ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2018 року

м. Київ

Справа № 922/4287/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

О.О. Мамалуй - головуючий, Г.О. Вронська, І.В. Ткач

обов'язки секретаря судового засідання за дорученням головуючого судді у судовій колегії здійснює помічник судді - Т.М. Зварич,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.07.2018р.

у складі колегії судів: О.А. Пуль - головуючий, Я.О. Білоусова, І.В. Тарасова

та на рішення господарського суду Харківської області від 26.04.2018р.

суддя: Л.С. Лаврова

за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради

до товариства з обмеженою відповідальністю "Сприяння"

про розірвання договору та звільнення приміщення

за участю представників:

від позивача: не з'явилися,

від відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради звернулося до господарського суду з позовом до ТОВ "Сприяння" про розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 24.05.2002 р. №1078, укладеного щодо нежитлових приміщень 1-го поверху, загальною площею 38,3 кв.м, розташованих за адресою: м. Харків, вул. Чернишевська, 10, літ."А-2", та виселення відповідача із вказаних нежитлових приміщень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем п. п. 4.7, 4.11, 4.12 договору оренди №1078 від 24.05.2002р.

2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.04.2018р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.07.2018р., у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачем не доведено істотного порушення відповідачем умов договору.

Відмовляючи в задоволенні позову суди вказали, що договори з ТВО "Харківкомунпромвод", ТВО "Харківкомуночиствод", ОВО "Харківтеплокомуненерго", Харківським міжрайонним виробничим управлінням газового господарства не укладалися у зв'язку з тим, що орендоване приміщення не оснащене водопроводом, каналізацією, центральним опаленням та газопостачанням, що відображено у технічному паспорті на приміщення від 15.05.1997р.; договір з Харківським підприємством міських електромереж не укладався з тих підстав, що спірне нежитлове приміщення складається з 4-х кімнат, дві з них орендує ТОВ "Сприяння", а дві інші - КРО "Чорнобиль"; до 1997 року усі 4 кімнати орендував КРО "Чорнобиль", у зв'язку з чим і було укладено договір на енергопостачання як з основним орендарем (споживачем електроенергії); розмежування електропостачання між двома орендаторами є неможливим, оскільки такий технічний розділ не можна виконати у зв'язку з відсутністю технічної документації, так як будинок побудований ще до 1917 року. Відсутність договору з Департаментом житлово-комунального господарства та енергетики угоду про організацію взаємовідносин у сфері благоустрою, що передбачена додатковою угодою №7, не є підставою даного позову.

Пославшись на норми ст. ст. 256, 257, 260, 261, 267 ЦК України, суди відхилили заяву відповідача про застосування строків позовної давності, оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на їх необґрунтованість, а позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, не погоджуючись з рішенням та постановою, звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Скаржник стверджує, що оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам ст. ст. 236, 237 ГПК України щодо законності та обґрунтованості, вказує на неповне з'ясування обставин, які мають значення для розгляду справи, та невідповідність висновків судів обставинам справи. Зокрема, суди не врахували, що відповідачем не надано договір про сумісне використання електричної енергії, договір про вивезення побутових відходів, доказів узгодження призначення приміщень з органами пожежної безпеки, договорів страхування у період з 30.12.2008р., натомість надано договір добровільного страхування майна, який укладений 01.02.2018р., тобто вже під час розгляду даної справи судами.

За твердженням скаржника судами не враховано, що оцінка вартості приміщення проводилась станом на 15.05.2002р.

Крім того скаржник звертає увагу, що ним було надіслано листа орендарю про намір розірвати договір оренди з вимогою звільнити приміщення, докази надсилання якого надано суду разом з позовною заявою, чого судами не враховано.

4. Позиції інших учасників справи

Відзивів чи заперечень на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

24 травня 2002р. між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради як орендодавцем та ТОВ "Сприяння" як орендарем укладено договір оренди нежитлового приміщення №1078.

Додатковими угодами №1-9 протягом 2003 - 2008 років сторонами вносилися зміни до договору у частині строку його дії, реквізитів для перерахування на бюджетний рахунок орендної плати, визначення орендної плати.

За умовами п. 1 договору його предметом є нежитлове приміщення (будівля) загальною площею 38,3 кв.м, (технічний паспорт КП "Харківського міського бюро технічної інвентаризації" інвентарний №33092 від 15.05.1997р.), яке знаходиться за адресою: вул.Чернишевського, 10, літера "А-2".

Відповідно до п. 8.5 договору він може бути розірваний на вимогу однієї зі сторін за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством та цим договором.

Згідно з п. 8.8 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору протягом 30 днів після закінчення його строку, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.

