т2: ТСП-С-4 кабель 5м, втулка 60, гільза. Кабель RS232 2.0м), які знаходяться за адресою: м. Київ, проспект Лобановського, 130 та передати їх позивачу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником зазначених теплолічильників в комплекті, однак відповідачем здійснюються перешкоди в доступі представників позивача до означених теплолічильників, чим порушуються права позивача як власника вказаного майна.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.03.2018 у справі № 910/16174/17 (суддя Ващенко Т.М.) у задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що багатоповерховий житловий будинок та все технічне обладнання, яке є в ньому, є спільною власністю всіх власників квартир на підставі положень Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) , рішень Конституційного суду України від 02.03.2004 № 4-рп/2004 (v004p710-04) у справі № 1-2/2004 та від 09.11.2011 № 14-рп/2011 у справі № 1-22/2011, ЦК України (435-15) , Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" (417-19) та Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" (2866-14) .

Суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСББ "Лобановського 130" є добросовісним набувачем прав всього наявного у багатоквартирному будинку майна, а вимоги про витребування майна у добросовісного набувача можуть заявлятись лише на підставі та у випадках, зазначених у статті 388 ЦК України.

При цьому, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що обставини, на які посилається позивач, не свідчать про наявність у нього порушеного суб'єктивного права з боку відповідача

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2018 (колегія суддів: Верховець А.А. - головуючий, Тищенко А.І. Пантелієнко В.О.) рішення Господарського суду м. Києва від 15.03.2018 у справі № 910/16174/17 залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, ДП "Наш дім" звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2018 та рішення Господарського суду м. Києва від 15.03.2018 у справі № 910/16174/17 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги ДП "Наш дім" до ОСББ "Лобановського 130" про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Підставами для скасування оскаржуваних судових рішень позивач зазначає порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

У касаційній скарзі ДП "Наш Дім" наголошує, що воно є власником спірного майна (теплолічильників), оскільки позивач придбав та оплатив теплолічильники СВТУ-11Т № 2130, № 2355, № 2334, а також оплатив послуги з встановлення, тоді як відповідач є недобросовісним набувачем, оскільки не прийняв належним чином житловий будинок на пр-ті Лобановського, 130 на баланс ОСББ.

На думку заявника касаційної скарги, теплолічильники не є тим обладнанням, яке відповідно до ст. 382 ЦК України належить на праві власності власникам квартири, або є спільною власністю власників квартир у будинку (як помилково зазначено в оскаржуваних судових рішеннях), оскільки не належить до зданої в експлуатацію мережі будинку, а є основним засобом (активом) ДП "Наш Дім" як суб'єкта господарювання.

Позивач стверджує, що відповідач чинить перешкоди у доступі до теплолічильників, що на думку останнього є його власністю, чим порушує права позивача, як власника майна, а тому просить суд витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Відзиви на касаційну скаргу до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не надходили.

У судовому засіданні Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від керівника ОСББ "Лобановського 130" Орловської Л.М. надійшло усне клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю представника відповідача, який має юридичну освіту та може належним чином представити інтереси ОСББ "Лобановського 130" в суді касаційної інстанції, взяти участь у судовому засіданні 04.10.2018.

Враховуючи приписи ст. ст. 202, 216 ГПК України, відсутність доказів поважних причин неявки представника відповідача в судове засідання, а також з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, зазначене клопотання відхиляється колегією суддів.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представника позивача, який підтримав свою касаційну скаргу, представника відповідача, який заперечував проти касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до наказу Міністерства промислової політики України від 28.12.1999 № 443 "Про створення державного підприємства "Наш Дім" на базі рухомого та нерухомого майна відокремленого підрозділу Київського заводу "Радар" було створено ДП "Наш Дім".

Згідно Акта приймання-передачі житлового будинку № 130 по Червонозоряному проспекту від 12.04.2000 з балансу заводу "Радар" на баланс ДП "Наш Дім" передано житловий будинок № 130 по Червонозоряному проспекту (згідно рішення Київської міської ради № 30/30 від 17.12.2015 перейменовано на проспект Валерія Лобановського) в місті Києві.

Пославшись на договір Договір № 42 поставки основного обладнання (теплові лічильники) від 09.10.2013, укладений між ДП "Наш Дім" і ТОВ фірма "Семпал Ко ЛТД", Специфікацію № 1 до договору № 42 поставки основного обладнання (теплові лічильники) від 09.10.2013, видаткову накладну № 1418 від 05.12.13, підготовлені ТОВ фірма "Семпал Ко ЛТД" робочі проекти № СЛ.2013.08.1 - АТП, № СЛ.2013.08.2 - АТП, № СЛ.2013.08.3 - АТП, технічні рішення Структурним відокремленим підрозділом "Київські теплові мережі" ПАТ "Київенерго" № 43/9/2884, № 43/9/2882, № 43/9/2883 від 15.08.2013, ДП "Наш Дім" стверджує, що вказані теплолічильники є його приватною власністю.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 19.05.2016 зборами співвласників багатоквартирного будинку по проспекту В. Лобановського, 130 в Голосіївському районі м. Києва було прийнято рішення, оформлене протоколом, про створення Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку та затвердження його назви - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лобановського 130", затвердження статуту ОСББ та кошторису на 2016 рік, обрання органів управління ОСББ та інше.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.06.2016 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис про створення Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лобановського 130".

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги ДП "Наш Дім" зазначало про те, що йому як власнику теплолічильників в комплекті, який знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Лобановського, 130 чиняться перешкоди в доступі до місця його установлення для перевірки схоронності та зняття показань, чим порушуються його права як власника вказаного майна. При цьому в якості правового обґрунтування своїх вимог ДП "Наш Дім" посилається на приписи ст. ст. 387 та 1212 ЦК України.

У відповідності з вимогами ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Приписами статті 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) , кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, будинок по просп. Лобановського 130 закріплений за позивачем на праві повного господарського відання (п. 4 Статуту ДП "Наш Дім").

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 136 ГК України, право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Право господарського відання разом із правом оперативного управління за своїм правовим змістом є правовою формою реалізації права державної і комунальної власності спеціально створеними суб'єктами різних організаційно-правових форм, які у встановленому порядку набувають статусу юридичної особи. При цьому власником їх майна залишається держава, або відповідна територіальна громада.

Таким чином, знаходження будинку по просп. Лобановського 130 в період установлення спірних теплолічильників на балансі позивача, не є ознакою його права власності.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння

використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами (ст. 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку").

Згідно з частинами 9, 10 ст. 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" майно об'єднання утворюється з: майна, переданого йому співвласниками у власність; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом. Майно, придбане об'єднанням за рахунок внесків та платежів співвласників, є їхньою спільною власністю.

Відповідно до ст. 382 ЦК України власникам квартири у багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Дослідивши матеріали справи, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ОСББ "Лобановського 130", здійснює обслуговування спірних теплолічильників, про що свідчать, зокрема, акти опломбування, акти готовності до опалювального сезону, акт про готовність вузла комерційного обліку Споживача до роботи, тощо.

Враховуючи викладене, місцевий та апеляційний суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав стверджувати, що ОСББ "Лобановського 130" незаконно володіє чужим майном.

Разом з ти, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування, тобто самостійно визначає яке його право є порушеним та в який спосіб належить здійснити судовий захист порушеного права. При цьому, судам слід з'ясувати наявність порушеного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві.

За змістом ст. 1 ГПК України (у редакції, чинній на час звернення із позовом) правом на звернення до суду за захистом наділена кожна особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав чи інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. ст. 15, 16 ЦК України).

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Суд вправі застосовувати способи захисту цивільних прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також повинен ураховувати критерії ефективності таких засобів захисту та вимоги частин 2-5 ст. 13 ЦК України щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав особою.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити реальне поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Надавши оцінку наведеним вище обставинам, наявним у справі доказам в їх сукупності та з огляду на приписи наведених норм, судами попередніх інстанцій було встановлено, що ОСББ "Лобановського 130", в силу норм Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" (2866-14) , володіє спірними теплолічильниками на законних підставах, ДП "Наш Дім" як балансоутрумувачем будинку не доведено суду порушення з боку відповідача його законних та охоронюваних законом інтересів.

Відтак, врахувавши обраний позивачем спосіб захисту своїх прав, а саме: предмет, підставу та правове обґрунтування позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому, слід зазначити, що матеріали справи свідчать про те, що суди першої та апеляційної інстанцій всебічно, повно і об'єктивно дослідили матеріали справи в їх сукупності, дали вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно, з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права вирішили спір у даній справі.

Згідно ч. 3 ст. 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, виходячи з аналізу наведених норм та встановлених судами обставин справи, з огляду на повноваження касаційного суду, колегія суддів вважає, що апеляційний господарський суд дійшов законного і обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ДП "Наш дім" до ОСББ "Лобановського 130" про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Враховуючи викладене, колегією суддів відхиляються аргументи касаційної скарги ДП "Наш дім" про те, що ним було правильно обрано предмет та підставу позову, а ОСББ "Лобановського 130" є саме недобросовісним набувачем спірного майна.

При цьому, слід зазначити, що доводи касаційної скарги ДП "Наш дім" про скасування оскаржуваних судових рішень та наявність підстав для задоволення позову не можуть бути прийняті колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до посилань на обставини справи, намагання здійснити їх переоцінку та прохання надати нову оцінку доказам у справі, які, на думку заявника касаційної скарги, неправильно були оцінені місцевим та апеляційним судами під час розгляду справи, що в силу вимог ст. 300 ГПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

Відтак, наведені позивачем у касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами та не доводять порушення або неправильного застосування місцевим та апеляційним судами норм матеріального та процесуального права, а колегія суддів не встановила фундаментальних порушень судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді спору у даній справі.

Таким чином, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що постанова Київського апеляційного господарського суду 29.05.2018 та рішення Господарського суду м. Києва від 15.03.2018 у справі № 910/16174/17 прийняті судом у відповідності до фактичних обставин, вимог матеріального та процесуального права і підстав для їх зміни або скасування не вбачається.

Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається, судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України (в редакції, чинній після 15.12.2017) покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 314, 315, 317 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Наш дім" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду 29.05.2018 та рішення Господарського суду м. Києва від 15.03.2018 у справі № 910/16174/17 залишити без змін.