на постанову Львівського апеляційного господарського суду у складі Бойко С.М. - головуючий, Бонк Т.Б., Якімець Г.Г. від 22 травня 2018 року та рішення Господарського суду Івано-Франківської області у складі Матуляк П.Я. від 26 січня 2017 року

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. 23.01.2015 державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" (правонаступником якого є ПАТ "Українська залізниця" в особі його регіональної філії "Львівська залізниця") звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, товариства з обмеженою відповідальністю "Скорзонера", товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій-профілакторій ВБР" про (1) визнання недійсним рішення Яремчанської міської ради за №160-10/2007 від 18.10.2007 в частині продажу ТОВ "Санаторій-профілакторій ВБР" земельної ділянки площею 10 999,16 кв. м., (2) визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 10 999,16 кв. м. за №249 серії ВКТ №896261 від 28.01.2009, укладеного між ТОВ "Санаторій-профілакторій ВБР" та ТОВ "Скорзонера" та (3) державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №556846 від 20.08.2009.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що продана земельна ділянка частково знаходиться у смузі відведення залізниці і відноситься до земель транспорту та перебуває у користуванні ПАТ "Українська залізниця".

3. Правовою підставою позову позивач зазначає п. "б" ч. 4 ст. 84, ч. 5 ст. 116, ч. 2, 10 ст. 149, ч. 3 ст. 152, ч. 1 ст. 155 ЗК України, ч. 2 ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування", ст. 23 Закону "Про транспорт", ч. 1 ст. 6 Закону України "Про залізничний транспорт".

Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

4. Пунктами 7, 8 рішення Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 18.10.2007 № 160-10/2007 "Про продаж земельних ділянок у приватну власність для здійснення підприємницької діяльності вирішено продати у власність товариству з обмеженою відповідальністю "Санаторій-профілакторій ВБР" вказану земельну ділянку для обслуговування незавершеного будівництва бази відпочинку.

5. 28.01.2009 між товариством з обмеженою відповідальністю "Санаторій-профілакторій ВБР" та товариством з обмеженою відповідальністю "Скорзонера" укладено договір купівлі-продажу землі вищевказана земельна ділянка, на підставі якого товариство з обмеженою відповідальністю "Скорзонера" отримало державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 556846 від 20.08.2009.

6. При проведенні інвентаризації земель смуги відведення Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" для виготовлення державних актів на право постійного землекористування по відокремленому підрозділу "Івано-Франківська дистанція колії" виявлено, що у межах м. Яремче на ділянці з прив'язкою до колії 60км + 917м 61км + 054м в смузі відведення залізниці, яка в цьому місті становить 30м, з правої сторони за ходом кілометрів на відстані 17м від осі колії знаходиться земельна ділянка рекреаційного призначення товариства з обмеженою відповідальністю "Скорзонера," кадастровий №2611000000:04:006:0034, площею 1,0999га, площа перекриття 0,0580га.

7. Вказані обставини зафіксовані в акті обстеження земельної ділянки від 05.06.2014, складеному представниками залізниці, Яремчанського міськвиконкому та Івано-Франківської прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері.

8. Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця", звертаючись до господарського суду з даним позовом, обґрунтовувало свої позовні вимоги тим, що відповідно до Плану смуги відведення земель лінії Івано-Франківськ - Держкордон Львівської залізниці 1994 року (погоджений, зокрема, з Яремчанською міськрадою) ширина смуги відведення залізниці становить 30м, в той час, як належна ТОВ "Скорзонера" земельна ділянка знаходиться на відстані 17м від осі колії, в результаті чого, на думку позивача, вказана земельна ділянка накладається на земельну ділянку ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця", чим порушуються його права.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

9. Справа розглядалася судами неодноразово. За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 21.01.2017 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

10. Рішення місцевого суду мотивоване тим, що земельна ділянка, щодо якої прийнято оскаржуване рішення, відноситься до земель рекреаційного призначення, знаходиться в межах населеного пункту та не межує із земельною ділянкою позивача, оскільки між земельною ділянкою ТОВ "Скорзонера" та залізничним полотном розташована автомобільна дорога місцевого значення, яка відноситься до земель Яремчанської міської ради, відтак при прийнятті оскаржуваного рішення Яремчанська міська рада діяла в межах наданих їй повноважень та у відповідності до діючого на той час законодавства.

11. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.05.2018 рішення змінено, виключено з мотивувальної частини рішення посилання на відмову в позові, у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

12. Мотивуючи своє рішення, апеляційний господарський суд зазначив, що вимога позивача про визнання недійсним рішення Яремчанської міської ради в частині продажу ТОВ "Санаторій-профілакторій ВБР" земельної ділянки не може бути скасоване чи змінене, оскільки є рішенням органу місцевого самоврядування, яке вичерпало свою дію шляхом виконання - укладенням договору купівлі-продажу та оформленням державного акта про право власності.

13. Крім того, апеляційний суд вказав на неефективний спосіб захисту права та на на цій підставі відмовив у задоволенні решти позовних вимог. Суд зазначив, що права особи, яка вважає себе власником майна у даній справі, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до набувача з використанням правового механізму, встановленого статтями 215, 216 ЦК України. Такий спосіб захисту можливий лише шляхом подання віндикаційного позову - витребування майна від добросовісного набувача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

14. Не погоджуючись із вказаними рішеннями, ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

15. В обґрунтування доводів касаційної скарги ПАТ "Українська залізниця" посилається на порушення ст. 6 ЗУ "Про залізничний транспорт", ст. 68 ЗК України, ст.23 ЗУ "Про транспорт", якими встановлено, що всі землі, під залізничним полотном та його облаштуваннями, спорудами та інш., є землями залізничного транспорту. Отже, правовий статус земель транспорту визначений законом і не може бути змінений в будь-який інший спосіб, аніж визначений законодавством.

16. Крім того, скаржник зазначає, що Яремчанською міською радою при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норми Земельного кодексу (2768-14) , а саме ст. 84, якою визначено, що землі під державними залізницями відносять до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність. Враховуючи вищезазначене, міська рада не мала правових підстав виносити оскаржуване рішення, порушуючи право землекористування залізниці. Суди, керуючись нормами ст. 152, ст. 155 ЗК України мали визнати спірний акт органу місцевого самоврядування недійсним, як такий що порушує права позивача щодо володіння, користування чи розпорядження, належною йому земельною ділянкою.

17. Щодо неефективного способу захисту порушеного права, а саме не подання віндикаційно-правової вимоги, позивач зазначає те, що судом касаційної інстанції вже було надано оцінку нормативному обґрунтуванню щодо заявленого способу захисту порушеного права.

Крім того, позивачем обрано саме той спосіб захисту, який передбачений нормами матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, зокрема, щодо визнання незаконності рішення органу місцевого самоврядування (ст. 152, 155 ЗК України) та визнання недійсним договору купівлі - продажу (ст. 215, 203 ЦК України).

18. Скаржник також посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи та полягає у відмові у задоволенні повторного клопотання позивача щодо витребування оскаржуваного договору купівлі - продажу.

Позиція ТОВ "Скорзонера", викладена у відзиві на касаційну скаргу

19. Відповідач-2 просить залишити касаційну скаргу ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" без задоволення, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.01.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.05.2018 - без змін.

20. ТОВ "Скорзонера" підтримує мотиви, з яких виходив суд апеляційної інстанції при прийнятті рішення - вказує на невірно обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, оскільки останній не відповідає вимогам закону, змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням, а тому не забезпечить ефективного поновлення цього порушеного права.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

21. Верховний Суд, здійснивши перегляд судових рішень у справі на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах доводів та вимог касаційної скарги, погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови у задоволенні позову. Водночас, Верховний Суд не погоджується із мотивами, з яких виходив суд апеляційної інстанції при прийнятті рішення, з огляду на наступне.

22. Предметом спору у даній справі є вимога позивача про (1) визнання недійсним рішення Яремчанської міської ради в частині продажу ТОВ "Санаторій-профілакторій ВБР" земельної ділянки (2), визнання недійсним договору купівлі-продажу вказаної земельної ділянки, укладеного між ТОВ "Санаторій-профілакторій ВБР" та ТОВ "Скорзонера" та (3) визнання недійсним державного акту про право власності на спірну земельну ділянку.

23. Ст. 21 Цивільного кодексу України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

24. Відповідно до частини першої статті 393 цього Кодексу правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

25. Аналіз положень указаних норм законодавства свідчить про те, що особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права.

26. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №923/466/17.

27. Позивач, звертаючись із позовом до суду посилається на те, що продана міською радою спірна земельна ділянка частково знаходиться у смузі відведення залізниці, відноситься до земель транспорту та перебуває у користуванні ПАТ "Українська залізниця", у зв'язку з чим рада вийшла за межі своїх повноважень розпоряджаючись вказаною земельною ділянкою.

28. Проте судами попередніх інстанцій не встановлено обставин, які підтверджують твердження позивача.

29. Водночас згідно відомостей кадастрової карти та висновку №226/324 від 09.12.16 судової земельно-технічної експертизи по даній справі між залізничною колією та спірною земельною ділянкою проходить дорога. Згідно довідки Яремчанського міського комунального підприємства №294 від 26.11.15 та висновку №226/324 від 09.12.16 судової земельно-технічної експертизи по даній справі дорога по вул.Петраша в м.Яремче є дорогою місцевого значення та є власністю територіальної громади м.Яремче та перебуває на балансі Яремчанського міського комунального підприємства.

30. Крім того, згідно висновків відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Яремчанської міської ради №526 від 19.04.07 та Яремчанського міського управління земельних ресурсів від 15.05.07 №05-09/0295, витягу з Державного земельного кадастру від 18.02.15 та висновку №226/324 від 09.12.16 судової земельно-технічної експертизи по даній справі спірна земельна ділянка відноситься до категорії земель рекреаційного призначення та знаходиться в межах населеного пункту у м.Яремче.

31. До земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів(ст. 50 Земельного кодексу України).

32. За змістом ст.51 цього ж кодексу до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.

33. Землі рекреаційного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності(ст. 52 Земельного кодексу України).

34. Відповідно до приписів статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад. Згідно зі статтею 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Статтею 83 названого Кодексу унормовано, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

35. Згідно з пунктом 12 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (2768-14) до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

36. Виходячи із системного аналізу вищенаведених норм, повноваження щодо розпорядження спірною земельною правомірно здійснювала Яремчанська міська рада.

37. Посилання позивача на акт обстеження земельної ділянки від 05.06.2014, складений представниками залізниці, Яремчанського міськвиконкому та Івано-Франківської прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері та План смуги відведення земель лінії Івано-Франківськ - Держкордон Львівської залізниці 1994 року, не можуть вважатися належними та допустимими доказами належності спірної земельної ділянки до земель транспорту, а саме смуги відведення залізниці та того, що остання перебуває у користуванні ПАТ "Українська залізниця".

38. Враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій факти, Верховний Суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

39. Верховний Суд зазначає, що при оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування є важливим елементом змагальності процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.

40. Крім того, Верховний Суд не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо невірно обраного способу захисту права та необхідністю пред'явлення віндикаційного позову. Як вже зазначалося, предметом позову у даній справі є вимога про визнання недійсним рішень органів місцевого самоврядування та договору купівлі - продажу, а не про витребування майна від добросовісного набувача.

41. Верховний Суд зазначає, що імперативними приписами частини 2 статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Компетенція суду касаційної інстанції відповідно до частини 1 вказаної статті полягає виключно в перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи.

42. Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Понамарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

43. Відповідно до ч. 1 ст. 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

44. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, Верховний Суд вважає, що постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції слід залишити без змін з мотивів, викладених у рішенні Господарського суду Івано-Франківської області від 26.01.2017.