1. 01.06.2018 поштовим відправленням, направленим на адресу Рівненського апеляційного господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15.05.2018 та ухвалу Господарського суду Вінницької області від 20.03.2018 у справі №902/1188/13 в порядку статей 286, 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ).

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №902/1188/13 було визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Білоус В.В., суддя - Пєсков В.Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2018.

3. Ухвалою Верховного Суду від 23.07.2018 відкрито касаційне провадження у справі №902/1188/13 за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15.05.2018 та ухвалу Господарського суду Вінницької області від 20.03.2018 та призначено її розгляд на 18.09.2018 о 16 год. 30 хв.

4. 17.09.2018, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв'язку з відпусткою судді Білоуса В.В., склад колегії суддів змінено на: Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я.

5. Ухвалою від 17.09.2018 Верховний Суд у складі колегії суддів: Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я. прийняв справу №902/1188/13 за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича до провадження, ухвалив розглянути касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15.05.2018 та ухвалу Господарського суду Вінницької області від 20.03.2018 у справі №902/1188/13 в судовому засіданні, яке призначено ухвалою Верховного Суду від 23.07.2018 на 18.09.2018 о 16 год. 30 хв.

6. Приватне підприємство "Агро-тера" в особі ліквідатора Белінської Н.О. та засновник Приватного підприємства "Агро-тера" ОСОБА_10 подали відзиви на касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк".

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Розгляд справи в суді першої інстанції та прийняте ним рішення

7. 20.08.2013 до Господарського суду Вінницької області надійшла заява Публічного акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" (далі - ПАТ "Піреус Банк МКБ") про порушення провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства "Агро-тера" (далі - ПП "Агро-тера").

7.1. Ухвалою суду від 23.08.2013 заяву про порушення провадження у справі про банкрутство прийнято до розгляду та призначено підготовче засідання на 09.09.2013.

7.2. 08.10.2013 місцевий суд порушив провадження у справі про банкрутство ПП "Агро-тера", визнав вимоги ПАТ "Піреус Банк МКБ" на суму 8 380 470, 65 грн., ввів процедуру розпорядження майном до 31.01.2014.

7.3. Постановою суду від 09.02.2017 припинено процедуру санації боржника, ПП "Агро-тера" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Белінську Н.О., строки ліквідаційної процедури продовжувались ухвалою суду від 27.11.2017

7.4. 08.12.2017 до місцевого суду в ліквідаційній процедурі надійшла заява №23.1/836 від 04.12.2017 Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") про визнання заставним кредитором у справі №902/1188/13 із сумою вимог в розмірі 8 646 110 грн., з яких: 3 201 700 грн. - вимоги забезпечені іпотечним договором №28/Zкіп-07 від 17.09.2007; 1 444 410 грн. - вимоги забезпечені договором застави рухомого майна (обладнання) №28/Zk-07-01 від 17.09.2007; 4 000 000 грн. - вимоги забезпечені договором застави товарів в обороті №28/Zк-07-02 від 05.10.2007.

7.5. Ухвалою суду від 12.12.2017 заяву ПАТ "Дельта Банк" призначено до розгляду. Розгляд заяви неодноразово відкладався місцевим судом.

8. Під час розгляду спірних вимог 20.03.2018 судом першої інстанції встановлено таке:

- 17.09.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" та ПП "Агро-тера" укладено кредитний договір №28/К-07 на відкриття відновлювальної кредитної лінії, що діє зі змінами та доповненнями, згідно з яким банк відкрив позичальнику на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання відкличну відновлювальну кредитну лінію та в її межах надав кредитні кошти з лімітом кредитування 4 250 000 грн., що змінюється відповідно до Графіка зменшення ліміту кредитування, наведеного у Додатку №1 від 16.04.2011 до кредитного договору, з кінцевою датою повернення 16.12.2011, зі встановленням процентної ставки 22% річних;

- в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та ПП "Агро-тера" 05.10.2007 укладено договір застави товарів в обороті №28/Zк-07-2;

- 30.06.2010 між ПАТ "Дельта Банк", ТОВ "Український промисловий банк" та Національним банком України укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь ПАТ "Дельта Банк" (зареєстрований в реєстрі за №2258);

- станом на 02.12.2012 заборгованість за кредитним договором згідно з розрахунком становить в загальному розмірі 8 450 154, 65 грн., визнані ухвалою Господарського суду Вінницької області від 18.09.2014, та поточна заборгованість в розмірі 1 480 561, 64 грн., визнані ухвалою Господарського суду Вінницької області від 22.03.2017;

- ухвалою суду від 18.09.2014 заяву ПАТ "Дельта Банк" про визнання вимог та включення до реєстру вимог кредиторів боржника у справі №902/1188/13 задоволено частково, визнано кредиторські вимоги ПАТ "Дельта Банк" до ПП "Агро-тера" у справі №902/1188/13 на суму 8 450 154, 65 грн., з яких: 4 646 110 грн. - вимоги, забезпечені заставою майна боржника; 3 381 677, 40 грн. - вимоги четвертої черги; 422 367, 25 грн. - вимоги шостої черги. Отже, спірні вимоги ПАТ "Дельта Банк" вже були предметом розгляду в процедурі розпорядження майном.

- судом не встановлено в ліквідаційній процедурі такого майна боржника, як товари в обороті, тому вимоги скаржника в частині включення до реєстру додатково заставних вимог на суму 4 000 000 грн. товарів в обороті за договором застави №28/Zк-07-02 від 05.10.2007 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

9. Ухвалою від 20.03.2018 Господарський суд Вінницької області відмовив у задоволенні заяви ПАТ "Дельта Банк" про визнання заставним кредитором у справі №902/1188/13 із сумою вимог в розмірі 8 646 110 грн. як таких, що заявлені повторно, задовольнив клопотання ліквідатора Белінської Н.О. (вих. №02-12/136 від 06.02.2018) щодо оплати арбітражному керуючому основної грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора у справі №902/1188/13 про банкрутство ПП "Агро-тера" на суму 98 425, 88 грн., стягнув з ПАТ "Дельта Банк" на користь ліквідатора основну грошову винагороду за виконання повноважень ліквідатора у справі №902/1188/13 про банкрутство ПП "Агро-тера" на суму 98 425, 88 грн., задовольнив клопотання (№02-12/255 від 19.03.2018) ліквідатора про відшкодування витрат за виконання повноважень ліквідатора у справі №902/1188/13 про банкрутство ПП "Агро-тера" на суму 16 337, 20 грн., стягнув з ПАТ "Дельта Банк" на користь арбітражного керуючого відшкодування витрат за виконання повноважень ліквідатора у справі №902/1188/13 про банкрутство ПП "Агро-тера" на суму 16 337, 20 грн.;

9.1. Місцевим судом встановлено, що розпорядник майна Гонта О.А. провела інвентаризацію майна боржника ПП "Агро-тера" та надала відповідну інформацію про майно, що було в наявності та на балансі ПП "Агро-тера". Також, розпорядником майна були зроблені запити до інформаційного центру Міністерства юстиції України щодо надання інформації про те, яке майно є предметом обтяження відповідно до укладених договорів застави та іпотеки;

- з метою встановлення наявності предметів іпотеки згідно з іпотечним договором від 17.09.2007, а також майна ПП "Агро-тера", яке є предметом застави перед ПАТ "Дельта Банк" згідно з договорами застави рухомого майна, розпорядник майна за участі представника боржника 01.10.2014 здійснила огляд території та приміщень ПП "Агро-тера". Під час огляду території встановлено, що на території знаходяться приміщення, обладнання, інвентар та перераховується яке саме майно було виявлено (аркуш 16 Звіту). Наявності товарів в обороті згідно з договором застави №28Zr-07-02 від 05.10.2007 під час огляду не встановлено;

- за результатами попереднього судового засідання від 15.04.2015 затверджено реєстр вимог кредиторів ПП "Агро-тера", до якого включено кредиторські вимоги ПАТ "Дельта Банк" на суму 4 646 110 грн., забезпечені заставою майна боржника ПП "Агро-тера".

9.2. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:

- судом вже встановлено в процедурі розпорядження майном, яке саме майно було предметом забезпечення заявлених вимог ПАТ "Дельта Банк", будь-якого товару в обороті не виявлено в процедурі розпорядження майном внаслідок інвентаризації майна боржника та згідно з Витягом з державного реєстру обтяжень, також в ліквідаційній процедурі не встановлено наявності заставного майна - товарів в обороті;

- ПАТ "Дельта Банк" був обізнаний про суми, внесені до реєстру вимог кредиторів, зокрема щодо заставного майна, яке внесено до реєстру вимог кредиторів 14.04.2015, про факт затвердження реєстру вимог кредиторів, про продаж заставного майна до порушення справи про банкрутство, про проведену інвентаризацію активів про віднесення частини вимог банку до четвертої черги як таких, що не забезпечені заставою, однак, будь-яких звернень та скарг до суду не надходило;

- арбітражний керуючий Гонта О.А. не внесла до реєстру вимог кредиторів відомості про заставне майно (насіння соняшника, олія соняшника), у зв'язку з тим, що воно було відсутнє у Витязі з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №44319809 від 28.05.2014;

- право стягнення на предмет застави виникло з 16.08.2010, а справа про банкрутство порушена ухвалою суду від 08.10.2013, отже строки позовної давності на звернення до суду з вимогами про захист прав заставодержателя сплинули до порушення справи про банкрутство (16.08.2013) ;

- суд не позбавлений права відмовити у визнання спірних вимог у зв'язку зі спливом строку позовної давності, однак, відмова по суті вимог виключає можливість відмови у зв'язку із пропуском строку позовної давності. З врахуванням зазначеного, суд відмовив у задоволенні заяви ПАТ "Дельта Банк" про визнання заставним кредитором у справі №902/1188/13 із сумою вимог в розмірі 8 646 110 грн. по суті за відсутністю предмета застави (знищенням) як такого, що є продукцією з обмеженим строком зберігання (насінням соняшника);

- судом було розглянуто клопотання арбітражного керуючого Белінської Н.О. (вих. №02-12/136 від 06.02.2016), згідно з яким вона просила суд зобов'язати ПАТ "Дельта Банк" оплатити арбітражному керуючому основу грошову винагороду за виконання повноважень ліквідатора у справі №902/1188/13 про банкрутство ПП "Агро-тера" на суму 98 425, 88 грн., та клопотання (№02-12/255 від 19.03.2018) про відшкодування витрат у справі №902/1188/13, а всього витрат на суму 16 337, 20 грн.

Провадження в суді апеляційної інстанції та обґрунтування прийнятої ним постанови

10. Постановою від 15.05.2018 Рівненський апеляційний господарський суд апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" залишив без задоволення, ухвалу Господарського суду Вінницької області від 20.03.2018 залишив без змін.

10.1. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

- станом 14.01.2010 у Витязі з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №25921463 наявний запис про заставне майно (насіння соняшника, олія соняшника), підстава обтяження - договір застави товарів в обороті №28/Zк-07-2 від 05.10.2007 (т. 10, а.с. 111-116);

- станом на 28.05.2014 відсутній запис про заставне майно (насіння соняшника, олія соняшника), що підтверджується Витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №44319809 (т. 10, а.с. 185-186). А тому арбітражний керуючий Гонта О.А. не могла внести відомості про заставне майно (насіння соняшника, олія соняшника) до реєстру вимог кредиторів;

- суд не прийняв до уваги посилання скаржника на наявність запису про заставне майно (насіння соняшника, олія соняшника) у Витязі з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №54064262 станом на 20.11.2017 (т. 10, а.с. 70-71), оскільки як зазначалося вище, майно, а саме товари в обороті (насіння соняшника, олія соняшника), на яке посилається представник ПАТ "Дельта Банк", у банкрута в ході проведення інвентаризацій, перевірки наявності майна не було виявлено, гарантійний строк зберігання товару в обороті (насіння соняшника, олія соняшника), на яке посилається ПАТ "Дельта Банк", сплив. А тому відсутність заставного майна, гарантійний строк зберігання якого сплив, тотожне поняттю "загибель майна";

- вимоги, які заявлені ПАТ "Дельта Банк" у заяві №23.1/836 від 04.12.2017 про визнання заставним кредитором у справі №902/1188/13, вже були предметом розгляду суду першої інстанції у даній справі, а зокрема визнані ухвалою місцевого суду від 18.09.2014 як конкурсні вимоги на суму 8 450 154, 65 грн. та ухвалою суду від 22.03.2017 на суму 1 480 561, 64 грн.;

- апеляційний суд погодився з тим, що заборгованість з основної грошової винагороди перед ліквідатором у справі №902/1188/13 про банкрутство ПП "Агро-тера" становить 98 425, 88 грн., надання послуг арбітражного керуючого, як суб'єкта незалежної професійної діяльності, відбувається на платній основі;

- суд не взяв до уваги посилання скаржника на норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) , якими не передбачено відшкодування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв'язку з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство банківською установою, яка перебуває на стадії ліквідації, оскільки щодо грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв'язку з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство підлягають застосуванню норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , який є спеціальним законом та застосовується переважно в даному випадку.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (ПАТ "Дельта Банк")

11. Скаржник доводив, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тому факту, що в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна на час розгляду спірних вимог у ліквідаційній процедурі був запис про обтяження майна (товарів в обороті) згідно з Витягом з ЄДР 20.11.2017 та зазначав про неправильне застосування статті 28 Закону України "Про заставу" та частини 8 статті 23 Закону про банкрутство про необхідність обліку спірних вимог як заставних "згідно даними обліку боржника".

