ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2018 року
м. Київ
Справа № 910/20594/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Пєскова В.Г. - головуючий, Катеринчук Л.Й., Погребняка В.Я.,
за участю секретаря судового засідання - Анісімової М.О.;
представники сторін не скористались правом участі в судовому засіданні,
розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Старт-Н"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2018
у складі колегії суддів: Пашкіної С.А. (головуючий), Сітайло Л.Г., Калатай Н.Ф.
та на рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2018
у складі судді Якименко М.М.
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Старт-Н"
до Публічного акціонерного товариства "Приватбанк"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Капітал Ойл"
про розірвання договору поруки.
За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд
В С Т А Н О В И В:
Хронологія подій та опис фактів, встановлених судами першої та апеляційної інстанції
1. 26.10.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Старт-Н" (далі - ТОВ "Старт-Н", позивач, поручитель за договором) та Публічним акціонерним товариства "Комерційний банк "Приватбанк" (далі - ПАТ "КБ "Приватбанк", відповідач, кредитор за договором) укладено Договір поруки № 4К15088/П (далі - Договір поруки), згідно умов п. 1 якого предметом договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Капітал Ойл" (код за ЄДРПОУ 39616637) (далі - боржник) своїх зобов'язань за кредитним договором від 17.12.2015 № 4К15088/П (далі - Кредитний договір), а саме з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору.
За умовами п. 2 Договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язку боржника за Кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до Кредитного договору.
Як зазначено в п. 3 Договору поруки, поручитель з умовами Кредитного договору ознайомлений.
Згідно з пунктами 5, 6 Договору поруки у випадку невиконання боржником зобов'язань за Кредитним договором кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання. Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений у письмовій вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної у п.5 договору.
Відповідно до п. 8 Договору поруки до поручителя, що виконав обов'язки боржника за Кредитним договором, переходять всі права кредитора за Кредитним договором і договором застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язання боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.
Як передбачено п. 10 Договору поруки, кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за Кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п'яти) робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за Кредитним договором.
Дострокове розірвання Договору здійснюється за письмовою згодою сторін (п. 14 Договору поруки).
2. Вказаний Договір поруки було укладено сторонами із застуванням електронного цифрового підпису, відповідно до угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа, укладеної 21.03.2013 між позивачем та відповідачем.
3. За твердженням позивача, з огляду на невиконання боржником своїх зобов'язань перед кредитором, ТОВ "Старт-Н" в якості оплати за Кредитним договором сплатило грошові кошти в сумі 680 679 643, 98 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення від 28.10.2016 № 2278 на відповідну суму із зазначенням призначення платежу "исполнение обязательств по кред. Договору № 4К15088/П от 17.12.15 согласно договора поручительства № 4К15088/П от 26.10.16".
4. Однак відповідач всупереч умов Договору поруки не передав позивачеві належним чином посвідчені копії документів на підтвердження права вимоги до боржника.
Обґрунтування позову
5. Тому ТОВ "Старт-Н" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до ПАТ "КБ "Приватбанк" про розірвання договору поруки.
6. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на істотне порушення відповідачем умов Договору поруки від 26.10.2016 №4К15088/П в частині передачі позивачу документів, що підтверджують обов'язки боржників за кредитними договорами, що б забезпечило поручителю можливість реалізувати придбані ним права кредитора на отримання від боржника коштів, внаслідок чого позивач втратив зацікавленість в подальшому виконанні Договору поруки, у зв'язку з чим просив суд розірвати вказаний Договір.
Розгляд справи судами
7. 14.03.2018 рішенням Господарського суду міста Києва, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2018, у задоволенні позову відмовлено.
8. Судові рішення мотивовані тим, що відсутні будь-які докази на підтвердження пред'явлення відповідачем майнових вимог до поручителя, а також підтвердження наявності порушеного зобов'язання станом на момент сплати позивачем грошових коштів відповідачу. Крім того, позивачем не подано жодних доказів на підтвердження факту звернення до відповідача з вимогою надати документи, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
9. ТОВ "Старт-Н" подано касаційну скаргу з проханням про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового рішення, яким задовольнити позов, розірвати договір поруки від 26.10.2016 № 4К15088/П, укладений між ТОВ "Старт-Н" та ПАТ "КБ "Приватбанк".
