1. Приватне акціонерне товариство "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням заяв про зміну підстав позову) до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та Публічного акціонерного товариства "АЗОТ" про визнання недійсним укладеного відповідачами договору поруки № 20-0191/3-3 від 06.02.2015.

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції

2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.04.2018 у справі № 910/972/18 у задоволенні позову відмовлено.

3. Не погоджуючись із вказаним рішенням ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

4. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2018 апеляційну скаргу ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2018 у справі №910/972/18 залишено без змін.

5. Судами попередніх інстанцій при розгляді справи встановлено наступне.

5.1 23.07.2013 між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - відповідач-1), як банком та ПрАТ "Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ" (далі - позивач), як позичальником укладено Кредитний договір про відкриття кредитної лінії №20-2199/2-1 (далі - Кредитний договір), за змістом п.п. 2.1, 2.2 якого (з урахуванням внесених змін) банк зобов'язується надати позичальнику кредит шляхом відкриття невідновлюваної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 50 000 000,00 дол. США (ліміт кредитної лінії), на умовах, встановлених цим Договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, встановлені цим Договором. Кінцевий термін повернення кредиту не пізніше 30.04.2014 (а.с. 21-30, 31-32).

5.2 Обставини щодо виконання сторонами умов кредитного договору №20-2199/2-1 були предметом дослідження у справі №910/9932/14, у якій встановлено факт порушення ПрАТ "Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ" своїх зобов'язань в частині повернення у встановлений договором строк суми кредиту та процентів за користування запозиченими грошовими коштами.

5.3 Зокрема, постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2015 р. у справі №910/9932/14 стягнуто з ПрАТ "Сєверодонецьке об'єднання Азот" на користь ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестеційний банк" 583149150 грн. простроченого боргу за кредитом, 2 664 667,73 грн. прострочених процентів за користування кредитом, 4 203 924,41 грн. пені за прострочення сплати кредиту, 2 808,85 грн. пені за прострочення сплати процентів та 73 080 грн. судового збору.

5.4 Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2017 у справі №910/9932/14 відстрочено виконання рішення до 24.05.2018.

5.5 Під час розгляду справи №910/9932/14 про стягнення суми простроченого кредиту та інших нарахувань, позивач (у даній справі) звертався з позовом про визнання недійсним кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20-2199/2-1 від 23.07.2013, у задоволені якого рішенням Господарського суду міста Києва від 01.07.2014 у справі №910/11585/14 відмовлено з огляду на його безпідставність.

5.6 Позивач звернувся до відповідача-1 з листом від 02.02.2015 №35ФО- 00ВЄ, у якому в т.ч. просив замінити по кредитному договору №20-2199/2-1 від 23.07.2013 гарантію ПАТ КБ "Надра" №І/130723/GTY/417-ЗМП від 23.07.2013 на поруку від підприємства ПАТ "Азот" м. Черкаси та ПАТ "Концерн СТІРОЛ" (а.с. 51).

5.7 06.02.2015 між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", як кредитором та ПАТ "Азот", як поручителем укладено Договір поруки №20-0191/3-3 (далі - Договір поруки), за змістом п. 2.1 якого поручитель у відповідності до умов цього Договору, у випадку невиконання та/або прострочення виконання позичальником (яким відповідно до п. 1.2 є ПрАТ "Сєвєродоецьке об'єднання Азот") зобов'язань за Кредитним договором (яким відповідно до п. 1.1. є Кредитний договір про відкриття кредитної лінії №20-2199/2-1) зобов'язується виконати зобов'язання по погашенню заборгованості за Кредитним договором, з урахуванням п.2.2 цього Договору, а саме погасити: 1) заборгованість з повернення Кредитору кредиту за Кредитним договором; 2) нараховані за користування кредитом проценти, виходячи з встановлених Кредитором процентних ставок у розмірі 11% річних, та процентів за неправомірне користування кредитом у розмірі 16% річних, сплатити, у випадку порушення Позичальником п.п. 3.10.1, 3.10.2., 3.10.3 Кредитного договору збільшений розмір процентів на 5% річних, сплатити проценти у розмірі та у порядку, передбаченому п. 3.2 та п.3.3. Кредитного договору. 3) суми неустойки (штрафу, пені); 4) суми збитків, завданих кредиторові, понесених останнім внаслідок невиконання позичальником умов Кредитного договору, у розмірі і випадках, передбачених кредитним договором (а.с. 49-50).

