розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Виробничо-комерційної приватної фірми "Вячеслава" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.01.2018 (суддя Щавинська Ю. М.) та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.04.2018 (головуючий суддя Колоколов С. І., судді Разюк Г. П., Савицький Я. Ф.) за скаргою Виробничо-комерційної приватної фірми "Вячеслава" на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області у справі за позовом Виробничо-комерційної приватної фірми "Вячеслава" до Фізичної особи-підприємця Плющакова Сергія Миколайовича за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Южненської міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, звільнення земельної ділянки та знесення самовільно побудованої споруди,

Короткий зміст рішення по суті спору

1. 27.04.2015 Господарський суд Одеської області постановив позов задовольнити у повному обсязі; зобов'язати Фізичну особу-підприємця Плющакова Сергія Миколайовича (далі - Відповідач, Боржник) усунути перешкоди у праві постійного користування земельною ділянкою по вул. Хіміків, 27 у м. Южному та звільнити земельну ділянку шляхом демонтажу існуючого кафе-бару за адресою: Одеська область, м. Южне, вул. Хіміків, 27. Зазначене рішення залишене без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.07.2015.

2. 28.07.2015 на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 27.04.2015 та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 09.07.2015 видано наказ.

Короткий зміст скарги на дії (бездіяльність) органу державної виконавчої служби

3. 30.11.2017 Виробничо-комерційна приватна фірма "Вячеслава" (далі - Позивач, Стягувач) звернулась зі скаргою, в якій просила скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 13.11.2017 № 51813576, винесену Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (далі - Орган виконавчої служби).

Подана скарга мотивована тим, що державний виконавець не вжив усіх можливих дій, які могли б забезпечити виконання рішення суду без участі Боржника.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. 24.01.2018 Господарський суд Одеської області ухвалив у задоволенні скарги Позивача на дії Органу виконавчої служби відмовити. Вказана ухвала залишена без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.04.2018.

Судами встановлено, що за виконавчим провадженням № 51813576 державним виконавцем Южненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області згідно з постановою від 29.07.2016 відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення Господарського суду Одеської області у цій справі щодо зобов'язання Відповідача усунути перешкоди Позивачу у праві постійного користування земельною ділянкою та звільнення земельної ділянки шляхом демонтажу кафе-бару за адресою: Одеська область, м. Южне, вул. Хіміків, 27. У зв'язку з невиконанням Боржником у добровільному порядку рішення суду, про що складено відповідні акти, Боржника притягнуто до відповідальності шляхом накладення на нього штрафів, при цьому державним виконавцем вжито заходи з примусового виконання рішення, а саме залучено ПрАТ "Автотранспортне підприємство 15172" для здійснення демонтажу вказаного кафе. З метою дотримання порядку під час здійснення виконавчих дій державним виконавцем 09.08.2017 постановою залучено працівників поліції.

Приймаючи до уваги, що під час вчинення виконавчих дій Боржником та невідомими особами вчинялись перешкоди здійсненню демонтажу, про що складено відповідний акт, у зв'язку з наявністю обставин, що ускладнюють виконання рішення суду, постановою від 12.09.2017 виконавче провадження було передано до Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області. Постановою від 21.09.2017 головним державним виконавцем Органу виконавчої служби прийнято виконавче провадження № 51813576 з примусового виконання рішення суду та викликано Відповідача з'явитись до державного виконавця. Враховуючи, що Боржником самостійно рішення суду виконано не було, державний виконавець дійшов висновку про необхідність примусового виконання судового рішення та проведення виконавчих дій, у зв'язку з чим відповідно до постанови від 26.09.2017 для забезпечення охорони громадського порядку залучено працівників Головного управління Національної поліції в Одеській області. За повторне невиконання вимог наказу державним виконавцем на Боржника накладено штраф відповідно до статей 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження".

Постановою державного виконавця від 09.10.2017 прийнято рішення утворити робочу групу з державних виконавців Органу виконавчої служби. Відповідно до акту державного виконавця від 09.10.2017 вчинення виконавчих дій щодо виконання судового наказу у цій справі представниками Боржника та невідомими особами чинились перешкоди, шляхом недопуску до кафе-бару по вул. Хіміків, 27, у м. Южному, Одеської області. У зв'язку з тим, що Боржником вимоги виконавчого документа не виконані, державним виконавцем 30.10.2017 направлено до Головного управління національної поліції в Одеській області повідомлення про вчинення злочину, з посиланням на те, що рішення суду підлягає виконанню за участю Боржника, державним виконавцем винесено постанову по закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".

Приймаючи рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що рішенням Господарського суду Одеської області від 27.04.2015 у справі № 916/4106/14, яке є чинним та обов'язковим до виконання в силу статей 18, 326 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК (1798-12) України), Відповідача зобов'язано усунути перешкоди виробничо-комерційній приватній фірмі "Вячеслава" у праві постійного користування земельною ділянкою по вул. Хіміків, 27 у м. Южному та звільнити земельну ділянку шляхом демонтажу існуючого кафе-бару за адресою: Одеська область, м. Южне, вул. Хіміків, 27. З резолютивної частини рішення вбачається, що його виконання безпосередньо залежить від дій боржника, тому з огляду на неодноразове невиконання Боржником судового рішення та здійснення перешкод у вчиненні виконавчих дій, суди визнали правомірними дії державного виконавця щодо закриття виконавчого провадження, з огляду на повідомлення правоохоронних органів про вчинення кримінального порушення. При цьому судами відхилено посилання Стягувача на те, що будь-яких заходів в частині примусового стягнення коштів на проведення необхідних робіт державним виконавцем не були застосовані, оскільки виконання рішення про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, звільнення земельної ділянки та знесення самовільно побудованої споруди залежить від дій самого Боржника.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. 11.05.2018 Позивач (Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.01.2018 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.04.2018, постановити рішення, яким скаргу Позивача задовольнити, скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 13.11.2017 № 51813576, винесену Органом виконавчої служби.

6. Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи у встановлений строк не надійшли.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

7. Державний виконавець не обґрунтував у постанові, чому саме виконати рішення без участі неможливо, яка саме участь боржника необхідна при примусовому виконанні рішення немайнового характеру про зобов'язання усунути перешкоди в користуванні майном шляхом демонтажу.

8. Висновки про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" суперечать висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду України у справі № 520/17779/14-ц від 16.01.2018.

9. Всупереч пункту 7 розділу ІХ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, будь-яких заходів щодо боржника в частині примусового стягнення коштів на проведення необхідних робіт державним виконавцем не застосовувалось. При цьому з матеріалів справи не вбачається, яким чином відсутність Боржника при проведення виконавчих дій щодо примусового виконання судового рішення у цій справі впливає на неможливість виконання судового рішення.

10. У разі відмови боржника добровільно вчинити дії на виконання судового рішення, рішення може бути виконано державним виконавцем примусово, в тому числі без участі Боржника з подальшим стягненням з нього коштів, витрачених на знесення лотка.

11. Крім того, статтями 5, 33 Закону України "Про виконавче провадження" державному виконавцю надано право звернутись до суду, який видав виконавчий документ з роз'ясненням рішення або із заявою про встановлення чи зміну способу і порядку виконання.

Позиція Верховного Суду

12. Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення визначено статтею 63 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до частин 1 - 3 якої за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Таким чином, відповідно до положень наведеної норми повторне невиконання боржником рішення суду, яке може бути виконано без його участі, має наслідком надіслання державним виконавцем органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, а також вжиття заходів примусового виконання рішення суду. Водночас, у разі невиконання рішення суду, яке не може бути виконане без участі боржника, державний виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до рішення у цій справі Боржника зобов'язано вчинити певні дії, а саме усунути перешкоди у праві постійного користування земельною ділянкою по вул. Хіміків, 27 у м. Южному та звільнити земельну ділянку шляхом демонтажу існуючого кафе-бару за адресою: Одеська область, м. Южне, вул. Хіміків, 27. Встановивши, що Боржник не виконує в добровільному порядку судове рішення, у зв'язку з чим державним виконавцем на нього неодноразово накладався штраф, суди попередніх інстанцій не навели мотивів, за яких дійшли висновку про те, що вказане рішення не може бути виконане без участі Боржника, що також не встановили з постанови державного виконавця.

Втім, та обставина, що саме Боржник відповідно до вказаного судового рішення зобов'язаний вчинити певні дії не свідчить про те, що у разі невиконання цього рішення саме Боржником, воно не може бути виконано без його участі відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 63 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки хоч і зобов'язує саме Боржника вчинити ці дії, однак не є нерозривно пов'язаним з особою Боржника та не унеможливлює виконання цього рішення без його участі шляхом вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання, враховуючи встановлені судами обставини невиконання його у добровільному порядку та вчинення перешкод в його виконанні.

Суд звертається до висновків, викладених у постанові від 13.02.2018 у справі № 923/182/13-г, в якій Верховний Суд визнав непереконливими та необґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанції щодо неможливості виконання рішення суду у даній справі без вчинення саме Боржником певних дій з посиланням на порядок і спосіб, визначені при задоволенні позовних вимог в повному обсязі в редакції Позивача, який самостійно зазначив предмет позову саме таким чином, оскільки неможливість виконання рішення суду без участі боржника зумовлене тим, що таке виконання має бути нерозривно пов'язане з особою боржника, тобто відповідні дії, вчинити які зобов'язано за рішенням суду, можуть бути здійснені лише боржником. В оскаржуваних судових рішеннях відсутні обґрунтування підстав, за яких суди дійшли висновку про те, що виконати рішення у даній справі без участі Відповідача (Боржника) неможливо, враховуючи також наявність у справі матеріалів виконавчого провадження щодо призначення державним виконавцем виконавчих дій та здійснення підготовчих дій з виконання рішення суду, які суди попередніх інстанцій не дослідили та оцінку яким не надали (пункт 11).

13. При прийнятті оскаржуваних рішень судами не враховано також таке. Статтею - 1291 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно з вимогами частини 1 статті 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини наголосив, що відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду (див. рішення у справі "Філіс проти Греції" (Philis v. Greece) (№ 1) від 27 серпня 1991 року, серія А, № 209, с. 20, п. 59). Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію (995_690) (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року (980_086), серія А, № 18, с. 16 - 18, п. 34 - 36). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду". До того ж ЄСПЛ уже прийняв цей принцип у справах щодо тривалості судового провадження (див. останні рішення у справах "Ді Педе проти Італії" (Di Pede v. Italy) та "Заппія проти Італії" (Zappia v. Italy) від 26 вересня 1996 року, Reports of Judgments and Decisions 1996-IV, c. 1383 - 1384, п. 20 - 24 та с. 1410 - 1411, п. 16 - 20 відповідно).

У рішенні ЄСПЛ у справі "Войтенко проти України" від 29.06.2004 (заява № 18966/02) ЄСПЛ нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу N 1 (994_535) (див. серед інших джерел, "Бурдов проти Росії" (980_045), заява № 59498/00, параграф 40, ЄСПЛ 2002-III; "Ясіуньєне проти Латвії", заява № 41510/98, параграф 45, 6 березня 2003 року).

У справі "Глоба проти України" Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення у справі "Comingersoll S.A." проти Португалії" (Comingersoll S.A. v. Portugal) [ВП], заява № 35382/97, п. 23, ECHR 2000-IV). Суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (див., наприклад, рішення від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі "Бурдов проти Росії" (Burdov v. Russia), заява № 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 6 березня 2003 року у справі "Ясюнієне проти Литви" (""), заява № 41510/98, п. 27). Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. рішення від 7 червня 2005 року у справі "Фуклев проти України" (Fuklev v. Ukraine), заява № 71186/01, п. 84).

Таким чином встановлена обов'язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дає підстав для висновку про можливість ставити його виконання в залежність від волевиявлення боржника або будь-яких інших осіб на вчинення чи не вчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів.

14. З огляду на викладене, враховуючи, що обставин, за яких прийняте у цій справі рішення не може бути виконано без участі Боржника не встановлено, Суд вважає необґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про правомірність винесеної державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження.

15. За наведених обставин прийняті у справі ухвала та постанова судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а скарга Позивача на дії Органу виконавчої служби підлягає задоволенню.

Судові витрати

16. У зв'язку з тим, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а прийняті у справі судові рішення підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення скарги на дії Органу виконавчої служби судові витрати за розгляд апеляційної та касаційної скарг слід покласти на Орган виконавчої служби.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Виробничо-комерційної приватної фірми "Вячеслава" задовольнити.

2. Скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.04.2018 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.01.2018. Скаргу Виробничо-комерційної приватної фірми "Вячеслава" на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області задовольнити. Скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 13.11.2017 № 51813576, винесену Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

3. Стягнути з Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області на користь Виробничо-комерційної приватної фірми "Вячеслава" 1762 грн. судового збору за подання апеляційної скарги та 1762 грн. судового збору за подання касаційної скарги. Доручити Господарському суду Одеської області видати накази.