У жовтні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю "WEST 16 STREET, LLC" звернулось до господарського суду з позовом про розірвання договору безстрокового безоплатного користування нежитловими приміщеннями № 2 від 04.02.2000 в частині користування нежитловим приміщенням 1-го поверху за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 18, яке складається з: 1) приміщення площею 73,5 кв. м, 2) підсобного приміщення площею 5,7 кв. м, 3) підсобного приміщення 9,5 кв. м, загальною площею 90,2 кв. м та просило виселити Одеську обласну організацію Національної спілки художників України із займаних нежитлових приміщень.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Одеська обласна організація Національної спілки художників України протягом тривалого часу ігнорує вимоги власника про розірвання договору безстрокового безоплатного користування нежитловими приміщеннями і продовжує володіти і користуватись спірними приміщеннями.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 26.02.2018, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.05.2018, позов задоволено.

Розірвано договір № 2 від 04.02.2000 безстрокового безоплатного користування нежитловими приміщеннями, укладений між представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, правонаступником якого є Департамент комунальної власності Одеської міської ради та Одеською обласною організацією спілки художників України, правонаступником якої є Одеська обласна організація Національної спілки художників України, у частині, що стосується користування нежитловим приміщенням першого поверху, яке складається з приміщення площею 73, 5 кв. м, підсобного приміщення площею 5,7 кв. м, підсобного приміщення площею 9,5 кв. м, загальною площею 90,2 кв. м, розташованим за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 18.

Виселено Одеську обласну організацію Національної спілки художників України з нежитлового приміщення першого поверху, яке складається з приміщення площею 73, 5 кв.м, підсобного приміщення площею 5,7 кв.м, підсобного приміщення площею 9,5 кв.м, загальною площею 90,2 кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 18, на користь ТОВ "WEST 16 STREET, LLC".

19.06.2018 Одеська обласна організація Національної спілки художників України подала касаційну скаргу на рішення Господарського суду Одеської області від 26.02.2018 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.05.2018 у справі № 916/2610/17, в якій просить вказані судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Підставами для скасування судових рішень зазначає те, що судами належним чином не було враховано те, що ОСОБА_4 не мав повноважень на подання позову від імені ТОВ "WEST 16 STREET, LLC" і ведення цієї справи в господарському суді від імені вказаного підприємства. Судами обох інстанцій не було дотримано п. 2 ч. 3 ст. 2 ГПК України, п. 6 ч. 4 ст. 238, п. "в" ч. 3 ст. 282 ГПК України. Вказує на те, що судами не було належним чином взято до уваги постанову Кабінету Міністрів України № 1058 від 10.07.1998 "Про передачу нерухомого майна творчим спілкам" (1058-98-п) (зі змінами і доповненнями). Посилається на те, що господарськими судами була незаконно надана можливість позивачу користуватись нежитловим приміщенням, загальною площею 151, 8 кв. м. Зазначає, що судами не надано оцінки технічним паспортам на спірний об'єкт, які надавалися сторонами та які різняться між собою. Вказує на безпідставне незастосування судами ст. 1 Закону України "Про посилення захисту майна редакції засобів масової інформації, видавництв, книгарень, підприємств книгорозповсюдження, творчих спілок" від 20.05.2010 та порушення ч. 4 ст. 20 Закону України "Про культуру". Також, зазначає про залишення судами поза увагою постанови правоохоронного органу про визнання Одеської обласної організації Національної спілки художників України потерпілою.

У відзиві на касаційну скаргу позивач ТОВ "WEST 16 STREET, LLC" зазначає про те, що позовна заява від імені ТОВ "WEST 16 STREET, LLC" була підписана та подана уповноваженим представником ОСОБА_4, про що свідчать наявні у матеріалах справи дві належним чином засвідчені копії нотаріальних довіреностей, виданих ОСОБА_4 від імені ТОВ "WEST 16 STREET, LLC". Вказує на те, що судами було надано оцінку доводам відповідача щодо необхідності застосування до цих правовідносин постанови Кабінету Міністрів України № 1058 від 10.07.1998 "Про передачу нерухомого майна творчим спілкам" (1058-98-п) та постанови Верховної Ради України "Про запровадження мораторію на виселення творчих спілок" (1653-17) та зазначено про відсутність підстав для їх застосування в цьому випадку з огляду на те, що юридична особа приватного права не є суб'єктом, на якого розповсюджується дія цих постанов. На думку ТОВ "WEST 16 STREET, LLC", касаційна скарга не містить жодних обґрунтованих доводів щодо неправильного застосування господарськими судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а зводиться лише до повторного перегляду остаточного судового рішення та постановлення нового рішення у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, представників відповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено господарськими судами, 04.02.2000 між представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, правонаступником якого є Департамент комунальної власності Одеської міської ради (власник) та Одеською обласною організацією спілки художників України, правонаступником якої є Одеська обласна організація Національної спілки художників України (користувач) було укладено договір № 2 безстрокового безоплатного користування нежитловими приміщеннями, за умовами якого власник передає, а користувач приймає у безстрокове безоплатне користування 173 нежитлових приміщень, загальною площею 9 523,5 кв. м, згідно з додатком № 1 з метою розміщення творчих майстерень.