5.8 За змістом п. 2.2 у випадку невиконання або прострочення виконання зобов'язань, що випливають із кредитного договору, поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник в обсязі 50000000,00 доларів США.

5.9 Порука за цим договором припиняється в наступних випадках: у разі припинення забезпеченого нею зобов'язання; через 10 років після настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором, які визначені в п. 2.1 цього договору, а забезпечення виконання якої надана порука, якщо кредитор не пред'явить вимог до поручителя (пункт 4 статті 559 Цивільного кодексу України); в інших випадках, визначених законодавством України (п. 5.3 Договору поруки).

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

6. 10.07.2018 Приватне акціонерне товариство "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" звернулось через Київський апеляційний господарський суд до Верховного Суду із касаційною скаргою від 09.07.2018 № 05/юд-744 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2018 та на рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2018 у справі № 910/972/18, підтвердженням чого є штамп відділення поштового зв'язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

7. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/972/18 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Ткаченко Н.Г., судді - Жукова С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 25.07.2018.

8. Ухвалою Верховного Суду від 06.08.2018 відкрито касаційне провадження у справі № 910/972/18 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" від 09.07.2018 № 05/юд-744 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2018 та на рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2018; призначено розгляд касаційної скарги на 03.10.2018 об 11 год. 45 хв.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу.

9. Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційного суду, ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" подано касаційну скаргу в якій останнє просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

10. Касаційну скаргу мотивовано наступним.

10.1 У кредитному договорі сторони погодили термін "забезпечення кредиту" (п. 1.6), який за доводами апелянта є тотожним із забезпеченням виконання позичальником своїх зобов'язань за договором, проте не визначено такого забезпечення як порука, що на думку позивача позбавляє відповідача-1 права на укладання такого договору без відповідних змін до кредитного договору. Вказане, як і не укладення договору застави майнових прав "було замовчано відповідачем-1 при укладенні договору поруки", що не досліджувалось судами попередніх інстанцій.

10.2 Судом першої інстанції не надано оцінки його доводам про те, що: позивач не є стороною договору поруки і про його укладення повідомлення не отримував і згоди на таке укладення не надавав; "договір поруки за своєю правовою природою є договором про надання послуг поручителем боржника, тобто боржник є споживачем послуг поручителя, як наслідок боржник має виступати стороною договору поруки"; існування договору може призвести до подвійної сплати суми боргу; договір суперечить статті 626 Цивільного кодексу України щодо вільного волевиявлення на укладення договору з огляду на відсутність волевиявлення позивача; відповідачем-1 в порушення положень кредитного договору розголошено відомості щодо змісту кредитного договору.

11. Представник скаржника в судовому засіданні 03.10.2018 підтримав касаційну скаргу з підстав викладених в ній.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

12. Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" подано відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані постанову та рішення без змін.

Позиція Верховного Суду

13. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника скаржника, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

14. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

15. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

16. Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

17. Відповідно до частин 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

18. Вирішуючи спори про визнання договорів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання їх недійсними та настання відповідних наслідків, а саме відповідність змісту договору вимогам закону, моральним засадам суспільства, правоздатність сторін договору, у чому конкретно полягає неправомірність та інші обставини, що є істотними для правильного вирішення спору.

19. Зміст правочину складають права та обов'язки, про набуття, припинення та зміну яких домовились учасники правочину, а також особи, визначені сторонами в якості учасників цього правочину.

20. За змістом статей 6, 627 та 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін та погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

21. Відповідно до статей 553, 554 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

22. Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що чинним законодавством України та умовами як кредитного договору, так і оспорюваного договору поруки не встановлено обов'язок кредитора та поручителя попереджати боржника про укладення договору поруки з метою забезпечення виконання його зобов'язань перед кредитором, а волевиявлення боржника під час укладення договору поруки не є істотною умовою договору поруки.

23. Виходячи із положень статей 553, 554, 626 Цивільного кодексу України, договір поруки є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором і поручителем, порука створює права для кредитора та обов'язки для поручителя, безпосередньо на права та обов'язки боржника цей вид забезпечення виконання зобов'язання не впливає, оскільки зобов'язання боржника в цьому випадку не встановлюються, не припиняються, не змінюються. Згода боржника на укладення договору поруки не вимагається.

24. Крім того, судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що наслідком виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, відповідно до частини другої статті 556, пункту 3 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України може бути заміна кредитора у зобов'язанні, що згідно з частиною першою статті 516 Цивільного кодексу України здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

25. Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 14.08.2012 у справі № 3-35гс12 та постанові Верховного Суду України від 20.02.2012 у справі № 6-51цс11.

26. Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій вірно встановлено наступне.

26.1 За змістом п. 7.1 Кредитного договору, на порушення якого посилається позивач, сторони зобов'язуються зберігати в таємниці зміст цього договору, а також будь-яку інформацію та данні, передані кожною із сторін у зв'язку з виконанням договору, не розголошувати факти або інформацію будь-якій третій стороні без попередньої письмової згоди іншої сторони цього договору.

26.2 Інформація, яка передається Банку, є конфіденційною та надається лише Банку та не може передаватись ні частково, ні в повному обсязі третім особам або використовуватись будь-яким іншим способом, крім випадків, передбачених цим Договором (п. 7.2 Кредитного договору).

26.3 Відповідно до п. 7.3 Кредитного договору, збитки спричинені позичальнику або акціонерам Позичальника діями або бездіяльністю банка, пов'язаними з недотриманням режиму конфіденційності стосовно переданої банку інформації, банк зобов'язаний відшкодувати такі збитки в повному обсязі не пізніше ніж через 5 банківських днів з моменту отримання письмової вимоги.

26.4 Дійсно, п. 2.3 Договору поруки визначено, що поручитель знайомий з умовами кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20-2199/2-1 від 23.07.2013 та з Договором про внесення змін та доповнень №20-0020/2-1 до кредитного договору.

26.5 Разом з тим, відповідно до п. 6.5 Кредитного договору, сторони встановлюють, що Банк має право відступити право вимоги щодо повернення суми кредиту, процентів, комісії, неустойки третій особі без згоди на це позичальника. При цьому позичальник згоден, що банк буде надавати третій стороні, яка має наміри набута право вимоги, інформацію про позичальника, що містить банківську таємницю в обсягах та формі, визначеній банком та кредитну заборгованість. Позичальник надає право банку, а банк має право, для забезпечення виконання умов цього Договору, розкривати, поширювати, передавати інформацію та документи, пов'язані з кредитуванням позичальника та виконанням умов цього Договору третім особам, в тому числі з якими банком буде укладено договір на отримання послуг щодо повернення заборгованості, в обсягах та формі, визначеній Банком, на що позичальник надає свою згоду шляхом підписання цього Договору.

26.6 Позивач та відповідач-2 фактично є корпоративно пов'язаними між собою особами, знаходяться в управлінні одного кінцевого бенефіциарного власника (що вбачається з інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).

27. Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що доводи позивача про необхідність його згоди, участі та вільного волевиявлення щодо укладення договору поруки у забезпечення виконання ним зобов'язань та порушення відповідачем-1 його прав шляхом відкриття банківської таємниці - є безпідставними.

28. Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт необізнаності позивача щодо укладення 06.02.2015 оспорюваного правочину спростовується тим, що його укладенню передувало звернення саме позивача із листом від 02.02.2015 р., у якому викладено прохання щодо заміни засвідченої договором гарантії на поруку відповідача-2.

29. Також колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність тверджень позивача про те, що укладений відповідачами договір поруки за своєю правовою природою є договором про надання послуг боржнику оскільки відносини поруки та надання послуг мають різні процеси та інструменти регулювання визначені різними главами Цивільного кодексу України (435-15) , що свідчить про відмінність їх правової природи.

30. Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України майнова порука є видом забезпечення виконання зобов'язань та за приписами параграфу третього глави 49 Цивільного кодексу України (435-15) має похідний характер від основного зобов'язання.

31. Стаття 558 Цивільного кодексу України використовує термін "послуга" в широкому розумінні цього слова і ніяким чином не відносить правовідносини поруки до господарських договорів з надання послуг. Крім того, ця правова норма лише передбачає права поручителя на отримання винагороди, розмір якої (у даному випадку) має встановлюватись відповідним господарсько-правовим договором укладеним у письмовій формі.

32. За відсутності такої угоди між позивачем та відповідачем-2 суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що відсутні підстави для твердження про ймовірне зростання вартості використання отриманого ним кредиту. При цьому, умовами договору поруки не передбачено сплати послуг поруки.

33. Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

34. З огляду на викладене, доводи скаржника є необґрунтованими, безпідставними та спростовуються вищевикладеним і змістом оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій.

35. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Росії", "Нєлюбін проти Росії"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

36. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

37. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

38. Відповідно статті 309 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

39. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

40. Оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції таким вимогам закону відповідають.

41. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.