ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2018 року
м. Київ
Справа № 910/7523/15-г
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Підгірська Г. О.,
за участю представників:
позивача за первісним позовом - не з'явилися,
відповідачів за первісним позовом - Криницька Н. В.,
скаржника - Фесюк С. І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2018 (судді: Станік С. Р., Яковлєв М. Л., Гончаров С. А.) і рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2015 (суддя Лиськов М. О.) у справі № 910/7523/15-г
за первісним позовом Компанії "КМ КОР ЛІМІТЕД" (KM CORE LIMITED)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТА" і Публічного акціонерного товариства "КВАЗАР"
про виділ у натурі частки Компанії "КМ КОР ЛІМІТЕД" (KM CORE LIMITED), припинення права спільної часткової власності Компанії "КМ КОР ЛІМІТЕД" (KM CORE LIMITED), визнання за Компанією "КМ КОР ЛІМІТЕД" (KM CORE LIMITED) права власності,
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТА"
до Компанії "КМ КОР ЛІМІТЕД" (KM CORE LIMITED) та Публічного акціонерного товариства " КВАЗАР ",
за участю Державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України,
про виділ у натурі частки Товариства з обмеженою відповідальністю "АТА", припинення права спільної часткової власності Товариства з обмеженою відповідальністю "АТА", визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю "АТА" права власності,
В С Т А Н О В И В:
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. У березні 2015 року Компанія "КМ КОР ЛІМІТЕД" (КМ CORE LIMITED) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТА" (далі - ТОВ "АТА") та Публічного акціонерного товариства "КВАЗАР" (далі - ПАТ "КВАЗАР") про виділ у натурі частки Компанії "КМ КОР Лімітед" (KM CORE Limited) із нежилих будівель і нежилих приміщень, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, буд. 1-3, загальною площею 21 269,20 м-2, а саме (частки) - нежилих приміщень № 3, № 4 (у літ. А7) площею 234,2 м-2, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, буд. 1-3; припинення права спільної часткової власності Компанії "КМ КОР Лімітед" (KM CORE Limited) на нежилі приміщення № 3, № 4 (у літ. А7) площею 234,2 м-2, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, буд. 1-3, що становить 1/100 частину від нежилих будівель (літ. Л, Н, О) та нежилих приміщень (у літ. А, А9, А7) загальною площею 21 269,2 м-2, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, буд. 1-3; визнання за Компанією "КМ КОР Лімітед" (KM CORE Limited) права власності на окремий об'єкт нерухомого майна - нежилі приміщення № 3, № 4 (у літ. А7) площею 234,2 м-2, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, буд. 1-3.
Позов обґрунтовано положеннями статей 328, 355, 356, 358, 361, 364 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, статей 4, 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18.06.2017 № 55. Позивач зазначив, що між співвласниками спірних нежитлових приміщень не було досягнуто згоди про умови поділу нерухомого майна; згідно з висновком щодо технічної можливості виділу у натурі частки з об'єкта нерухомого майна від 09.12.2014 виділ нежилих приміщень № 3, № 4 у літ. А7 загальною площею 234,2 м-2, належних позивачеві, із нежилих приміщень, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, буд. 1-3, загальною площею 21 269,20 м-2, є можливим. Оскільки правовим наслідком виділу співвласником у натурі частки зі спільного майна є припинення права спільної часткової власності на це майно для співвласника, який здійснив такий виділ, позивач вважав обґрунтованим припинення права спільної часткової власності та визнання за ним права власності на окремий об'єкт нерухомості - нежилі приміщення № 3, № 4 (у літ. А7) площею 234,2 м-2, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, буд. 1-3.
1.2. ТОВ "АТА" у квітні 2015 року також звернулося до Господарського суду міста Києва із зустрічним позовом до Компанії "КМ КОР ЛІМІТЕД" (КМ CORE LIMITED) та ПАТ "КВАЗАР" про виділ у натурі частки ТОВ "АТА" із нежилих будівель і нежилих приміщень, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, буд. 1-3, загальною площею 21 269,2 м-2, а саме (частки) - нежилих приміщень 1-го поверху (в літ. А9) загальною площею 875,1 м-2, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, буд. 1-3; припинення права спільної часткової власності ТОВ "АТА" на нежилі приміщення 1-го поверху (у літ. А9) загальною площею 875,1 м-2, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, буд. 1-3, що становлять 4/100 частин від нежилих будівель (літ. Л, Н, О) і нежилих приміщень (у літ. А, А9, А7) загальною площею 21 269,2 м-2, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, буд. 1-3; визнання за ТОВ "АТА" права власності на окремий об'єкт нерухомого майна - нежилі приміщення 1-го поверху (в літ. А9) загальною площею 875,1 м-2, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, буд. 1-3.
