У цій заяві просив забезпечити поданий ним позов, шляхом заборони ТОВ "Комунпостачсервіс" вчиняти будь-які дії щодо продажу, обміну, безоплатної передачі, передачі у статутний капітал та будь-яким іншим чином, передачі у заставу частки (її частини) в статутному капіталі ТОВ "Рембудсервіс" у розмірі 80 790,00 грн, що становить 54,5% статутного капіталу ТОВ "Рембудсервіс", а також зміну розміру зазначеної частки, виходу ТОВ "Комунпостачсервіс" із ТОВ "Рембудсервіс"; заборони органам у сфері державної реєстрації, визначеним в ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", та державним реєстраторам, вказаним в ст. 6 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", вчиняти будь-які дії щодо реєстрації змін до відомостей про юридичну особу - ТОВ "Рембудсервіс", які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, пов'язаних із продажем, обміном, безоплатною передачею, передачею у статутний капітал, та будь-яким іншим чином частки (її частини) ТОВ "Комунпостачсервіс" в статутному капіталі ТОВ "Рембудсервіс" у розмірі 80 790,00 грн, що становить 54,5% статутного капіталу ТОВ "Рембудсервіс", а також зміну розміру вказаної частки ТОВ "Комунпостачсервіс", виходом (виключенням) ТОВ "Комунпостачсервіс" із ТОВ "Рембудсервіс".

Обґрунтовуючи свою заяву, позивач посилається на те, що незважаючи на судовий розгляд справи, ТОВ "Комунпостачсервіс" вчиняються дії, які не лише перешкоджають проведенню призначеної судом у справі експертизи, але й унеможливлять виконання ухваленого у справі рішення. Дії відповідача спрямовані на відчуження належного йому рухомого та нерухомого майна, за рахунок якого, у разі задоволення заявленого позову, може бути виконано судове рішення. Вказує на те, що станом на 29.12.2015 та на момент звернення позивача до господарського суду із позовом, у власності ТОВ "Комунпостачсервіс" перебувало нежитлове приміщення загальною площею 253,2 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (частка 50/100) та офісні приміщення загальною площею 135,6 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (частка 49/100); відповідно до листа регіонального сервісного центру в Хмельницькій області Міністерства внутрішніх справ України від 28.04.2017, станом на 29.12.2015 за ТОВ "Комунпостачсервіс" було зареєстровано 10 одиниць транспортних засобів. Однак, у письмових поясненнях від 13.03.2018 ТОВ "Комунпостачсервіс" вказує, що у власності товариства не знаходяться вказані приміщення, адже право власності на них зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі актів передання-приймання нерухомого майна від 07.08.2017, що складені між ТОВ "Комунпостачсервіс" та ОСОБА_2 Також, у письмових поясненнях від 06.04.2018 ТОВ "Комунпостачсервіс" зазначає, що товариству не належать на праві власності жодні транспортні засоби, про що свідчить лист регіонального сервісного центру в Хмельницькій області МВС України від 05.04.2018.

На думку позивача, єдиним активом, який залишився у власності ТОВ "Комунпостачсервіс", після відчуження товариством вказаного нерухомого та рухомого майна є корпоративні права - частка в статутному капіталі ТОВ "Рембудсервіс" у розмірі 80 790,00 грн, що становить 54,5% статутного капіталу ТОВ "Рембудсервіс", що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Також позивач вважає, що вимоги заяви (щодо заборони органам у сфері державної реєстрації та державним реєстраторам вчиняти вказані у абз. 2 ч. 2 цієї заяви дії) не суперечать п. 4 ч. 5 ст. 137 ГПК України та, з урахуванням тих дій, які вчиняються відповідачем (відчуження належних йому активів), без застосування такого заходу забезпечення позову, відновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду з позовом у цій справі, не буде ефективним.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 17.04.2018, залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.05.2018, вказану заяву задоволено.

Заборонено ТОВ "Комунпостачсервіс" вчиняти будь-які дії щодо продажу, обміну, безоплатної передачі, передачі у статутний капітал та будь-яким іншим чином, передачі у заставу частки (її частини) в статутному капіталі ТОВ "Рембудсервіс" у розмірі 80 790,00 грн, що становить 54,5% статутного капіталу ТОВ "Рембудсервіс", а також зміну розміру зазначеної частки, виходу ТОВ "Комунпостачсервіс" із ТОВ "Рембудсервіс".

Заборонено органам у сфері державної реєстрації, визначеним в ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" та державним реєстраторам, вказаним в ст. 6 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", вчиняти будь-які дії щодо реєстрації змін до відомостей про юридичну особу ТОВ "Рембудсервіс", які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, пов'язаних із продажем, обміном, безоплатною передачею, передачею у статутний капітал, та будь-яким іншим чином частки (її частини) ТОВ "Комунпостачсервіс" в статутному капіталі ТОВ "Рембудсервіс" у розмірі 80 790,00 грн, що становить 54,5% статутного капіталу ТОВ "Рембудсервіс", а також зміну розміру вказаної частки ТОВ "Комунпостачсервіс", виходом (виключенням) ТОВ "Комунпостачсервіс" із ТОВ "Рембудсервіс".

25.06.2018 ТОВ "Комунпостачсервіс" подало касаційну скаргу на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 17.04.2018 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.05.2018, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та відмовити у задоволенні заяви.

Підставами для скасування постановлених у справі судових рішень зазначає те, що судами не було враховано, що позивач визначив вартість частини майна ТОВ "Комунпостачсервіс" пропорційно належній йому частці у статутному капіталі товариства - 11 460,00 грн (ціна позову); суд не має права визначати вартість частки майна у судовому порядку, оскільки такий спосіб захисту порушеного права не передбачено ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України; позивачем не доведено дійсну вартість майна - у справі № 924/150/17 не проведено комплексну судову експертизу (будівельно-технічну, автотоварознавчу, товарозначу, економічну). Вказує на помилковість посилання апеляційного суду на позицію, що викладена у п. 6.9 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 925/1165/14. На думку відповідача, судами було порушено принципи адекватності і співрозмірності заходів забезпечення позову, що передбачені ч. 4 ст. 137 ГПК України, п. 47 постанови пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" № 13 від 24.10.2008 (v0013700-08) , п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" № 16 від 26.12.2011 (v0016600-11) . Судом апеляційної інстанції у мотивувальній частині своєї постанови не зазначено мотивів відхилення аргументів відповідача. Апеляційним судом, в порушення ст. 267 ГПК України не було з'ясовано повноважень представника позивача та було безпідставно допущено його до участі у справі.

У відзиві на касаційну скаргу позивач вказує на те, що оскаржувані відповідачем судові рішення є законними і обґрунтованими, постановленими відповідно до норм ГПК України (1798-12) . Зазначає, що обґрунтованість доводів позивача щодо необхідності призначення у справі експертизи задля визначення дійсної (ринкової) вартості майна підтверджується також і постановою Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 925/1165/14 на яку правомірно вказав апеляційний суд. Надані відповідачем до матеріалів справи документи підтверджують те, що ним (після подання позивачем позову) не лише можуть бути, а й вже вчиняються дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов'язання перед позивачем. Твердження відповідача про відсутність в оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції мотивів відхилення його аргументів, спростовується змістом оскаржуваної постанови. Вказує на те, що повноваження представника позивача ОСОБА_4, який діяв на підставі довіреності, посвідчення адвоката, були належним чином перевірені судом апеляційної інстанції, а тому є безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що представник позивача не мав повноважень на здійснення представництва у суді апеляційної інстанції.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 09.08.2018 у зв'язку із відпусткою судді Баранця О.М. для розгляду цієї справи було сформовано склад колегії суддів: Стратієнко Л.В. (доповідач), судді - Вронська Г.О., Ткач І.В.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини (ст. 137 ГПК України).

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.(ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому, умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Складовою права на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції, є виконання рішення господарського суду. Право на суд було б ілюзорним, якби судові рішення залишалися не виконуваними. Зокрема, у рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хорнсбі проти Греції" зазначено, що "право на суд" було б ілюзорним, якби правова система договірних держав допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалось б на шкоду одній з сторін.

Ефективність правосуддя залежить і від виконання судового рішення.

Взявши до уваги акти приймання-передачі нерухомого майна, укладені 07.08.2017 між ТОВ "Комунпостачсервіс" і ОСОБА_2, довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта за № 117844012 від 21.03.2018, лист регіонального сервісного центру в Хмельницькій області МВС України від 05.04.2018, встановивши те, що відповідач, після порушення провадження у справі № 924/150/17, вчиняє дії з реалізації належного йому майна (за рахунок якого, у разі задоволення позову, могло б бути виконане судове рішення), а також те, що єдиним активом, який перебуває у власності ТОВ "Комунпостачсервіс" є його частка в статутному капіталі ТОВ "Рембудсервіс" в розмірі 80 790,00 грн, суди правомірні і обґрунтовано забезпечили позов шляхом заборони ТОВ "Комунпостачсервіс" вчиняти будь-які дії щодо продажу, обміну, безоплатної передачі, передачі у статутний капітал та будь-яким іншим чином, передачі у заставу частки (її частини) в статутному капіталі ТОВ "Рембудсервіс" у розмірі 80 790,00 грн, що становить 54,5% статутного капіталу ТОВ "Рембудсервіс", а також зміну розміру зазначеної частки, виходу ТОВ "Комунпостачсервіс" із ТОВ "Рембудсервіс".

Частиною 3 ст. 137 ГПК України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 137 ГПК України не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.

Згідно з ст. 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" підставою для відмови у державній реєстрації є відомості про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії у Єдиному державному реєстрі.

Надавши належну оцінку доводам заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів (в частині заборони відповідним органам вчиняти дії) з урахуванням такої умови (принципу), як співмірність, а також взявши до уваги те, що суд не позбавлений права приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору (що судом було здійснено і, що не суперечить п. 4 ч. 5 ст. 137 ГПК України та спростовує доводи касаційної скарги в цій частині), а також те, що до вирішення спору по суті власник ТОВ "Рембудсервіс" вправі (має можливість) внести зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, пов'язаних із відчуженням частки (її частини) ТОВ "Комунпостачсервіс" в статутному капіталі ТОВ "Рембудсервіс" у розмірі 80 790,00 грн, зміну її розміру, вихід (виключення) ТОВ "Комунпостачсервіс" із ТОВ "Рембудсервіс", суди правомірно задовольнили заяву позивача і в частині заборони органам у сфері державної реєстрації, визначеним в ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" та державним реєстраторам, вказаним в ст. 6 вказаного Закону, вчиняти будь-які дії щодо реєстрації змін до відомостей про юридичну особу ТОВ "Рембудсервіс", які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, пов'язаних із продажем, обміном, безоплатною передачею, передачею до статутного капіталу, та будь-яким іншим чином частки (її частини) ТОВ "Комунпостачсервіс" в статутному капіталі ТОВ "Рембудсервіс" у розмірі 80 790,00 грн, що становить 54,5% статутного капіталу, а також зміну розміру вказаної частки ТОВ "Комунпостачсервіс", виходом (виключенням) ТОВ "Комунпостачсервіс" із ТОВ "Рембудсервіс".

Щодо доводів відповідача про те, що господарськими судами не було надано належної оцінки аргументам відповідача, то необхідно зазначити, що господарськими судами згідно з вимог ст. 86 ГПК України (в редакції з 15.12.2017) було ретельно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм була надана належна оцінка. Судами були враховані інтереси обох сторін, а також були почуті сторони, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (справа "Проніна проти України").

Водночас, аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (наприклад, рішення від 21.01.1999 в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії" від 22.02.2007 в справі "Красуля проти Росії" від 05.05.2011 в справі "Ільяді проти Росії" від 28.10.2010 в справі "Трофимчук проти України" від 09.12.1994 в справі "Хіро Балані проти Іспанії" від 01.07.2003 в справі "Суомінен проти Фінляндії" від 07.06. 2008 в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється, зокрема, на цивільний, господарський процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Недоречними є посилання відповідача на те, що судами в цьому випадку було порушено принципи адекватності і співмірності заходів забезпечення позову, оскільки, саме із урахуванням вказаних принципів, а також з дотриманням норм процесуального права, суди виходили при задоволенні цієї заяви позивача. Незгода відповідача із оскаржуваними рішеннями не свідчить про те, що судами було порушено вказані принципи чи помилково застосовано до цих правовідносин позицію Великої Палата Верховного Суду у справі № 925/1165/14 (згідно з якої - сторони можуть доводити дійсну вартість майна будь-якими належними доказами (ст. 76 ГПК України); до таких доказів належать, у тому числі, висновки експертів) про яку апеляційний суд зазначив, відхиляючи доводи відповідача в частині неспіврозмірності ціни позову та заходу забезпечення позову (статутний капітал, на думку відповідача, у сім раз більший, ніж ціна позову).

Щодо доводів касаційної скарги про те, що апеляційний суд, в порушення ст. 267 ГПК України не з'ясував повноваження представника позивача, то необхідно зазначити, що у судовому засіданні був присутній як представник позивача - ОСОБА_4, так і сам позивач ОСОБА_1, що підтверджується протоколом судового засідання від 22.05.2018 (а.с. 73, т. 1 (матеріалів оскарження ухвали)) та фіксацією судового засідання за допомогою програми TrueConf (диск СD-R серійний номер LH3154VD07030374D4). Нез'ясування апеляційним судом того чи є представник позивача ОСОБА_4 адвокатом, за наявності самого позивача у судовому засіданні, який не заперечував проти представлення його інтересів вказаним представником, не є підставою для скасування законної постанови апеляційного господарського суду.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ч. 2 ст. 309 ГПК України).

Інші доводи касаційних скарг зводяться до необхідності іншої оцінки судом касаційної інстанції доказів, ніж та, що була зроблена судом апеляційної інстанції.

Але, відповідно до ч. 2 ст. 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.