За умовами п. 4.7 договору відповідач у місячний термін з моменту укладання даного договору зобов'язався укласти і надати орендодавцю договори на оплату експлуатаційних витрат, які пов'язані з поточним утримання будівлі і орендованого приміщення за наступними організаціями (при умові надання ними відповідних послуг), а саме:

а) ТВО "Харківкомунпромвод" - вул. Червоножовтнева, 90;

б) ДП "Харківкомуночиствод" - вул. Шевченко, 2;

в) ОВО "Харківтеплокомуненерго" - вул. Доброхотова,11;

г) Харківське міжрайонне виробниче управління газового господарства - вул. Жовтневої революції, 57/59;

д) Комунальне автотранспортне підприємство № 2028 (збір сміття) - пров. Золотий, 4;

ж) Харківське підприємство міських електромереж - вул. Барабашова, 6;

з) ДКП "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Київського району;

и) Держпідприємство профдезінфекції Київського району.

У відповідності до п. 4.11 договору сторони відповідач зобов'язався узгодити призначення приміщення (будівлі) з органами пожежної державної охорони і санітарно-епідеміологічної служби району по місцю знаходження об'єкта оренди. Суворо дотримуватися правил протипожежної безпеки, норм природоохоронного законодавства нежитлового приміщення (будівлі). Відповідальність за невиконання норм і правил покладається на керівника підприємства.

Згідно з п. 4.12 договору відповідач зобов'язався на весь строк дії договору застрахувати орендоване приміщення (будівлю) в порядку, визначеному чинним законодавством. При визначенні страхової суми за основу приймається експертна оцінка.

14 червня 2017р. Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради направило ТОВ "Сприяння" лист про намір розірвати договір оренди №1078 від 24.05.2002р.

6. Норми права, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

За ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

7. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови

Звертаючись до господарського суду з вимогами про розірвання договору оренди та виселення відповідача зі спірного приміщення, позивач вказував, що відповідачем не виконуються п. п. 4.7, 4.11, 4.12 договору оренди №1078 від 24.05.2002р., що є істотним порушенням договірних відносин між сторонами договору та порушенням норм законодавства України.

Верховний Суд вважає висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову передчасними, оскільки їх зроблено з неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для правильного вирішення спору у цій справі.

Як вбачається із встановлених обставин, за умовами п. 4.7, п. 4.11, 4.12 договору відповідач зобов'язався укласти і надати орендодавцю договори на оплату експлуатаційних витрат; узгодити призначення приміщення (будівлі) з органами пожежної державної охорони і санітарно-епідеміологічної служби району по місцю знаходження об'єкта оренди; застрахувати орендоване приміщення (будівлю) на весь строк дії договору в порядку, визначеному чинним законодавством. При визначенні страхової суми за основу приймається експертна оцінка.

Відмовляючи в задоволенні позову та відхиляючи доводи позивача про порушення відповідачем п. п. 4.7, 4.11, 4.12 договору оренди, господарські суди попередніх інстанцій послались, зокрема на те, що в матеріалах справи містяться копії наступних документів:

- акта КП "Харківські теплові мережі" за №174/1107 від 13.04.2007р. про відсутність за адресою: м. Харків, вул. Чернишевського, 10 системи теплопостачання;

- договору за №35-А від 01.07.2005р. про надання транспортних послуг по вивозу та захороненню ТПВ, укладеного між КП "Харківський комбінат благоустрою" з ТОВ "Сприяння", інформація про розірвання якого відсутня;

- договору на участь у загальних для всього домоволодіння витратах по управлінню, експлуатації та поточному ремонту від 10.06.1997р., інформація про розірвання якого відсутня;

- договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) №6260 від 19.05.1997р., укладеного між Фондом державного майна України та ТОВ "Сприяння";

- договору по наданню послуг по профілактиці дезинфекції за №68 від 16.06.2005р., укладеного між КП Профдизенфекції та ТОВ "Сприяння";

- договору №1011/3.1 від 15.07.2005р., укладеного між Київською районною санітарно-епідеміологічною станцією м. Харкова та ТОВ "Сприяння";

- договору майнового страхування МС №7/587-02 від 30.05.2002р., укладеного між ВАТ "Харківська муніципальна страхова компанія" та ТОВ "Сприяння";

- договору майнового страхування від вогню та ризиків стихійних явищ від 23.04.2003р., 28.01.2008р., звіту про оцінку вартості №06/05 від 05.05.2008р.,

- договору страхування №7/371-09 від 30.06.2009р.,

- договору добровільного страхування майна від 01.02.2018р.

Верховний Суд звертає увагу, що перелічивши вказані документи, господарські суди попередніх інстанцій не надали їм належної оцінки, не дослідили змісту та строків дії відповідних договорів, вказавши лише на відсутність інформації про їх розірвання.

Позивач стверджує про відсутність доказів укладення відповідачем договорів страхування у період з 2008р. по 2018р. Вказане не спростовано ні судом першої, ні судом апеляційної інстанцій. Суди посилаються на укладення в цей період договору страхування №7/371-09 від 30.06.2009р., проте не враховують, що згідно з п. 4.12 договору відповідач зобов'язався застрахувати орендоване приміщення на весь строк дії договору оренди.

