ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 серпня 2018 року
м. Київ
Справа № 910/19685/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Ткач І.В., Чумак Ю.Я.,
за участю секретаря судового засідання - Сігнаєвської К.І.;
за участю представників:
позивача - Лозицької О.Л., Муравйова О.В., Коновалової Н.В.,
відповідача - Ковальчук А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ідріска тур",
на постанову Київського апеляційного господарського суду
(головуючий - Іоннікова І.А., судді - Тищенко О.В., Тарасенко К.В.)
від 30.05.2018,
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ідріска тур",
до товариства з обмеженою відповідальністю "Камус Ейр",
про стягнення 137 326,01 дол. США,
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю "Ідріска тур" звернулося до господарського суду із позовом про стягнення з відповідача 137 326,01 дол. США, що еквівалентно 3 644 481, 25 грн за офіційним курсом Національного банку України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором про надання блоку місць на регулярні рейси № 17/35-5.1 від 23.05.2017 та додатку № 1 до договору щодо перевезення пасажирів позивача, внаслідок чого позивачу були заподіяні збитки в розмірі 137 326,01 доларів США.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.02.2018 позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 137 326, 01 доларів США, що еквівалентно 3 644 481, 25 грн відповідно до офіційного курсу НБУ на день подання позову та судові витрати.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2018 рішення місцевого суду скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
25.06.2018 позивач ТОВ "Ідріска тур" звернулось з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2018, в якій просить вказану постанову апеляційного суду скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
Підставами для скасування постанови суду апеляційної інстанції зазначає те, що вона була прийнята з порушенням норм процесуального права - ст. ст. 13, 86, 76- 79 ГПК України та неправильним застосуванням норм матеріального права - ст. 613 ЦК України. Посилається на те, що суд апеляційної інстанції не застосував до спірних правовідносин ст. ст. 538, 616, 617 ЦК України, ст. ст. 193, 226 ГК України. Вказує на те, що апеляційний суд у мотивувальній частині своєї постанови безпідставно посилався на те, що позивач відмовився від частини позовних вимог, оскільки, позивач від позовних вимог не відмовлявся (що також підтверджується протоколом судового засідання від 17.11.2017 (зауваження на який не надходили). На думку позивача, таким чином апеляційним судом було порушено права позивача, передбачені п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017), ч. 4 ст. 22 ГПК України (в редакції до 15.12.2017). Посилаючись на те, що позивач відмовився від частини позовних вимог, апеляційний суд розглянув позов в повному обсязі, а не закрив провадження у справі згідно з ч. 1 ст. 231 ГПК України. Висновок апеляційного суду про відмову від позову зроблений всупереч матеріалам справи та виключно на підставах доводів апеляційної скарги, які не підтверджені жодними доказами. Посилається на те, що здійснення позивачем оплати за перевезення відповідачу (яке не могло бути виконане перевізником через відсутність у нього дозволу на виконання регулярних перевезень від Португальського національного управління цивільної авіації) суперечить здоровому глузду, діловій практиці і ст. 193 ГК України, ст. 538 ЦК України. Дії відповідача щодо отриманням дозволу є нормальною діловою практикою, які свідчать про намагання забезпечити виконання умов договору щодо перевезення. Неотримання такого дозволу є господарським ризиком саме відповідача. Необґрунтованим є висновок апеляційного суду про те, що відповідач намагався виконати зобов'язання за договором шляхом залученням третіх осіб, оскільки вказане не підтверджується жодними доказами. Апеляційним судом було зроблено висновки про можливість припинення договору без волевиявлення сторони договору. Вказує на те, що виконавчий директор відповідача не мав права підписувати від імені відповідача апеляційну скаргу, а тому суд апеляційної інстанції не повинен був відкривати апеляційне провадження за цією апеляційною скаргою.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач посилається на те, що постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою, а касаційна скарга позивача - безпідставною. Вказує на те, що адвокатом Падун Р. у місцевому господарському суду було підтримано позовні вимоги щодо рейсів 07.07.2017, 14.07.2017, 21.07.2017 та 28.07.2017, а щодо рейсів 04.08.2017, 11.08.2017, 18.08.2017, 25.08.2017 - ні, що є зменшенням позовних вимог, а тому у апеляційного суду не було підстав для прийняття ухвали про закриття провадження у справі. Зазначає, що апеляційним судом було правильно застосовано норми матеріального права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, зокрема, і ст. 538 ЦК України, ст. 193 ГК України. Посилається на те, що невиконання позивачем договірних зобов'язань, неприйняття альтернативних варіантів, невирішення цієї ситуації та відсутність переговорів свідчить про відсутність у позивача необхідності та інтересу до надання йому послуг відповідачем. Вказує на те, що під час дії договору № 17/35-5.1 від 23.05.2017 позивач не здійснював оплат. При укладенні договору, позивач був повідомлений про відсутність у відповідача відповідного дозволу на експлуатацію повітряної лінії для виконання регулярних рейсів за маршрутом Київ-Лісабон-Київ від Португальського національного управління цивільної авіації, а тому позивач добровільно ішов на ризик та усвідомлював можливість настання негативних наслідків. Твердження суду апеляційної інстанції щодо припинення договору не є такими, що спричиняють правові наслідки, а є лише мотивованою оцінкою аргументів відповідача. Посилається на те, що апеляційним судом було правильно надано оцінку наявним у матеріалах справи доказам.
У справі оголошувалася перерва з 01.08.2018 по 08.08.2018.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судами, 23.05.2017 між ТОВ "Ідріска тур" (замовником) та ТОВ "ДАРТ" (правонаступником якого є ТОВ "Камус Ейр") (перевізником) було укладено договір № 17/35-5.1 про надання блоку місць на регулярні рейси, за яким замовник замовляє, а перевізник - надає жорсткий блок місць (вся квота місць, відповідного повітряного судна перевізника, відповідальність за нереалізацію якого лягає на замовника незалежно від причин нереалізації), з метою виконання авіаперевезень пасажирів замовника, їх багажу на регулярних рейсах за маршрутами та на умовах, які вказані в додатках до цього договору.
Згідно з п. 3.1.1. договору перевізник зобов'язується надати замовнику місця в економічному та бізнес-класі обслуговування на прямих рейсах та в кількості згідно з додатками до цього договору.
Замовник зобов'язується гарантувати оплату блоків місць згідно з умовами договору та додатків до нього, здійснити оплату авансового гарантійного платежу у строки та відповідно до умов договору і додатків до нього, своєчасно сплачувати повну вартість замовлених блоків місць згідно з тарифом, визначеним у додатках до договору, а також вартість аеропортових такс та зборів, напоїв (вода, чай, кава, сік) за фактичною кількістю пасажирів, відправлених на блоках місць (п. п. 3.2.1., 3.2.5., 3.2.6. договору).
Пунктом 4.1. договору передбачено, що реєстрація пасажирів проводиться перевізником лише після того, як замовник здійснить оплату відповідної суми відповідно до п. 5 договору.
Вартість перевезення зазначено у відповідних додатках до договору (п. 5.1. договору).
Відповідно до п. 5.4. договору розрахунки між сторонами здійснюються на підставі виставлених рахунків у національній валюті України - гривні за міжбанківським валютним середнім курсом продажу долара США/євро, що вказаний на сайті www.bin.com.ua на 12:00 годину дня, що передує дню оплати. Також можливі інші форми розрахунків за надані послуги, що не суперечать нормам українського законодавства. Зокрема, залік взаємних однорідних вимог, на підставі протоколу взаємного заліку.
Перед початком програми авіаперевезень замовник вносить на рахунок перевізника як забезпечення виконання зобов'язань за цим договором гарантійний авансовий платіж у сумі і у терміни визначені у додатках до цього договору. При належному виконанні програми польотів гарантійний платіж зараховується як оплата за крайній блок місць програми польотів. Гарантійний внесок як оплата за останній блок програми підлягає перерахунку в порядку та на умовах визначених даним договором та додатками до нього, як і оплата за будь-який інший рейс програми у разі збільшення вартості авіапального, навігації, наземного обслуговування з наданням документального підтвердження (п. 5.5. договору).
У п. 10.3 договору сторони погодили можливість передачі зобов'язань перевізника третім особам для фактичного виконання рейсів без погодження із замовником.
23.05.2017 між перевізником та замовником було підписано додаток № 1 до договору, яким встановлено про надання блоку місць на рейсах DAT331/332, у період з 07.07.2017 по 24.11.2017, всього 22 рейси, зокрема: 07.07.2017, 14.07.2017, 21.07.2017, 28.07.2017, 04.08.2017, 11.08.2017, 18.08.2017, 25.08.2017, маршрут IEV - LIS/LIS - IEV, з квотою місць - 180 чол., вартість кожного рейсу - 47 500,00 дол. США.
Згідно з п. 2 додатку № 1 до договору вартість квоти місць на одному рейсі за маршрутом IEV - LIS/LIS - IEV за узгодженим розкладом складає суму згідно з таблицею з урахуванням 0 % ПДВ. Оплата здійснюється відповідно до п. 5.4. договору за 5 (п'ять) календарних днів до виконання рейсу.
За п. 7 додатку № 1 до договору у випадку несплати повної вартості рейсу, зазначеної в п. 2 цього додатку та вартості напоїв, аеропортової збори і збори за безпеку або будь-яких інших платежів відповідно до умов цього договору, перевізник залишає за собою право не допустити пасажирів замовника до рейсу, до моменту проведення повної оплати замовником, або припинити дію договору негайно шляхом надання письмового повідомлення. У цього випадку перевізник не несе відповідальності за зобов'язаннями замовника перед третіми особами.
За п. 10 додатку № 1 до договору замовник, гарантуючи виконання свої зобов'язань, та згідно з договором про надання блоку місць на регулярні рейси № від 23.05.2017 (п. 5.5.), вносить гарантійний авансовий платіж за останній рейс програми у розмірі 47 500, 00 грн дол. США відповідно до п. 5.4. цього договору в термін до 24.10.2017.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що перевізником 30.06.2017 виставлено рахунок № 442 на оплату вартості перевезення за рейс 07.07.2017 у розмірі 1 235 475,00 грн, рахунок № 441 на оплату гарантійного авансового платежу у розмірі 1 235 475,00 грн. Того ж дня з електронної пошти бухгалтера ТОВ "ДАРТ" acc@aerodart.com.ua на електронну пошту головного бухгалтера ТОВ "Ідріска тур" ІНФОРМАЦІЯ_1 надіслано листа із змістом: "Добрый день, ОСОБА_6! Во вложении счета." із двома вкладеними файлами - рахунками.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідачем не було виконано свої зобов'язання за договором № 17/35-5.1, чим порушено його умови та завдано позивачу збитків; неможливість виконання зобов'язань відповідачем не пов'язана з наявністю форс-мажорних обставин; відповідачем не доведено відсутності у його діях вини та вжиття ним всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання щодо здійснення авіаперевезень за погодженим маршрутом. Вказував на те, що понесені позивачем витрати у загальній сумі 137 326, 01 доларів США є реальними збитками у розумінні ст. 225 ГК України, на підтвердження чого позивачем були надані відповідні докази.
Проте, погодитися з такими висновками місцевого господарського суду неможна з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У п. 8 ст. 16 ЦК України зазначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Згідно з ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил ст. 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Визначення поняття збитків наводиться також і у ч. 2 ст. 224 ГК України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди; вина заподіюва шкоди, за винятком випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (ст. 614 ЦК України).
Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Судом апеляційної інстанції було встановлено, що на момент укладення договору між сторонами, позивач був обізнаний про відсутність у відповідача відповідного дозволу про право на експлуатацію повітряної лінії для виконання регулярних рейсів за маршрутом Київ-Лісабон-Київ, однак погодився на його укладення, що свідчить про те, що позивач міг і повинен був допускати можливість неотримання відповідачем вказаного дозволу і настання, зокрема, для позивача у зв'язку із цим відповідних ризиків - нездійснення відповідачем перевезень пасажирів позивача; відповідачем вчинялися дії щодо отримання дозволу (зокрема, ним було отримано дозвіл Державної авіаційної служби України від 10.05.2017 про право на експлуатацію повітряної лінії для виконання регулярних рейсів за маршрутом Київ-Лісабон-Київ; також 27.06.2017 Державна авіаційна служба України зверталася до Португальського національного управління цивільної авіації із листом, зазначаючи в ньому про те, що один із заявлених авіаперевізників - авіакомпанія "Аеросвіт" є банкрутом, та Україна заявляє про два авіаперевізника: "Міжнародні Авіалінії України" та ТОВ "ДАРТ"); перед виконанням першого перевезення - 07.07.2017 відповідач, не маючи відповідного дозволу від Португальського національного управління цивільної авіації, проводив переговори з авіакомпанією OLYMPUS AIRWAYS для виконання останнім, замість перевізника, перевезень 07.07.2017, 14.07.2017, про що свідчать листи від 27.06.2017, від 30.06.2017 (а.с. 180-181, т. 1), що не суперечить п. 10.3. договору. У зв'язку із нездійсненням позивачем жодної проплати за договором № 17/35-5.1, відповідач не зміг замовити у OLYMPUS AIRWAYS перевезення пасажирів позивача (вартість перевезення для замовника у такому випадку не змінилася б та становила 47 500,00 дол. США).
Отже, вказані дії відповідача свідчать про те, що останнім вживалися залежні від нього заходи щодо виконання зобов'язання та, що таке невиконання не було саме наслідком умислу чи необережності відповідача.
Під збитками розуміється різниця між вартістю витрат, які було фактично здійснено, та витрат, які були заплановані.
Апеляційним судом було здійснено перерахунок заявлених позивачем збитків та встановлено, що на першому рейсі - 07.07.2017, вартість квитка на рейсі відповідача становила 47 500,00 дол. США/132 пасажири (замовлена позивачем кількість місць у ТОВ "Авіаційна Компанія "Роза Вітрів" на рейс 07.07.2017) = 359,85 дол. США, що на 227,91 дол. США більше, ніж розрахована вартість позивачем. На другому рейсі - 14.07.2017 вартість квитка на рейсі відповідача становила 47 500,00 дол. США / 159 пасажири (замовлена позивачем кількість місць у ТОВ "Авіаційна Компанія "Роза вітрів" на рейс 14.07.2017) = 298,74 дол. США, що на 166,80 дол. США більше, ніж розрахована позивачем. На третьому рейсі - 21.07.2017 вартість квитка на рейсі відповідача становила 47 500,00 дол. США/200 пасажири (замовлена позивачем кількість місць у ТОВ "Авіаційна Компанія "Роза вітрів" на рейс 21.07.2017) = 237,50 дол. США, що на 105,56 дол. США більше, ніж розрахована вартість позивачем. На четвертому рейсі - 28.07.2017 вартість квитка на рейсі відповідача становила 47 500,00 дол. США / 103 пасажири (замовлена позивачем кількість місць у ТОВ "Делішиз тревел", ТОВ "ГУДТРІП", ІАТА) = 461,16 дол. США, що на 329,22 дол. США більше, ніж розрахована вартість позивачем. На п'ятому рейсі - 04.08.2017 вартість квитка на рейсі відповідача становила 47 500,00 дол. США / 208 пасажири (замовлена позивачем кількість місць у ТОВ "Авіакомпанія "БРАВО" на рейс 04.08.2017) = 228,36 дол. США, що на 96,42 дол. США більше, ніж розрахована вартість позивачем. Вартість квитка на рейсі ТОВ "Авіакомпанія "БРАВО": 39 000,00 дол. США/ 208 пасажири = 187,50 дол. США, що на 40,86 дол. США менше, за вартість квитка у відповідача (виконання ТОВ "Авіакомпанія "БРАВО" перевезення було вигідніше, ніж у випадку надання цих послуг відповідачем). На шостому рейсі - 11.08.2017 вартість квитка на рейсі відповідача становила 47 500,00 дол. США / 208 пасажири (замовлена позивачем кількість місць у ТОВ "Авіакомпанія "БРАВО" на рейс 11.08.2017) = 228,36 дол. США, що на 96,42 дол. США більше, ніж розрахована вартість позивачем. Вартість квитка на рейсі ТОВ "Авіакомпанія "БРАВО": 39 000,00 дол. США/ 208 пасажири = 187,50 дол. США, що на 40,86 дол. США менше, за вартість квитка у відповідача (тобто виконання ТОВ "Авіакомпанія "БРАВО" перевезення вигідніше, ніж у випадку надання цих послуг відповідачем). На сьомому рейсі - 18.08.2017 вартість квитка на рейсі відповідача становила 47 500,00 дол. США / 208 пасажири (замовлена позивачем кількість місць у ТОВ "Авіакомпанія "БРАВО" на рейс 18.08.2017)= 228,36 дол. США, що на 96,42 дол. США більше, ніж розрахована вартість позивачем. Вартість квитка на рейсі ТОВ "Авіакомпанія "БРАВО": 41 000,00 дол. США/208 пасажири = 197,11 дол. США, що на 31,25 дол. США менше, за вартість квитка у відповідача (виконання ТОВ "Авіакомпанія "БРАВО" перевезення вигідніше, ніж у випадку надання цих послуг відповідачем). На восьмому рейсі - 25.08.2017 вартість квитка на рейсі відповідача становила 47 500,00 дол. США / 164 пасажири (замовлена позивачем кількість місць у ІАТА на рейс 25.08.2017) = 289,63 дол. США, що на 157,69 дол. США більше, ніж розрахована вартість позивачем.
При цьому, апеляційним судом було встановлено, що позивачем відповідно до вимог ст. 74 ГПК України (в редакції з 15.12.2017) не надано належних рахунків на оплату таких рейсів, актів виконаних робіт, платіжних доручень про перерахування коштів, а також доказів реалізації замовником квитків на вказані рейс та їх кількість з іншими перевізниками.
Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Отже, дослідивши всі наявні в матеріалах справи докази згідно з вимог ст. 86 ГПК України, встановивши, що позивачем відповідно до ст. 74 ГПК України не було доведено заподіяння відповідачем йому реальних збитків (ст. 22 ЦК України), суд апеляційної інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 137 326, 01 доларів США, що еквівалентно 3 644 481, 25 грн.
Щодо посилань позивача на те, що апеляційним судом було порушено права позивача, передбачені п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017), ч. 4 ст. 22 ГПК України (в редакції до 15.12.2017), оскільки у мотивувальній частині своєї постанови апеляційним судом зроблено висновок про те, що позивач відмовився від частини позовних вимог, від чого позивач не відмовлявся, то необхідно зазначити, що оскільки апеляційним судом було розглянуто заявлені позивачем позовні вимоги в повному обсязі, а помилкове посилання суду апеляційної інстанції на те, що позивач відмовився від частини позовних вимог не призвело до ухвалення незаконного рішення (постанови), тому згідно з вимогами ч. 2 ст. 311 ГПК України відсутні підстави для скасування законної і правильної по суті постанови апеляційного суду у справі.
Згідно з ч. 2 ст. 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Недоречними є аргументи позивача про те, що виконавчий директор відповідача Ковальчук А.С. не мала права підписувати від імені відповідача апеляційну скаргу, з огляду на таке.
Згідно із ч. 1 ст 92 ЦК України (435-15)
юридична особа набуває цивільних прав і обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
За п. 9.3.1 Статуту ТОВ "Аланна" (чинного на момент звернення з апеляційною скаргою) до складу дирекції входить виконавчий директор, який призначається загальними зборами учасників та здійснює самопредставництво товариства в судах всіх інстанцій всіх юрисдикцій без довіреності.
Згідно з п. 1 наказу відповідача № 1-П від 04.01.2018 Ковальчук А.С. призначено на посаду виконавчого директора з наданням їй права з 04.01.2018 здійснювати самопредставництво товариства в судах всіх інстанції всіх юрисдикцій без довіреності.
Отже, виконавчий директор відповідача Ковальчук А.С. (станом на момент подання апеляційної скарги (21.03.2018)) була уповноваженою особою на підписання і подання апеляційної скарги від імені відповідача згідно з установчими документами товариства.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 (заяви № 29458/04, № 29465/04) вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
У випадку ж неприйняття такої апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції діяв би як "суд не встановлений законом", адже позбавив би відповідача права на апеляційне оскарження (ст. 254 ГПК України), що йому (відповідачу) також гарантоване і Основним законом України.
Таким чином, апеляційним судом було правомірно прийнято апеляційну скаргу відповідача та забезпечено його права на апеляційне оскарження.
З урахуванням вимог ст. 300 ГПК України судом касаційної інстанції не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/недоведеними або встановленням по новому обставин справи.
Апеляційний суд встановив у повному обсязі фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення, та з урахуванням наданих сторонами доказів у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з недоведенням позивачем заподіяння йому збитків.
Постанова апеляційного суду постановлена з додержанням вимог матеріального права і підстав для її скасування та залишення в силі рішення місцевого суду немає.
Оскільки підстав для скасування постанови апеляційного суду немає, то судовий збір за подання касаційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ідріска тур" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 30 травня 2018 року у справі за № 910/19685/17 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Л. Стратієнко
Судді І. Ткач
Ю. Чумак