16.12.2016 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Обухівське" до Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області про надання земельної ділянки у власність № 10-11208/15-16-сг від 03.06.2016 р., скасування державної реєстрації права власності в Єдиному державному реєстрі речових прав та скасування в Поземельній книзі запису про надання земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 у приватну власність.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.12.2016 залучено до участі у справі ОСОБА_4 та Товариство з обмеженою відповідальністю "Роза-Л" в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 10-11208/15-16-сг від 03.06.2016 р. про надання земельної ділянки у власність прийнятий з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки позивач є законним землекористувачем земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходиться на території Першотравенської сільської ради Обухівського району Київської області в межах плану користування, що посвідчено актом на право постійного користування серії НОМЕР_2 від 13.02.1996 р. Крім того, позивач зазначає, що ухвалою господарського суду від 05.06.2014 р .у справі № 911/2149/14 відповідачу було заборонено здійснювати будь-які дії та приймати будь-які рішення з питань надання дозволу на розробку проектів землеустрою, затвердження або погодження будь-якої технічної документації та/або проектів землеустрою щодо земель, які знаходяться в постійному користуванні публічного акціонерного товариства "Обухівське" на підставі: державного акта на право постійного користування землею серії НОМЕР_2, виданого 13.02.1996 р. Першотравенською сільською радою Обухівського району Київської області; державного акта на право постійного користування землею серії НОМЕР_3, виданого 13.02.1996 р. Нещерівською сільською радою Обухівського району Київської області; державного акта на право постійного користування землею серії НОМЕР_4, виданого 19.02.1996 р. Обухівською міською радою Обухівського району Київської області.

Рішенням Господарського суду Київської області від 26.10.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2018, у позові відмовлено повністю.

Судові рішення мотивовано тим, що державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 здійснена на підставі документації із землеустрою та передана у власність ОСОБА_4 у відповідності до вимог статей 25, 79-1, 118 Земельного кодексу України, Закону України "Про землеустрій" (858-15) та Закону України "Про державний земельний кадастр" (3613-17) . Суди зазначили, що посилання ПАТ "Обухівське" на порушення оспорюваним наказом загальних норм статті 116, 141 Земельного кодексу України є безпідставним, оскільки в даному випадку спірні правовідносини сторін регулюються вищенаведеним спеціальним законодавством, яке регламентує порядок приватизації державних земель, і відповідно має пріоритетне застосування.

Крім того, суди вказали, що спір у справі щодо права користування земельною ділянкою, на захист якого позивачем подано даний позов, фактично існує між позивачем та громадянином ОСОБА_4, який є власником спірної земельної ділянки, у зв'язку з чим дана особа мала б бути відповідачем у даній справі, а сама справа мала б розглядатися в порядку цивільного судочинства.

19.02.2018 (згідно з поштовим штемпелем на конверті) Публічне акціонерне товариство "Обухівське" звернулося до Касаційного господарського суду з касаційною скаргою на рішення Господарського Київської області від 26.10.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2018 у справі № 911/4115/16.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2018 року у справі № 911/4115/16 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.

05.03.2018 суд постановив ухвалу про поновлення строку Публічному акціонерному товариству "Обухівське" для подання касаційної скарги, відкриття касаційного провадження за даною касаційною скаргою та призначення її до розгляду на 04.05.2018.

Ухвалою Верховного Суду від 03.05.2018 провадження за касаційною скаргою у справі №911/4115/16 зупинено до перегляду Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у подібних правовідносинах у іншій справі № 911/4111/16.

16.05.2018 Великою Палатою Верховного Суду ухвалено постанову у справі №911/4111/16, яку було оприлюднено в Єдиному Державному реєстрі судових рішень 24.05.2018.

Ухвалою Верховного Суду від 07.06.2018 провадження за касаційною скаргою у справі №911/4115/16 поновлено, розгляд скарги призначено на 12.07.2018.

У судовому засіданні 12.07.2018 оголошено перерву до 26.07.2018, про що ухвалою від 12.07.2018 повідомлено учасників справи, які не прибули.

Ухвалою Верховного Суду від 25.07.2018 провадження за касаційною скаргою у справі № 911/4115/16 зупинено до перегляду Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у подібних правовідносинах у іншій справі № 911/4061/16.

10.09.2018 Великою Палатою Верховного Суду винесено ухвалу у справі №911/4061/16 (оприлюднено в Єдиному Державному реєстрі судових рішень 14.09.2018), якою справу № 911/4061/16 повернуто відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 20.09.2018 провадження за касаційною скаргою у справі №911/4115/16 поновлено, розгляд скарги призначено на 04.10.2018.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Обухівське" (скаржник, позивач) зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Позивач вважає, що при видачі спірного наказу відповідач діяв з порушенням чинного законодавства, оскільки в приватну власність третій особі було надано земельну ділянку, яка є частиною земельної ділянки, що належить позивачу.

Скаржник вказує, що фактично відповідачем здійснено поділ та державну реєстрацію земельної ділянки з належних позивачу земель за відсутності відповідного проекту землеустрою про приватизацію та державної реєстрації земель позивача у цілому.