Посилання зроблені на неправильне застосування статей 517, 556 ЦК України, якими встановлено обов'язок первісного кредитора передати поручителю, який виконав зобов'язання боржника, документи, які підтверджують цей обов'язок боржника. Також зазначено про неналежну оцінку доказів, поданих позивачем, та неповне встановлення обставин справи.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА
10. Господарський процесуальний кодекс України (1798-12)
(в редакції після 15.12.2017)
Стаття 300. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції
1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази
11. Цивільний кодекс України (435-15)
Стаття 512. Підстави заміни кредитора у зобов'язанні
1. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:
1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);
2) правонаступництва;
3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);
4) виконання обов'язку боржника третьою особою.
2. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
3. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Стаття 517. Докази прав нового кредитора у зобов'язанні
1. Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
2. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Стаття 525. Недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання
1. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 546. Види забезпечення виконання зобов'язання
1. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
2. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Стаття 547. Форма правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання
1. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
2. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Стаття 553. Договір поруки
1. За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
2. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
3. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Стаття 554. Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою
1. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
2. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
3. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Стаття 556. Права поручителя, який виконав зобов'язання
1. Після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника.
2. До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.
3. До кожного з кількох поручителів, які виконали зобов'язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов'язку, що виконана ним.
Стаття 610. Порушення зобов'язання
1. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611. Правові наслідки порушення зобов'язання
1. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Стаття 615. Одностороння відмова від зобов'язання
1. У разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.
2. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
3. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
Стаття 626. Поняття та види договору
1. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
2. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони.
3. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
4. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.
5. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Стаття 627. Свобода договору
1. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
2. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Стаття 628. Зміст договору
1. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
2. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи
і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
А. Щодо суті касаційної скарги
12. Судовою колегією відхиляються доводи касаційної скарги про неправильне застосування положень статей 517, 556 ЦК України, якими встановлено обов'язок первісного кредитора передати поручителю, який виконав зобов'язання боржника, документи, які підтверджують цей обов'язок боржника, з огляду на наступне.
13. Так, системний аналіз положень статей 512, 517, 546, 547, 553, 554, 556 ЦК України свідчить, що до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання. Оскільки перехід до поручителя прав кредитора у зобов'язанні після виконання ним обов'язку боржника відбувається в силу прямої вказівки в законі, будь-яких інших дій для переходу такого права вчиняти не потрібно.
14. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, у Договорі поруки визначено, що у випадку невиконання боржником п. 1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання. Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмовій вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього договору.
15. Однак, судами встановлено, що матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження пред'явлення відповідачем майнових вимог до поручителя, як і не містять будь-яких доказів на підтвердження наявності порушеного зобов'язання станом на момент сплати позивачем грошових коштів відповідачу. Крім того, позивачем не подано жодних доказів на підтвердження факту звернення до відповідача з вимогою надати документи, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.
16. Таким чином, оскільки не знайшли підтвердження факт порушення боржником зобов'язання та факт звернення до відповідача з вимогою надати документи, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором, то твердження скаржника про неправильне застосування положень статей 517, 556 ЦК України є необґрунтованими.
17. Беручи до уваги викладене вище та норми, зазначені у статтях 610, 611, 613, 615 та 651 ЦК України, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позову про розірвання договору поруки, оскільки позивач не довів ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх позовних вимог, а також у зв'язку з відсутністю фактів істотного порушення Договору поруки, з якими закон пов'язує можливість дострокового розірвання спірного правочину і настання відповідних юридичних наслідків.
18. Крім того, суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 300 ГПК України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права. При цьому суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
19. Тому судова колегія відхиляє доводи касаційної скарги стосовно неповноти встановлення обставин справи, оскільки це призведе до встановлення нових обставин справи, тобто до виходу за межі повноважень суду касаційної інстанції.
20. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.
Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
21. Таким чином, оскільки оскаржені рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Старт-Н" і про залишення без змін постанови Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2018 у справі № 910/20594/17.
На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309, 315 ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Старт-Н" залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2018 у справі № 910/20594/17 залишити без змін.
3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В.Г. Пєсков
Судді Л.Й. Катеринчук
В.Я. Погребняк