розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Житлово - будівельного кооперативу "Обчислювач - 13" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2018 (головуючий суддя Зеленін В.О., судді Мартюк А.І., Руденко М.А.) та рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2017 (суддя Турчин С.О.) у справі № 910/21827/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Житлово - будівельного кооперативу "Обчислювач - 13"

про стягнення 457 522,02 грн,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі - Позивач) звернулося в Господарський суд міста Києва з позовом до Житлово - будівельного кооперативу "Обчислювач - 13" (далі - Відповідач) про (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) 443 131,34 грн, з яких: 282 640,37 грн борг за спожиту теплову енергію, 15 353,67 грн 3% річних, 145 138,30 грн інфляційних втрат.

2. Позов мотивовано тим, що Позивач належним чином виконував зобов'язання за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 05.11.2002 №140133, тоді як Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість за надані Позивачем у період з вересня 2014 року по квітень 2015 року послуги, що підтверджується обліковими картками (табуляграмами) за спірний період.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.02.2017 позов задоволено частково, стягнуто з Відповідача на користь Позивача 282 640,37 грн основного боргу, 15 353,67 грн 3% річних, 111 790,18 грн інфляційних втрат.

4. Судове рішення мотивовано тим, що Позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 05.11.2002 №140133 (далі - Договір), укладеним між Позивачем та Відповідачем, предметом якого є постачання, користування та своєчасна оплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах передбачених Договором.

4.1. Згідно з п. 2.2.1 Договору, енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількостях та обсягах згідно з Додатком № 1 до Договору.

4.2. Відповідно до п. 2.3.1 Договору, споживач зобов'язаний своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Сплату за вказаними в п. 2 цього Додатку документами абонент виконує не пізніше 25-го числа поточного місяця (п. 3 додатку № 4 до Договору).

4.3. Положеннями п. 5.1 Договору встановлено, що облік споживання абонентом теплової енергії проводиться по приладам обліку.

4.4. Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2002 (п. 8.1. Договору).

4.5. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 8.4 Договору). Доказів припинення Договору суду не надано.

4.6. Відповідно до п. 2 Додатку № 4 до Договору, абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у міжрайонному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

4.7. Водночас, Відповідач, у визначений Договором та Додатками до нього строк, оплату за спожиту теплову енергію в повному обсязі не здійснив, у результаті чого в нього утворилася заборгованість за спожиту теплову енергію за період з вересня 2014 по квітень 2015, станом на жовтень 2016 року, в сумі 282 640,37 грн.

5. Факт поставки теплової енергії за спірний період, обсяг поставки та вартість переданої теплової енергії підтверджується наявними в матеріалах справи обліковими картками (табуляграмами) за спірний період, корінцями нарядів на підключення та відключення опалення.

6. Суд визнав обґрунтованим розрахунок 3% річних у розмірі 15 352,67 грн та здійснив власний розрахунок інфляційних втрат, задовольнивши позовну вимогу в цій частині частково в розмірі 111 790,18 грн.

7. Щодо тверджень Відповідача про те, що у зв'язку з набранням чинності Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 10.04.2014, Позивач не має права нараховувати Відповідачу заборгованість за спожиту теплову енергію, суд зазначив, що дане твердження суперечить вимогам ч.6 ст. 19 вказаного Закону щодо особливого статусу балансоутримувача, як учасника відносин у сфері житлово-комунальних послуг, який відповідно до цивільно-правових угод, у т.ч. спірного Договору, є споживачем одержаної від виробника теплової енергії.

8. Враховуючи викладене, а також те, що Договір є чинним та в судовому порядку недійсним не визнавався, Відповідач здійснював оплату за Договором після набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" (1198-18) , місцевий господарський суд визнав позовні вимоги законними та такими, що підлягають задоволенню частково.

Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції

9. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2018 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

10. Мотиви прийняття постанови апеляційного господарського суду та встановлені обставини справи є тотожними з вищенаведеним обґрунтуванням та обставинами, встановленими місцевим господарським судом.

11. Додатково, щодо доводів Відповідача про те, що у зв'язку з набранням чинності Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 10.04.2014, Позивач не має права нараховувати Відповідачу заборгованість за спожиту теплову енергію, суд апеляційної інстанції зазначив, що предметом укладеного між сторонами договору є постачання Позивачем, як енергопостачальною організацією, Відповідачу, як балансоутримувачу та споживачу, що відповідає приписам ст.ст. 19, 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", теплової енергії, обов'язок з оплати якої, відповідно до умов укладеного між сторонами Договору, покладено на Відповідача.

12. Також, суд апеляційної інстанції зазначив, що на виконання умов Договору, Позивач поставляв Відповідачу теплову енергію, заперечень щодо якості та кількості якої від споживача не надходило, про що свідчать наявні у справі відомості фактичного споживання теплоенергії, а Відповідачем проводились часткові розрахунки за спожиту теплову енергію. Відповідачем також не надано доказів того, що мешканці будинку здійснювали розрахунки з Позивачем за теплову енергію у спірний період.

13. Судом апеляційної інстанції відхилено посилання відповідача на правову позицію Верховного Суду України по справі № 910/31573/15, викладену у постанові від 25.05.2017, оскільки між сторонами у вказаній справі виникли інші фактичні відносини (зокрема, Відповідач у спірних відносинах є балансоутримувачем будинку на відміну від справи, що розглядалась ВСУ, де зазначено, що відповідач не є ні виконавцем, ні балансоутримувачем, а тому втратив підстави виступати стороною у договорі та здійснювати розрахунки за комунальні послуги).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

14. Відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції та передати справу повністю для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи Відповідача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

15. Суди помилково застосували ст. 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), не застосували ст. 607 ЦК України та не звернули увагу на правові висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 25.05.2017 у справі №910/31573/15, відповідно до яких, на думку Відповідача, починаючи з 26.04.2014, з набранням чинності змін, зокрема, до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Відповідачу на законодавчому рівні встановлено заборону здійснювати господарську діяльність з теплопостачання, у зв'язку з відсутністю відповідної ліцензії.

16. Невідповідність чинному законодавству правовідносин з надання Позивачем Відповідачу теплової енергії, а потім транспортування кооперативом теплової енергії мешканцям будинку, має своїм наслідком застосування ст. 607 ЦК України.

17. Також, Відповідач посилається на невірний розрахунок суми основної заборгованості та, відповідно, 3% річних та інфляційних втрат.

Позиція Позивача у відзиві на касаційну скаргу

18. Позивач не надав відзив на касаційну скаргу, що у відповідності до ч. 3 ст. 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень що оскаржуються.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

19. Щодо доводів Відповідача, викладених в п. 15 Постанови, колегія суддів зазначає таке.

20. Відповідно до ч. 4 ст.19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (з урахуванням внесених змін) виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

21. Частиною 6 ст.19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

22. Відповідно до ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" суб'єктами у сфері житлово-комунальних послуг є виробник та виконавець послуг, балансоутримувач, власник та споживач житлово-комунальних послуг.

23. Тобто, внесені 26.04.2014 зміни до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" не позбавляють балансоутримувачів (управителів) будинків можливості бути споживачами або виконавцями цих послуг.

24. Як встановлено судами попередніх інстанцій, Відповідач є балансоутримувачем будинку по пр-ту Академіка Палладіна, 7/60 в м. Києві, а в силу приписів ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", балансоутримувач є особливим учасником відносин у сфері житлово-комунальних послуг і в залежності від цивільно-правових угод може бути споживачем, виконавцем або виробником.

25. В силу приписів ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

26. Частиною 1 ст. 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

27. Приписами ч. 1 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

28. Системний аналіз вищезазначених положень дає можливість дійти висновку про те, що наявність договору чи іншого правочину є достатньою та належною правовою підставою виникнення у сторін цивільних прав та обов'язків.

29. Пунктом 5 частини 3 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

30. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що у даному випадку Відповідач є споживачем по відношенню до енергопостачальної організації та стороною договору, на яку покладено обов'язок з оплати вартості спожитої теплової енергії, що спростовує доводи останнього про зворотнє.

31. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 12.07.2018 у справі №910/6654/17.

32. Доводи Відповідача, викладені в п. 16 Постанови, не узгоджуються з нормами ч.6 ст.19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", про що вірно зазначив суд першої інстанції в рішенні.

33. Відповідачем не доведено, а судами попередніх інстанцій не встановлено обставин, за яких Відповідач не може виконати покладені на нього зобов'язання з оплати вартості отриманої теплової енергії, зокрема, щодо втрати статусу балансоутримувача (управителя), укладення прямих договорів мешканцями з Позивачем, відтак відсутні підстави для застосування ст. 607 ЦК України.

34. Стосовно доводів скаржника про неправильне застосування судами ст. 204 ЦК України, то вони колегією суддів відхиляються, оскільки Відповідачем не доведено, а судами не встановлено обставин недійсності Договору.

35. Доводи скаржника стосовно правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 25.05.2017 у справі №910/31573/15, спростовані судом апеляційної інстанції, яким вірно встановлено, що між сторонами в даній справі та у справі №910/31573/15 виникли різні фактичні відносини, зокрема, щодо статусу відповідача як балансоутримувача та можливості виконання ним умов договору на постачання теплової енергії у гарячій воді.

36. Стосовно доводів касаційної скарги викладених в п.17 Постанови, колегія суддів зазначає таке.

37. Суди попередніх інстанцій, на підставі встановлених фактичних обставин справи, дослідивши надані сторонами докази, зокрема, щодо обсягу та вартості поставленої теплової енергії, розміру заборгованості Відповідача за спожиту теплову енергію, розрахунок Позивача та контррозрахунок Відповідача, встановили, що: розмір заборгованості Відповідача за спожиту теплову енергію за період з вересня 2014 року по квітень 2015 року, станом на жовтень 2016 року, становить 282 640,37 грн; заборгованість Відповідача за нараховані на підставі ст. 625 ЦК України Позивачем 3% річних складає 15 352,67 грн, інфляційних втрат - 111 790,18 грн.

38. Водночас, доводи Відповідача про те, що його основна заборгованість становить 118 908,19 грн були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій та спростовані ними з посиланням на відповідні обставини справи.

39. Доводи Відповідача про неможливість встановити розмір його заборгованості перед Позивачем за спожиту теплову енергію, з огляду на відсутність первинних документів на підтвердження такої заборгованості, колегією суддів не приймаються, оскільки спрямовані на переоцінку судом касаційної інстанції встановлених обставин справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

40. Враховуючи вищенаведене та встановлені статтею 300 ГПК України межі перегляду справи судом касаційної інстанції, касаційна скарга Відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, як законні та обґрунтовані.

Щодо розподілу судових витрат

41. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 332 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Житлово - будівельного кооперативу "Обчислювач - 13" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2017 у справі №910/21827/16 залишити без змін.