Товариство з обмеженою відповідальністю "Татнєфть - АЗС - Україна" (далі - Позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - територіальне відділення АМК) про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії територіального відділення АМК від 26.10.2017 № 148-р/к у справі № 1/01-69-15 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення № 148-р/к) у частині, яка стосується Позивача, а саме пунктів 1, 4, 11, 13, 18, 19, 22, 25, 30, 31, 36, 37, 55, 56, 61, 62 Рішення № 148-р/к.

Позовна заява мотивована незаконністю Рішення № 148-р/к в оспорюваній частині та недоведеністю територіальним відділення АМК вчинення Позивачем порушення.

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.03.2018, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.06.2018, у позові відмовлено з посиланням на відсутність передбачених законом підстав для визнання Рішення № 148-р/к недійсним.

У касаційній скарзі до Верховного Суду Позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, передбачених статтею 61 Конституції України, статтями 6, 48, 50, 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон), статтями 2, 238, 282 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), просить суд касаційної інстанції судові акти попередніх інстанцій зі справи скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Так, згідно з доводами Позивача, викладеними у касаційній скарзі:

- судами попередніх інстанцій не доведено наявності обставин, які потрібні для встановлення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого частиною третьою статті 6 Закону;

- Позивача безпідставно 8 разів притягнуто до відповідальності за одні й ті самі дії та штраф, накладений на Позивача, не відповідає вимогам частини шостої статті 52 Закону.

У відзиві на касаційну скаргу територіальне відділення АМК просить залишити оскаржувані рішення і постанову в даній справі без змін, а касаційну скаргу без задоволення, зазначаючи, зокрема, про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, прийняття їх з урахуванням положень чинного законодавства з повним, всебічним і об'єктивним з'ясуванням обставин справи № 1/01-69-15, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників учасників справи, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Суди попередніх інстанцій у розгляді справи виходили з таких обставин і висновків.

Рішенням № 148-р/к, а саме пунктами 1, 11, 18, 22, 30, 36, 55, 61 останнього, визнано дії Позивача та інших суб'єктів господарювання по схожому підвищенню роздрібних цін на скраплений газ як моторного пального порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим частиною третьою статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону, у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, а саме схожих дій на ринку роздрібної реалізації скрапленого газу як моторного пального в територіальних межах № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 10, які можуть призвести до обмеження конкуренції, в той час, коли аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій.

За порушення законодавства про захист економічної конкуренції, наведені в пунктах 1, 11, 18, 22, 30, 36, 55, 61 Рішення № 148-р/к, пунктами 4, 13, 19, 25, 31, 37, 56, 62 зазначеного рішення відповідно до статті 52 Закону на Позивача накладено штрафи у загальній сумі 115 998,17 грн.

Причиною спору в даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для визнання недійсним Рішення № 148-р/к у частині, що стосується Позивача.

Відповідно до приписів Закону:

- порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії (пункт 1 статті 50);

- антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції (частина перша статті 6);

- вчинення антиконкурентних узгоджених дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом (частина четверта статті 6);

- антиконкурентними узгодженими діями вважається також вчинення суб'єктами господарювання схожих дій (бездіяльності) на ринку товару, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій (бездіяльності; частина третя статті 6);

- підставами для, зокрема, визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (частина перша статті 59).

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, виходили, зокрема, з такого:

- у ході розгляду справи 1/01-69-15 територіальним відділення АМК встановлено, що на ринку роздрібної реалізації скрапленого газу як моторного пального в територіальних межах № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 10 у період з 1 до 12 липня 2016 року Позивач вчинив схожі дії по підвищенню роздрібної ціни разом з суб'єктами господарювання, які здійснюють свою діяльність з Позивачем у вказаних територіальних межах. Цінова поведінка зазначених суб'єктів господарювання у територіальних межах № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 10 у період з 01.07.2016 до 12.07.2016 наведена в додатках № 1, 4, 7, 10, 13, 16, 25, 28 до Рішення № 148-р/к;

- у зазначених територіальних межах у спірний період роздрібні ціни на скраплений газ як моторного пального зросли в середньому на 18,3% - 20 %;

- коефіцієнти кореляції від 0,80 до 0,99 свідчать про тісну взаємозалежність цінових траєкторій суб'єктів господарювання (відповідачів у справі № 1/01-69-15) та підтверджують схожість їх поведінки;

- матеріалами справи № 1/01-69-15 встановлено, що при роздрібній реалізації скрапленого газу як моторного пального суб'єкти господарювання в територіальних межах № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 10 застосовують різні методики оцінки вибуття запасів: ФІФО (собівартості перших за часом надходження запасів) або середньозваженої собівартості. При цьому структура інших витрат також відрізняється в учасників ринку в залежності від наявності власних чи орендованих АГЗС (АГЗП), резервуарних парків для зберігання скрапленого газу та транспорту;

- Позивач у межах Харківської області здійснює реалізацію скрапленого газу як моторного пального через 16 АЗК. У Рішенні № 148-р/к зазначено розмір збільшення вартості роздрібної реалізації скрапленого газу та розмір торгівельної надбавки, по кожній АЗК Позивача в період з 1 до 12 липня 2016 року. Динаміка змін торговельних надбавок Позивача та інших суб'єктів господарювання в територіальних межах № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 10 наведена в додатках до Рішення № 148-р/к;

- аналіз економічної ситуації на ринку роздрібної реалізації скрапленого газу як моторного пального свідчить про відсутність об'єктивних економічних причин, які могли б зумовити одночасне підвищення роздрібних цін суб'єктами господарювання в територіальних межах № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 10 у період з 01.07.2016 до 12.07.2016;

- зі змісту Рішення № 148-р/к вбачається, що територіальним відділення АМК визначено територіальні межі ринку роздрібної реалізації скрапленого газу, залучено суб'єктів господарювання як відповідачів, досліджено інформацію щодо господарської діяльності суб'єктів господарювання залучених як відповідачі у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції по кожній територіальній межі окремо, зокрема, щодо наявності власних та орендованих АГЗС (АГЗП), збільшення розміру вартості роздрібної реалізації скрапленого газу в період з 1 до 12 липня 2016 року, встановлено методики оцінки вибуття запасів, які використовують відповідачі у справі, динаміку коливання розміру торгівельної надбавки в період з 1 до 12 липня 2016 року; констатовано, що структура інших витрат також відрізняється у учасників ринку в залежності від наявності, зокрема, резервуарних парків для зберігання скрапленого газу та транспорту; надано належну оцінку поясненням відповідачів у справ щодо об'єктивності підвищення цін реалізації скрапленого газу та спростовано надані пояснення;

- під час визначення територіальних меж територіальним відділенням АМК для кожної межі було обґрунтовано підстави її визначення та коло споживачів, які придбавають скраплений газ у тій чи іншій територіальній межі. Пересічні споживачі, що експлуатують автотранспортні засоби, при переміщенні попиту зазнаватимуть додаткових витрат, пов'язаних з придбанням скрапленого газу, необхідного для подолання відстані (у середньому 1,5 літри скрапленого газу на 10 км пробігу), а також експлуатаційних витрат (пов'язані з ремонтом та технічним обслуговуванням, витратами мастильних матеріалів, зносом автомобільної резини тощо). Тобто для того, щоб заправити автотранспортний засіб в іншому населеному пункті, споживачу необхідно подолати відстань (у прямому та зворотному напрямках) до цього населеного пункту, додатково витратити при цьому певну кількість моторного пального та понести додаткові експлуатаційні витрати;

- роздрібна реалізація скрапленого газу як моторного пального, що надається на АГЗС, АГЗП, не має еквівалентних товарів-замінників, оскільки споживачі цих послуг не можуть обрати інших послуг на заміну. Таким чином, скраплений газ як моторне пальне є товаром, а роздрібна реалізація скрапленого газу як моторного пального через АГЗС, АГЗП є окремим товарним ринком;

- визначення меж товарного ринку територіальним відділенням АМК здійснювалося відповідно до Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного-комітету України від 05.03.2002 № 49-р, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.04.2002 за № 317/6605 (z0317-02) ;

- під роздрібною реалізацією розуміється продаж скрапленого газу кінцевому споживачу через АГЗС, АГЗП, який використовує цей товар як моторне пальне. Основною споживчою властивістю роздрібної реалізації скрапленого газу як моторного пального є відпуск цього газу на АГЗС, АГЗП із застосуванням спеціального обладнання (заправних колонок). Споживачами на ринку скрапленого газу як моторного пального, що реалізується у роздрібній торговельній мережі через АГЗС, АГЗП, є власники (користувачі) автомобільного транспорту, укомплектованого відповідним обладнанням для заправлення пропан-бутановою сумішшю (скрапленим газом). Роздрібна реалізація скрапленого газу як моторного пального, що надається на АГЗС, АГЗП, не має еквівалентних товарів-замінників, оскільки споживачі цих послуг не можуть обрати інших послуг на заміну.

Суди попередніх інстанцій, встановивши, що територіальним відділенням АМК у процесі розгляду справи № 1/01-69-15 доведено відсутність об'єктивних причин підвищення Позивачем роздрібних цін на скраплений газ як моторного пального та, відповідно, встановлено вчинення зазначеною особою дій, які є порушенням, передбаченим пунктом 1 статті 50 Закону у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що кваліфікуються за частиною третьою статті 6 цього Закону, - дійшли не спростованого доводами касаційної скарги висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Посилання скаржника на порушення судами попередніх інстанцій норм статей 238, 282 ГПК України є безпідставними та спростовуються змістом оскаржуваних судових рішень, оскільки названими судами зазначено доводи, на які посилається Позивач у позовній заяві та апеляційній скарзі, та мотиви їх відхилення.

Посилання скаржника на те, що його притягнуто до відповідальності 8 разів за одні ті самі дії та штраф, накладений на Позивача, не відповідає вимогам статті 52 Закону не приймаються судом, оскільки в Рішенні № 148-р/к встановлено 8 правопорушень, які відрізняються одне від одного суб'єктним складом, територіальними межами та обставинами, які встановлені територіальним відділенням АМК при доведенні вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Що ж до посилання скаржника на постанову Вищого господарського суду України від 12.12.2017 у справі № 910/887/17, то по-перше, дана постанова прийнята за інших обставин і фактично-доказової бази; по-друге, висновки, викладені у рішеннях Вищого господарського суду України, не мають обов'язкового характеру для Верховного Суду, оскільки це не визначено законом.

Інші аргументи Позивача вже спростовано судами попередніх інстанцій. Водночас скаржник фактично вдається до заперечення обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями у повторному розгляді справи та переоцінки вже здійсненої названими судами оцінки доказів зі справи, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 Господарського процесуального кодексу України). Тому пов'язані з наведеним аргументи Позивача не можуть бути прийняті Касаційним господарським судом. Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути й оцінити ті ж самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Поряд з тим Касаційний господарський суд бере до уваги та погоджується з відповідними аргументами, наведеними у відзиві на касаційну скаргу, як такими, що відповідають нормам матеріального і процесуального права та встановленими господарськими судами обставинам справи.

Згідно з положеннями статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень першої та апеляційної інстанцій - без змін як таких, що ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а саме Закону та ГПК України (1798-12) .

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть - АЗС - Україна" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 06.03.2018 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.06.2018 у справі № 922/4155/17 - без змін.