1. У грудні 2017 року заступник прокурора Хмельницької області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства екології та природних ресурсів України (далі - Мінекології) звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Національного природного парку "Подільські товтри" (далі - НПП "Подільські Товтри", Парк) і Товариства з обмеженою відповідальністю "Острів відпочинку" (далі - ТОВ "Острів відпочинку", Товариство) про визнання недійсною укладеної між відповідачами угоди про рекреаційну діяльність №КП-010 від 01.06.2017 (далі - угода №КП-010), з посиланням на статті 203, 215, 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ).

2. Позовна заява обґрунтовується тим, що НПП Подільські Товтри" як постійним землекористувачем у порушення вимог статті 18 Лісового кодексу України (далі - ЛК України) укладено з Товариством оспорювану довгострокову угоду стосовно земельних ділянок лісогосподарського призначення за відсутності рішення та погодження компетентного державного органу виконавчої влади, а умовами цієї угоди передбачається діяльність, яка може негативно вплинути на стан природних комплексів та об'єктів Парку без урахування вимог природоохоронного законодавства щодо режимів охорони та використання територій національних природних парків.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 19.03.2018, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.06.2018, у позові відмовлено.

4. Рішення і постанова мотивовані посиланням на статті 203, 204, 215, 627 ЦК України, статтю 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статті 43, 44 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті 7, 20, 21 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", статтю 63 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та статті 76, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК (1798-12) України), з урахуванням яких суди дійшли висновку про недоведеність як порушення прав держави, так і обставин, з якими закон пов'язує визнання правочинів недійсними, оскільки предмет угоди №КП-010 не містить домовленості сторін про передачу в користування земельних ділянок лісогосподарського призначення, тобто нею не вирішувалося питання передачі Товариству в користування земельної ділянки лісового фонду, як і не було такої передачі під час виконання оспорюваної угоди та між сторонами не підписувались будь-які акти щодо передачі в користування таких земельних ділянок. Оспорюваною угодою лише дозволялося відповідачу надавати всі види рекреаційних послуг на обмеженій території природно-заповідного фонду (площею 10,3га), що свідчить про відсутність порушення приписів лісового та природоохоронного законодавства при її укладенні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із зазначеними судовими рішенням, прокурор звернувся з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а саме статей 203, 215, 228 ЦК України, статей 1, 18, 46, 47 ЛК України, статей 90, 92 ЗК України, статей 9, 21 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", статті 63 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та статті 236 ГПК України, наголошуючи на тому, що: 1)при створенні НПП Подільські Товтри" як об'єкта природно-заповідного фонду загальнодержавного значення згідно з Указом Президента України від 27.06.1996 №474/96 (474/96) у постійне користування Парку передавалися зокрема 3015га земель Кам'янець-Подільського лісогосподарського підприємства, в тому числі 104,14га на території Рудської сільської ради, і правовий статус цих земель лісового фонду не було змінено, у зв'язку з чим лише прийняття компетентним державним органом рішення про надання земельної ділянки у довгострокове користування ТОВ "Острів відпочинку" може бути підставою для подальшого укладення договорів про рекреаційну діяльність, чого наразі не відбулося; 2) судами залишено поза увагою та не надано належної оцінки тим обставинам, що відповідно до норм природоохоронного законодавства забороняється здійснення на територіях рекреаційних зон будь-якої господарської та іншої діяльності, що не пов'язана з їх цільовим призначенням та негативно впливає на навколишнє природне середовище або може перешкодити використанню рекреаційних зон за цільовим призначенням, проведення інших дій, що суперечать використанню цих зон за прямим призначенням; 3) умовами пунктів 1.2, 4.4 угоди №КП-010 фактично передбачається можливість порушення Товариством, яке не є власником чи користувачем земельних ділянок природно-заповідного фонду, містобудівного законодавства шляхом будівництва і розміщення господарських і житлових об'єктів (готелі, мотелі, кемпінги) і тимчасових споруд, не пов'язаних з діяльністю НПП Подільські Товтри".

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7. ТОВ "Острів відпочинку" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених у оскаржуваних судових рішеннях, які, на думку Товариства ухвалено з вірним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

8. Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 26.01.2005 №46 затверджено Положення про НПП Подільські Товтри" (далі - Положення), до якого внесені зміни та доповнення наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 15.08.2013 та наказом Мінекології від 28.07.2015 №280.

9. Згідно з пунктом 1.1 Положення НПП Подільські Товтри" створений відповідно до Указу Президента України від 27.06.1996 №474/96 (474/96) Про створення національного природного парку Подільські Товтри", є об'єктом природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.

