ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2018 року

м. Київ

Справа № 904/8683/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пількова К. М. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дніпровський крохмалепатоковий комбінат"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду (головуючий - Кузнецова І.Л. судді: Орєшкіна Е.В., Подобєд І.М.) від 24.04.2018

у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Дніпровський крохмалепатоковий комбінат"

до Дніпровської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпровської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Комунального підприємства "Дніпровець" Дніпровської селищної ради

про стягнення 251 278 грн. 85 коп. заборгованості за договором закупівлі пари та гарячої води, 2 705 грн. 55 коп. 3 % річних та 22 608 грн. 21 коп. пені.

Короткий зміст позовних вимог

1. 29.03.2017 Приватне акціонерне товариство "Дніпровський крохмалепатоковий комбінат" (далі - Позивач) подало позовну заяву про стягнення з Дніпровської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпровської області (далі - Відповідач) 251 278 грн. 85 коп. основного боргу, 2 705 грн. 55 коп. 3 % річних та 22 608 грн. 21 коп. пені.

2. Позовна заява мотивована заборгованістю за отриману Відповідачем в грудні 2016 року пару та гарячу воду (включно з холодоагентами) для опалення площ Відповідача згідно з укладеним між сторонами договором закупівлі пари та гарячої води (включно з холодоагентами) за державні кошти № СОЦ-000149 від 28.03.2016 (далі - Договір). Також, Позивач вказав на обов'язок Відповідача відповідно до умов Договору та вимог законодавства сплатити нараховані Позивачем суми пені за порушення строків розрахунків та 3 % річних за прострочення виконання Відповідачем грошового зобов'язання з оплати отриманого за Договором товару.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. 28.11.2017 Господарський суд Дніпропетровської області вирішив позов задовольнити частково: стягнути з Відповідача на користь Позивача суму основного боргу - 251 278 грн. 85 коп., 3 % річних в сумі 2 705 грн. 55 коп. та пені в сумі 11 304 грн. 11 коп., витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката, в сумі 2 000 грн. 00 коп. та судовий збір в сумі 4 148 грн. 90 коп. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що складеними актами здачі-прийняття робіт (послуг) підтверджується здійснення Позивачем Відповідачу поставки теплової енергії на загальну суму 256 690 грн. 90 коп., тоді як Відповідачем оплата отриманої теплової енергії була здійснена лише в сумі 5 412 грн. 05 коп., а актом від 01.12.2016, що складений сторонами, підтверджується запуск постачання теплової енергії з урахуванням приладу обліку теплової енергії. Крім цього суд встановив, що строк оплати поставленого товару за Договором є таким, що настав, у зв'язку з чим за несвоєчасне виконання Відповідачем свого зобов'язання з оплати отриманої теплової енергії відповідно до умов Договору та вимог законодавства Відповідач має також сплатити заявлену до стягнення суму пені, але з урахуванням того факту, що Позивач не надав доказів того, що він зазнав збитків внаслідок неналежного виконання Відповідачем умов договору, до стягнення присуджено 50 % заявленої Позивачем суми пені. Вимоги щодо стягнення 3 % річних також визнанні такими, що відповідають обставинам справи і нормам законодавства. Відхиляючи клопотання Відповідача про залучення до участі у справі Комунального підприємства "Дніпровець" Дніпровської селищної ради як третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, суд, пославшись на матеріали справи, встановив, що рішення у цій справі не може вплинути на права та обов'язки вказаної особи. Вимоги про покладення на Відповідача витрат на оплату послуг адвоката визнані обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в сумі 2000 грн. 00 коп.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

4. 08.02.2018 Дніпропетровський апеляційний господарський суд ухвалив залучити до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Комунальне підприємство "Дніпровець" Дніпровської селищної ради (далі - Третя особа).

5. 24.04.2018 Дніпропетровський апеляційний господарський суд постановив рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2017 скасувати та прийняти нове рішення - про відмову в задоволенні позову. Рішення мотивоване тим, що обставини споживання Відповідачем в грудні 2016 пари та гарячої води в обсягах, вартість яких заявлена Позивачем для стягнення з Відповідача, у встановленому порядку не доведені, зокрема, не доведені обставини щодо застосування для обліку відпуску та споживання теплової енергії за Договором, про які йдеться в акті пуску теплової енергії від 01.12.2016 та в актах допуску в експлуатацію вузлів обліку теплової енергії від 24.05.2004 та 14.10.2004; також не доведено здійснення такого обліку саме на межі балансової належності теплових мереж Позивача та споживача (Відповідача), тобто не є доведеною межа балансової належності за Договором. При цьому апеляційний суд вказав, що копія акта розмежування балансової належності теплових мереж та експлуатаційної відповідальності сторін не є доказом узгодження сторонами місця встановлення приладів обліку, оскільки цей акт є додатком до іншого договору і складений Позивачем з житлово-комунальним підприємством селища Дніпровське, а не з відповідачем - стороною за Договором. Звіт про використання теплоенергоресурсів, відпущених стороннім організаціям за грудень 2016, визнаний апеляційним судом неналежним доказом, оскільки його складення не передбачено Договором, не містить безпосередньо загальних показників відпущеної або спожитої теплової енергії, не містить дати його складення, інформації про прилади обліку, на підставі яких були визначені обсяги відпущеної або спожитої теплової енергії, а відповідні розрахунки у матеріалах справи відсутні. При цьому апеляційний суд встановив, що наданий Позивачем звіт підписаний представником Позивача та Третьої особи, яка не є стороною Договору, а докази запрошення представників Відповідача для фіксації показників приладів обліку Позивачем не надані, двосторонні ж акти зняття показів приладів обліку сторонами складені не були. Через те, що акти здачі-прийняття наданих послуг за грудень 2016 складені Третьою особою на підставі договору, укладеного ним з Відповідачем на закупівлю послуг постачання пари та гарячої води з зазначенням ідентичних відомостей про обсяги теплової енергії, на які посилається Позивач, то ці докази не є належними, а Відповідачем такі акти не підписані, то обсяг теплової енергії, наведений Позивачем в актах здачі-прийняття продукції визначений в односторонньому порядку та не підтверджений документально. Суд визнав безпідставними доводи Відповідача стосовно встанолвення показників обсягів споживання пари та гарячої води на підставі розрахунку річного споживання теплової енергії бюджетними установами селища Дніпровське, затвердженого Позивачем, погодженого Відповідачем та Третьою особою, оскільки вказаний розрахунок не містить дати складення, посилань на Договір, посилань на нормативно-правові акти, згідно з якими обчислювались обсяги споживання теплової енергії, інформації про вихідні дані, які застосовувались при такому обчисленні, а на вимогу колегії суддів не надані будь-які пояснення та докази на обґрунтування процентного визначення споживання теплової енергії за місяцями опалювального періоду за кожним об'єктом. Також суд встановив відсутність відомостей про використання будь-яких норм споживання, затверджених компетентними органами в розрахунку, на якій посилається Відповідач, як передбачено в пункті 5.3.3 Договору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. 16.05.2018 Позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.04.2018 і ухвалити нове рішення, яким рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2017 залишити без змін, поклавши судові витрати на Відповідача.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

7. Відповідачем не оспорювався факт поставки пари та гарячої води протягом грудня 2016 року, а спірні відносини виникли навколо обсягів поставленої теплової енергії у цей період, тоді як апеляційний суд, піддавши сумніву обставини, встановлені рішенням місцевого суду щодо обсягів отриманого Відповідачем товару, не вирішив питання про встановлення обсягів поставленої пари та гарячої води, не взявши до уваги докази Позивача та Третьої особи, зазначивши лише про помилковість обсягів, що встановлені в рішенні суду першої інстанції.

8. Апеляційним судом формально досліджено, проте фактично проігноровано докази, які містяться в матеріалах справи та які суттєво впливають на розгляд справи: не вказано, чому доводи Позивача не прийнято до уваги апеляційним судом, не надано оцінки всім обставинам справи, не вказані підставі відхилення доказів, що надані Позивачем та Третьою особою, мотиви їх неврахування, як і відсутня оцінка цих доказів.

9. Відхиляючи як належний доказ у справі звіт про використання теплоенергоресурсів, відпущених стороннім організаціям за грудень 2016, що підписаний представниками Позивача та Третьої особи, апеляційний суд не врахував, що Третя особа надає послуги з транспортування виробленої Позивачем теплової енергії, та неодноразово підтверджувала, що кількість транспортованих тепловими мережами останнього Гкал теплової енергії на адресу Відповідача у грудні 2016 нараховувалось на підставі вказаного звіту.

10. Апеляційним судом не враховано, що отримана Відповідачем теплова енергія за інші місяці 2016 року, передача та отримання якої також підтверджується актами здачі-прийняття, що не підписані Відповідачем (жовтень та квітень 2016), оплачена Відповідачем без зауважень, а показники в цих актах ґрунтуються на аналогічних звітах про використання теплоенергоресурсів, відпущених стороннім організаціям за квітень та жовтень 2016 року.

Позиція Відповідача, викладена у відзиві на касаційну скаргу

11. Наданий Позивачем та підписаний ним та Третьою особою акт від 01.12.2016 про запуск постачання теплової енергії містить інформацію щодо місць поставки теплоенергії, яка не збігається з умовами Договору щодо місць поставки теплоенергії.

12. Засоби обліку, на які посилається скаржник, перебувають на території приміщень скаржника, з різними показниками, Відповідач не має доступу до вказаних приладів та до зняття показників не запрошувався.

13. Апеляційним судом відповідно до норм законодавства надана належна та правильна оцінка наявних у справі доказів щодо спірних правовідносин.

Позиція Верховного Суду

14. Частиною 1 статті 74 передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною 1 статті 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Частиною 1 статті 76 ГПК України ("Належність доказів") передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 1 статті 79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

15. Суди встановили, що спір між сторонами стосується обсягу поставленої Позивачем Відповідачу у грудні 2016 року теплової енергії у вигляді пари та гарячої води (включно з холодоагентами) за Договором, в пункті 5.3 якого сторони погодили, що кількість поставленого товару обліковується за приладами обліку (лічильники теплової енергії) або (при їх відсутності) - відповідно до норм споживання, затверджених компетентними органами. При цьому суди встановили, що місцем поставки пари та гарячої води (включно з холодоагентами) за Договором згідно з пунктом 5.2 Договору є смт. Дніпровське вул. 36 ГВСД 14 (управління) вул. 36 ГВСД 13 (Палац культури ім. Ілліча), вул. Центральна 21 (Дитячий садочок № 2 "Дзвіночок).

16. Правовідносини за договором енергопостачання врегульовані, зокрема, нормами параграфу 5 глави 54 Цивільного кодексу України (435-15) (далі - ЦК України (435-15) ) та параграфом 3 глави 30 Господарського кодексу України (436-15) (далі - ГК України).

Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частинами 1, 2 статті 275 та частиною 6 статті 276 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії, у тому числі умови та порядок обліку відпуску споживання теплової енергії, врегульовані нормами Правил користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (1198-2007-п) (далі - Правила).

Пунктом 17 Правил передбачено, що для обліку відпуску та споживання теплової енергії застосовуються прилади комерційного обліку, занесені до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, або ті, що пройшли державну метрологічну атестацію.

Згідно з пунктом 18 Правил прилади комерційного обліку теплової енергії в діючій системі теплопостачання, які використовуються для розрахунків за теплову енергію між теплопостачальною організацією та споживачем, повинна придбати і встановити теплопостачальна організація за умови, що такі витрати передбачені в договорі. Якщо використовуються інші джерела фінансування придбання та встановлення приладів комерційного обліку, то відносини між теплопостачальною організацією та споживачем визначаються окремою угодою відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 19 Правил після технічного огляду вузла обліку теплопостачальна організація видає акт про його прийняття в експлуатацію. Споживач за показами вузла обліку визначає обсяг спожитої теплової енергії та параметри теплоносія і заносить ці дані до журналу обліку споживання теплової енергії.

Пункт 20 Правил визначає, що облік обсягу споживання теплової енергії і параметрів теплоносія ведеться на межі балансової належності теплових мереж теплопостачальної організації та споживача або за домовленістю сторін в іншому місці. У разі відсутності, пошкодження та/або неправильної роботи приладів комерційного обліку оплата здійснюється відповідно до визначених у договорі навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Згідно з пунктом 23 Правил розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

При цьому в пункті 3 Правил визначено, що вузол обліку - комплект засобів вимірювальної техніки, що занесені до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, на основі показів яких визначається обсяг спожитої теплової енергії, здійснюється контроль за параметрами теплоносія і налагодження режиму роботи теплового обладнання; межа балансової належності (відповідальності) - межа розподілу теплової мережі між теплопостачальною організацією і споживачем; межа продажу теплової енергії - сукупність точок теплової мережі, обладнаних вузлом обліку, на основі показів якого проводяться розрахунки за спожиту теплову енергію, або точка розподілу, визначена в договорі у разі відсутності такого вузла.

17. Таким чином, правомірно пославшись під час вирішення спору на вказані норми Правил, апеляційний суд тим самим правильно визначив питання, які належать до предмета доказування у цьому спорі: обставини здійснення обліку теплової енергії за Договором на межі балансової належності теплових мереж Позивача та споживача (Відповідача) - у разі якщо для обліку відпущеної та спожитої Відповідачем теплової енергії на об'єктах поставки Позивачем теплової енергії використовувались прилади комерційного обліку (пункти 17, 19, 20, 23 Правил) або обставини використання Позивачем під час розрахунку заявленої до стягнення суми заборгованості норм споживання теплової енергії, затверджених компетентними органами у разі, якщо кількість поставленої теплової енергії Відповідачу обліковувалась за відсутності приладів обліку.

Визначивши обставини, що підлягають доказуванню, а також оцінивши надані у справі докази, апеляційний суд встановив, що вказані обставини не були доведені наданими у справі доказами, оскільки ті не відображають та не підтверджують відомості, які вказують на кількість (обсяг) теплової енергії, спожитої саме Відповідачем, саме за Договором та саме в погоджених сторонами Договору місцях (адресах) споживання.

Виходячи з викладеного, враховуючи норми статей 74- 79, 86 ГПК України та оскільки судами встановлено, що спір між сторонами виник з приводу обсягу (кількості) отриманої за Договором Відповідачем від Позивача теплової енергії, вартість якої заявлена до стягнення у цій справі, Суд відхиляє аргумент скаржника про те, що нібито визнання Відповідачем факту споживання теплової енергії за Договором в сукупності з доказами, на які послався Позивач та суд першої інстанції, та які визнані апеляційним судом неналежними, доводять саме обсяг теплової енергії, спожитої Відповідачем, та вартість якої заявлена до стягнення у даній справі, а відповідно і незаконність оскаржуваної постанови апеляційного суду (пункт 7). Відсутність заперечень з боку Відповідача стосовно самого лише факту поставки пару та гарячої води протягом грудня 2016 року, про що зауважив суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові, не свідчить про визнання Відповідачем стверджуваних Позивачем обсягів поставки і, відповідно, не звільняє Позивача від обов'язку довести ці обсяги поставки.

Крім цього, звертаючись з касаційною скаргою, скаржник, як видно з наведених у скарзі аргументів, заперечив лише належність здійсненої апеляційним судом оцінки наданих у справі доказів, стверджуючи про доведеність тверджень щодо обсягу спожитої Відповідачем у грудні 2016 року теплової енергії (пункти 8, 9, 10).

Однак за наведених вище висновків Суд відхиляє вказані аргументи скаржника як викладені без врахування меж розгляду справи судом касаційної інстанції згідно зі статтею 300 ГПК України. Відповідно до частини 2 вказаної статті суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, здійснення переоцінки доказів, наданих та зібраних у справі, не може мати місце на стадії касаційного перегляду судових рішень, оскільки виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

18. Поряд з викладеним Суд зазначає, що апеляційний суд під час надання оцінки доказів у справі хоча і послався на процесуальні норми, що втратили чинність на час ухвалення оскаржуваної постанови - статті 33, 34, 43 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017), однак це не призвело до прийняття неправильного рішення.

Правильний висновок апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення вимог про стягнення основної суми заборгованості дає підстави для висновку щодо правомірної відмови апеляційним судом і у задоволенні заявлених у справі похідних вимог - про стягнення сум 3 % річних та пені.

19. Таким чином доводи скаржника щодо неправомірності відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з Відповідача вартості теплової енергії не знайшли свого правого та матеріального підтвердження, оскільки не ґрунтуються на нормі закону та не відповідають обставинам справи, а тому відповідні вимоги не підлягають задоволенню.

20. Висновки апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні про відмову у задоволенні позовних вимог зроблені відповідно до норм законодавства, статті 714 ЦК України, статей 275, 276 Господарського кодексу України, норм Правил, а також відповідно до встановлених на підставі доказів у справі обставин справи.

21. У зв'язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини 1 статті 308 та статті 309 ГПК України оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає залишенню без змін як законна та обґрунтована.

22. У зв'язку із відмовою у задоволенні касаційної скарги судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на Позивача.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дніпровський крохмалепатоковий комбінат" залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.05.2018 у справі № 904/8683/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак