1. 15.06.1992 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково - виробнича фірма "Технологія" (далі - ТОВ "НВФ "Технологія") та Виконавчим комітетом Індустріальної районної у місті ради, м. Дніпропетровськ укладено Договір, відповідно до умов якого Виконавчий комітет Індустріальної районної у місті ради зобов'язується надати ТОВ "НВФ "Технологія" однокімнатну квартиру під вторинне заселення.

2. 24.07.2013 рішенням Дніпропетровської міської ради №23/37 "Про врегулювання деяких питань, пов'язаних з комунальною власністю міста" уповноваженою особою по здійсненню дій щодо розподілу та надання житла відповідно до чинного законодавства визначено Департамент корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради.

3. 10.12.2015 рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/9933/15, у зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, зобов'язано Виконавчий комітет Індустріальної районної у місті ради надати ТОВ "НВФ "Технологія" однокімнатну квартиру під вторинне заселення, про що видано наказ.

4. 08.06.2016 рішенням Дніпропетровської міської ради від №31/9 "Про внесення змін до рішення міської ради від 18.05.2016 року №30/8 "Про затвердження Положення про Департамент житлового господарства Дніпропетровської міської ради", повноваження з обліку та розподілу житла надані Департаменту житлового господарства Дніпропетровської міської ради.

5. 27.12.2016 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.05.2017 замінено боржника (відповідача) у справі № 904/9933/15 Виконавчий комітет Індустріальної районної у місті ради на Департамент житлового господарства Дніпропетровської міської ради. В даній ухвалі суд зазначив, що Виконавчий комітет Індустріальної районної у місті Дніпрі ради не має змоги виконати вимоги рішення та наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 28.12.2015 у справі №904/9933/15, оскільки не є тим органом, який має право здійснювати правомочності щодо розподілу та надання житла, не є балансоутримувачем житлового фонду територіальних громад міста Дніпра, що в свою чергу унеможливлює вчинення Виконавчим комітетом Індустріальної районної у місті Дніпрі ради дій на користь ТОВ "НВФ "Технологія", зокрема щодо надання однокімнатної квартири під вторинне заселення.

6. 27.02.2018 ТОВ "НВФ "Технологія" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою, в якій просило суд змінити сторону виконавчого провадження з відповідача (боржника) - Департаменту житлового господарства Дніпропетровської міської ради на Дніпровську міську раду, посилаючись на те, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2015 не виконується, Департамент житлового господарства вважає, що у нього відсутні повноваження по наданню позивачу однокімнатної квартири від вторинне заселення та він має намір запропонувати міському голові підготувати рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради про виділення житлового приміщення.

7. 07.03.2018 від Департаменту житлового господарства Дніпропетровської міської ради до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява, згідно якої він просить суд змінити сторону виконавчого провадження (боржника) Департамент житлового господарства Дніпропетровської міської ради на Виконавчий комітет Індустріальної у місті Дніпрі ради, з тих підстав, що Виконавчий комітет Індустріальної районної у місті Дніпрі ради свою діяльність не припиняв, Департамент житлового господарства Дніпропетровської міської ради ніколи не був та не є правонаступником відповідача, а є самостійною юридичною особою, отже, відсутні встановлені законом підстави для заміни сторони виконавчого провадження з Виконавчого комітету Індустріальної районної у місті Дніпрі ради на Департамент житлового господарства Дніпропетровської міської ради, а також відсутні підстави вважати Департамент житлового господарства Дніпропетровської міської ради належним боржником у даній справі; заявник немає ніякого відношення до договірних відносин між ТОВ "НВФ "Технологія" та Виконавчим комітетом Індустріальної районної у місті Дніпрі ради; діючі норми законодавства не передбачають надання квартири юридичній особі.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

8. 15.03.2018 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області у задоволенні заяви ТОВ "НВФ "Технологія" про заміну сторони виконавчого провадження відмовлено; у задоволенні заяви Департаменту житлового господарства Дніпропетровської міської ради про заміну сторони виконавчого провадження у справі відмовлено.

9. Ухвала мотивована тим, що станом на теперішній час Виконавчий комітет Індустріальної районної у місті Дніпрі ради не є балансоутримувачем чи власником житлового фонду, не є органом, що здійснює управління житловим фондом, отже повноважень щодо надання та розподілу житла не має, що унеможливлює вчинення ним дій на користь ТОВ "НВФ "Технологія", зокрема, щодо надання однокімнатної квартири під вторинне заселення.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

10. 30.07.2018 постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.2018 залишено без змін. Суд вказав, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2016, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.05.2017, яка набрала законної сили та є такою, що підлягає виконанню, місцевий господарський суд дійшов висновку, що Департамент житлового господарства Дніпропетровської міської ради є належною особою, яка відповідно до наданих йому повноважень має замінити боржника за рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2015.

11. Стосовно заяви Департаменту житлового господарства Дніпропетровської міської ради про заміну сторони виконавчого провадження (боржника) суд зазначив, що доводи апеляційної скарги по суті зводяться до доводів оскарження ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2016 та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.05.2017, якими вже вирішено питання щодо заміни сторони (Виконавчого комітету Індустріальної районної у місті ради на Департамент житлового господарства Дніпропетровської міської ради).