В обґрунтування вимог, наведених у зустрічному позові, позивач за зустрічним позовом послався на положення статей 15, 16, 183, 317, 328, 356, 358, 361, 364 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України; неможливість виділу його частки у спільному майні за згодою інших співвласників; порушення у цьому випадку його прав відповідачами за зустрічним позовом; технічну можливість виділу у натурі спірної частки з об'єкта нерухомого майна, що підтверджується відповідним висновком від 04.12.2014. ТОВ "АТА" зазначило, що є власником нежилих приміщень 1-го поверху (в літ. А9) загальною площею 875,10 м-2, що становить 4/100 частин від нежилих будівель та приміщень площею 21 269,2 м-2, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, буд. 1-3; право власності ТОВ "АТА" на ці нежилі приміщення підтверджується договором купівлі-продажу нерухомого майна від 10.08.2007, укладеним між Відкритим акціонерним товариством "КВАЗАР" і ТОВ "АТА", посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 10.08.2007, номер за реєстром 7387; право власності ТОВ "АТА" на зазначені приміщення зареєстровано Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 12.09.2007, про що зароблено запис у реєстровій книзі № д.із - 228, за реєстровим № 129-3 та видано реєстраційне посвідчення № 038031.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.05.2015 первісний позов задоволено повністю.
Виділено у натурі частку Компанії "КМ КОР ЛІМІТЕД" (KM CORE LIMITED із нежилих будівель і нежилих приміщень, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, буд. 1-3, загальною площею 21 269,20 м-2, а саме (частку) - нежилі приміщення № 3, № 4 (у літ. А7) площею 234,2 м-2, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, буд. 1-3. Припинено право спільної часткової власності Компанії "КМ КОР ЛІМІТЕД" (KM CORE LIMITED на нежилі приміщення № 3, № 4 (у літ. А7) площею 234,2 м-2, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, буд. 1-3, що становить 1/100 частину від нежилих будівель (літ. Л, Н, О) та нежилих приміщень (у літ. А, А9, А7) загальною площею 21 269, 2 м-2, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, буд. 1-3. Визнано за Компанією "КМ КОР ЛІМІТЕД" (KM CORE LIMITED право власності на окремий об'єкт нерухомого майна - нежилі приміщення № 3, № 4 (у літ. А7) площею 234,2 м-2, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, буд. 1-3.
Зустрічний позов задоволено повністю. Виділено в натурі частку ТОВ "АТА" із нежилих будівель і нежилих приміщень, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, буд. 1-3, загальною площею 21 269,2 м-2, а саме (частку) - нежилі приміщення 1-го поверху (в літ. А9) загальною площею 875,1 м-2, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, буд. 1-3. Припинено право спільної часткової власності ТОВ "АТА" на нежилі приміщення 1-го поверху (в літ. А9) загальною площею 875,1 м-2, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, буд. 1-3, що становить 4/100 частин від нежилих будівель (літ. Л, Н, О) та нежилих приміщень (у літ. А, А9, А7) загальною площею 21 269,2 м-2, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, буд. 1-3. Визнано за ТОВ "АТА" право власності на окремий об'єкт нерухомого майна - нежилі приміщення 1-го поверху (в літ. А9) загальною площею 875,1 м-2, розташовані за адресою: м. Київ, вулиця Північно-Сирецька, буд. 1-3.
Здійснено розподіл судових витрат.
Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд виходив із того, що на час розгляду справи Компанія "КМ КОР ЛІМІТЕД" (KM CORE LIMITED), ТОВ "АТА" і ПАТ "КВАЗАР" є співвласниками нежилих будівель, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 1-3, (літ. Л,Н,О), а саме нежилих приміщень (у літ. А, А9, А7) загальною площею 21 269,2 м-2, з яких: Компанія "КМ КОР ЛІМІТЕД" ("KM CORE LIMITED") є власником 1/100 частини, зокрема нежилих приміщень № 3, № 4 (у літ. А7) площею 234,2 кв.м; ПАТ "КВАЗАР" є власником 95/100 частин, зокрема нежилої будівлі (літ. А) загальною площею 16 578,70 м-2; ТОВ "АТА" є власником 4/100 частин, зокрема нежилих приміщень 1-го поверху (в літ. А9) загальною площею 875,1 м-2. Оскільки сторони не дійшли згоди про порядок володіння та користування майном, що перебуває у спільній частковій власності, про виділ у натурі належних позивачеві за первісним позовом та позивачеві за зустрічним позовом часток, урахувавши технічну можливість виділу цих часток зі спільної часткової власності без втрати їх цільового призначення, суд визнав обґрунтованими вимоги як первісного, так і зустрічного позовів, керуючись при цьому положеннями статей 182, 183, 358, 361, 364 Цивільного кодексу України, статей 4, 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
2.2. У лютому 2017 року до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на зазначене рішення господарського суду першої інстанції звернулося Державне підприємство "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України (далі - ДП "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" НАНУ), наголошуючи, що місцевий господарський суд прийняв рішення про права та обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі, зокрема ДП "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" НАНУ. В апеляційній скарзі підприємство просило скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 27.05.2015 у частині задоволення зустрічного позову ТОВ "АТА", прийнявши в цій частині нове рішення про відмову ТОВ "АТА" у задоволенні його позову.
2.3. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2017 припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" НАНУ на рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2015 у цій справі.
2.4. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.01.2018 ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2017 скасовано, а справу передано на розгляд до Київського апеляційного господарського суду.
2.5. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2015 залишено без змін.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї
3.1. Не погоджуючись із висновками господарських судів попередніх інстанцій, ДП "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" НАНУ подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 27.05.2015 і постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2018 у частині задоволення вимог за зустрічним позовом та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити ТОВ "АТА" у задоволенні зустрічного позову у повному обсязі.
Підставами для скасування оскаржених судових рішень у справі скаржник вважає порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 183 Цивільного кодексу України, пункту 1.2 Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, статей 76, 86, 210, 269 Господарського процесуального кодексу України, наголошуючи на неподільності та неможливості виділення в окремий об'єкт нерухомого майна - спірних приміщень 1-го поверху (в літ. А9) загальною площею 875,1 м-2, розташованих у м. Києві, на вул. Північно-Сирецькій, буд. 1-3, які суд першої інстанції, задовольняючи зустрічний позов, виділив у натурі ТОВ "АТА". Скаржник зазначає, що ці приміщення проектувалися як невід'ємна частина восьмиповерхового адміністративно-лабораторного корпусу, за своїм цільовим призначенням належать до місць загального користування і використовувалися як прохідна (центральний вхід до адміністративно-лабораторного корпусу), тому вони не можуть бути окремим об'єктом нерухомого майна, оскільки в іншому разі унеможливлюється експлуатація всього адміністративно-лабораторного корпусу, що підтверджується висновком експертів за результатами проведення комісійної судової будівельно-технічної експертизи від 23.09.2016 № 13192/13193/15-43, складеного експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз у справі № 910/4521/14, листом заступника директора цього інституту Голікової Т. Д. від 01.12.2014 № 14214-14. Скаржник вважає необґрунтованим урахування судом висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об'єкта нерухомого майна від 04.12.2014 та акцентує на тому, що спірні приміщення, придбані ТОВ "АТА" у ПАТ "КВАЗАР", увійшли до складу цілісного майнового комплексу Інституту мікроприладів ще у 2004 році та є державною власністю, наразі Інститут мікроприладів доводить це у Подільському районному суді м. Києва у справі № 758/4929/17 за позовом ДП "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" НАНУ до Доган Рабіє, треті особи - ТОВ "АТА", ПАТ "КВАЗАР", Національна академія наук України (далі - НАНУ), про витребування майна, у тому числі й нежилих приміщень в літ. А9 першого поверху загальною площею 875,1 м-2, та визнання права державної власності на них. Крім того, скаржник вважає безпідставними посилання суду апеляційної інстанції на судові рішення в інших справах № 38/9-А, № 3/35, № 04-1/11-1-6/55, № 40/691, оскільки вони не містять преюдиційних фактів для розгляду цієї справи, позаяк матеріали технічної інвентаризації на зазначені у них об'єкти нерухомого майна судом не досліджено і в текстах судових рішень у цих справах не відображено.
3.2. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "АТА" просить залишити оскаржені судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись, зокрема, на те, що 4/100 частин об'єкта за технічними показниками відокремлені, мають окремий вхід і можуть бути виділені у натурі; суд апеляційної інстанції надав оцінку висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об'єкта нерухомого майна від 04.12.2014 у сукупності з усіма зібраними у справі доказами; із вересня 2016 року вже немає об'єкта нерухомого майна - частини одноповерхової обстройки (прибудови) приміщення прохідної у літ. А9 загальною площею 875,1 м-2, у зв'язку із реконструкцією цей об'єкт став частиною новоствореного об'єкта нерухомого майна - нежитлових приміщень групи приміщень № 2/11 у літ. А9 загальною площею 3 386,8 м-2, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, буд. 1-3. Наразі власником цього новоствореного об'єкта є громадянка Туреччини Доган Рабіє, яка придбала його у ТОВ "АТА" за договором купівлі-продажу від 10.02.2017. ТОВ "АТА" акцентує на недоведеності ДП "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" НАНУ належними доказами права власності на спірне майно.
3.3. Від ТОВ "АТА" надійшла довідка щодо справи № 758/4929/17, в якій товариство зазначає, що судове рішення у справі № 758/4929/17 за позовом ДП "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" НАНУ до Доган Рабіє, треті особи - ТОВ "АТА", ПАТ "КВАЗАР", НАНУ, про витребування майна наразі не прийнято.
3.4. Від Компанії "КМ КОР ЛІМІТЕД" (KM CORE LIMITED) і ПАТ "КВАЗАР" відзивів на касаційну скаргу не надійшло.
4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та аргументи, викладені у відзиві на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
4.2. Ухвалюючи судове рішення у справі, місцевий господарський суд, керуючись статтями 15, 183, 317, 321, 328, 256, 358, 361, 364 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про обґрунтованість вимог первісного і зустрічного позовів, виходячи із того, що позивач за первісним позовом і позивач за зустрічним позовом є добросовісними набувачами своїх часток у праві спільної часткової власності; співвласники не дійшли згоди про порядок володіння та користування належним їм на праві спільної часткової власності майном і про виділ у натурі спірних часток із майна, що є у їх спільній частковій власності; виділ цих часток без втрати їх цільового призначення в окремі самостійні об'єкти нерухомого майна є технічно можливим.
4.4. Апеляційний господарський суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку за апеляційною скаргою ДП "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" НАНУ - особи, не залученої до участі у справі, дослідив обставини і зібрані у справі докази у їх сукупності, надав оцінку як викладеним в апеляційній скарзі доводам скаржника, так і аргументам, наведеним у відзивах на апеляційну скаргу, погодився із висновками місцевого господарського суду про обґрунтованість вимог первісного і зустрічного позовів. При цьому суд апеляційної інстанції не установив порушення прав чи законних інтересів ДП "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" НАНУ оскаржуваним рішенням місцевого господарського суду.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Колегія суддів вважає, що оскаржену постанову суду апеляційної інстанції ухвалено із порушенням норм процесуального права, тому вона підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду з огляду на таке.
Згідно з частиною 1 статті 9 Конституції України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (995_004)
(далі - Конвенція) застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика Європейського суду з прав людини, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява № 32053/13) констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у контексті Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 (заяви № 29458/04, № 29465/04) зазначив, що термін "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Таким чином, процедури перегляду судового рішення в апеляційному порядку повинні відповідати вимогам статті 6 Конвенції і положенням законодавства України та мають бути збалансовані з реальністю правового захисту та ефективністю рішень судів як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.
Отже, переглядаючи рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції мав керуватися положеннями розділу IV Господарського процесуального кодексу України (1798-12)
, у тому числі статтею 264 цього Кодексу, якою визначено підстави закриття апеляційного провадження.
Як уже зазначалося, ДП "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" НАНУ, яке не брало участі у справі, але вважало, що суд вирішив питання про його права, інтереси та (або) обов'язки, подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду м. Києва від 27.05.2015.
Відповідно до частини 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною 1 статті 254 цього Кодексу учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Отже, наведеною нормою передбачено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, ухвалене за результатами розгляду спору про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або містяться судження про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи у відповідних правовідносинах, зважаючи на предмет і підстави позову.
Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статті 254 Господарського процесуального кодексу України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки, і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним.
Слід ураховувати, що рішення є прийнятим про права, інтереси та (або) обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи, або у резолютивній частині рішення суд зазначив про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи.
У разі встановлення господарським судом відповідних обставини суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (частина 2 статті 50 Господарського процесуального кодексу України), та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі пункту 4 частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, оскільки таке порушення норм процесуального права в будь-якому випадку є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі.
Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у такому випадку немає правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, а отже немає і суб'єкта апеляційного оскарження.
Так, пунктом 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо, зокрема, після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Однак здійснюючи розгляд апеляційної скарги ДП "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" НАНУ - особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції наведених положень процесуального законодавства не врахував. Встановивши відсутність порушення прав чи законних інтересів зазначеної особи рішенням, ухваленим судом першої інстанції, у зв'язку з чим така особа не була залучена судом до участі у справі, апеляційний господарський суд за таких обставин повинен був закрити апеляційне провадження в силу вимог статті 264 Господарського процесуального кодексу України, а не відмовляти цій особі у задоволенні її апеляційної скарги.
6. Висновки Верховного Суду
За змістом частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 300 зазначеного Кодексу).
Разом із тим, згідно зі статтею 308 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено повноваження суду касаційної інстанції, суд касаційної інстанції не наділений правом закривати апеляційне провадження.
Правовий висновок щодо неможливості виходу господарського суду за межі наданих йому процесуальним законодавством повноважень викладено у постанові Верховного Суду України від 25.05.2017 у справі № 6/291.
Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Згідно з частинами 3, 4 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.
Ураховуючи зазначене, беручі до уваги наведені положення законодавства та зважаючи на межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені статтями 300, 310 Господарського процесуального кодексу України, постанову суду апеляційної інстанції слід скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини 1 статті 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2018 у справі № 910/7523/15-г скасувати, справу передати на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Б. Дроботова
Судді К. М. Пільков
Ю. Я. Чумак