3. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.06.2018 серед іншого ухвалу господарського суду Херсонської області від 09.02.2018 у справі № 923/701/16 в частині розгляду кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Електромеханічні заводи - України" - змінено та викладено абзац 8 пункту 1 резолютивної частини в наступній редакції:

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Електромеханічні заводи - України" (код ЄДРПОУ 34478873, 01021, м. Київ, вул. Грушевського, 28/2) в сумі 2756,00 грн. судового збору - перша черга, 46 710 374,88 грн. - четверта черга.

4. Рішення судів попередніх інстанцій в частині розгляду кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансгарант" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Електромеханічні заводи - України" мотивовані наступним:

4.1. Щодо грошових вимог ТОВ "Фінансгарант":

4.1.1. Суд першої інстанції встановив, що 25.12.2015 між ТОВ "Фінансгарант" та ТОВ "Фактор-Комфорт" укладено Договір відступлення права вимоги № 499-07-1 (т.3 а.с.11-12), відповідно до якого ТОВ "Фактор-Комфорт" відступило на користь ТОВ "Фінансгарант" права вимоги за Кредитним договором № 499-07 від 13.07.2007 (т.3 а.с.15-32), укладеним між ПАТ "Банк "Національні інвестиції" та ОСОБА_12, в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

4.1.2. Зазначені права вимоги ТОВ "Фактор-Комфорт", як встановив суд першої інстанції, набуло на підставі договору відступлення права вимоги № 499-07 від 17.09.2015 (т.3 а.с.13-14), укладеного між ТОВ "Фактор-Комфорт" та ПАТ "Банк "Національні інвестиції".

4.1.3. Також суди попередніх інстанцій встановили, що 22.12.2014 між ПАТ "Завод крупних електричних машин" та ПАТ "Банк "Національні інвестиції" укладено Договір про встановлення солідарного обов'язку за Кредитним договором № 499-07 від 13.07.2007 (т.3 а.с.33-34), за умовами якого ПрАТ "Завод крупних електричних машин" прийняло на себе солідарний обов'язок по всім зобов'язанням ОСОБА_12 за Кредитним договором № 499-07 від 13.07.2007, укладеним між ПАТ "Банк "Національні інвестиції" та ОСОБА_12, в редакції, викладеній у Додатковій угоді № 11 від 22.12.2014 року. За умовами Договору від 22.12.2014 про встановлення солідарного обов'язку за Кредитним договором від 13.07.2007 № 499-07 співпозичальник (ПАТ "Завод крупних електричних машин") прийняв на себе солідарний обов'язок по всім зобов'язанням позичальника за Кредитним договором № 499-07 від 13.07.2007, укладеним між кредитором та ОСОБА_12 Згідно п. 1.3 Договору від 22.12.2014 з моменту укладення цього Договору співпозичальник та позичальник стають солідарними боржниками за Кредитним договором та несуть солідарний обов'язок перед кредитором за виконання зобов'язань з повернення кредиту та інших зобов'язань позичальника, передбачених Кредитним договором. За умовами п.п. 2.1, 2.2, 2.5 Договору від 22.12.2014 співпозичальник зобов'язався виконувати всі зобов'язання позичальника за Кредитним договором нарівні з позичальником у передбачені Кредитним договором строки та порядку.

4.1.4. За умовами Кредитного договору № 499-07 від 13.07.2007 (з урахуванням додаткових угод) ОСОБА_12 зобов'язувався повернути кредит, наданий у вигляді не відновлюваної кредитної лінії з лімітом заборгованості 1736354,76 доларів США з процентною ставкою 15 % річних, з строком повернення кредиту до 17.12.2015 включно.

4.1.5. Відповідно до п. 5.5 додаткової угоди №11 до Кредитного договору № 499-07 ОСОБА_12 зобов'язаний сплачувати проценти за користування кредитом в останній робочий день місяця, за який сплачуються проценти.

4.1.6. Відповідно до п. 9.1 додаткової угоди №11 до Кредитного договору № 499-07 банк вправі вимагати дострокового повернення наданого кредиту, сплати процентів за користування ним та інших платежів у разі, якщо позичальник несвоєчасно та не в повному обсязі здійснив погашення заборгованості за кредитним договором або процентами.

4.1.7. Відповідно до п. 7.2. Кредитного договору № 499-07 (з урахуванням додаткових угод) за порушення строків повернення кредиту та/або сплати процентів за користування ним банк має право стягнути з позичальника пеню за кожний день прострочення, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період, за який сплачується пеня.