Крім того, відповідач проігнорував заборону Господарського суду Київської області на прийняття будь-яких рішень щодо земель позивача та видав завідомо незаконне рішення.

У касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Обухівське" просить рішення Господарського Київської області від 26.10.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2018 у справі № 911/4115/16 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відзивів на касаційну скаргу від відповідача та третіх осіб не надійшло.

У судове засідання 04.10.2018 з'явився представник позивача.

У зазначеному судовому засіданні представник позивача надав клопотання в порядку статей 45- 46 ГПК України про залучення до матеріалів справи витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно за номером 139794439 від 02.10.2018 про скасування права власності ОСОБА_7 на підставі постанови Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2017, як доказ того, що у разі реєстрації речового права на підставі документу, що визнаний рішенням суду недійсним (незаконним) виконання такого рішення не залежить від волевиявлення фізичної особи, яка значилася в реєстрі суб'єктом права власності.

Відповідно до ч.2 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України:

"Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази."

З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції залишив без задоволення вказане клопотання, оскільки в силу положень наведеної ч.2 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України останній позбавлений права приймати нові докази.

Представники відповідача та третіх осіб у судове засідання не з'явилися, хоча вказані учасники справи про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

У судовому засіданні представник позивача підтримав касаційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, який з'явився в судове засідання, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд в межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначеного судового рішення, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/ недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, рішенням Першотравенської сільської ради народних депутатів Обухівського району Київської області 5 сесії 22 скликання від 05.12.1995 р. "Про затвердження науково-технічної документації по виготовленню Державного акту на право постійного користування землею радгоспу - комбінату "Обухівський" Обухівського району Київської області" розглянуто розроблену Київським відділенням інституту землеустрою науково-технічну документацію по виготовленню Державного акту на право постійного користування землею радгоспу-комбінату "Обухівський", та керуючись Постановою Верховного Ради України від 18.12.1990 р. "Про земельну реформу" (563-12) затверджено науково-технічну документацію по виготовленню Державного акту на право постійного користування землею та надано в постійне користування радгоспу-комбінату "Обухівський" земельну ділянку загальною площею - 2164,6 га (ріллі - 1968,7 га, сіножатей - 23,4 га, пасовищ - 125,6 га, лісів та інших лісовкритих площ - 6,8 га, під водою - 1,9 га, боліт - 0,7 га, під господарськими шляхами - 20,6 га, під виробничими будівлями і дворами - 16,2 га, гідротехнічними спорудами - 0,1 га, відкритими землями без рослинного покриву - 0,6 га).

З Державного акта на право постійного користування землею серії НОМЕР_2 від 13.02.1996 р., виданого Першотравенською сільською радою народних депутатів Обухівського району Київської області та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 1 вбачається, що радгоспу-комбінату "Обухівський" було передано в постійне користування 2164,6 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування для сільськогосподарського виробництва відповідно до рішення Першотравенської сільської ради народних депутатів Обухівського району Київської області від 05.12.1995 р. № 5 сес. 22 скл.

Відповідно до п.1.1 Статуту Публічного акціонерного товариства "Обухівське", затвердженого зборами акціонерів Публічного акціонерного товариства "Обухівське" протокол №9 від 18.10.2013, Публічне акціонерне товариство "Обухівське" є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Обухівське", що засноване рішенням Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 05.05.2006 №14-25-7/1 шляхом перетворення Державного підприємства радгоспу-комбінату "Обухівський" у Відкрите акціонерне товариство "Обухівське" відповідно до законів України "Про приватизацію державного майна" (2163-12) та "Про господарські товариства" (1576-12) .

05.03.2010 р. на загальних зборах осіб, які мають право на земельну частку (пай) в процесі розпаювання та приватизації сільськогосподарських угідь ВАТ "Обухівське", правонаступником якого є ПАТ "Обухівське" було прийнято рішення про розпаювання та приватизацію земель позивача, оформлене протоколом № 2 від 05.03.2010 р.

Розпорядженням Обухівської районної держадміністрації Київської області № 385 від 28.03.2012 р. "Про надання дозволу на розроблення проекту приватизації земель публічного акціонерного товариства "Обухівське" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської, Першотравенської та Нещерівської сільських рад" надано дозвіл на розроблення проекту приватизації земель публічного акціонерного товариства "Обухівське" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель, що перебувають у постійному користуванні цього товариства, яке є правонаступником радгоспу-комбінату "Обухівський" на підставі статуту ПАТ "Обухівське", згідно з державними актами на право постійного користування землею серії НОМЕР_4, НОМЕР_2, НОМЕР_3 та зареєстрованих в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 13.02.1996 р. № 1, від 19.02.1996 р. № 26 та від 16.02.1996 р. № 284 відповідно, розташованих в адміністративних межах Обухівської міської, Першотравенської та Нещерівської сільських рад Обухівського району Київської області.

Розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації від 08.12.2015 р. № 365 "Про затвердження проекту приватизації земель публічного акціонерного товариства "Обухівське" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської, Нещерівської та Першотравенської сільських рад" відповідно до ст.ст. 17, 22, 25, п. 4 ст. 186, п. 8 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) , ст. 49 Закону України "Про землеустрій", ст. 11 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", ст.ст. 21, 41 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" затверджено проект приватизації земель публічного акціонерного товариства "Обухівське", розташованих в адміністративних межах Обухівської міської, Нещерівської та Першотравенської сільських рад Обухівського району Київської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Вказане розпорядження № 365 від 08.12.2015 р. оскаржувалось позивачем та було предметом розгляду у справі господарського суду Київської області № 911/68/16.

Рішенням господарського суду Київської області від 04.03.2016 р. у справі № 911/68/16 у позові ПАТ "Обухівське" відмовлено повністю, постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2016 р. та постановою Вищого господарського суду України від 27.07.2016 р. вказане рішення залишене без змін.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 10-11208/15-16-сг від 03.06.2016 р. "Про надання земельної ділянки у власність" відповідно до п. 8 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) ст.ст. 15-1, 25, 79-1, 118, 122 Земельного кодексу України, Положення про Головне управління Держгеокадастру у Київській області, затвердженого наказом Держгеокадастру № 24 від 03.03.2015 р., надано гр. ОСОБА_4 у власність земельну ділянку площею 3,6126 га (кадастровий номер НОМЕР_1) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Першотравенської сільської ради Обухівського району Київської області.

Звертаючись до суду з позовом, Публічне акціонерне товариство "Обухівське" вказує про те, що товариство є законним землекористувачем земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходяться на території Першотравенської сільської ради Обухівського району Київської області в межах плану користування, що посвідчено Державним актом на право постійного користування серії НОМЕР_2 від 13.02.1996 р. А тому, вищевказаний наказ Головного управлінням Держгеокадастру у Київській області, на підставі якого було проведено реєстрацію права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 15189176 від 25.06.2016 р., порушив право користування публічного акціонерного товариства "Обухівське" земельною ділянкою на підставі чинного Державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_2 від 13.02.1996 р., оскільки згідно статті 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Розглядаючи доводи касаційної скарги колегія суддів касаційного суду відмічає наступне.

Відповідно до частини першої статті 1 ГПК України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів (абзац другий частини першої статті 2 ГПК України у згаданій редакції).

Підвідомчість господарських справ установлено статтею 12 ГПК України (у вказаній редакції), за змістом пункту 6 частини першої якої господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , яким ГПК України (1798-12) викладено в новій редакції.

' 'br' ГПК (1798-12) України в редакції, чинній на час розгляду справи Верховним Судом, також установлює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи- підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; й інші справи у спорах між суб'єктами господарювання (пункти 6, 10, 15 частини 1 статті 20 цього Кодексу).

Натомість відповідно до частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) , у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом), положення якої кореспондуються із частиною першою статті 19 цього Кодексу в редакції, чинній на час розгляду справи Верховним Судом, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Разом з тим, згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Аналогічну норму закріплено в частині першій статті 19 цього Кодексу в редакції, чинній на час розгляду справи Верховним Судом.

Таким чином, до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників є суб'єктом владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

При цьому визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.

Отже під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, обставин у справі.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 ЦК України).

Водночас правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами ЗК України (2768-14) , а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Згідно з частинами другою та третьою статті 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України (254к/96-ВР) , цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Згідно із частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Порядок набуття права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності громадянами та юридичними особами передбачено вказаною статтею та статтями 118, 122 ЗК України. При цьому порядок паювання земель та виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) установлено відповідно Указом Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" (720/95) і Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (899-15) .

Таким чином, рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимога про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимогу про визнання рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред'являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного права особи (зокрема, права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.

Ураховуючи, що позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру про надання земельної ділянки у власність фізичній особі ОСОБА_4 та скасування в Поземельній книзі запису про надання земельної ділянки у приватну власність, такий спір є приватноправовим і за суб'єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов'язки цієї фізичної особи.

Аналогічна правова позиція щодо підвідомчості земельних спорів за участю фізичних осіб викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 911/4144/16, від 16.05.2018 у справі №911/4111/16, постановах Верховного Суду від 06.06.2018 у справі №911/4062/16, від 13.06.2018 у справі №911/4112/16.

Колегія суддів касаційного суду по даній справі погоджується з правовими позиціями, викладеними у зазначених постановах Верховного Суду, та не вбачає підстав для відступу від них.

При цьому посилання судів на те, що власник спірної земельної ділянки (фізична особа) не був зазначений позивачем під час подання позову як відповідач, не можуть бути підставою для розгляду спору господарськими судами, адже предмет спору безпосередньо стосується прав і обов'язків такої фізичної особи.

Отже, зважаючи на характер правовідносин у цій справі, Верховний Суд вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків про необхідність розгляду цієї справи в порядку господарського судочинства.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 175 і пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, а відкрите провадження у справі підлягає закриттю, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Таким чином, перевіривши застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи та в межах доводів касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для їх скасування та закриття провадження в цій справі.

Згідно з п.5 ч.1 ст. 308 Господарського процесуального кодексу України:

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині."

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 313 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

2. Порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги."

З урахуванням викладеного суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Обухівське", скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції повністю та закриття провадження у справі.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається виключно за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.