ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/22324/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю.Я. - головуючого, Дроботової Т.Б., Кушніра І.В.

здійснивши розгляд у письмовому провадженні касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця"

на рішення Господарського суду Львівського області від 07.03.2017 (суддя Мороз Н.В.) та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.05.2017 (головуючий - Юрченко Я.О., судді: Зварич О.В., Хабіб М.І.) у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ"

до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця"

про стягнення 9 910, 50 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" (далі - Залізниця) 9 910,50 грн вартості недостачі вантажу (вугілля).

Позовні вимоги обґрунтовано незабезпеченням відповідачем збереження вантажу під час перевезення, що призвело до недостачі вугілля, вартість якого позивач просить стягнути в судовому порядку.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.03.2017, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.05.2017, позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 8 800,52 грн вартості недостачі вантажу; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення і постанову мотивовано доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог щодо незбереження Залізницею вантажу під час перевезення, а отже наявністю правових підстав для задоволення позовних вимог. При цьому судами перевірено наданий Товариством розрахунок вартості недостачі вантажу та виявлено помилку у його здійсненні, зокрема Товариством застосовано неправильний коефіцієнт норми природної втрати та граничного розходження визначення маси вантажу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі Залізниця просить скасувати оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування наведеної ним позиції скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень статті 623 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), частини 1 статті 225 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ), наголошуючи, що судами не встановлено такого обов'язкового елементу для покладення відповідальності на Залізницю, як заподіяння реальної шкоди, жодних доказів на підтвердження сплати вартості вугілля, прийнятого відповідачем до перевезення, матеріали справи не містять.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Позивач відзиву на касаційну скаргу не надав.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій

Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як убачається із матеріалів справи, 30.04.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" (замовник) і Товариством (виконавець) було укладено договір № 30/04 (далі - договір), за умовами якого замовник зобов'язався передати (поставити) виконавцю вугілля для збагачення, оплатити послуги виконавця, пов'язані зі збагаченням вугілля, та прийняти концентрат, а виконавець - прийняти вугілля, провести його збагачення та передати (поставити) отриманий у результаті збагачення концентрат замовнику, в строки та на умовах, обумовлених договором і/або специфікаціями.

30.04.2016 замовник і виконавець уклали додаткову угоду до договору, згідно з якою продовжили строк його дії до 30.04.2018.

На виконання умов договору 13.05.2016 позивач відповідно до Технічних умов завантажив у вагон № 62256821 вугілля кам'яне марки Г0-100 у кількості 70 000 кг на рівні бортів, поверхню вантажу марковано однією повздовжньою борозною катка-ущільнювача, та передав цей вантаж для перевезення Залізниці, що підтверджується залізничною накладною № 48149660.

Отже, за цією накладною відповідач прийняв у позивача вугілля для перевезення і зобов'язався доставити його на станцію призначення - Добротвір Львівської залізниці ДТЕК Добротвірська ТЕС ПАТ "ДТЕК Західенерго". Відокремлений підрозділ "Добротвірська ТЕС" є структурною одиницею Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" без права юридичної особи, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією довідки із ЄДРПОУ.

16.05.2016 на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці складено комерційний акт НА № 001362/191, за змістом якого при контрольному переважуванні вагону № 62256821 на справних 150-тонних тензометричних вагонних вагах, що пройшли державну повірку 15.01.2015, виявилося: вага брутто - 86 450 кг, тара - 23 400 кг, нетто - 63 050 кг, що менше ваги, зазначеної у документі, на 6 950 кг; навантаження на рівні бортів, укатано, марковано повздовжньою борозною катка-ущільнювача; за рухом поїзду є заглиблення у вантажі над 4, 5, 6, 7 люками довжиною 600 см, шириною 280 см, глибиною 100 см; у місці заглиблення маркування немає; у технічному відношенні вагон справний; торцеві двері та розвантажувальні люки з обох боків закриті; течі вантажу немає; при повторному зважуванні вагона вага підтвердилася; вантаж, якого бракує, у вагоні уміститися міг.

У розділі Є зроблено відмітку станції призначення Добротвір Львівської залізниці, згідно з якою під час перевірки вантажу різниці проти цього акта не виявлено.

Після видачі вантажу вантажоодержувачу останній передав право на пред'явлення позовних вимог до Залізниці вантажовідправнику - Товариству, що підтверджується відповідним переуступним написом у залізничній накладній та відповідає вимогам статті 133 Статуту залізниць України.

Згідно з довідкою вантажовідправника вартість 1 тонни вугільної продукції у вагоні № 62256821 за накладною № 48149660 становить 1 585,68 грн із ПДВ.

За розрахунком позивача вартість недостачі, виявленої у вагоні № 62256821, з урахуванням норми природної втрати, становить 9 910,50 грн із розрахунку: 6,25 т (нестача з урахуванням норми природної втрати 1%) х 1585,68 грн (вартість 1 т вугілля з ПДВ).

Таким чином, посилаючись на складений комерційний акт НА № 001362/191 та норми чинного законодавства, позивач просить стягнути з відповідача 9 910,50 грн вартості недостачі вантажу, що і є предметом позову.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суди виходили із того, що положеннями частини 5 статті 307 ГК України, які кореспондуються з положеннями частини 2 статті 908 та статті 920 ЦК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 12 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про залізничний транспорт" перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі іншому підприємству згідно з Правилами видачі вантажу (стаття 110 Статуту залізниць України).

За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин (стаття 113 Статуту залізниць України).

Статтею 924 ЦК України передбачено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Статтею 26 Закону України "Про залізничний транспорт" установлено, що обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (стаття 129 Статуту залізниць України).

Як убачається із матеріалів справи, на станції відправлення відповідачем не було заявлено будь-яких зауважень до стану вагону та вантажу. Комерційний акт НА № 001362/191 містить відомості про те, що вагон № 62256821 у технічному відношенні справний, течі вантажу немає.

Залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу вантажу у разі, зокрема коли вантаж прибув у непошкодженому вагоні і якщо немає ознак втрати вантажу під час перевезення (стаття 111 Статуту залізниць України).

Місцевим господарським судом установлено, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що недостача вантажу виникла із незалежних від перевізника причин. Також слід зазначити, що із комерційного акта вбачається наявність втрати вантажу, оскільки за рухом поїзду є заглиблення у вантажі та відсутнє маркування, на той час як вагон справний, люки закриті з обох сторін, а вантаж міг уміститися у вагоні. Отже, у комерційному акті зафіксовано ознаки втрати вантажу під час перевезення.

Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (стаття 115 Статуту залізниць України).

Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення (частина 2 статті 114 Статуту залізниць України).

Пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (z0861-00) , встановлено норми природної втрати та граничного розходження у визначенні маси. Так, зазначеним пунктом передбачено, що при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2 % маси, зазначеної в перевізних документах, що стосується вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані.

Отже, місцевим господарським судом, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, правомірно задоволено позовні вимоги частково та застосовано коефіцієнт природної втрати маси вантажу 2 % від маси нетто, оскільки вантаж перевозився у вологому стані, що підтверджується його характеристиками, наведеними у накладній (вологість 7 %).

Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що вина відповідача у недостачі через незабезпечення збереження вантажу на шляху прямування підтверджена належним чином, шляхом складення комерційного акта НА № 001362/191, в якому зафіксовано відповідний розмір недостачі вугілля у вагоні № 62256821, тому висновок про наявність підстав для відшкодування на користь позивача вартості недостачі вантажу в сумі 8 800,52 грн з урахуванням розрахунку такої вартості (за вирахуванням 2 % норми природної втрати маси вантажу) із посиланням на положення статті 27 Правил видачі вантажів здійснено судом правомірно.

У зв'язку з наведеним підстав для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни рішення і постанови у справі немає.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу

Колегія суддів відхиляє твердження скаржника про недоведеність вартості відправленого вантажу за залізничною накладною від 28.09.2016 № 48149660, причинно-наслідкового зв'язку між діями (бездіяльністю) відповідача та наявності збитків позивача у сумі 8 800,52 грн, оскільки за змістом статей 113, 127 Статуту залізниць України обов'язок доведення відсутності вини в разі втрати вантажу покладено на перевізника, чого останнім зроблено не було, а факт і розмір недостачі підтверджено допустимим доказом - комерційним актом НА № 001362/191.

Посилання скаржника на те, що суди дійшли помилкового висновку про доведеність вартості відправленого вантажу колегія суддів відхиляє з огляду на таке. Згідно зі статтею 924 ЦК України, статтею 314 ГК України, статтями 114 і 115 Статуту залізниць України залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. При визначенні розміру збитків, заподіяних втратою вантажу, слід застосовувати норми Статуту залізниць України, яким встановлено обмежену відповідальність перевізника у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу, яка визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 916/4345/14). Документом, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, є довідка позивача про вартість 1 тонни вугілля. Крім того, при розрахунку вартості недостачі вантажу, судами першої та апеляційної інстанції обґрунтовано було враховано норми природної втрати відповідно до Правил видачі вантажів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд

Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені скаржником у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних рішення і постанови.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Львівського області від 07.03.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.05.2017 у справі № 910/22324/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ю.Я. Чумак

Судді: Т.Б. Дроботова

І.В. Кушнір