1. Приватне акціонерне товариство "Дніпровська теплоелектроцентраль" (далі, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі, відповідач) про: визнання укладеним Договору постачання природного газу; зобов'язання відповідача надати позивачу підписану уповноваженою особою письмову форму Договору постачання природного газу "останньої надії" в редакції споживача та відповідно до Типового договору; зобов'язання відповідача здійснити документальне оформлення господарських операцій по поставці природного газу за Договором постачання природного газу.

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції

2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.03.2018 у задоволенні позову відмовлено повністю.

3. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2018 у справі №910/21079/17 скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов повністю.

4. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2018 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2018 у справі №910/21079/17 залишено без змін.

5. Судами попередніх інстанцій при розгляді справи встановлено наступне.

5.1 Основним видом діяльності ПрАТ "Дніпровська теплоелектроцентраль" (змінено найменування на Акціонерне товариство "Дніпровська теплоелектроцентраль") (позивач) є комбіноване виробництво електричної та теплової енергії (когенерація) - спосіб одночасного виробництва електричної та теплової енергії в межах одного технологічного процесу у результаті спалення палива.

5.2 Між позивачем та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (відповідач) було укладено договори:

- №4739/1617-РО-3 від 30.09.2016 постачання природного газу для використання споживачем газу виключно для виробництва теплової енергії для релігійних організацій;

- №1812/1617-БО-3 від 27.10.2016 постачання природного газу для використання споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення постачання гарячої води бюджетним установам/організаціям та іншим споживачам;

- №1811/1617-ТЕ-3 від 25.10.2016 постачання природного газу для використання споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення і постачання гарячої води населенню.

5.3 Договір постачання природного газу у 2016-2017 році для власних потреб відповідач не підписав, натомість, листом № 26-8779/1.2-16 від 08.12.2016 повідомив, що питання укладення цього договору розглядатиметься після ліквідації заборгованості за природний газ.

5.4 Відповідач здійснював постачання природного газу для вироблення позивачем теплової енергії для окремих визначених законодавством категорій споживачів в межах договорів №4739/1617-РО-3 від 30.09.2016 (постачання природного газу для використання споживачем виключно для виробництва теплової енергії для релігійних організацій), №1812/1617-БО-3 від 27.10.2016 (постачання природного газу для використання споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення постачання гарячої води бюджетним установам/організаціям та іншим споживачам); №1811/1617-ТЕ-3 від 25.10.2016 (постачання природного газу для використання споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення постачання гарячої води населенню).

5.5 Укладений сторонами договір, яким передбачалося постачання природного газу для власних потреб (на виробництво електричної енергії), припинив дію з 01.01.2016.

30.11.2016 Приватне акціонерне товариство "Дніпровська теплоелектроцентраль" листом №2246/10 направило на адресу відповідача заяви - приєднання (2 екз.) і проект типового договору постачання природного газу на власні потреби та виробництва теплової енергії для інших споживачів з постачальником "останньої надії" (4 екз.) на 4 квартал 2016 року, підписані з боку позивача, який був отриманий відповідачем 01.12.2016 за вх. №6827/18-16, що підтверджується відповідним підписом на листі (том 1, а.с. 23 - 29).

5.6 У відповідь на вказаний лист ПАТ "НАК "Нафтогаз України" листом №26-8779/1.2-16 від 08.12.2016 відмовило в укладенні договору з постачальником "останньої надії" у зв'язку з відсутністю юридичних підстав та наявністю заборгованості позивача за використаний природний газ у розмірі 533 585 105 грн. 66 коп. перед відповідачем, який був отриманий Приватним акціонерним товариством "Дніпровська теплоелектроцентраль" 14.12.2016 за вх. №1393, що підтверджується відповідним підписом на листі (том 1, а.с.30).

5.7 Позивач повторно направив відповідачу заяву-приєднання від 06.02.2017 разом із супровідним листом №267/10 щодо постачання газу постачальником "останньої надії", період постачання газу вказаний з 01.01.2017 (том 1, а.с.121).

5.8 Відповідачем листом від 13.02.2017 №26-1545/1.2-17 повідомлено про відсутність підстав постачання природного газу постачальником "останньої надії" (том 1, а.с. 105-106).

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

6. 13.07.2018 Акціонерне товариство "Дніпровська теплоелектроцентраль" звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою вих. № 1149/07 від 10.07.2018 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2018 та на рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2018 у справі № 910/21079/17, підтвердженням чого є штамп відділення поштового зв'язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

7. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги у справі № 910/21079/17 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Ткаченко Н.Г., судді - Жукова С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 17.07.2018.

8. Ухвалою Верховного Суду від 01.08.2018 відкрито касаційне провадження у справі № 910/21079/17 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" вих. № 1149/07 від 10.07.2018 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2018 та на рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2018; розгляд касаційної скарги призначено на 03.10.2018 о 11 год. 00 хв.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу.

9. Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційного суду, позивачем подано касаційну скаргу в якій останній просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції і направити справу на новий розгляд.

10. Касаційну скаргу мотивовано наступним.

10.1 Оскільки постачальник "останньої надії" не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу, такий договір для відповідача, якого визначено постачальником "останньої надії", є обов'язковим, і за наявності підстав, передбачених приписами пункту 3 Розділу 2 Правил постачання природного газу №2496, він не може відмовити в укладенні договору.

10.2 Відмова відповідача в укладенні договору у зв'язку з наявністю у позивача заборгованості перед ПАТ "НАК "Нафтогаз України" є безпідставною.

10.3 ПрАТ "Дніпровська ТЕЦ" здійснило всі необхідні дії, визначені нормами законодавства України в умовах настання випадку для звернення до ПАТ "НАК "Нафтогаз України" як постачальника "останньої надії", який не має права відмовити в постачанні природного газу для потреб споживача.

10.4 У четвертому кварталі 2016 природний газ для власних потреб (для виробництва електричної енергії) фактично поставлений відповідачем позивачу та прийнятий останнім, що підтверджується, зокрема, актами наданих послуг з розподілу природного газу та актами наданих послуг з транспортування природного газу за жовтень-грудень 2016, а відповідач незаконно ухиляється від укладення договору, що порушує права споживача природного газу та виробника теплової енергії - ПрАТ "Дніпровська ТЕЦ".

10.5 Представник скаржника в судовому засіданні 03.10.2018 підтримала касаційну скаргу з підстав викладених в ній.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

11. Від відповідача до суду надійшли письмові пояснення в яких останній проти задоволення скарги заперечив.

11.1 Представник відповідача в судовому засіданні 03.10.2018 проти касаційної скарги заперечив.

Позиція Верховного Суду

12. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

13. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

14. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

15. Частинами 3, 4, 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

16. Правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу визначаються Законом України "Про ринок природного газу" (329-19) .

17. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.12.2015 №1307-р (1307-2015-р) "Про визначення Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" постачальником "останньої надії" Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" строком на три роки як переможця конкурсу.

18. Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2501 (z1387-15) , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1387/27832 (z1387-15) , затверджено Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" та постановлено, що суб'єкти господарювання, визначені Кабінетом Міністрів України як постачальники, які не мають права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу (постачальники "останньої надії"), оформлюють свої договірні відносини зі споживачами на підставі Типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії".

19. Відповідно до частини 1 стаття 15 Закону України "Про ринок природного газу" у разі якщо постачальника ліквідовано, визнано банкрутом, його ліцензію на провадження діяльності з постачання природного газу анульовано або її дію зупинено, а також в інших випадках, передбачених правилами для постачальника "останньої надії", постачання природного газу споживачу здійснюється у порядку, визначеному правилами для постачальника "останньої надії", та на умовах типового договору постачання постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором.

20. Вказана норма кореспондується з пунктом 1 розділу 5 Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015 (z1382-15) (далі - Правила №2496), відповідно до яких, якщо в результаті ліквідації діючого постачальника, визнання його банкрутом, анулювання/зупинення його ліцензії, недостатності ресурсу природного газу для задоволення потреб споживача, відсутності пропозицій від постачальників чи в інших випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, споживач залишився (буде залишений) без постачальника та/або без достатніх ресурсів (підтверджених обсягів природного газу), споживач має право звернутися у порядку, визначеному цим розділом, до постачальника "останньої надії".

21. Постачальник "останньої надії" здійснює постачання природного газу всім споживачам, які звернулися до нього, на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженому Регулятором (далі - типовий договір), який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів України.

22. Порядок укладення договору "останньої надії" визначається Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015 (z1382-15) (далі - Правила №2496).

23. Приписами пункту 3 Розділу V Правил № 2496 встановлені випадки, в яких постачання природного газу споживачу може здійснюватися постачальником "останньої надії": у діючого постачальника відсутній або не достатній ресурс природного газу для забезпечення споживача в необхідних обсягах на відповідний період; між діючим постачальником та споживачем розірваний договір на постачання природного газу або призупинений у частині постачання природного газу на відповідний період, при цьому споживач не встиг оформити договірні відносини з новим постачальником чи новий постачальник не встиг оформити підтверджений обсяг природного газу споживачу; діючого постачальника визнано банкрутом у встановленому порядку, або він припинив свою господарську діяльність з інших причин, або його вже ліквідовано; діючий постачальник більше не має права на постачання природного газу у випадку, якщо його ліцензія на постачання скасована або її дія призупинена Регулятором; діючий постачальник своєчасно не оформив підтверджені обсяги природного газу по споживачу на відповідний період (за умови, що споживачем дотримані зобов'язання за договором на постачання природного газу) та по споживачу вже розпочаті чи здійснені заходи з припинення розподілу/транспортування природного газу Оператором ГРМ/ГТС.

24. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Відповідач, посилаючись на норми пункту 3 розділу V Правил № 2496, повідомив Позивача про відмову в укладенні договору "останньої надії", в зв'язку з відсутністю юридичних підстав на укладення відповідного договору. З огляду на наведені норми права, суд апеляційної інстанції обґрунтовано погодився з висновком суду першої інстанції про те, що укладення договору "останньої надії" є обов'язковим для Відповідача виключно у разі наявності зазначених вище підстав, а відсутність визначених приписами пункту 3 Розділу V Правил № 2496 обставин, є підставою для відмови в укладенні договору "останньої надії".

25. Суди дійшли вірного висновку, що Позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами в розумінні статей 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України наявність визначених приписами пункту 3 розділу V Правил № 2496 випадків, в яких постачання природного газу споживачу може здійснюватися постачальником "останньої надії", у зв'язку з чим обумовлені законом підстави для укладення відповідного договору "останньої надії" відсутні.

26. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 910/18480/17.

27. Колегія суддів касаційного суду по даній справі повністю погоджується з правовою позицією, викладеною у зазначеній постанові Верховного Суду, та не вбачає підстав для відступу від них.

28. Враховуючи наведене, доводи скаржника викладені в касаційній скарзі спростовуються вищевикладеним.

29. В силу приписів статті 300 Господарського процесуального кодексу України (у редакції від 15.12.2017), суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

30. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Росії", "Нєлюбін проти Росії"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

31. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

33. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

34. Таким чином, посилання та доводи скаржника не знайшли свого підтвердження, в якості підстав скасування постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції під час касаційного провадження.

35. Відповідно статті 309 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

36. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

37. Оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції таким вимогам закону відповідають.

38. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.