У додатку № 1 до договору визначено перелік нежитлових приміщень із зазначенням їх адрес, площі. У п. 40 переліку значиться нежитлове приміщення першого поверху (87,3 кв. м) та підвалу (61,6 кв. м), розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 18 (а.с. 15, т. 1).

Згідно з п. 2.1. договору вступ користувача у користування приміщеннями настає одночасно з підписанням сторонами договору безоплатного користування нежитловими приміщеннями та акту приймання - передачі вказаних приміщень.

Передача приміщень в безоплатне користування не спричиняє передачу користувачу права власності на ці приміщення (п. 2.2. договору).

У п. п. 8.1. - 8.4. договору погоджено, що умови договору зберігають силу у випадках, коли після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище користувача; зміна або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін; договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням арбітражного суду у випадках, передбачених чинним законодавством; реорганізація власника не є підставою для зміни умов або припинення цього договору.

За актом приймання - передачі нежитлових приміщень від 04.02.2000 відповідачу було передано приміщення і за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 18.

Судами встановлено, що 29.05.2007 між Одеською міською радою та приватним підприємством "Аркадія-2000" було укладено мирову угоду у справі № 9/83-07-1835 Господарського суду Одеської області, відповідно до якої у власність ПП "Аркадія-2000" передано нежитлове приміщення загальною площею 90,2 кв. м за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 18.

За договором купівлі-продажу від 07.06.2007 ПП "Аркадія-2000" продало, а ПП "Мерф" купило нежитлові приміщення першого поверху загальною площею 90,2 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська,18.

22.03.2013 між ПП "Мерф" (продавцем) та ТОВ "WEST 16 STREET, LLC " (покупцем) було укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого продавець передав у власність покупцю нежиле приміщення площею 90, 2 кв. м у будинку під № 18 за адресою: вул. Катерининська в м. Одесі.

Досліджуючи наявні в матеріалах справи докази, господарськими судами було встановлено, що 22.03.2013 ТОВ "WEST 16 STREET, LLC" стало власником нежитлового приміщення першого поверху загальною площею 90,2 кв.м (основного приміщення площею 73,5 кв. м, підсобного приміщення площею 5,7 кв. м та підсобного приміщення площею 9,5 кв. м.), розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 18, та зареєструвало своє право власності (витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22.03.2013 (а.с. 27, т. 1) і, починаючи з 22.03.2013, намагалося усунути перешкоди у його здійсненні, що підтверджується наявними у матеріалах справи судовими рішеннями (постановою Приморського районного суду м. Одеси від 05.07.2013 у справі № 522/14572/13).

Позивачем на адресу Одеської обласної організації Національної Спілки художників України надсилалось повідомлення про розірвання договору безстрокового безоплатного користування нежитловими приміщеннями № 2 від 04.02.2000 у частині користування нежитловим приміщенням загальною площею 90,2 кв.м за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 18, та про необхідність звільнення цього приміщення з метою самостійного використання власником належного йому майна (а.с. 19, т. 1).

У зв'язку із невиконанням відповідачем -1 вимог позивача, останній звернувся до суду з цим позовом.

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 827 ЦК України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Якщо сторони не встановили строку користування річчю, він визначається відповідно до мети користування нею (ст. 831 ЦК України).

До договору позички застосовуються положення глави 58 ЦК України (435-15) .

Відповідно до ст. 770 ЦК України у разі зміни власника речі до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Частиною 2 ст. 834 ЦК України встановлено, що позичкодавець має право вимагати розірвання договору і повернення речі у разі, якщо у зв'язку з непередбаченими обставинами річ стала потрібною йому самому; користування річчю не відповідає її призначенню та умовам договору; річ самочинно передана у користування іншій особі; в результаті недбалого поводження з річчю вона може бути знищена або пошкоджена.

Особа, яка стала власником речі, переданої у користування, має право вимагати розірвання договору, який укладено без визначення строку. Про розірвання договору користувач має бути повідомлений заздалегідь, у строк, що відповідає меті позички (ч. 3 ст. 834 ЦК України).

Отже, нормами чинного законодавства передбачено можливість нового власника речі вимагати розірвання договору і повернення речі у разі, якщо у зв'язку із непереборними обставинами річ стала потрібна йому самому.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (ч. 2 ст. 651 ЦК України).

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Господарські суди, дослідивши всі наявні в матеріалах справи докази, взявши до уваги те, що ТОВ "WEST 16 STREET, LLC" виявив намір використовувати спірне приміщення, власником якого він є, для задоволення власних господарських потреб, про що повідомляв відповідача Одеську обласну організацію Національної спілки художників України, а також те, що продовження дії спірного договору завдає позивачу, як власнику спірного приміщення, який не укладав з Одеською обласною організацією Національної спілки художників України договору користування нежитловим приміщенням на безоплатній основі, матеріальної шкоди, дійшли до правильного висновку про задоволення позову про розірвання договору № 2 від 04.02.2000 у частині, що стосується користування нежитловим приміщенням першого поверху, яке складається з приміщення площею 73, 5 кв. м, підсобного приміщення площею 5,7 кв. м, підсобного приміщення площею 9,5 кв. м, загальною площею 90,2 кв. м, розташованим за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 18 та виселення відповідача зі спірного приміщення, яка є похідною вимогою.

Щодо доводів відповідача про те, що судами не було належним чином взято до уваги постанову Кабінету Міністрів України № 1058 від 10.07.1998 "Про передачу нерухомого майна творчим спілкам" (1058-98-п) (зі змінами і доповненнями), то вони є безпідставними, адже судами надавалась оцінка цій постанові та встановлено, що згідно з її п. 3 було рекомендовано органам місцевого самоврядування передати творчим спілкам у власність або у довічне користування будинки і приміщення, які є комунальною власністю. Натомість, Одеською міською радою було прийнято рішення не про передання у власність чи довічне користування спірних приміщень, а про передання їх у безстрокове безоплатне користування, внаслідок чого і було укладено договір № 2 від 04.02.2000. Крім того, у справі № 522/14572/13 (скасовано п. 2.5. рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 29.08.2012 № 355 "Про реєстрацію об'єктів комунальної власності м. Одеси"; визнано протиправним та скасовано свідоцтво про право власності серії САЕ 798531) зазначено, що виконавчий комітет Одеської міської ради у своєму рішенні про передачу у комунальну власність об'єкту за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 18, включив до загальної площі даного об'єкту і приміщення, що належать позивачу на праві приватної власності, а не відносяться до комунальної власності.

Щодо аргументів відповідача про незастосування судами ст. 1 Закону України "Про посилення захисту майна редакції засобів масової інформації, видавництв, книгарень, підприємств книгорозповсюдження, творчих спілок", то необхідно зазначити, що вказаний закон поширюється на майно редакцій друкованих засобів масової інформації, заснованих органами державної влади, іншими державними органами та органами місцевого самоврядування, а як вбачається із матеріалів справи, Одеська обласна організація Національної спілки художників України є творчою спілкою, що є за професійною спрамованістю добровільним об'єднанням працівників, художників і мистецтвознавців та діє на території Одеської області (п. 1.1. Статуту Одеської обласної організації Національної спілки художників України).

Господарськими судами були прийняті рішення при дотриманні норм процесуального права з правильним застосуванням норм матеріального права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, що відповідає вимогам ст. 236 ГПК України.

Також, господарськими судами згідно з вимогами ст. 86 ГПК України (в редакції з 15.12.2017) були ретельно досліджені всі наявні в матеріалах справи докази і їм надана належна оцінка, а також були почуті сторони, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (справа "Проніна проти України", "Серявін та інші проти України"), що спростовує доводи скаржника про недослідження обставин цієї справи.

Щодо доводів скаржника про залишення поза увагою судів постанови правоохоронного органу про визнання Одеської обласної організації Національної спілки художників України потерпілою особою, то необхідно зазначити, що господарськими судами (на момент прийняття ними рішень) було встановлено, що шахрайських дій позивача щодо набуття ним права власності на спірні нежитлові приміщення у цій справі не доведено (відсутній вироку суду загальної юрисдикції у кримінальній справі). При цьому, апеляційним судом було зазначено, що у випадку встановлення в межах кримінального провадження відповідних обставин, Одеська обласна організація Національної спілки художників України не позбавлена права звернутись до суду із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами згідно з ст. ст. 320- 325 ГПК України.

Недоречними є посилання відповідача на те, що судами належним чином не було враховано того, що ОСОБА_4 не мав повноважень на подання позову від імені ТОВ "WEST 16 STREET, LLC" і ведення цієї справи в господарському суді від імені цього підприємства, оскільки, судом було перевірено його повноваження та встановлено, що ОСОБА_4 є належним представником ТОВ "WEST 16 STREET, LLC", що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями нотаріальних довіреностей від 28.11.2016 та від 01.12.2017 (про що також було вказано апеляційним судом).

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, встановив у повному обсязі фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення, та з урахуванням наданих сторонами доказів у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

З урахуванням вимог ст. 300 ГПК України судом касаційної інстанції не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

Рішення господарських судів постановлені з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для їх скасування немає.

Оскільки підстав для скасування судових рішень та ухвалення нового немає, то судовий збір за подання касаційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу Одеської обласної організації Національної спілки художників України залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 26 лютого 2018 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30 травня 2018 року у справі за № 916/2610/17 - без змін.