12. Щодо заяви позивача суд зазначив, що ним не доведено належними та допустимими доказами підстави для заміни Департаменту житлового господарства Дніпропетровської міської ради його правонаступником, тому його заява задоволенню не підлягає.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

13. 21.08.2018 Департаментом житлового господарства Дніпровської міської ради подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.2018 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.07.2018 в частині відмови Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради в задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

14. Скаржник посилаючись на частину першу статті 25 Господарського процесуального кодексу України та частину п'яту статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" стверджує, що вибуття однієї із сторін виконавчого провадження у межах спірних відносин не відбулося та Департамент не є правонаступником Виконавчого комітету Індустріальної районної у місті ради, отже відсутні встановлені законом підстави для заміни сторони виконавчого провадження з виконавчого комітету Індустріальної районної у місті ради на Департамент житлового господарства. Скаржник також стверджує, що оскільки між ним та позивачем не укладався правочин про заміну кредитора у зобов'язанні, тобто за договором від 15.06.1992, то у даному зобов'язанні Департамент не може бути правонаступником відповідача.

15. Департамент зазначає, що згідно з Житловим кодексом (5464-10) квартири надаються громадянам, а не юридичним особам.

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

16. 28.09.2018 до Верховного Суду від ТОВ "НВФ "Технологія" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить залишити без змін постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.07.2018 в частині відмови Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради в задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА

17. Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) (у редакції до 15.12.2017)

17.1. Стаття 121-4. Заміна сторони виконавчого провадження

У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за заявою державного виконавця, приватного виконавця або за заявою сторони господарський суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

18. Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) (у редакції до 15.12.2017)

18.1. Стаття 18. Обов'язковість судових рішень

1. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

2. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

18.2. Стаття 75. Підстави звільнення від доказування

4. Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

18.3. Стаття 334. Заміна сторони виконавчого провадження

1. У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

2. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

19. Закон України "Про виконавче провадження" (1404-19)

19.1. Стаття 15. Сторони виконавчого провадження

5. У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

20. Житловий кодекс Української РСР (5464-10)

20.1. Стаття 31. Право громадян на одержання жилого приміщення

Громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім'ю.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи

і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

А. Щодо суті касаційної скарги

21. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

22. Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради про порушення судами норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваних ухвали та постанови судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

23. Судами встановлено, що рішенням Дніпропетровської міської ради від 08.06.2016 №31/9 "Про внесення змін до рішення міської ради від 18.05.2016 №30/8 "Про затвердження Положення про департамент житлового господарства Дніпропетровської міської ради", повноваження з обліку та розподілу житла надані Департаменту житлового господарства Дніпропетровської міської ради. Тож встановивши, що Виконавчий комітет Індустріальної районної у місті Дніпрі ради, як первісний відповідач у даній справі, вже не є балансоутримувачем чи власником житлового фонду, не є органом, що здійснює управління житловим фондом, а тому не має повноважень щодо надання та розподілу житла, що унеможливлює у даному випадку вчинення ним дій на користь ТОВ "НВФ "Технологія", а саме - виконання рішення Господарського суду дніпропетровської області від 10.12.2015, яким зобов'язано відповідача у справі надати ТОВ "НВФ "Технологія" однокімнатну квартиру під вторинне заселення, суди дійшли правомірних та обґрунтованих висновків про відмову в задоволенні заяви Департаменту житлового господарства Дніпропетровської міської ради про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 904/9933/15 на Виконавчий комітет Індустріальної у місті Дніпрі ради.

24. При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що питання заміни відповідача (боржника у даній справі) вже було вирішено господарським судом, за наслідком чого ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2016, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.05.2017 замінено боржника (відповідача) у справі - Виконавчий комітет Індустріальної районної у місті ради на Департамент житлового господарства Дніпропетровської міської ради. Крім того, звертаючись із апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.2018, Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради стверджував, що Виконавчий комітет Індустріальної районної у місті Дніпрі ради свою діяльність не припиняв, Департамент житлового господарства Дніпропетровської міської ради ніколи не був та не є правонаступником відповідача, а є самостійною юридичною особою, між ним та позивачем не укладався правочин про заміну кредитора у зобов'язанні, тобто за договором від 15.06.1992, то у даному зобов'язанні Департамент не може бути правонаступником відповідача. При цьому, як вірно зазначено апеляційним господарським судом, доводи апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.2018 по суті зводяться до доводів оскарження ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2016 та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.05.2017 у справі №904/9933/15, якою її було залишено без змін.

25. Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд як джерелом права керується практикою Європейського суду з прав людини, зокрема в рішенні у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації" де Суд дійшов висновку, що принцип правової визначеності вимагає, серед іншого, щоб якщо суди ухвалили остаточне рішення з питання, то їх рішення не піддавалося би сумніву. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі.

26. Також Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, зокрема у справі "Устименко проти України", що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії").

27. Посилання скаржника на статтю 31 Житлового кодексу Української РСР не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки суб'єктом правового регулювання зазначеної норми є громадяни, які потребують поліпшення житлових умов. У даному ж випадку мова йде про виконання рішення суду, підставою для ухвалення якого стало невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань перед позивачем.

28. Зважаючи на викладене, доводи, викладені в касаційній скарзі не знайшли свого підтвердження, а тому відсутні підстави для скасування законних та обґрунтованих ухвали та постанови судів попередніх інстанцій.

29. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

Б. Висновки щодо застосування норми права

30. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рябих проти Росії"). У даній справі правонаступник звертаючись із апеляційною скаргою на ухвалу, якою було відмовлено в задоволенні заяви про заміну його на первісного відповідача (боржника) фактично оскаржує остаточне і обов'язкове до виконання рішення суду, яким вже було вирішено питання заміни сторони виконавчого провадження.

В. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

31. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що ухвали та постанова у справі прийняті з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

32. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради підлягає залишенню без задоволення, а прийняті у справі постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.07.2018 та ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.2018 (в частині відмови Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради в задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження) - залишенню без змін.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309, 315 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.07.2018 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.2018 (в частині відмови Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради в задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження) у справі № 904/9933/15 залишити без змін.