Вказуючи на безпідставність доводів позивача про порушення відповідачем п. 4.12 договору щодо не проведення незалежної оцінки орендованого приміщення з 2011 року, суд апеляційної інстанції послався на договір страхування, який укладено відповідачем у лютому 2018 року. Проте судом залишено поза увагою той факт, що позивач звернувся з даним позовом за захистом своїх порушених прав у грудні 2017 року. Місцевий господарський суд взагалі ухилився від дослідження цих обставин.

Відхиляючи аргумент позивача про порушення відповідачем п. 4.11 договору щодо не отримання узгодження призначення приміщень з органами пожежної безпеки, суд апеляційної інстанції послався на лист №6/822 від 22.06.2004р. начальника 6-го загону по охороні Київського району м. Харкова ГУМ НС в Харківській області, в якому надано відповідь на заяву ТОВ "Сприяння" від 22.06.2004р., зокрема, зазначено, що ОДПО-6 з охорони Київського району м.Харкова не заперечує проти використання приміщення ТОВ "Сприяння", яке розташоване за адресою: м.Харків, вул.Чернишевського, 10, під офісні за умови погодження даного питання в установленому законом порядку.

На підставі цього та враховуючи, що відповідач вважає призначення приміщень з органами пожежної безпеки узгодженим саме цим листом, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність порушень п. 4.11 договору.

Верховний Суд вважає висновки господарського суду апеляційної інстанції такими, що ґрунтуються лише на твердженнях відповідача, а не на доказах у справі. При цьому, місцевий господарський суд також не досліджував питання наявності порушень п. 4.11 договору.

Суди відхилили посилання позивача на лист вих. №9612 від 14.06.2017р. про намір розірвати договір оренди, зазначивши, що в матеріалах справи відсутні докази надсилання його відповідачу.

Дані висновки судів Верховний Суд вважає передчасними, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, до позовної заяви позивачем додано копію фіскального чеку та опису вкладення до цінного листа від 14.06.2017р., (аркуш справи 15 том 1). В зазначеній копії опису вкладення вказано про направлення на адрес ТОВ "Сприяння" листа №9612 від 14.06.2017р. про розірвання договору оренди №1078.

Між тим, наявність даного документа в матеріалах справи судами першої та апеляційної інстанцій проігноровано. В порушення вимог ст. 86 ГПК України, вказаний документ (який є додатком №4 до позовної заяви) судами попередніх інстанцій не був досліджений повно, всебічно, об'єктивно та безпосередньо. Оцінку його належності, достовірності, допустимості та достатності як доказу по справі суди також не здійснили.

Крім того, апеляційний господарський суд вказав на відсутність в матеріалах справи оригіналу листа №9612 від 14.06.2017р., а додану до позову копію листа (аркуш справи 16-17, том 1) не прийняв до уваги, зазначивши, що на цій копії відсутній підпис особи, яка зазначена підписантом у листі.

Верховний Суд визнає такі висновки помилковими, оскільки направлення листа адресанту унеможливлює надання його відправником суду в оригіналі, тому що такий оригінальний екземпляр у відправника відсутній. Отже, якщо позивач направив листа відповідачеві, у нього немає і не може бути оригінального екземпляру такого листа, тільки копії. Таким чином, суди попередніх інстанції повинні були надавати оцінку документу, який є додатком №3 до позовної заяви та міститься на сторінках 16 та 17 в першому томі справи № 922/4287/17 саме як копії листа №9612, яка завірена та надана до справи позивачем в якості доказу.

8. Висновки суду касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги та дії, які повинен виконати суд першої інстанції при новому розгляді

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника про неповне з'ясування обставин, які мають значення для розгляду справи, та невідповідність висновків судів обставинам справи знайшли своє підтвердження при касаційному перегляді судових рішень.

Верховний Суд дійшов висновку, що при вирішенні цього спору суди першої та апеляційної інстанцій не дотримались вимог ст. ст. 73, 86 ГПК України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Суди не дослідили зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, тому судові рішення підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права.

Відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з'ясувати дійсні обставини справи перешкоджає ухвалити нове рішення, а тому справу слід передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, ретельно дослідити наявні у справі докази, перевірити доводи сторін, в тому числі твердження позивача про порушення відповідачем умов договору оренди, та у разі наявності таких порушень надати оцінку їх істотності та прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Оскільки справа підлягає передачі на новий розгляд до місцевого суду, то відповідно до вимог ч. 14 ст. 129 ГПК України суд касаційної інстанції не здійснює розподіл судового збору.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 26.04.2018р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.07.2018р. у справі № 922/4287/17 скасувати.

Справу № 922/4287/17 передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Суддя Г.О. Вронська

Суддя І. В. Ткач