ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/21002/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючого, Жукова С.В., Катеринчук Л.Й.

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "Агробіотехнологія",

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "М енд М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України"

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "М енд М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ"

на рішення господарського суду міста Києва

від 14.02.2018

у складі судді Пукшин Л.Г.,

та постанову Київського апеляційного господарського суду

від 23.05.2018

у складі колегії суддів: Жук Г.А. (головуючий), Мальченко А.О., Дикунської С.Я.,

у справі за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "Агробіотехнологія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "М енд М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ"

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України",

про стягнення 197 675, 52 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "Агробіотехнологія", звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "М енд М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ" про стягнення 197 675, 52 грн. збитків.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.02.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2018 у справі № 910/21002/17, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 44 099, 44 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Приймаючи судові рішення, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків за договором транспортно-експедиторського обслуговування № 15-10А від 03.06.2015. При цьому, з огляду на умови договору та вимоги Конвенції про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень, місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, застосував обмеження заявленої до стягнення збитків.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 14.02.2018 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2018 у справі № 910/21002/17, Товариство з обмеженою відповідальністю "М енд М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ" звернулось з касаційною скаргою, в якій просило їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Разом з касаційною скаргою скаржником подано клопотання про зупинення виконання рішення господарського суду м. Києва від 14.02.2018 у справі № 910/21002/17.

В обґрунтування заявлених вимог, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального права, оскільки судами не застосовані до спірних правовідносин норми Монреальської конвенції 1999 року, які підлягали застосуванню. Також скаржник вказує на суперечливі висновки суду апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/21002/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Жуков С.В., суддя - Катеринчук Л.Й., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2018.

Згідно з ч. 4 ст. 301 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Верховного Суду від 23.06.2018 прийнято касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "М енд М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ" до провадження для здійснення перегляду рішення господарського суду міста Києва від 14.02.2018 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2018 у справі № 910/21002/17 в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Відхилено заяву скаржника про зупинення виконання рішення господарського суду міста Києва від 14.02.2018 у справі № 910/21002/17. Витребувано з господарського суду міста Києва та Київського апеляційного господарського суду матеріали справи № 910/21002/17. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 24.07.2018.

Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 19.04.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "Агробіотехнологія" (виконавець) та BIOCONT LABORATORY spol. s r.o (замовник) у кладений контракт № 1 на виготовлення та поставку яєць ситотроги та тихограми.

З метою поставки вищезазначеної продукції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "Агробіотехнологія" (клієнт) скористався послугами транспортно-експедиторського обслуговування Товариства з обмеженою відповідальністю "М енд М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ" (експедитор) на підставі договору транспортно-експедиторського обслуговування № 15-10А від 03.06.2015, відповідно до умов якого експедитор зобов'язався за дорученням, за винагороду та за рахунок клієнта надавати транспортно-експедиційне обслуговування (ТЕО) з організації та забезпеченню міжнародних перевезень та перевезень по території України експортно-імпортних, транзитних та інших вантажів автомобільним, залізничним, авіаційним або морським транспортом. Під ТЕО розуміються послуги, які пов'язані з організацією перевезень в міжнародному та внутрішньому сполученні, зберігання, складування, обробки та доставки вантажу за призначенням, а також послуги з оформлення документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу клієнта, консультативні та інші послуги за дорученням клієнта.

Пунктом 2 договору визначено, що експедитор здійснює ТЕО клієнта відповідно до умов чинного законодавства України, чинних міжнародних договорів (конвенцій), які регулюють відповідні види перевезень згідно міжнародних вимог з моменту виникнення зобов'язання експедитора до моменту їх припинення. Експедитор організує перевезення транспортними засобами перевізників, відповідальність яких застрахована в установленому законом порядку. Експедитор здійснює страхування вантажу на вимогу та після оплати клієнтом всіх страхових платежів.

Клієнт має право вимагати від експедитора компенсації прямих збитків понесених клієнтом при виконанні Заявки експедитором і третіми особами, залученими експедитором при наявності вини останніх (п.4.1.3 договору)

Відповідно до п.7.1.1 договору експедитор відповідає перед клієнтом за неналежне виконання обов'язків за договором, за збереження вантажу, за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання даного договору, як власні, у вигляді відшкодування спричинених прямих збитків або шкоди з моменту прийняття вантажу експедитором до моменту передачі вантажуотримувачу або уповноваженої ним особи, якщо не доведе, що збитки спричинені не з його вини.

Якщо шкода, спричинена вантажу, виникла після прийняття перевізником вантажу до перевезення, відповідальність експедитора перед клієнтом обмежується законодавством, яке визначає відповідальність перевізника (п. 7.1.3 договору).

20.06.2017 сторони узгодили Заявку № 3, відповідно до якої відповідач зобов'язався поставити вантажоотримувачу - BIOCONT LABORATORE, Spol. s.r.o., Mayerova, 784, Modrice, 66442 Republic, Прага, Чехія на умовах СІР, шляхом авіаперевезення вантажу за маршрутом: аеропорт Бориспіль, Україна - аеропорт Прага, Чехія в строк з 21.06.2017 по 23.06.2017 продукцію - трихограми (трихограмовані яйця ситотроги) евансес.

Господарськими судами попередніх інстанцій також встановлено, що вантаж доставлено в місце призначення лише у серпні 2017 та через виникнення проблем із повітряним транспортом під час перевезення всі тварини загинули, тіла тварин були спалені, що підтверджується копіями Рішення міського ветеринарного управління у місті Прага від 17.08.2017 № SVS/2017/491-А та Загального ветеринарного документу на ввезення CVED для тварин.

Позивач звернувся до відповідача з претензією з вимогою відшкодувати понесені витрати на вирощування біологічного препарату - трихограми, свіжих яєць ситотроги, вартістю 500 Євро за кг, транспортні та інші витрати, пов'язаних з поставкою продукції в Прагу в загальній сумі 197 675, 52 грн., яка залишена без виконання, що й стало підставою для звернення до суду з даною позовною заявою.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Вказана норма кореспондується, також зі ст. 193 Господарського кодексу України.

За приписами ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Статтею 934 ЦК України передбачено, що за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування, експедитор відповідає перед клієнтом, відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 618 ЦК України передбачено, що боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (ст. 528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосередньо виконавця.

В силу вимог ч. 3 ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Як вже зазначалося вище, умовами договору транспортно-експедиційного обслуговування визначена відповідальність експедитора перед клієнтом за неналежне виконання обов'язків за договором, за збереження вантажу, за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання даного договору, як власні, у вигляді відшкодування спричинених прямих збитків або шкоди.

Враховуючи вищезазначені положення законодавства та умови договору, відповідач відповідає за дії перевізника, як за свої власні, а відтак пред'явлення позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "М енд М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ" є вірним, про що обґрунтовано наголошено судами попередніх інстанцій.

Відповідно до п. 7.1.3 договору, якщо шкода, спричинена вантажу, виникла після прийняття перевізником вантажу до перевезення, відповідальність експедитора перед клієнтом обмежується законодавством, яке визначає відповідальність перевізника.

За приписами ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

' 'br' Законом України від 17.12.2008 № 685-VI "Про приєднання України до Конвенції про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень" (685-17) Україна приєдналася до зазначеної Конвенції.

Відповідно до ст. 1 Конвенції про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень (далі - Конвенція), така застосовується до будь-якого міжнародного перевезення пасажирів, багажу або вантажу, яке здійснюється повітряним судном за винагороду. Вона застосовується також до перевезень повітряним судном, що здійснюються авіатранспортним підприємством безоплатно.

Згідно з ч. 3 ст. 22 Конвенції відповідальність перевізника у випадку знищення, утрати, пошкодження або затримки в перевезенні вантажу обмежується сумою 17 спеціальних прав запозичення за кілограм, за винятком випадків, коли вантажовідправник зробив у момент передачі вантажного місця перевізнику особливу заяву про заінтересованість у доставці та сплатив додатковий збір, якщо це необхідно. У цьому випадку перевізник зобов'язаний сплатити суму, що не перевищує заявленої суми, якщо він не доведе, що ця сума перевищує дійсну заінтересованість відправника в доставці.

Суми, зазначені в спеціальних правах запозичення, у цій Конвенції розглядаються як такі, що стосуються спеціальних прав запозичення, як вони визначені Міжнародним валютним фондом. Переведення цих сум у національні валюти у випадку судових розглядів відбувається відповідно до вартості цих валют у спеціальних правах запозичення на дату ухвали суду (ч. 1 ст. 23 Конвенції).

Прийнявши до уваги наведені обставини та надавши оцінку доказам, які ці обставини підтверджують, місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, правомірно застосував обмеження для відповідальності за втрату вантажу, встановлені Конвенцією, з урахуванням офіційного курсу спеціальних прав запозичень до гривні станом на 14.02.2018, розміщеного на офіційному сайті Національного банку України (38,71768 грн.), дійшов вірного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог в сумі 44 099, 44 грн.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Росії") щодо реалізації права на справедливий суд (п. 1 ст. 6 Конвенції): "одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру".

Аналізуючи через призму ст. 43 ГПК України питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У справі, що розглядається, Верховний Суд доходить висновку, що судами попередніх інстанцій було надано скаржникові відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням викладеного, не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України).

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "М енд М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ" та залишення рішення господарського суду міста Києва від 14.02.2018 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2018 у справі № 910/21002/17 без змін.

У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенні без змін рішення суду першої та постанови суду апеляційної інстанцій, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "М енд М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 14.02.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2018 у справі № 910/21002/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді С.В. Жуков ' 'br'

Л.Й. Катеринчук