розглянула на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Атаманюка Олександра Олександровича щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) окремих положень пункту 20-2 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) .

Заслухавши суддю-доповідача Колісника В.П. та дослідивши матеріали справи, Перша колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України

1. Атаманюк О.О. звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням розглянути питання щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) окремих положень пункту 20-2 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) (далі - Кодекс), якими встановлено, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду" (100-20) у кримінальних провадженнях, досудове розслідування яких здійснюється Національним антикорупційним бюро України або досудове розслідування яких здійснювалося Національним антикорупційним бюро України та закінчено прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, у разі якщо судовий розгляд у судах першої та апеляційної інстанцій не закінчено до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду" (100-20) , такі кримінальні провадження передаються до Вищого антикорупційного суду для розгляду в установленому Кодексом порядку.

Відповідно до змісту конституційної скарги та долучених до неї матеріалів Атаманюк О.О. є одним із обвинувачених у кримінальному провадженні, яке перебувало на судовому розгляді в Дарницькому районному суді міста Києва.

Прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України звернувся до Верховного Суду із клопотанням про направлення матеріалів кримінального провадження за обвинуваченням, зокрема, Атаманюка О.О. у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 27, частиною п'ятою статті 191, частиною другою статті 210 Кримінального кодексу України, з Дарницького районного суду міста Києва до Вищого антикорупційного суду.

Верховний Суд ухвалою від 6 листопада 2019 року задовольнив це клопотання і направив матеріали кримінального провадження до Вищого антикорупційного суду.

Обґрунтовуючи свої твердження щодо невідповідності оспорюваних положень Кодексу (2341-14) пункту 9 частини другої статті 129, статті 129-1 Конституції України, Атаманюк О.О. посилається на окремі положення Конституції України (254к/96-ВР) , Кодексу (2341-14) , а також судові рішення у його справі.

Також автор клопотання просить Конституційний Суд України на підставі Закону України "Про Конституційний Суд України" (2136-19) видати забезпечувальний наказ про зупинення дії ухвали Верховного Суду у його справі.

2. Вирішуючи питання про відкриття конституційного провадження у справі, Перша колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України виходить з такого.

Відповідно до Закону України "Про Конституційний Суд України" (2136-19) у конституційній скарзі має міститись обґрунтування тверджень щодо неконституційності закону України (його окремих положень) із зазначенням того, яке з гарантованих Конституцією України (254к/96-ВР) прав людини, на думку суб'єкта права на конституційну скаргу, зазнало порушення внаслідок застосування закону (пункт 6 частини другої статті 55); конституційна скарга вважається прийнятною за умови її відповідності вимогам, передбаченим, зокрема, статтею 55 цього закону (абзац перший частини першої статті 77); Конституційний Суд України відмовляє у відкритті конституційного провадження, визнавши конституційну скаргу неприйнятною, якщо зміст і вимоги конституційної скарги є очевидно необгрунтованими (частина четверта статті 77).

З аналізу конституційної скарги вбачається, що Атаманюк О.О., стверджуючи про невідповідність Конституції України (254к/96-ВР) окремих положень пункту 20-2 розділу XI "Перехідні положення" Кодексу (2341-14) , викладає власне бачення того, як у його справі мають застосовуватися оспорювані положення Кодексу (2341-14) під час вирішення питання щодо підсудності кримінального провадження, а також фактично висловлює незгоду з ухваленим у його справі судовим рішенням. Однак це не є обґрунтуванням тверджень щодо неконституційності окремих положень Кодексу у розумінні пункту 6 частини другої статті 55 Закону України "Про Конституційний Суд України".

Таким чином, суб'єкт права на конституційну скаргу не навів обґрунтування тверджень щодо невідповідності положенням пункту 9 частини другої статті 129, статті 129-1 Конституції України окремих положень пункту 20-2 розділу XI "Перехідні положення" Кодексу (2341-14) , чим не дотримав вимог пункту 6 частини другої статті 55 Закону України "Про Конституційний Суд України", що є підставою для відмови у відкритті конституційного провадження у справі згідно з пунктом 4 статті 62 цього закону -неприйнятність конституційної скарги.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 147, 151-1, 153 Конституції України, на підставі статей 7, 32, 37, 50, 55, 56, 58, 62, 77, 86 Закону України "Про Конституційний Суд України", відповідно до § 45, § 56 Регламенту Конституційного Суду України (26.02.2020) Перша колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України

1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Атаманюка Олександра Олександровича щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) окремих положень пункту 20-2 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) на підставі пункту 4 статті 62 Закону України "Про Конституційний Суд України" - неприйнятність конституційної скарги.