4.1.8. Оскільки ОСОБА_12 не було у встановлений п. 5.5 додаткової угоди №11 до Кредитного договору строк сплачено проценти за користування кредитом за січень 2015 року в сумі 22384,05 доларів США, ПАТ "Банк "Національні інвестиції" набуло права з 01.02.2015 вимагати від ОСОБА_12 та ПрАТ "Завод крупних електричних машин" як співпозичальника дострокового повернення наданого кредиту та сплати процентів за користування ним та інших платежів.

4.1.9. 16.07.2015 господарським судом Херсонської області винесено рішення по справі № 923/812/15 (т.3 а.с.35-37), яке залишено в силі постановою Вищого господарського суду України від 16.03.2016 (т.3 а.с.38-40), яким задоволено позов ПАТ "Банк "Національні інвестиції" до ПрАТ "Завод крупних електричних машин", стягнуто з ПрАТ "Завод крупних електричних машин" на користь ПАТ "Банк "Національні інвестиції" 41089420,09 грн. заборгованості за кредитним договором № 499-07 від 13.07.2007, укладеним між ПАТ "Банк "Національні інвестиції" та ОСОБА_12, на підставі укладеного між ПАТ "Банк "Національні інвестиції" та ПрАТ "Завод крупних електричних машин" договору від 22.12.2014 про встановлення солідарного обов'язку за Кредитним договором № 499-07 від 13.07.2007.

4.1.10. На виконання рішення суду 30.03.2016 видано наказ.

4.1.11. 29.04.2016 постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження № 50975938 (т.3 а.с.41) з примусового виконання зазначеного наказу.

4.1.12. Ухвалою господарського суду Херсонської області від 13.12.2016 у справі №923/812/15 (т.11 а.с.208-213) задоволено заяву ТОВ "Фінансгарант" про заміну сторони (позивача) правонаступником, здійснено заміну ПАТ "Банк "Національні інвестиції", як позивача у справі №923/812/15 та стягувача за виконавчим провадженням, його правонаступником - ТОВ "Фінансгарант".

4.1.13. Як слідує з заяви кредитора, станом на 21.07.2016 заборгованість за Кредитним договором № 499-07 не погашена і становить 1736346,56 доларів США, що за курсом, встановленим Національним банком України на дату звернення до суду із заявою про визнання грошових вимог складає 43485405,31 грн.

4.1.14. Заборгованість по відсоткам за період з 01.01.2015 по дату порушення провадження у справі про банкрутство - 21.07.2016 складає 10140653,77 грн., пеня 34042396,50 грн., три проценти річних від простроченої суми згідно п. 2 ст. 625 ЦК України - 2143599,94 грн.

4.1.15. Заборгованість кредитором розрахована по 21.07.2016 включно.

4.1.16. Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що за кредитним договором № 499-07 кредиторські вимоги ТОВ "Фінансгарант" підлягають визнанню в сумі 87417297,59 грн., з яких 43485405,31 грн. основного боргу, 10123808,29 грн. процентів за відсотками, 2139265,55 грн. 3 % річних і 31668818,44 грн. пені.

4.1.17. Разом з тим, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що вимоги в сумі 16845,48 грн. заборгованості за відсотками, 4334,39 грн. 3% річних є такі, що не є конкурсними у розумінні приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , а 2373578,06 грн. пені - є такі, що нараховані без урахування дати порушення провадження у справі про банкрутство та коливання курсу долара США за кожний період прострочення.

4.1.18. Також суди попередніх інстанцій встановили, що 25.12.2015 між ТОВ "Фінансгарант" та ТОВ "Фактор-Комфорт" укладено Договір відступлення права вимоги № 431-11-1 (т.3 а.с.53-54), відповідно до якого ТОВ "Фактор-Комфорт" відступило на користь ТОВ "Фінансгарант" права вимоги за Кредитним договором № 431-11 від 21.12.2011 (т.3 а.с.55-67), укладеним між ПАТ "Банк "Національні інвестиції" та ТОВ "Контакт-Центр Україна", в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

4.1.19. Судами встановлено, що станом на 21.07.2016 заборгованість за Кредитним договором № 431-11 від 21.12.2011 не погашена і становить 5000000,00 доларів США, що за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання заяви складає 125220985,00 грн.

