ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/28455/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Пількова К.М. і Сухового В.Г.,

за участю помічника судді Лазарєвої О.С. (за дорученням головуючого судді),

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі - Позивач, Банк),

представник позивача - не з'яв.,

відповідач - 1 - товариство з обмеженою відповідальністю "Каховка "Маркет" (далі -Відповідач-1, ТОВ "Каховка "Маркет"),

представник відповідача - 1 - Ярошенко Д.В. - представник (довіреність від 29.08.2018),

відповідач -2 - товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сучасні будівельні рішення" (далі - Відповідач-2, ТОВ "Торговий дім "Сучасні будівельні рішення"),

представник відповідача-2 - не з'яв.,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Енерджі Продакт" (далі - ТОВ "Енерджі Продакт"),

представник ТОВ "Енерджі Продакт" - не з'яв.,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні ТОВ "Торговий дім "Сучасні будівельні рішення" - товариство з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних матеріалів № 1" (далі - ТОВ "Завод будівельних матеріалів № 1"),

представник ТОВ "Завод будівельних матеріалів № 1" - не з'яв.,

розглянув касаційну скаргу ТОВ "Каховка "Маркет"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2018 (головуючий суддя - Михальська Ю.Б., судді Скрипка І.М. і Тищенко А.І.)

зі справи № 910/28455/15

за позовом Банку

до: ТОВ "Каховка "Маркет";

ТОВ "Торговий дім "Сучасні будівельні рішення"

про визнання договору недійсним,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ТОВ "Енерджі Продакт",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні ТОВ "Торговий дім "Сучасні будівельні рішення" - ТОВ "Завод будівельних матеріалів №1".

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна від 14.05.2010 №1, укладеного ТОВ "Торговий дім "Сучасні будівельні рішення" і ТОВ "Каховка "Маркет" (далі - Договір №1).

Позов було мотивовано тим, що:

- Відповідач-2, не будучи власником майна, продав майно, яке фактично перебувало у власності ТОВ "Завод будівельних матеріалів №1", було приналежністю головної речі, яка була і є предметом іпотеки, а тому Договір №1 підлягав визнанню недійсним відповідно до статі 215 Цивільного кодексу України (435-15) (далі - ЦК України (435-15) ) та статті 12 Закону України "Про іпотеку";

- Договір №1 суперечить вимогам статей 655, 656 ЦК України;

- Договір має ознаки правочину, в якому одна сторона (продавець) навмисно ввела іншу сторону (покупця) в оману щодо обставин, які мають істотне значення (в частині прав продавця - права власності), а тому має бути визнаний недійсним у відповідності з частиною першою статті 230 та частиною першою статті 231 ЦК України;

- Договір як такий, що підписаний неуповноваженою особою, має бути визнаний недійсним з огляду на положення частини другої статті 203, частини першої статті 207, частини першої статті 210 ЦК України;

- Відповідач-2 (продавець) не мав на меті і не отримав ніякого прибутку;

- внутрішня воля сторін договору купівлі-продажу не відповідала зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи цей договір, наперед знали, що він не буде виконаний;

- Договір №1 має ознаки фіктивного правочину і згідно з частинами першою, другою статті 234 ЦК України має бути визнаний судом недійсним.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.01.2018 (суддя Паламар П.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.07.2018: позов задоволено; визнано недійсним Договір №1; судові витрати покладено на ТОВ "Каховка "Маркет" і ТОВ "Торговий дім "Сучасні будівельні рішення".

Судові рішення мотивовані тим, що Позивачем доведено існування обставин, з якими закон відповідно до статей 203, 215 ЦК України пов'язує можливість визнання недійсним Договору №1, а так само порушення його (Позивача) прав з боку відповідачів у спірних правовідносинах.

Крім того, додатковим рішенням від 06.02.2018 місцевий господарський суд відмовив у позові ТОВ "Енерджи Продакт" як третьої особи із самостійними вимогами до ТОВ "Каховка "Маркет" і ТОВ "Торговий дім "Сучасні будівельні рішення" про визнання Договору №1 недійсним - за відсутності підстав для задоволення таких вимог.

У касаційній скарзі до Верховного Суду Відповідач-1, зазначаючи про прийняття постанови апеляційної інстанції з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить скасувати відповідну постанову. Так, за доводами, наведеними в касаційній скарзі:

- судами порушено норми процесуального права, які регулюють правила виключної підсудності справ про банкрутство, а також визнано оспорюваний правочин недійсним за позовом особи, яка не мала права на його пред'явлення;

- необґрунтованими є висновки суду про те, що не може бути залучена до участі у справі як третя особа Компанія "ЕСТРО-ЛТД";

- судом неправильно визначений статус предмета іпотеки як нерухомого майна;

- попередніми судовими інстанціями не враховано, що вимоги Банку охоплюють заявлені та визнані господарським судом міста Києва вимоги за кредитним договором у справі №910/28256/15 про банкрутство ТОВ "Завод будівельних матеріалів №1".

У відзиві на касаційну скаргу Банк, зазначаючи про помилковість тверджень скаржника, обґрунтованість висновків апеляційного господарського суду та їх узгодженість з наявними у справі доказами, просить у задоволені касаційної скарги відмовити, а оскаржувану постанову залишити без змін.

Від інших учасників справи відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Від ліквідатора ТОВ "Завод будівельних матеріалів №1" до Касаційного господарського суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому він зазначає про неможливість "з'явитися до Касаційний господарський суд 30.08.2018 року у судове засідання у справі №910/28455/15" у зв'язку з участю в інших судових засіданнях. Суд не вбачає підстав для задоволення даного клопотання, оскільки: ухвалою Касаційного господарського суду від 26.07.2018 в даній справі явка учасників справи в судове засідання з розгляду касаційної скарги обов'язковою не визнавалася; обставини, вказані в згаданому клопотанні, нічим не підтверджені; матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду справи й за відсутності представника названого товариства.

ТОВ "Енерджи Продакт" теж подано клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги зі справи на іншу дату, мотивоване "відсутністю можливості забезпечити присутність повноважного представника ТОВ "Енерджи Продакт" в судовому засіданні". Касаційним господарським судом дане клопотання відхиляється, оскільки: ухвалою Касаційного господарського суду від 26.07.2018 в даній справі явка учасників справи в судове засідання з розгляду касаційної скарги обов'язковою не визнавалася; згадане клопотання нічим не обґрунтоване і не підтверджене; матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду касаційної скарги й за відсутності представника названого товариства.

Від Банку до Касаційного господарського суду надійшла заява про відкладення розгляду справи на іншу дату, з посиланням на "завантаженість та численні відрядження спеціалістів ПАТ "Альфа-Банк" до інших міст та неможливість прийняти участь в судовому засіданні". Касаційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення даної заяви з огляду на те, що: ухвалою Касаційного господарського суду від 26.07.2018 в даній справі явка учасників справи в судове засідання з розгляду касаційної скарги обов'язковою не визнавалася; викладене у відповідній заяві нічим не підтверджено; матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду касаційної скарги й за відсутності представника Банку.

До Касаційного господарського суду надійшла також заява адвоката Барбул О.О. як представника компанії ESTRO LTD про залучення останньої до участі в даній справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача-1 та про повідомлення названої компанії про розгляд цієї справи в порядку, передбаченому Гаазькою конвенцією 1965 року. Суд не знаходить підстав для задоволення зазначеної заяви з урахуванням такого. Як вбачається з матеріалів справи, компанія ESTRO LTD вже зверталася до суду попередньої інстанції з клопотанням про залучення її до участі у справі як третьої особи, але таке клопотання було відхилено. Водночас питання про залучення особи до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (стаття 50 Господарського процесуального кодексу України, далі - ГПК України (1798-12) ) в будь-якому разі пов'язане із встановленням обставин справи та оцінкою доказів у ній, що згідно з частиною другою статті 300 названого Кодексу перебуває поза межами розгляду справи судом касаційної інстанції. Що ж до посилання компанії ESTRO LTD на постанову Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 05.02.2015 зі справи №910/22527/15, то слід зазначити, що вказані в ній учасники справи - нерезиденти, в тому числі відповідач і третя особа, на час відкриття касаційного провадження в згаданій справі вже були учасниками останньої, тоді як названа компанія учасником справи №910/28455/15 не була.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Відповідача-1, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій у розгляді справи з'ясовано й зазначено, зокрема, що:

- у рахунок забезпечення виконання договору про відкриття кредитної лінії від 24.11.2008 №ІВ386-МВ/08 між Позивачем як правонаступником закритого акціонерного товариства "Альфа-Банк" (іпотекодержателем) і ТОВ "Завод будівельних матеріалів №1" (іпотекодавцем) був укладений іпотечний договір від 02.03.2009 №91/09, посвідчений нотаріально, за умовами якого ТОВ "Завод будівельних матеріалів №1" передало Позивачу певне майно (об'єкт незавершеного будівництва, майнові права на об'єкт - Корпус, - будівництво якого не завершено та який стане власністю названого заводу після завершення будівництва, а також земельну ділянку площею 7,1757 га);

- у подальшому будівництво Корпусу було завершено, і ТОВ "Завод будівельних матеріалів №1" видано свідоцтво на право власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю заводу;

- 08.04.2010 ТОВ "Завод будівельних матеріалів № 1" (продавець) і Відповідачем-2 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу майна № 0804/2-С, за умовами якого продавець продав, а покупець купив поворотний стіл для переміщення газобетонних блоків, модель ТТ-8 000 (далі - Поворотний стіл) та електрошафу для Поворотного столу, загальною вартістю 680 642,49 грн., які є невід'ємною складовою названого заводу;

- рішенням господарського суду від 17.11.2016 зі справи №910/4499/16 вказаний договір купівлі-продажу було визнано недійсним;

- 14.05.2010 Відповідачем-1 і Відповідачем-2 укладено Договір № 1, за умовами якого Відповідач - 2 продав, а Відповідач - 1 купив вказане майно, яке й передано за актом приймання-передачі від 03.06.2010;

- позовні вимоги зі справи стосуються визнання недійсним Договору №1 у зв'язку з тим, що продаж майна за цим договором, яке входило до предмета іпотеки, зокрема, відбулося без отримання згоди іпотекодержателя;

- належність Поворотного столу до цілісного майнового комплексу підтверджується, зокрема, рішенням господарського суду міста Києва від 17.11.2016 у справі №910/4499/16, яке набрало законної сили.

Судом першої інстанції зазначено також, що у грудні 2015 року ТОВ "Енерджи Продакт" заявило самостійні вимоги на предмет спору; проте в задоволенні таких вимог було відмовлено (згідно із згаданим додатковим рішенням названого суду від 06.02.2018) через їх необґрунтованість.

Судом апеляційної інстанції відхилено доводи скаржника ТОВ "Каховка Маркет" про порушення місцевим господарським судом правил виключної підсудності, визначених частиною дев'ятою статті 16 ГПК України у зв'язку з тим, що 19.11.2015 господарський суд міста Києва порушив провадження у справі №910/282556/15 про банкрутство ТОВ "Завод будівельних матеріалів №1". Апеляційною інстанцією у зв'язку з цим зазначено, що згадана норма процесуального права застосовується щодо спорів про визнання недійсними правочинів (договорів), укладених боржником, тобто особою, стосовно якої відкрито процедуру банкрутства; водночас названий завод не є стороною оскаржуваного Договору №1, а у даній справі №910/28455/15 цей завод є третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, і будь-яких позовних вимог до нього не заявлено. Крім того, оскаржуваний Договір №1 укладено у 2010 році, а справу про банкрутство ТОВ "Завод будівельних матеріалів №1" порушено 19.11.2015 (більше ніж через п'ять років), що виключає застосування щодо нього положень статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Причиною спору в даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для визнання недійсним оспорюваного Договору №1.

Відповідно до положень ЦК України (435-15) :

- підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина перша статті 215);

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша статті 203);

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина друга статті 203);

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина третя статті 203);

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина п'ята статті 203);

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (частина шоста статті 203).

Судовими інстанціями у розгляді справи з'ясовано, що Позивач є іпотекодержателем майна, яке було предметом оспорюваного правочину, і відчуження цього майна без відома та згоди Позивача підпало під ознаки частини третьої статті 12 Закону України "Про іпотеку" (згідно з якою правочини щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодавця є недійсними) і частини першої статті 203 ЦК України. З урахуванням наведеного ці судові інстанції дійшли висновку про існування підстав для визнання згаданого правочину недійсним.

Аргументи касаційної скарги даного висновку не спростовують.

Посилання скаржника на порушення судами правил підсудності даної справи спростовується наведеними висновками апеляційної інстанції з цього приводу.

Доводи скаржника стосовно того, що "суд (першої інстанції) при винесенні оскаржуваного рішення від 31.05.2018 повинен був перейти на розгляд справи в порядку Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (редакція діє з 15.12.2017 року)", але "судом цього зроблено не було", - так само спростовуються змістом постанови апеляційної інстанції, в якій встановлено й зазначено про належний перехід місцевого господарського суду до розгляду даної справи за правилами названого Кодексу в редакції, чинній з 15.12.2017.

Так само спростовуються за змістом оскаржуваної постанови посилання скаржника на порушення судом норм процесуального права при відмові в задоволенні заяви компанії "Естро ЛТД" у залученні її до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - оскільки названою компанією не доведено суду твердження останньої про те, що вона на підставі договору купівлі-продажу стала власником майна, яке, у свою чергу, стало предметом Договору №1, і що відтак рішення суду впливатиме на її права та обов'язки щодо однієї із сторін спору.

У цьому зв'язку Касаційний господарський суд не приймає й аргументів скаржника стосовно того, що "суд наділений правом щодо витребування доказів. А саме, ми вважаємо (тобто скаржник вважає), що суд мав право витребувати у ТОВ "Каховка Маркет" акт приймання-передачі укладений із компанією Естро ЛТД з метою уникнення порушення прав та інтересів останньої прийнятим рішенням по справі". Так, згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Крім того, частиною першою статті 81 названого Кодексу передбачено, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У даному разі скаржником не зазначено і з матеріалів справи не вбачається, щоб компанія "Естро ЛТД" або учасники справи, в тому числі й скаржник, зверталися до господарського суду з клопотанням про витребування судом додаткових доказів і таке клопотання було б відхилено або залишено без відповіді. Водночас у господарського суду не було достатніх підстав для сумнівів у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо подання доказів.

У свою чергу, у Касаційного господарського суду відсутні підстави для висновку про те, що суд попередньої інстанції "був упередженим по відношенню до Відповідача".

Обставини, пов'язані з належністю Поворотного столу до Корпусу як предмета іпотеки, без якого він (Корпус) не може функціонувати, та невід'ємністю Поворотного столу від згаданого предмета іпотеки також з'ясовані та доказово перевірені апеляційним господарським судом.

Названим судом також з достатньою повнотою встановлено порушення у зв'язку з укладенням відповідачами оспорюваного договору законних інтересів позивача як іпотекодержателя майна, що було предметом цього договору, тоді як таке укладення призводило до виведення майна з іпотеки. При цьому судом вірно зазначено про те, що вимога про визнання правочину недійсним може бути заявлена не лише його стороною, а й іншою заінтересованою особою.

Що ж до посилання скаржника на те, що "вимоги ПАТ "АЛЬФА-БАНК" є незаконними з огляду на те, що вони охоплюють заявлені та в свою чергу визнані Господарським судом міста Києва вимоги за Кредитним договором №ІВ 386-МВ/08 від 24.11.2008 року у справі №910/28256/15 про банкрутство ТОВ "ЗАВОД БУДІВЕЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ №1", то судом апеляційної інстанції також з'ясовано, зазначено й обґрунтовано, що правила частини дев'ятої статті 16 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017, тобто на час подання позову в даній справі) застосовуються у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), укладених боржником, тобто особою, стосовно якої відкрито процедуру банкрутства, тоді як названий Завод не є стороною оскаржуваного Договору №1, і в даній справі №910/28455/15 виступає як третя особа, а будь-яких позовних вимог до нього у цій справі не заявлялося.

Таким чином, практично ніяких нових доводів, - порівняно з тими, що вже були предметом належної оцінки судом апеляційної інстанції, - у касаційній скарзі не наведено. Поряд з тим суд касаційної інстанції згідно з частиною другою статті 300 Господарського процесуального кодексу України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Касаційним господарським судом беруться до уваги аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, що засновані на нормах матеріального і процесуального права та узгоджуються з обставинами з'ясованими попередніми судовими інстанціями.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень першої та апеляційної інстанції - без змін як таких, що ухвалені з додержанням норм матеріального права, в тому числі ЦК України і Закону України "Про іпотеку" (898-15) , з урахуванням встановлених цими судовими інстанціями фактичних обставин.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, судові витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Каховка "Маркет" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2018 у справі №910/28455/15 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя К. Пільков

Суддя В.Суховий