10. Відповідно до пунктів 1.6, 2.1 Положення загальна площа Парку становить 261316га землі, у тому числі 4453,06га земель, що надаються у постійне користування Парку, та 256862,994га земель, що включаються до його складу без вилучення у землекористувачів. Парк створений з метою збереження, відтворення та раціонального використання природних ландшафтів Поділля з унікальними історико-культурними комплексами, що мають важливе природоохоронне, наукове, освітнє, естетичне, рекреаційне та оздоровче значення.

11. Пунктом 3.4 Положення передбачено, що для забезпечення виконання основних завдань та проведення природоохоронних заходів, науково-дослідних, господарських робіт на території парку, адміністрація має право, зокрема, надавати в установленому порядку платні послуги згідно із законодавством.

12. На території Парку відповідно до природоохоронного законодавства виділяють такі зони: заповідна, регульованої рекреації, стаціонарної рекреації, господарська (пункт 4.3 Положення). Зона регульованої рекреації - в її межах проводяться короткостроковий відпочинок та оздоровлення населення, огляд особливо мальовничих та пам'ятних місць. Зона стаціонарної рекреації - призначена для розміщення готелів, мотелів, кемпінгів, інших об'єктів обслуговування відвідувачів парку (підпункти 4.3.2, 4.3.3 Положення).

13. На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2007 №681 (681-2007-п) НПП Подільські Товтри" 05.08.2011 видано Державний акт серії ЯЯ №337783 на право постійного користування земельною ділянкою площею 259,6520га, яка розташована на території Калачковецької сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.

14. 01.06.2017 між НПП Подільські Товтри" (сторона-1) та ТОВ Острів відпочинку" (сторона-2) укладено угоду на рекреаційну діяльність №КП-010, за умовами пункту 1.1 якої сторона-1 дозволяє стороні-2 проводити рекреаційну діяльність, яка пов'язана із наданням усіх видів рекреаційних послуг в Кам'янець-Подільському природоохоронному науково-дослідному відділенні (квартал 23, виділи 1, 2, 3) на площі 10,3га.

15. Згідно з пунктами 1.2, 1.3 угоди №КП-010 стороні-2 дозволяється розміщувати готелі, мотелі, кемпінги в зоні стаціонарної рекреації (при наявності погодження компетентного органу, рішення НТР), встановлювати споруди з метою організації відпочинку, ночівлі, прокату спорядження, споживання їжі, продажу продуктів, напоїв. Сторона-1 дозволяє одночасно перебувати не більше 70 людей на га (при цьому у пункті 5.17 ДБН 360-92* передбачено в зоні стаціонарної рекреації можливість концентрації на береговій смузі до 4 чол. в день на 1 погонний метр берегової смуги).

16. У пункті 1.4 угоди №КП-010 сторони передбачили, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 №1913 (1913-2000-п) Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватись бюджетними установами природно-заповідного фонду" (у редакції від 02.06.2003) на території Парку згідно наказу НПП Подільські Товтри" №67 від 25.04.2017 за послуги, які можуть надаватися в облаштованих рекреаційних зонах, введено плату станом на час укладення цієї угоди, а саме: одноденний відпочинок однієї людини - 10 грн.; стоянка на виділеній та облаштованій земельній ділянці рекреаційної зони транспортними засобами: автобус - 18 грн.; мікроавтобус - 18 грн.; легковий автомобіль - 10 грн.; мотоцикли - 5 грн.; причеп до мікроавтобуса, автомобіля - 8 грн.

17. Відповідно до пункту 4.4 угоди №КП-010 Товариство за позитивним рішенням науково-технічної ради НПП Подільські Товтри" розміщує ємності для роздільного збирання (тимчасового утримання) ТПВ, забезпечує роздільний збір та вивіз або передачу ТПВ спеціалізованим підприємствам на переробку або утилізацію відходів; облаштовує гідроізоляційний вигріб для збору та видаленню господарсько-фекальних стоків.

18. Згідно з пунктом 7.1 угоди №КП-010 строк її дії визначається з дати підписання до 31.08.2062.

19. Листом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 23.01.2018 №97-22-0.17-33/119-18 повідомлено, що землі, які перебувають у постійному користуванні НПП Подільські Товтри", віднесено до категорії земель - землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, і як землі лісогосподарського призначення не обліковуються.

Позиція Верховного Суду

20. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

21. Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

22. Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

23. За змістом частини 3 статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

24. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

25. Згідно з частиною 1 статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

26. Частиною 2 статті 20 ЗК України (в редакції, чинній на час затвердження Міністерством охорони навколишнього природного середовища України Положення про НПП Подільські Товтри") зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

27. Відповідно до статей 43, 44, 45 ЗК України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду. До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва). Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.

28. Згідно з частинами 2, 3, 4 статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об'єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об'єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення. На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. Межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

29. Статтею 9 цього Закону передбачено, що території та об'єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища. Встановлені частиною 1 цієї статті основні види використання, а також заготівля деревини, лікарських та інших цінних рослин, їх плодів, сіна, випасання худоби, мисливство, рибальство та інші види використання можуть здійснюватися лише за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню територій та об'єктів природно-заповідного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворення та використання їх природних комплексів та окремих об'єктів.

30. Відповідно до частин 2, 3 статті 20 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об'єктами вилучаються з господарського використання і надаються національним природним паркам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України. До складу територій національних природних парків можуть включатися ділянки землі та водного простору інших землевласників та землекористувачів.

31. Згідно з частинами 1, 2 статті 21 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" на території національних природних парків з урахуванням природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної, історико-культурної та інших цінностей природних комплексів та об'єктів, їх особливостей встановлюється диференційований режим щодо їх охорони, відтворення та використання згідно з функціональним зонуванням: заповідна зона - призначена для охорони та відновлення найбільш цінних природних комплексів, режим якої визначається відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників; зона регульованої рекреації - в її межах проводяться короткостроковий відпочинок та оздоровлення населення, огляд особливо мальовничих і пам'ятних місць; у цій зоні дозволяється влаштування та відповідне обладнання туристських маршрутів і екологічних стежок; тут забороняються рубки лісу головного користування, промислове рибальство, мисливство, інша діяльність, яка може негативно вплинути на стан природних комплексів та об'єктів заповідної зони; зона стаціонарної рекреації - призначена для розміщення готелів, мотелів, кемпінгів, інших об'єктів обслуговування відвідувачів парку; тут забороняється будь-яка господарська діяльність, що не пов'язана з цільовим призначенням цієї функціональної зони або може шкідливо вплинути на стан природних комплексів та об'єктів заповідної зони і зони регульованої рекреації; господарська зона - у її межах проводиться господарська діяльність, спрямована на виконання покладених на парк завдань, знаходяться населені пункти, об'єкти комунального призначення парку, а також землі інших землевласників та землекористувачів, включені до складу парку, на яких господарська та інша діяльність здійснюється з додержанням вимог та обмежень, встановлених для зон антропогенних ландшафтів біосферних заповідників. На території зони регульованої рекреації, стаціонарної рекреації та господарської зони забороняється будь-яка діяльність, яка призводить або може призвести до погіршення стану навколишнього природного середовища та зниження рекреаційної цінності території національного природного парку.

32. Судами першої та апеляційної інстанцій на підставі належної правової оцінки наявних у справі доказів у їх сукупності достеменно встановлено і скаржником не спростовано той факт, що предметом оспорюваного правочину є виключно надання Парком дозволу Товариству надавати населенню усі види рекреаційних послуг на певній території земель природно-заповідного фонду (площею 10,3га), але аж ніяк не передача у користування земельної ділянки іншого цільового (лісогосподарського) призначення з метою ведення підприємницької діяльності, що виключає порушення вимог лісового чи природоохоронного законодавства при вчиненні цього правочину.

33. Судами також достовірно встановлено, що передача у постійне користування НПП Подільські Товтри" земель площею 3015га, в тому числі 104,14га на території Рудської сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, яка (передача) передбачала зміну цільового призначення земель (із земель лісового фонду в землі природно-заповідного фонду) відбулася на виконання Указу Президента України від 27.06.1996 №474/96 (474/96) Про створення національного природного парку Подільські Товтри" як об'єкта природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.

34. За таких обставин, на спірні правовідносини щодо використання об'єкта природно-заповідного фонду не поширюються норми статей 1, 18, 46, 47 ЛК України.

35. Колегія суддів враховує лист Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області від 28.09.2017 №4195/03, на який посилався прокурор в позовній заяві та з якого чітко вбачається, що ані в результаті проведення у жовтні-листопаді 2016 року планової перевірки дотримання НПП Подільські Товтри" вимог природоохоронного законодавства, ані внаслідок проведення пізніше позапланової перевірки та складання актів обстеження земельних ділянок Парку не було виявлено будь-яких порушень саме ТОВ "Острів відпочинку" приписів природоохоронного, лісового чи земельного законодавства внаслідок укладення чи виконання оспорюваної угоди, зокрема, шляхом недотримання режимів охорони, відтворення та використання функціональних зон (заповідної зони, зони регульованої рекреації, зони стаціонарної рекреації та господарської зони).

36. Таким чином прокурором і позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами проведення Товариством після укладення угоди №КП-010 на територіях рекреаційних зон будь-якої господарської та іншої діяльності, що не пов'язана з їх цільовим призначенням, і може негативно впливати на навколишнє природне середовище або призвести до погіршення його стану та зниження рекреаційної цінності території національного природного парку.

37. Крім того, зважаючи на посилання прокурора в обґрунтування позовних вимог на нікчемність угоди №КП-010 як такої, що порушує публічний порядок та суперечить інтересам держави і суспільства (стаття 228 ЦК України), апеляційний суд правомірно зазначив про недоведеність прокурором факту порушення публічного порядку відповідачами при вчиненні правочину, який за своєю суттю не є нікчемним, а згідно з частиною 3 статті 215 ЦК України носить характер оспорюваного, недійсність якого повинна бути встановлена тільки в судовому порядку.

38. У зв'язку з наведеним, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про необґрунтованість позовних вимог.

39. Верховний Суд не приймає до уваги твердження скаржника про те, що при створенні НПП Подільські Товтри" як об'єкта природно-заповідного фонду загальнодержавного значення згідно з Указом Президента України від 27.06.1996 №474/96 (474/96) у постійне користування Парку передавалися зокрема 3015га земель Кам'янець-Подільського лісогосподарського підприємства, в тому числі 104,14га на території Рудської сільської ради, і правовий статус цих земель лісового фонду не було змінено, у зв'язку з чим лише прийняття компетентним державним органом рішення про надання земельної ділянки у довгострокове користування ТОВ "Острів відпочинку" може бути підставою для подальшого укладення договорів про рекреаційну діяльність, оскільки судами попередніх інстанцій достеменно встановлено обставини укладення оспорюваної угоди саме як правочину з надання рекреаційних послуг населенню на території об'єкта природно-заповідного фонду, а не договору оренди земельної ділянки лісогосподарського призначення, і в силу імперативних приписів частини 2 статті 300 ГПК України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

40. З урахуванням встановлених судами обставин справи та мотивів, викладених у пунктах 35-36 цієї постанови, колегія суддів також відхиляє посилання прокурора на ненадання судами належної оцінки тим обставинам, що відповідно до норм природоохоронного законодавства забороняється здійснення на територіях рекреаційних зон будь-якої господарської та іншої діяльності, що не пов'язана з їх цільовим призначенням та негативно впливає на навколишнє природне середовище або може перешкодити використанню рекреаційних зон за цільовим призначенням, проведення інших дій, що суперечать використанню цих зон за прямим призначенням.

41. Касаційна інстанція також вважає безпідставними доводи скаржника про те, що умовами пунктів 1.2, 4.4 угоди №КП-010 фактично передбачається можливість порушення Товариством, яке не є власником чи користувачем земельних ділянок природно-заповідного фонду, містобудівного законодавства шляхом будівництва і розміщення господарських і житлових об'єктів (готелі, мотелі, кемпінги) і тимчасових споруд, не пов'язаних з діяльністю НПП Подільські Товтри", оскільки за змістом абзацу 4 частини 1 статті 21 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" та пункту 1.2 угоди №КП-010 зона стаціонарної рекреації призначена для розміщення готелів, мотелів, кемпінгів, інших об'єктів обслуговування відвідувачів парку, в зв'язку з чим дозволено ТОВ "Острів відпочинку" розміщувати готелі, мотелі, кемпінги в зоні стаціонарної рекреації (при наявності погодження компетентного органу, рішення НТР), встановлювати споруди з метою організації відпочинку, ночівлі, прокату спорядження, споживання їжі, продажу продуктів, напоїв, а прокурором не доведено розміщення Товариством зазначених об'єктів у інших функціональних зонах, де відповідна діяльність заборонена.

42. Разом з тим касаційна інстанція погоджується з викладеними у відзиві на касаційну скаргу доводами Товариства, обґрунтованість та відповідність яких чинному законодавству і фактичним обставинам справи підтверджується вищенаведеними висновками судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

43. Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами з урахуванням правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли вірного висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсною оспорюваної угоди, якою не порушувалися права та охоронювані законом інтереси держави і приписи природоохоронного законодавства, як наслідок, оскаржувані рішення і постанова ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального права (статей 203, 204, 215 ЦК України, статей 19, 43, 44 ЗК України, статей 7, 9, 20, 21 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", статті 63 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища") та без порушення норм процесуального права.

44. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови у задоволенні позовних вимог, у зв'язку з чим, підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних рішення і постанови відсутні.