4.1.20. Заборгованість за відсотками за період з 01.12.2014 по дату порушення провадження у справі про банкрутство (21.07.2016) складає 23928562,66 грн., пеня 101058429,07 грн., три проценти річних від простроченої суми згідно п. 2 ст. 625 ЦК України - 6526844,54 грн.

4.1.21. Суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що належною сумою кредиторських вимог до боржника (за договором № 431-11), яка підлягає визнанню, є 125220985,00 грн. основного боргу, 23886474,38 грн. заборгованість за відсотками, 6513596,35 грн. 3% річних та 92773604,91 грн. пені, що загалом складає 248394660,64 грн.

4.1.22. Вимоги товариства в сумі 42088,28 грн. заборгованості за відсотками, 13248,19 грн. 3% річних підлягають, як зазначено в постанові суду апеляційної інстанції, відхиленню як такі, що не є конкурсними у розумінні приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , а 8284824,16 грн. пені - як такі, що нараховані без урахування дати порушення провадження у справі про банкрутство та коливання курсу долара США за кожний період прострочення.

4.1.23. 25.12.2015 між ТОВ "Фінансгарант" та ТОВ "Фактор-Комфорт" укладено Договір відступлення права вимоги № 169-12-1 (т.3 а.с.74-75), відповідно до якого ТОВ "Фактор-Комфорт" відступило на користь ТОВ "Фінансгарант" права вимоги за Кредитним договором № 169-12 від 30.05.2012 (т.3 а.с.78-87), укладеним між ПАТ "Банк "Національні інвестиції" та ТОВ "Свісс Партнерз", в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

4.1.24. Зазначені права вимоги ТОВ "Фактор-Комфорт" набуло на підставі договору відступлення права вимоги № 169-12 від 17.09.2015 (т.3 а.с.76-77), укладеного між ТОВ "Фактор-Комфорт" та ПАТ "Банк "Національні інвестиції".

4.1.25. 11.03.2014 між ПрАТ "Завод крупних електричних машин" та ПАТ "Банк "Національні інвестиції" був укладений Договір про встановлення солідарного обов'язку за кредитним договором № 169-12 від 30.05.2012 (т.3 а.с.88-89), за яким ПрАТ "Завод крупних електричних машин" прийняло на себе солідарний обов'язок по всім зобов'язанням ТОВ "Свісс Партнерз" за Кредитним договором № 169-12, укладеним між ТОВ "Свісс Партнерз" та ПАТ "Банк "Національні інвестиції", з урахуванням додаткових угод до нього. Згідно п. 1.3 Договору від 11.03.2014 з моменту укладення цього Договору співпозичальник та позичальник стають солідарними боржниками за Кредитним договором та несуть солідарний обов'язок перед кредитором за виконання зобов'язань з повернення кредиту та інших зобов'язань позичальника, передбачених Кредитним договором. За умовами п.п. 2.1, 2.2, 2.5 Договору від 11.03.2014 співпозичальник зобов'язався виконувати всі зобов'язання позичальника за Кредитним договором нарівні з позичальником у передбачені Кредитним договором строки та порядку.

4.1.26. За умовами Кредитного договору № 169-12 від 30.05.2012 ТОВ "Свісс Партнерз" зобов'язувалось повернути банку кредит, наданий у вигляді відновлювальної кредитної лінії, з лімітом заборгованості 4990000,00 доларів США 00 центів з процентною ставкою 15.1% річних, з строком повернення кредиту до 22.12.2014 включно.

4.1.27. Однак, у встановлений Кредитним договором № 169-12 від 30.05.2012 строк, як встановили суди попередніх інстанцій, позичальник та співпозичальник кредит не повернули та з грудня 2014 року припинили сплачувати відсотки за користування кредитом.

4.1.28. Відповідно до п. 6.2. Кредитного договору № 169-12 від 30.05.2012 у разі порушення строків погашення кредиту банк має право стягнути з позичальника за кожний день прострочення платежів пеню, у розмірі, що розраховується виходячи із подвійної ставки Національного банку України, що діє у період за який сплачується пеня, та суми боргу. Відповідно до п. 6.3. Кредитного договору у разі порушення строків сплати процентів за користування кредитом, банк має право стягнути з позичальника за кожен день прострочення платежів пеню, яка сплачується у розмірі що розраховується, виходячи із подвійної ставки Національного банку України, що діє у період за який сплачується пеня, та суми боргу.

4.1.29. Станом на 21.07.2016 заборгованість за Кредитним договором № 169-12 від 30.05.2012 не погашена і становить 4990000,00 доларів США, що за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання заяви складає 124970543,03 грн.

4.1.30. Заборгованість за відсотками за період з 01.12.2014 по дату порушення провадження у справі про банкрутство (21.07.2016) складає 31398500,83 грн., пеня 103057919,39 грн., три проценти річних від простроченої суми згідно п. 2 ст. 625 ЦК України - 6660759,60 грн.

4.1.31. З урахуванням поданих кредитором розрахунків заборгованості суди попередніх інстанцій визнали частково вимоги ТОВ "Фінансгарант" в цій частині в загальній сумі 257678461,41 грн, з яких 124970543,03 грн. основного боргу, 31346082,57 грн. заборгованість за відсотками, 6647987,88 грн. 3% річних та 94713847,93 грн. пені.

4.1.32. Вимоги товариства в сумі 52418,26 грн. заборгованості за відсотками, 12771,72 грн. 3% річних підлягають, як зазначено в постанові суду апеляційної інстанції, відхиленню як такі, що не є конкурсними у розумінні приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , а 8344071,46 грн. пені - як такі, що нараховані без урахування дати порушення провадження у справі про банкрутство та коливання курсу долара США за кожний період прострочення.

4.1.33. Наведені висновки стали підставою для визнання обґрунтованими кредиторські вимоги ТОВ "Фінансгарант" до боржника в сумі 2756,00 грн. судового збору - перша черга, 374334148 грн. 36 коп. - четверта черга, 219156271 грн. 28 коп. - шоста черга. Вимоги в сумі 19144180,00 грн. відхилені.

4.2. Щодо грошових вимог ТОВ "Управляюча компанія "Електромеханічні заводи - України", суд апеляційної інстанції зазначив наступне:

4.2.1. Судом апеляційної інстанції встановлено, що 30.01.2015 між Закритим акціонерним товариством "Управляюча компанія "Електромеханічні заводи - Україна" (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Електромеханічні заводи - Україна") та ПрАТ "Завод крупних електричних машин" укладено наступні договори поруки:

- Договір поруки № 1/07, відповідно до якого ПрАТ "Завод крупних електричних машин" (поручитель) поручається перед ЗАТ "Управляюча компанія "Електромеханічні заводи - Україна" (кредитором) за виконання ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" зобов'язань щодо оплати заборгованості в сумі 4583286,17 гривень та нарахованих на суму заборгованості штрафних санкцій та процентів, які виникли на підставі договору позики № 19 від 25.11.2005року, укладеного між ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" та ТОВ "Енергомаш-Інвест", договору про відступлення права вимоги № 1/07 від 26.06.2007, укладеного між ТОВ "Енергомаш-Інвест" та кредитором, додаткової угоди № 1 від 04.01.2011 до договору № 1/07 від 26.06.2007, укладеної між кредитором та ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод";

- Договір поруки № 3/07, відповідно до якого ПрАТ "Завод крупних електричних машин" (поручитель) поручається перед ЗАТ "Управляюча компанія "Електромеханічні заводи - Україна" (кредитором) за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Новокаховський електромашинобудівний завод" зобов'язань щодо оплати заборгованості в сумі 929720,00 гривень та нарахованих на суму заборгованості штрафних санкцій та процентів, які виникли на підставі договору комісії № 130 від 23.01.2006 року, укладеного між ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" та ТОВ "Енергомаш-Інвест", договору про відступлення права вимоги № 3/07 від26.06.2007 року, укладеного між ТОВ "Енергомаш-Інвест" та кредитором, додаткової угоди № 1 від 04.01.2011 до договору № 3/07 від 26.06.2007, укладеної між кредитором та ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод";

- Договір поруки № 4/07, відповідно до якого ПрАТ "Завод крупних електричних машин" (поручитель) поручається перед ЗАТ "Управляюча компанія "Електромеханічні заводи - Україна" (кредитором) за виконання ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" зобов'язань щодо оплати заборгованості в сумі 2652471,67 гривень та нарахованих на суму заборгованості штрафних санкцій та процентів, які виникли на підставі договору поставки № 004/У/06 від 24.01.2006 року, укладеного між ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" та ТОВ "Енергомаш-Інвест", договору про відступлення права вимоги № 4/07 від 26.06.2006 року, укладеного між ТОВ "Енергомаш-Інвест" та кредитором, додаткової угоди № 1 від 04.01.2011 до договору № 4/07 від 26.06.2007, укладеної між кредитором та ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод";

- Договір поруки № 5/07, відповідно до якого ПрАТ "Завод крупних електричних машин" (поручитель) поручається перед ЗАТ "Управляюча компанія "Електромеханічні заводи - Україна" (кредитором) за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Новокаховський електромашинобудівний завод" зобов'язань щодо оплати заборгованості в сумі 17431361,58 гривень та нарахованих на суму заборгованості штрафних санкцій та процентів, які виникли на підставі договору поставки № 01-4 від 24.01.2006, укладеного між ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" та ТОВ "Енергомаш-Інвест", договору про відступлення права вимоги № 5/07 від 26.06.2006 року, укладеного між ТОВ "Енергомаш-Інвест" та кредитором, додаткової угоди № 1 від 04.01.2011 до договору № 5/07 від 26.06.2007, укладеної між кредитором та ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод".

4.2.2. Суд першої та апеляційної інстанції відхилив доводи ПАТ "Сбербанк", що ТОВ "Управляюча компанія "Електромеханічні заводи - Україна" не надало суду первинні документи, які підтверджують відповідне грошове зобов'язання, або рішення юрисдикційного судового органу, що підтверджує вимогу до боржника, оскільки вимоги кредитора ТОВ "Управляюча компанія "Електромеханічні заводи - Україна", на переконання судів попередніх інстанцій, підтверджені належними доказами, що не спростовано іншими учасниками провадження. Крім цього, доказів встановленої законом нікчемності чи недійсності або визнання судом недійсними правочинів, на яких ґрунтуються вимоги кредитора, матеріали справи не містять.

4.2.3. Разом з тим, здійснивши власний розрахунок індексу інфляції та 3% річних, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що кредиторські вимоги ТОВ "Управляюча компанія "Електромеханічні заводи - України" які складаються з інфляційних збитків у сумі 19 146 435,89 грн. та з 3% річних в сумі 1 967 099 грн. підлягають визнанню, решта вимог в сумі 4 339 575,95 грн. судовою колегією суду апеляційної інстанції відхилено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи яка подала касаційну скаргу

5. До Верховного Суду від ПАТ "Сбербанк " (далі в тексті - Банк) надійшла касаційна скарга у якій Банк просить суд скасувати ухвалу господарського суду господарського суду Херсонської області від 09.02.2018 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.06.2018 в частині визнання вимог ТОВ "Фінансгарант" та ТОВ "Управляюча компанія "Електромеханічні заводи - України", а справу у зазначеній частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

6. В обґрунтування підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій в частині визнання кредиторських вимог ТОВ "Фінансгарант" та ТОВ "Управляюча компанія "Електромеханічні заводи - України" і направлення справи у скасованій частині на новий розгляд до суду першої інстанції Банк у касаційній скарзі наводить наступні доводи:

6.1. Суди попередніх інстанцій щодо розгляду кредиторських вимог ТОВ "Фінансгарант" до Боржника, не врахували висновки про застосування норм права, які викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12.

6.2. Суди попередніх інстанцій щодо розгляду кредиторських вимог ТОВ "Управляюча компанія "Електромеханічні заводи - України" не дослідили жодного первинного документу, який би свідчив про наявність кредиторських вимог до боржника.

7. Також до Верховного Суду від ТОВ "Управляюча компанія "Електромеханічні заводи - України" (далі в тексті - Товариство) надійшла касаційна скарга у якій Товариство просить суд скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.06.2018 в частині розгляду кредиторських вимог ТОВ "Управляюча компанія "Електромеханічні заводи - України" та залишити в силі ухвалу господарського суду Херсонської області від 09.02.2018 в частині визнання кредиторських вимог ТОВ "Управляюча компанія "Електромеханічні заводи - України".

