ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/23713/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Пількова К.М. і Сухового В.Г.,

за участю помічника судді Лазарєвої О.С. (за дорученням головуючого судді),

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Аверс-Сіті" (далі - ТОВ "Аверс-Сіті", Позивач),

представник позивача - не з'яв.,

відповідач - 1 - Міністерство юстиції України в особі відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Міністерство в особі відділу ПВР, Відповідач-1),

представник відповідача - 1 - не з'яв.,

товариство з обмеженою відповідальністю "Українська експертна група" (далі - ТОВ "Українська експертна група", Відповідач - 2),

представник відповідача - 2 - не з'яв.,

розглянув касаційну скаргу ТОВ "Аверс-Сіті"

на рішення господарського суду міста Києва від 19.03.2018 (суддя Спичак О.М.) та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2018 (головуючий суддя - Шаптала Є.Ю., судді Скрипка І.М. і Гончаров С.А.)

зі справи №910/23713/17

за позовом ТОВ "Аверс-Сіті"

до: Міністерства в особі відділу ПВР;

ТОВ "Українська експертна група"

про визнання недійсним договору.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про визнання недійсним договору на проведення оцінки майна, арештованого у виконавчому провадженні №50162314, сторонами якого є відповідачі, і мотивовано укладенням цього договору з порушенням частин першої, другої, четвертої статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" та статей 10, 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та оціночну професійну діяльність в Україні", оскільки оспорюваний правочин було вчинено без згоди власника майна та спрямовано на заниження вартості арештованого майна, що порушує майнові права та інтереси Позивача.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.03.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2018, у позові відмовлено.

Відповідні судові рішення мотивовано відсутністю між відповідачами майново-господарських відносин та виникненням спірних правовідносин на підставі постанови державного виконавця, винесеної у межах виконавчого провадження.

У касаційній скарзі до Верховного Суду Позивач, зазначаючи про прийняття оскаржуваних судових рішень з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати відповідні судові рішення з даної справи та передати останню на новий розгляд до господарського суду міста Києва, поклавши судові витрати на відповідачів. Так, за доводами, наведеними в касаційній скарзі, господарськими судами: не взято до уваги, що оцінка арештованого майна в рамках виконавчого провадження має проводитися з урахуванням приписів Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (2658-14) на підставі господарського договору, який має бути укладений між замовником оцінки (Позивачем) і Відповідачем-2; не враховано, що оспорюваний договір не містить істотних умов, визначених у статті 11 названого Закону; неправильно надано оцінку частині першій статті 7 цього ж Закону, оскільки оцінка нерухомого майна у виконавчому провадженні проводиться виключно за договором; не надано належної оцінки Положенню про відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22.06.2016, зокрема пункту 5 цього Положення; не взято до уваги доводи Позивача про те, що оспорюваний договір укладено з порушенням "п.п. 1, 2, 4 ЦК України (435-15) ", статті 57 закону України "Про виконавче провадження", статей 7, 10, 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", не дотримано форми правочину, його вчинено без згоди власника майна, і Позивач не був замовником - стороною договору на проведення оцінки майна.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Від позивача до Касаційного господарського суду надійшло клопотання про розгляд касаційної скарги без участі скаржника, яке судом задоволено, оскільки: ухвалою Касаційного господарського суду від 16.07.2018 в даній справі явка учасників справи в судове засідання з розгляду касаційної скарги обов'язковою не визнавалася; матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду справи й за відсутності представника позивача.

Інші учасники справи у судове засідання також не з'явилися, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим і апеляційним господарським судом у розгляді справи з'ясовано й зазначено, зокрема, що:

- 16.02.2016 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башіловим В.О. відкрито виконавче провадження №50162314 з винесенням відповідної постанови;

- 03.03.2016 постановою того ж державного виконавця накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику, - Позивачу;

- 10.08.2017 постановою того ж державного виконавця у межах згаданого виконавчого провадження призначено суб'єкта оціночної діяльності - Відповідача-2 для надання письмового висновку, звіту про оцінку майна з питань визначення вартості майна, що зазначене у постановах про опис та арешт майна боржника (Позивача);

- за твердженнями Позивача, правочин щодо оцінки майна боржника укладений з порушенням частин першої, другої, четвертої статті 203 ЦК України, оскільки: порушує приписи статті 7 Закону України "Про виконавче провадження", статті 10, 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні"; вчинений без згоди власника майна, а останній не був замовником і стороною договору на проведення оцінки майна;

- фактично правовою підставою для здійснення оцінки арештованого майна боржника є постанова державного виконавця.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання оспорюваного правочину недійсним.

В обґрунтування зазначених вимог Позивач посилався на положення статті 203 ЦК України, котрими встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до положень названого Кодексу:

- цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина перша статті 1);

- правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 202).

Як вбачається із встановлених судами попередніх інстанцій обставин, відносини між учасниками справи регулюються нормами Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) та інших нормативно - правових актів з питань примусового виконання судових рішень.

Водночас відповідні відносини не є цивільно-правовими, оскільки пов'язані виключно із здійсненням виконавчого провадження, і відтак вони не є предметом регулювання ЦК України (435-15) , а акти, винесені державним виконавцем, і його дії у процесі виконавчого провадження не підпадають під ознаки правочину в розумінні названого Кодексу, зокрема його статті 202. Тому такі акти і дії в принципі не можуть бути оскаржені за правилами і на підставах, визначених цивільним законодавством. Водночас учасник виконавчого провадження, який вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця, іншої посадової особи органу державної виконавчої служби під час виконання судового рішення порушено його права, не позбавлений права оскаржити такі рішення, дії чи бездіяльність у порядку встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) та/або розділом VI Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

З урахуванням наведеного визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, судові витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс-Сіті" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 19.03.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2018 у справі №910/23713/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя К. Пільков

Суддя В.Суховий