розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.05.2018р.

у складі колегії суддів: С.Г. Антонік - головуючий, О.Г. Іванов, Л.О. Чимбар

та на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2018р.

суддя: С.Г. Юзіков

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до публічного акціонерного товариства "Дніпроазот"

про стягнення 1 056 808,21 грн.

за участю представників:

позивача: Лисенко В.О.,

відповідача: Трубаков Є.О.

1. Короткий зміст позовних вимог

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду з позовом до ПАТ "Дніпроазот" про стягнення 1 056 808,21 грн., з яких: 390 635,31 грн. пені, 20 310,41 грн. 3 % річних та 645 862,49 грн. інфляційних втрат.

Позовн і вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасності розрахунків за поставлений у 2015 році природний газ згідно з договором купівлі-продажу природного газу №767143-ТЕ-3/1386/15 від 26.11.2014р.

2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2018р., залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.05.2018р., в позові відмовлено.

Судові рішення мотивовані наявністю підстав для застосування до спірних правовідносин приписів Закону України "Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії" №1730-VIII від 03.11.2016р. (1730-19) Суди виходили з того, що оскільки на момент набрання чинності даним Законом заборгованість за спожиті енергоносії відповідачем була погашена, в силу ч. 3 ст. 7 Закону у позивача відсутні підстави для нарахування суми неустойки, 3% річних та інфляційних втрат, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

ПАТ "НАК "Нафтогаз України", не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії " та ст. ст. 525, 526, 598- 599, 625 ЦК України, просить їх скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.

Позивач вважає неправомірним списання відповідної заборгованості та застосування ч. 3 ст. 7 вказаного Закону до спірних відносин, оскільки відповідач не включений до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

4. Позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Дніпроазот" не погоджується з викладеними в ній доводами, вважає їх безпідставними, а оскаржувані судові рішення законними та обґрунтованими.

Відповідач стверджує, що вимоги ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії" не передбачають обов'язкового включення відповідача до реєстру, тому доводи позивача про незастосування вказаного Закону до спірних правовідносин є безпідставними.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

ПАТ "Дніпроазот" є теплогенеруючим підприємством згідно з ліцензією від 11.08.2011р. (переоформленої рішенням від 12.07.2016р.)

26 листопада 2014р. між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" як продавцем та ПАТ "Дніпроазот" як покупцем укладено договір купівлі-продажу природного газу №767143-ТЕ-3/1386/15.

За умовами п. п. 1.1, 1.2 договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Відповідно до п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов договору позивачем за період січень - квітень, жовтень - грудень 2015 року поставлено відповідачу газ на загальну суму 13 716 781,88 грн.

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати здійснював з порушенням встановлених договором строків, здійснивши останній платіж 14.03.2016р., який проведений банком 29.03.2016р.

6. Норми права, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови

30 листопада 2016 року набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (1730-19) (далі - Закон), яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до приписів ст. 1 Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно зі ст. 2 Закону дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

За положеннями ч. 1 ст. 3 Закону для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, (тобто до 30.11.2016р.), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

7. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови

Як встановлено судами попередніх інстанцій, заборгованість відповідача за природний газ, поставлений йому протягом періоду січень - квітень, жовтень - грудень 2015 року, погашена повністю. Останній платіж здійснено 14.03.2016р., який проведений банком 29.03.2016р., тобто до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (1730-19) .

Відмовляючи в задоволенні позову, господарські суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку з приводу того, що з дня набрання чинності названим Законом (з 30.11.2016р.) не підлягали нарахуванню пеня, інфляційні нарахування та 3% річних на заборгованість, погашену відповідачем до набрання чинності Законом, а нараховані пеня, інфляційні нарахування та 3% річних підлягали списанню.

Верховний Суд відхиляє посилання скаржника про неправомірне застосування судами до спірних правовідносин норм Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (1730-19) з підстав не включення відповідача до реєстру, оскільки вказані доводи зводяться до довільного тлумачення позивачем норм закону.

Частина 3 статті 7 вказаного вище Закону є нормою прямої дії. Виконання цієї норми закону не потребує від відповідача вчинення будь-яких дій. Право на списання неустойки, інфляційних нарахувань та процентів річних поставлено у залежність лише до умови погашення основної заборгованості за отриманий природний газ у строк до набрання чинності цим Законом.

Як зазначено в п. 1.2 договору газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням. Судами встановлено, що ПАТ "Дніпроазот" є теплогенеруючою організацією, яка виробляє з природного газу теплову енергію та продає її теплопостачальним організаціям, які забезпечують надання послуг з теплопостачання відповідним категоріям споживачів.

Таким чином, господарськими судами попередніх інстанцій правильно застосовано наведені норми права та обґрунтовано відмовлено в задоволенні позову.

8. Висновки суду касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги

На підставі вищевикладеного, Верховний Суд, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених господарськими судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, перевірив правильність застосування норм матеріального та процесуального права та прийшов до висновку, що оскаржувані рішення та постанова є законними та обґрунтованими, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2018р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.05.2018р. у справі № 904/9976/17 залишити без змін.