Скаржник, з посиланням на частини 2, 3 статті 587 ЦК України, зазначив, що заставодавець, який володіє предметом застави, у разі втрати, псування, пошкодження або знищення заставленого майна з його вини, зобов'язаний замінити або відновити це майно, якщо інше не встановлено договором.

11.1. Скаржник зазначив, що виходячи із системного аналізу статей 525, 526, 599, 611 ЦК України, вбачається, що наявність судових рішень про визнання його кредиторських вимог у процедурі банкрутства, які не виконані боржником, не припиняють правовідносин сторін кредитного договору, не звільняють боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляють їх права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та нормами ЦК України (435-15) з посиланням на практику ВСУ у Постанові від 06.07.2016 №6-1047цс16.

11.2. Скаржник, посилаючись на положення статей 1, 46, 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статті 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", не погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо стягнення винагороди та відшкодування витрат ліквідатора за його рахунок, зазначаючи що він, як банківська установа, перебуває у ліквідаційній процедурі та спеціальним законом про ліквідацію банків не передбачено можливості витрачання коштів банку, який ліквідується, на інші витрати, окрім витрат ліквідаційної процедури власне банківської установи та задоволення вимог кредиторів банку відповідно до черговості .

Доводи інших учасників справи

12. У відзиві ПП "Агро-тера" в особі ліквідатора Белінської Н.О. на касаційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" зазначено, що скаржник не просив суд визнати та зобов'язати розпорядника майна включати окремо до реєстру вимоги кредиторів, як заставне майно, насіння соняшника та олію соняшника. При цьому, судом було встановлено, яке саме майно є предметом забезпечення заявлених вимог ПАТ "Дельта Банк", що перебувало в забезпеченні зобов'язань ПП "Агро-тера" перед банком, будь-якого товару в обороті не зазначено. Також, у відзиві зазначено, що законодавець не ставить визначення джерела оплати послуг арбітражного керуючого в залежність від майнового стану ініціюючого кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора, а також від джерел фінансування того чи іншого кредитора.

13. Засновник ПП "Агро-тера" ОСОБА_10 у відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" зазначив, що вимоги, які заявлені ПАТ "Дельта Банк" та розглядаються судом, вже були предметом розгляду господарського суду в межах зазначеної справи про банкрутство і було перераховане все рухоме й нерухоме майно, яке перебувало в забезпеченні зобов'язань ПП "Агро-тера" перед ПАТ "Дельта Банк". Також, у відзиві зазначено, що законодавець встановив обов'язковість розгляду вимог забезпечених кредиторів у попередньому засіданні суду, а не під час ліквідаційної процедури, а в ліквідаційній процедурі строк на подання заяв поточних кредиторів обмежено двома місяцями з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, який скаржником пропущено.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

14. Цивільний кодекс України (435-15)

Частина 2 статті 587 - заставодавець, який володіє предметом застави, у разі втрати, псування, пошкодження або знищення заставленого майна з його вини зобов'язаний замінити або відновити це майно, якщо інше не встановлено договором.

Частина 3 статті 587 - заставодержатель, який володіє предметом застави, у разі втрати, псування, пошкодження або знищення заставленого майна з його вини зобов'язаний відшкодувати заставодавцю завдані збитки.

15. Господарський процесуальний кодекс України (1798-12)

Частина 4 статті 75 - обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

16. Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17)

Частина 1 статті 1 - цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Частина 2 статті 46 - з дня початку процедури ліквідації банку:

1) припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв'язку з ліквідацією банку;

2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;

3) строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав;

4-1) нарахування відсотків, комісійних, штрафів, інших очікуваних доходів за активними операціями банку може припинятися у терміни, визначені договорами з клієнтами банку у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;

5) відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю;

6) укладення правочинів, пов'язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону;

7) втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається.

8) забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін.

Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на зобов'язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, крім обмежень, прямо передбачених законом, у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов'язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами, виключно з урахуванням того, що:

за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а саме не відбувалося зміни будь-якого з предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку;

кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком.

Зазначені операції у будь-якому разі заборонені за договорами, укладеними з пов'язаними з банком особами.

Частина 3 статті 46 - під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Вимоги за зобов'язаннями банку із сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.

Частина 1 статті 49 - фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

17. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12)

Частина 4 статті 42 - майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує.

Продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду.

Кошти, що залишилися після задоволення забезпечених вимог та покриття витрат, пов'язаних з утриманням, збереженням та продажем предмета забезпечення, підлягають включенню до складу ліквідаційної маси.

Частина 1 статті 115 - арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду.

Частина 2 статті 115 - грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна визначається в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень або в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, якщо такий розмір перевищує дві мінімальні заробітні плати. Розмір грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна не може перевищувати п'яти мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень. Право вимоги грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень розпорядника майна боржника. Сплата грошової винагороди арбітражному керуючому (розпоряднику майна) здійснюється шляхом її авансування заявником (кредитором або боржником) у розмірі, зазначеному у цій частині. Сума авансового платежу вноситься на депозитний рахунок нотаріуса та виплачується арбітражному керуючому (розпоряднику майна) за кожний місяць виконання ним повноважень розпорядника майна.

Частина 4 статті 115 - витрати арбітражного керуючого, пов'язані з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим Законом, крім витрат на страхування його відповідальності за заподіяння шкоди внаслідок неумисних дій або помилки під час виконання повноважень розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора, а також витрат, здійснення яких безпосередньо не пов'язане з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство, і витрат, пов'язаних з виконанням таких повноважень у частині, в якій зазначені витрати, що перевищують регульовані державою ціни (тарифи) на відповідні товари, роботи, послуги чи ринкові ціни на день здійснення відповідних витрат або замовлення (придбання) товарів, робіт, послуг.

Частина 5 статті 115 - сплата грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв'язку з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство здійснюються за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

18. З огляду на компетенцію касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника про неправильне застосування судами положень статей 1, 46, 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статей 42, 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права

19. Виходячи з положень частини 1 стаття 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). При цьому, пунктом 2 частини 1 статті 593 ЦК України передбачено, що у разі втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави право застави припиняється.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, право звернення стягнення на заставне майно у ПАТ "Дельта Банк" виникло 05.10.2010. При цьому, справа про банкрутство ПП "Агро-тера" була порушена ухвалою місцевого суду від 08.10.2013. Отже, в матеріалах справи відсутні докази того, що кредитор звертався до боржника про заміну предмета застави в межах строків позовної давності, тому станом на 2017 рік доводи кредитора про можливу заміну предмета застави у ліквідаційній процедурі Суд вважає необґрунтованими, оскільки такі дії боржника порушать баланс інтересів конкурсних кредиторів та заставного кредитора на задоволення своїх вимог за рахунок виявленої ліквідатором ліквідаційної маси.

20. Виходячи із фактичних обставин, встановлених судами, про те, що предметом спірного договору застави було насіння соняшника, Верховний Суд погоджується з правильністю висновків судів попередніх інстанцій про те, що гарантійний строк зберігання товару в обороті, з урахуванням положень ДСТУ 4492:2005 "Олія соняшникова" та ДСТУ 7011:2009 "Соняшник" (насіння соняшника, олія соняшника), на яке посилається ПАТ "Дельта Банк", сплив, тому відсутність заставного майна, гарантійний строк зберігання якого сплив, слід вважати його знищенням, а тому відсутні правові підстави для відновлення даних про облік заставного майна в бухгалтерському обліку боржника, незалежно від внесення заставодержателем інформації про обтяження заставою товарів в обороті боржника за договором №28/Zк-07-2 від 05.10.2007 станом на момент введення ліквідаційної процедури, а тому відсутні правові підстави для внесення змін до реєстру вимог кредиторів та відображення у ньому грошових вимог скаржника у спірній частині як таких, що є забезпеченими.

21. Верховний Суд погоджується з доводами скаржника про те, що виходячи із системного аналізу статей 525, 526, 599, 611 ЦК України наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та нормами ЦК України (435-15) .

Разом з тим, Верховний Суд не приймає зазначені доводи, оскільки, виходячи з аналізу заяви заставного кредитора ПАТ "Дельта Банк", останній звертався до суду з вимогою визнати ПАТ "Дельта Банк" заставним кредитором у справі №902/1188/13 про банкрутство ПП "Агро-тера" на загальну суму 8 646 110 грн., а не з вимогою про стягнення штрафних санкцій, відшкодування шкоди чи застосування інших заходів з метою притягнення ПП "Агро-тера" до відповідальності. Тому зазначена правова позиція не обґрунтовує правових підстав для внесення змін до реєстру вимог кредиторів в частині спірних вимог як таких, що є заставними, з огляду на прийняте місцевим судом рішення (ухвалу від 18.09.2014) у даній справі про визнання зазначених вимог конкурсними на суму 4 000 000 грн. в процедурі розпорядження майном, яка є чинною.

Відтак, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ПАТ "Дельта Банк" про повторне визнання ПАТ "Дельта Банк" заставним кредитором у справі №902/1188/13 про банкрутство ПП "Агро-тера" на загальну суму 8 646 110 грн., зокрема, включення до реєстру вимог, забезпечених заставою товарів в обороті згідно з договором №28/Zк-07-2 від 05.10.2007 на суму 4 000 000 грн.

22. Колегія суддів касаційного суду також зазначає про порушення скаржником процедури звернення з грошовими вимогами до боржника в ліквідаційній процедурі, яка була введена постановою місцевого суду від 09.02.2017, оскільки згідно з частиною 1 статті 38 Закону про банкрутство, кредитори звертаються до боржника з вимогами у ліквідаційній процедурі протягом 2-х місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Офіційне оприлюднення повідомлення про визнання ПП "Агро-тера" банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури мало місце на сайті ВГСУ 14.02.2017 за №40372. Отже, звертаючись із заявою 08.12.2017, кредитор - ПАТ "Дельта Банк" діяв з порушенням процедури розгляду грошових вимог в ліквідаційній процедурі, що є додатковою підставою для відмови у визнанні грошових вимог заявника.

23. Виходячи з положень частини 5 статті 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", сплата грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв'язку з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство здійснюються за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника.

Судами було встановлено, що загальна сума основної грошової винагороди ліквідатору становила 158 425, 88 грн. і частково була сплачена кредитором ПАТ "Піреус Банк МКБ" на суму 60 000 грн., також судом встановлено загальний розмір витрат ліквідатора на суму 16 337, 20 грн. Отже, суди поклали на скаржника витрати з оплати праці ліквідатора на суму 98 425, 88 грн. та 16 337, 20 грн. витрат ліквідаційної процедури, врахувавши перерахування ліквідатором ПАТ "Дельта Банк" 512 907, 67 грн. від реалізації заставного майна боржника в ліквідаційній процедурі.

Колегія суддів касаційного суду не вбачає у таких висновках судів порушення балансу інтересів кредитора скаржника та ліквідатора боржника, як учасників провадження у справі про банкрутство. Також, суд не вбачає порушення вимог Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) , оскільки згідно з частиною 3 статті 46 цього Закону, в ході ліквідаційної процедури здійснюється фінансування витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури банку, а компенсація оплати праці ліквідатора, внаслідок якої банк отримав надходження до його ліквідаційної процедури певні активи від боржника, може бути віднесена ліквідатором банку до витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури з метою одержання активів банку.

24. В рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007, аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов'язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін. Аналізуючи мотивацію постановлених судами рішень крізь призму статті 6 Конвенції та зазначеної практики ЄСПЛ, Суд зазначає про належне виконання покладеного на суд обов'язку щодо мотивації прийнятих судами першої та апеляційної інстанцій рішень, оскільки обґрунтування щодо відхилення доводів скаржника ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права та демонструє справедливий та однаковий підхід до заслуховування доводів сторін у даній справі.

А.3. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

25. Доводи скаржника, зазначені в пунктах 11-11.2. мотивувальної частини даної постанови, Суд вважає необґрунтованими з підстав, зазначених в пунктах 19-24 мотивувальної частини цієї постанови.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

26. З огляду на зазначене та відсутність порушень норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішень судами першої та апеляційної інстанцій, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ПАТ "Дельта Банк" та залишення без змін постанови апеляційного суду від 15.05.2018 та ухвали суду першої інстанції від 20.03.2018 у справі №902/1188/13.