8. В обґрунтування підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції в частині розгляду грошових вимог Товариства з залишенням в силі рішення суду першої інстанції в зазначеній частині, Товариство у касаційній скарзі наводить наступні доводи:

8.1. Суд апеляційної інстанції в частині розгляду кредиторських вимог ТОВ "Управляюча компанія "Електромеханічні заводи - України" неправильно застосував положення ст. 625 ЦК Укараїни.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

9. До Верховного Суду від ТОВ "Фінансгарант" надійшов відзив на касаційну скаргу ПАТ "Сбербанк" у якому учасник справи просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

10. Також до Верховного Суду від ТОВ "Управляюча компанія "Електромеханічні заводи - України" надійшов відзив на касаційну скаргу ПАТ "Сбербанк" у якому учасник справи просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Позиція Верховного Суду

11. Ухвалою Верховного Суду від 22.08.2018 відкрито касаційне провадження у справі №923/701/16 за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" на ухвалу господарського суду Херсонської області від 09.02.2018 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.06.2018 (в частині визнання грошових вимог ТОВ "Фінансгарант" та ТОВ "Управляюча компанія "Електромеханічні заводи - України") у вказаній справі; об'єднано касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Електромеханічні заводи - України" та Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" в одне касаційне провадження; призначено до розгляду касаційні скарги на 04 жовтня 2018 року у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду.

12. Заслухавши у відкритому судовому засіданні доповідь судді-доповідача та пояснення представників учасників у справі, а також дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що: касаційну скаргу Банку слід задовольнити частково; відмовити у задоволенні касаційної скарги Товариства, а справу в частині розгляду кредиторських вимог ТОВ "Фінансгарант" та ТОВ "Електромеханічні заводи - України" слід направити на новий розгляд до суду першої інстанції виходячи з наступного.

13. Відповідно ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

14. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

15. Щодо доводу касаційної скарги Товариства про те, що суд апеляційної інстанції в частині розгляду кредиторських вимог ТОВ "Управляюча компанія "Електромеханічні заводи - України" неправильно застосував положення ст. 625 ЦК Укараїни, колегія суддів зазначає наступне.

16. Вказаний довід касаційної скарги обґрунтований тим, що введення мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" зупинило виконання зобов'язань саме основного боржника, проте це, на переконання Товариства, не звільняє поручителя (ПрАТ "Завод крупних електричних машин") від обов'язку виконати пред'явлену до поручителя вимогу з урахуванням застосування до поручителя наслідків порушення грошового зобов'язання, які передбачені приписами ст. 625 ЦК України.

17. Згідно приписів ч. 3 ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

18. Згідно приписів ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

19. Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до п. 2.1 договорів поруки № 1/07, 3/07, 4/07, 5/07 поручитель (Боржник у даній справі) поручається за виконання боржником основного зобов'язання в повному обсязі, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків в разі прострочення боржником термінів оплати та сплату інших платежів, які можуть бути належні до сплати боржником кредитору за основним зобов'язанням.

20. Враховуючи встановлені фактичні обставини справи, а також беручи до уваги приписи ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та положення ст. 554 ЦК України, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла до висновку що покладення на поручителя обов'язку щодо компенсації інфляційних втрат та 3% річних нарахованих за період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів щодо основного боржника є порушенням положень ст. 554 ЦК України та умов договорів поруки, відповідно до яких не покладено на поручителя додаткової (субсидіарної) відповідальності.

21. Наведене спростовує довід касаційної скарги Товариства про те, що суд апеляційної інстанції в частині розгляду кредиторських вимог ТОВ "Управляюча компанія "Електромеханічні заводи - України" неправильно застосував положення ст. 625 ЦК України.

22. Щодо доводу касаційної скарги Банку про те, що суди попередніх інстанцій щодо розгляду кредиторських вимог ТОВ "Фінансгарант" до Боржника, не врахували висновки про застосування норм права, які викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, колегія суддів зазначає наступне.

23. Відповідно до приписів ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

24. Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання (висновки щодо застосування норм права, які викладені в пунктах 53, 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12).

25. Суди попередніх інстанцій встановили, що за умовами Кредитного договору № 499-07 від 13.07.2007 (з урахуванням додаткових угод) ОСОБА_12 зобов'язувався повернути кредит, наданий у вигляді не відновлюваної кредитної лінії з лімітом заборгованості 1736354,76 доларів США з процентною ставкою 15 % річних, з строком повернення кредиту до 17.12.2015 включно.

26. Як слідує з заяви кредитора, що встановлено в постанові суду апеляційної інстанції, станом на 21.07.2016 заборгованість за Кредитним договором № 499-07 не погашена і становить 1736346,56 доларів США, що за курсом, встановленим Національним банком України на дату звернення до суду із заявою про визнання грошових вимог складає 43485405,31 грн. Заборгованість за відсоткам за період з 01.01.2015 по дату порушення провадження у справі про банкрутство - 21.07.2016 складає 10140653,77 грн., пеня 34042396,50 грн., три проценти річних від простроченої суми згідно п. 2 ст. 625 ЦК України - 2143599,94 грн.

27. Також суди попередніх інстанцій встановили, що за умовами Кредитного договору № 431-11 від 21.12.2011 (з урахуванням додаткових угод до нього) ТОВ "Контакт-Центр Україна" зобов'язувалося повернути банку кредит, наданий у вигляді відновлювальної кредитної лінії, з лімітом заборгованості 5000000,00 з процентною ставкою 12,1% річних, з строком повернення кредиту до 22.12.2014 включно.

28. Як слідує з заяви про визнання конкурсних грошових вимог ТОВ "Фінансгарант", як встановлено в рішеннях судів попередніх інстанцій, станом на 21.07.2016 заборгованість за Кредитним договором № 431-11 від 21.12.2011 не погашена і становить 5000000,00 доларів США, що за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання заяви складає 125220985,00 грн. Заборгованість за відсотками за період з 01.12.2014 по дату порушення провадження у справі про банкрутство (21.07.2016) складає 23928562,66 грн., пеня 101058429,07 грн., три проценти річних від простроченої суми згідно п. 2 ст. 625 ЦК України - 6526844,54 грн.

29. Також в оскаржуваних рішеннях встановлено, що за умовами Кредитного договору № 169-12 від 30.05.2012 ТОВ "Свісс Партнерз" зобов'язувалось повернути банку кредит, наданий у вигляді відновлювальної кредитної лінії, з лімітом заборгованості 4990000,00 доларів США 00 центів з процентною ставкою 15.1% річних, з строком повернення кредиту до 22.12.2014 включно.

30. Станом на 21.07.2016, як встановлено в рішеннях судів попередніх інстанцій, заборгованість за Кредитним договором № 169-12 від 30.05.2012 не погашена і становить 4990000,00 доларів США, що за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання заяви складає 124970543,03 грн. Заборгованість за відсотками за період з 01.12.2014 по дату порушення провадження у справі про банкрутство (21.07.2016) складає 31398500,83 грн., пеня 103057919,39 грн., три проценти річних від простроченої суми згідно п. 2 ст. 625 ЦК України - 6660759,60 грн.

31.Кредиторські вимоги ТОВ "Фінансгарант" заявлено до ПрАТ "Завод крупних електричних машин", як до поручителя за виконання зобов'язань за кредитними договорами № 499-07-1, № 431-11-1, № 169-12-1.

32. Суди попередніх інстанцій, відповідно до встановлених фактичних обставин справи, в порушення висновків щодо застосування норм права, які викладені в пунктах 53, 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 визнали кредиторські вимоги ТОВ "Фінансгарант" до складу яких входили проценти за користування кредитними коштами, котрі нараховані поза межами погодженого сторонами строку кредитування.

33. Зазначене свідчить про неналежне дослідження судами попередніх інстанцій зібраних доказів у справі, а саме розрахунку грошових вимог ТОВ "Фінансгарант", які заявлено до ПрАТ "Завод крупних електричних машин".

34. Враховуючи наведене, колегія суддів визнає обґрунтованим довід касаційної скарги Банку про те, що суди попередніх інстанцій щодо розгляду кредиторських вимог ТОВ "Фінансгарант" до Боржника, не врахували висновки про застосування норм права, які викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12.

35. Щодо доводу касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій щодо розгляду кредиторських вимог ТОВ "Управляюча компанія "Електромеханічні заводи - України" не дослідили жодного первинного документу, який би свідчив про наявність кредиторських вимог до боржника, колегія суддів зазначає наступне.

36. Колегією суддів суду апеляційної інстанції в постанові відхилено доводи ПАТ "Сбербанк" про те, що ТОВ "Управляюча компанія "Електромеханічні заводи - Україна" не надало суду первинні документи, які підтверджують відповідне грошове зобов'язання, або рішення юрисдикційного судового органу, що підтверджує вимогу до боржника, оскільки вимоги кредитора, як встановлено в постанові суду апеляційної інстанції, підтверджені наступним:

36.1. Договорами поруки №1/07 від 30.01.2015, №3/07 від 30.01.2015, №4/07 від 30.01.2015, №5/07 від 30.01.2015, Договорами про відступлення прав вимоги № 1/07 від 26.06.2007, № 3/07 від 26.06.2007, № 4/07 від 26.06.2007, № 5/07 від 26.06.2007, додатковою угодою № 1 до договору № 1/07, додатковою угодою № 1 до договору № 3/07, додатковою угодою № 1 до договору № 4/07, додатковою угодою № 1 до договору № 5/07, рішенням господарського суду Херсонської області від 07.04.2015, наказом господарського суду Херсонської області від 30.04.2015, постановою про відкриття виконавчого провадження від 09.06.2015, вимогою № 2/03/15 від 17 березня 2015, листом № 367 від 09.04.2015 (т.10 а.с.97-120).

37. Твердження ПАТ "Сбербанк" про те, що вищенаведені судові рішення підтверджують лише наявність заборгованості ТОВ "Новокаховський електромашинобудівний завод" перед кредитором, але не підтверджують наявність заборгованості ПАТ "Завод крупних електричних машин", є на переконання суду апеляційної інстанції, помилковими, оскільки, виходячи з положень ст. 554 ЦК України, поручитель та основний боржник є солідарними боржниками за одним і тим же зобов'язанням, тобто, якщо заборгованість боржника перед кредитором існує і вона належним чином підтверджена, то вона також існує і в поручителя перед кредитором.

38. Колегія суддів суду касаційної інстанції не погоджується з вищенаведеними висновками виходячи з наступного.

39. Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

40. Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги повинні підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (висновок про застосування норм права, який викладений у постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року по справі № 910/20378/16).

41. У справі про банкрутство господарський суд встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (висновок про застосування норм права, який викладений у постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року по справі № 924/628/17 ).

42. Відповідно до встановлених фактичних обставин справи, як суд першої інстанції так і суд апеляційної інстанції, не дослідили договори за якими виникло зобов'язання за належне виконання якого поручився боржник у даній справі про банкрутство.

43. Відсутність дослідження договорів за якими виникло зобов'язання за належне виконання якого поручився боржник у даній справі про банкрутство за умови відсутності рішення юрисдикційного органу про те, що ПрАТ "Завод крупних електричних машин" є боржником перед ТОВ "Управляюча компанія "Електромеханічні заводи - України" за договорами поруки №1/07 від 30.01.2015, №3/07 від 30.01.2015, №4/07 від 30.01.2015, №5/07 від 30.01.2015, свідчить про передчасність висновку судів попередніх інстанцій про часткове визнання кредиторських вимог ТОВ "Управляюча компанія "Електромеханічні заводи - України" у справі про банкрутство ПрАТ "Завод крупних електричних машин".

44. За таких обставин є частково обґрунтованим довід касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій щодо розгляду кредиторських вимог ТОВ "Управляюча компанія "Електромеханічні заводи - України" не дослідили жодного первинного документу, який би свідчив про наявність кредиторських вимог до боржника.

45. Відповідно до приписів ч. 3 ст. 310 ГПК України, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

46. З урахуванням того, що суди попередніх інстанцій в частині розгляду кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансгарант" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Електромеханічні заводи - України" не дослідили належним чином зібрані у справі докази, про що зазначено в пунктах 32, 33, 43 даної постанови, колегія суддів суду касаційної інстанції, на підставі приписів ч.3 ст. 310 ГПК України, дійшла до висновку про необхідність скасувати ухвалу господарського суду Херсонської області від 09.02.2018 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.06.2018 в частині розгляду кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансгарант" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Електромеханічні заводи - України" і направити справу у скасованій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

47. Колегія суддів суду касаційної інстанції звертає увагу, що відповідно до приписів ч. 5 ст. 310 ГПК України, висновки суду касаційної інстанції, у зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

48. Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Електромеханічні заводи - України" підлягає залишенню без задоволення, а касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" підлягає задоволенню частково.

49. Щодо розподілу судових витрат, колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що оскільки за наслідками касаційного перегляду суд касаційної інстанції дійшов до висновку про необхідність скасувати оскаржувані судові рішення в частині розгляду кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансгарант" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Електромеханічні заводи - України" і направити справу у скасованій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, то відповідно до приписів ст. 129 ГПК України, суд касаційної інстанції не здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" задовольнити частково.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Електромеханічні заводи - України" залишити без задоволення.

3. Ухвалу господарського суду Херсонської області від 09.02.2018 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.06.2018 у справі № 923/701/16 в частині розгляду кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансгарант" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Електромеханічні заводи - України" скасувати.

4. Справу № 923/701/16 в частині розгляду кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансгарант" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Електромеханічні заводи - України" направити на новий розгляд до господарського суду Херсонської області.