ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2018 року

м. Київ

Справа № 925/1584/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",

представник позивача - адвокат Литвин Т. В.,

відповідач - Комунальне підприємство теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради,

представник відповідача - не з'явився,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Черкаської області від 19.02.2018 (суддя Скиба Г. М.) та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2018 (головуючий суддя - Гончарова С. А., судді Шаптала Є. Ю., Скрипка І. М.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради про стягнення 2 223 923,71 грн.,

Короткий зміст позовних вимог

1. 06.12.2017 Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Позивач) звернулось до Комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради (далі - Відповідач) з позовом про стягнення боргу у загальній сумі 2 223 923,71 грн., у тому числі: три проценти річних у сумі 91 091,00 грн., інфляційні втрати у сумі 2 132 832,71 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оплату за поставлений згідно з укладеним сторонами Договором купівлі-продажу природного газу № 178-БО-36 (далі - Договір) від 10.07.2012 Відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у строк, визначений цим Договором, чим порушив умови пункту 6.1 Договору, тому відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) зобов'язаний сплатити на користь Позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. 19.02.2018 Господарський суд Черкаської області вирішив у задоволенні позову відмовити повністю. Рішення суду залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2018.

Прийняті у справі судові рішення мотивовані тим, що останній платіж за Договором проведений Відповідачем 15.04.2016, Позивач нараховує суму 3 % річних за період з 05.07.2014 по 07.09.2015, інфляційних втрат - з 01.06.2014 по 31.08.2015. У розумінні статті 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі - Закон) сторони у справі є суб'єктами його дії. Частиною 3 статті 7 Закону питання нарахування неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних не ставиться в залежність від будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності цим Законом. Враховуючи, що заборгованість за Договором сплачена Відповідачем до набрання чинності Законом, нарахування пені, трьох відсотків та інфляційних втрат після вступу Закону в силу є неправомірним. За наслідками розгляду аналогічного спору у постанові від 07.02.2018 у справі № 927/1152/16 Верховний Суд дійшов висновку про те, що частина 3 статті 7 Закону є нормою прямої дії, при цьому застосування приписів цієї норми не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий газ до набрання чинності Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

3. 17.05.2018 Позивач (Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 19.02.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2018, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

4. 23.06.2018 Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, а прийняті у справі рішення Господарського суду Черкаської області від 19.02.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2018 залишити без змін.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5. В оскаржуваних рішенням не враховано жодного аргументу, доводу чи доказу Позивача, не зазначено мотивів такого неврахування, чим порушено вимоги статей 7, 76, 77, 79, 86, 238 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ).

6. Матеріали справи не містять доказів включення Відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а відтак застосування частини 3 статті 7 Закону є неправомірним.

7. На момент прийняття оскаржуваного рішення Відповідач не включений до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, тому не може бути учасником процедур, визначених Законом.

Доводи Позивача, які викладені у відзиві на касаційну скаргу

8. Нормою частини 3 статті 7 Закону не ставиться право ненарахування неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних в залежність від будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом. Наведене зазначено також у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 927/1152/16.

Позиція Верховного Суду

9. Комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення визначає Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (1730-19) . Відповідно до приписів статті 1 цього Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Згідно з статтею 2 Закону дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

За вимогами частини першої статті 3 цього Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства. Відповідно до пункту 14 Порядку ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 93 (93-2017-п) , у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 1 січня 2016 р. заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.

Разом з цим відповідно до частини 3 статті 7 Закону на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що частина третя статті 7 Закону є нормою прямої дії, її застосування не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом. Зокрема, реалізація цієї норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості (про що повідомило і Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України у межах своєї компетенції). Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 927/1152/16.

10. Враховуючи наведене Суд відхиляє доводи Скаржника (пункти 6, 7) про те, що на час прийняття оскаржуваного рішення Відповідач не включений до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, матеріали справи таких доказів не містять, тому не може бути учасником процедур, визначних Законом. Таким чином, з урахуванням тієї встановленої судами обставини, що у Позивача відсутні претензій до Відповідача щодо сплати суми основного боргу з 16.04.2016, тобто до набрання чинності Законом, суди попередніх інстанцій дійшли мотивованого висновку про відсутність підстав для задоволенні позовних вимог.

11. Доводи Скаржника (пункт 5) про порушення судами статей 7, 76, 77, 79, 86, 238 ГПК України не знайшли свого підтвердження, оскільки судові рішення прийняті за повного встановлення усіх істотних обставин справи, надання їм належної правової оцінки та правильного застосування наведених норм права, що регулюють спірні правовідносини. Суд також звертає увагу на те, що у пункті 54 рішення у справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення у справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії", заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-I).

12. За таких обставин відсутні підстави для зміни чи скасування рішення та постанова судів першої та апеляційної інстанцій.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 19.02.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2018 у справі № 925/1584/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак