ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2018 року

м. Київ

Справа № 915/548/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пількова К. М. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

на ухвалу Господарського суду Миколаївської області (суддя Коваль Ю.М.) від 28.03.2017

та постанову Одеського апеляційного господарського суду (головуючий Ярош А.І., судді Головей В.М., Колоколов С.І.) від 22.05.2018

за скаргою Комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство"

на дії та бездіяльність відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС"

до Комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство"

про стягнення заборгованості в загальній сумі 14 746 978 грн. 73 коп.

Короткий зміст вимог

1. 06.05.2016 Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС" (далі - Позивач) подало позовну заяву про стягнення з Комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" (далі - Відповідач) 14 746 978 грн. 73 коп., з яких 12 264 448 грн. 64 коп. - заборгованість, 155 002 грн. 39 коп. - інфляційні втрати, 116 481 грн. 99 коп. - 3 % річних, 1 348534 грн. 35 коп. -пеня за прострочення оплати, 62 511 грн. 36 коп. - штраф в розмірі 7 %, а також витрати на оплату судового збору в сумі 206 700 грн. 00 коп.

2. 27.05.2016 Господарський суд Миколаївської області вирішив позовні вимоги задовольнити частково: стягнути з Відповідача на користь Позивача грошові кошти в загальній сумі 12 905 933 грн. 02 коп., із яких 12 264 448 грн. 64 коп. - основний борг, 155 002 грн. 39 коп. - сума, на яку збільшився основний борг з урахуванням індексу інфляції, 116 481 грн. 99 коп. - 3 % річних, 350 000 грн. - пеня, 20 000 грн. 00 коп. - штраф, а також 206 700 грн. 00 коп. -грошові кошти на відшкодування витрат з оплати судового збору.

3. 10.06.2016 на виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.05.2016 Господарський суд Миколаївської області видав наказ про примусове виконання рішення.

4. 01.03.2017 Відповідач подав скаргу на дії та бездіяльність органів Державної виконавчої служби, в якій просив визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - ДВС) від 08.02.2017 про стягнення виконавчого збору у розмірі 1 311 263 грн. 30 коп. з Відповідача, визнати протиправною бездіяльність ДВС у виконавчому проваджені № 52449585 та зобов'язати ДВС зупинити виконавче провадження № 52449585.

5. Скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова, що отримана Відповідачем лише 20.02.2017, винесена старшим державним виконавцем ДВС - Мурихіним С.В. з порушенням закону, оскільки згідно з фактичними обставинами постанову про стягнення виконавчого збору після спливу строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення суду, орган ДВС не виносив, тобто оскаржувана постанова не була прийнята у встановлені законом терміни, а державний виконавець не зупинив виконавче провадження через порушення ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 31.01.2017 провадження у справі про банкрутство № 915/1327/16 Відповідача, чим порушив норми пункту 4 частини 1 та частини 2 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" і така бездіяльність ДВС є такою, що триває в часі та може бути оскаржена в будь-який час, коли скаржник дійде висновку про порушення у зв'язку із цією бездіяльністю його прав і охоронюваних законом інтересів

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

6. 28.03.2017 Господарський суд Миколаївської області виніс ухвалу (залишену без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.05.2018), якою скаргу Відповідача задовольнив частково визнав протиправною та скасував постанову ДВС від 08.02.2017 у виконавчому провадженні № 52449585 про стягнення з Відповідача виконавчого збору в сумі 1 311 263 грн. 30 коп.; а в задоволенні решти вимог відмовив. Рішення судів мотивовані тим, що після оприлюднення відомостей про порушення справи про банкрутство Відповідача виконавче провадження належало зупинити, а тому оскаржувану постанову ДВС слід скасувати. При цьому суди виходили з того, що офіційне оприлюднення рішення суду про порушення справи про банкрутство боржника поширюється і на державного виконавця, оскільки з цього часу виконавче провадження зупиняється, а ДВС не доведено, що виконавча дія зі стягнення виконавчого збору з Відповідача розпочата до набрання чинності Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 (1404-19) , таке стягнення можливе лише після прийняття виконавцем відповідної постанови яка стосовно Відповідача винесена 08.02.2017, коли діяли положення вказаного закону. Відмова у задоволенні вимог про визнання протиправною бездіяльності ДВС у виконавчому провадженні № 52449585 мотивована тим, що у скарзі не конкретизовано, в чому полягає бездіяльність ДВС та не наведено відповідного обґрунтування, а доводи скаржника, що такою бездіяльністю є несвоєчасне прийняття державним виконавцем рішення про стягнення виконавчого збору, відхилені судом через те, що відповідно до положень статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 стягнення виконавчого збору здійснюється за результатами вчинення виконавчих дій. Поряд з цим суди зазначили, що ухвалою місцевого суду від 28.03.2017 припинено провадження в частині вимог скарги про зобов'язання ДВС зупинити виконавче провадження № 52449585 - у зв'язку із відсутністю предмета спору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. 08.06.2018 Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 28.03.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.05.2018 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні скарги Відповідача відмовити у повному обсязі.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. Відповідачем (в скарзі помилково зазначено - позивачем) не доведено, в чому полягає порушення його права, за захистом якого він звернувся, оскільки Відповідач в межах семиденного строку з моменту винесення ДВС постанови про відкриття виконавчого провадження (від 04.10.2016) для самостійного виконання рішення у цій справі не виконав цього рішення майнового характеру, а тому і дії державного виконавця щодо стягнення з боржника (Відповідача) виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, і оскаржувана постанова державного виконавця відповідають вимогам законодавства.

Касаційне провадження

9. Ухвалою Суду від 30.07.2018 відкрито касаційне провадження у справі з перегляду ухвали Господарського суду Миколаївської області від 28.03.2017 та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 22.05.20018 та ухвалено здійснити перегляд оскаржуваних судових рішень у письмовому провадженні.

Позиція Верховного Суду

10. 02.06.2016 прийнятий Закон України "Про виконавче провадження" (1404-19) (далі -Закон), який згідно з пунктом 1 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" та згідно з пунктом 1розділу ІV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (1403-19) набрав чинності з 05.10.2016.

Відповідно до пункту 7 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Відповідно до пункту 10 Розділу "Перехідні і прикінцеві положення" Закону скарги на рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, подані в установленому законом порядку до набрання чинності цим Законом, розглядаються у строки та порядку, що діяли до набрання чинності цим Законом.

Суди встановили, що виконавче провадження № 52449585 з виконання рішення у даній справі було відкрито постановою державного виконавця від 04.10.2016.

Суди також встановили, що скаргу на дії органів Державної виконавчої служби про визнання протиправною та скасування постанови ДВС від 08.02.2017 про стягнення виконавчого збору в сумі 1 311 263 грн. 30 коп. за виконавчим провадженням № 52449585 з виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 10.06.2016 Відповідач подав 01.03.2017, тобто після набрання чинності Закону.

Отже оскільки скарга на дії державного виконавця подана Відповідачем на час після набрання чинності Законом, її розгляд мав бути здійснений за правилами, встановленими у відповідній редакції цього Закону.

В постанові від 06.06.2018, що винесена у справі № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18), Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про належність до юрисдикції адміністративних судів розгляду скарг на постанови про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій. Вказаний висновок зроблений Великою Палатою в контексті застосування норм Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 (1404-19) , № 1404-VIII.

Враховуючи викладене, Суд з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду в постанові від 06.06.2018 у справі № 921/16/14-г/15 дійшов висновку, що розгляд скарги Відповідача на дії ДВС у цій справі щодо стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому вказана скарга Відповідача не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

З огляду на наведені висновки та те, що скарга Відповідача на дії органів Державної виконавчої служби у даній справі не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, то розгляд вказаної скарги віднесено до юрисдикції адміністративних судів та має здійснюватись в порядку адміністративного судочинства.

Пунктом 5 частини 1 статті 308 ГПК України, передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанції повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити заяву без розгляду у відповідній частині.

Відповідно до частин 1, 2 статті 313 ГПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20 - 23 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 314 ГПК України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги ухвалює судові рішення у формі постанов згідно з вимогами, встановленими статтею 34 та главою 9 розділу ІІІ цього Кодексу, з урахуванням особливостей, зазначених у цій главі.

11. У зв'язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 5 частини 1 статті 308 та статті 313 ГПК України оскаржувані постанова апеляційного суду та ухвала місцевого суду підлягають скасуванню, а провадження у даній справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 231, 300, 301, 308, 313, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 28.03.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.05.2018 у справі № 915/548/16 скасувати.

3. Закрити провадження у справі № 915/548/16 з розгляду скарги Комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" на дії органів Державної виконавчої служби (відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України) щодо стягнення виконавчого збору в сумі 1 311 263 грн. 30 коп. за виконавчим провадженням № 52449585 з виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 10.06.2016 у справі № 915/548/16.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак