1.1. У серпні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" про стягнення 298 650 грн плати за користування вагонами та 9 778,92 грн збору за зберігання вантажу.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем були прийняті до перевезення на адресу відповідача порожні власні вагони, які були затримані на підходах до станції призначення з підстав зайнятості колій зазначеної станції з вини відповідача, у зв'язку з чим позивачем нараховано вантажоодержувачу плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажу.

2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. 02 січня 2008 Державним підприємством "Придніпровська залізниця", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", та Публічним акціонерним товариством "АрселорМіттал Кривий Ріг" укладено договір №ПР/ДН-2-07/138/1808/НЮп про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги (далі - Договір).

2.2. Предметом договору є надання залізницею послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів та проведення розрахунків за ці послуги (пункт 1.1 Договору).

Відповідно до п.п. 2.1 Договору вантажовласник зобов'язується пред'являти залізниці у визначені терміни місячні плани перевезень в електронному вигляді, при цьому оригінали заявок, оформлені на бланках ГУ-12 (ГУ-12К) та заявки на подачу вагонів (контейнерів) надавати згідно Правил перевезень вантажів. Здійснювати навантаження (вивантаження) вантажів, що відправляються ним або прибувають на його адресу.

За умовами п. 2.3 Договору залізниця зобов'язується вести облік нарахованих і сплачених грошових коштів та надавати вантажовласнику відповідні розрахункові документи через станцію Кривий Ріг або технологічний центр з обробки перевізних документів.

Згідно з п. 2.4 Договору (в редакції додаткової угоди №35/32 від 20.01.2016) вантажовласник зобов'язується здійснювати попередню оплату за перевезення вантажів та додаткові послуги шляхом перерахування коштів у сумах, відповідних до обсягу перевезення та вагонообігу на під'їзній колії на рахунок ЄТехПД регіональної філії Придніпровська залізниця за реквізитами.

Строк дії договору погоджено сторонами в пункті 8.4 Договору.

2.3. В лютому 2017 за залізничними накладними №№41661877, 4166183, 41662206, 019992, 020008, 019950, 41672403, 41672437, 41672411, 41676438, 41680661, 41680679, 41662214, 41662180, 41662230, 41662222, 41662263, 406546, 47489851, 47498290, 47498324, 47497912, 019968, 019976, 019984, 47433867, 47433859, 47477625, 47484969, 47484977, 41674078, 41672429, 41674086, 416,74144, 41674193, 416,74110, 41674052, 41674102, 41671454, 41675240, 41675257, 41666322, 41680653, 41683921, 41679895, 41679861, 41679911, 41679903, 41679887, 41679929 позивачем були прийняті до перевезення порожні вагони власності відповідача у кількості 50 штук. Відповідно до цих накладних станція призначення Кривий Ріг-Головний Придніпровської залізниці.

2.4. На шляху прямування на станції Новоблочна 18.02.2017 о 06-58 год. на підставі наказу №412 ці вагони було затримано у зв'язку з неприйняттям вагонів вантажовласником з причини скупчення вагонів на станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці та несвоєчасним вивільненням колій від вантажу ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" через неможливість приймання їх станцією призначення.

На станції Новоблочна було складено акт про затримку вагонів №59 від 18.02.2017 і о 7 год. 23 хв. того ж дня було передано повідомлення про затримку вагонів на станцію призначення та до інформаційно-обчислювального центру залізниці.

Станція призначення Кривий ріг-Головний проінформувала відповідача про затримку вагонів з його вини, передавши йому 18.02.2017 о 7 год. 50 хв. по телефону 93-418 зміст зазначеного повідомлення.

Вказане повідомлення по телефону прийняв грузовий диспетчер ПАТ "Арселор Міттал Кривий Ріг" ОСОБА_1

18.02.2017 о 16 год. 02 хв. було видано наказ №404 про закінчення затримки потяга.

2.5. В подальшому вагони, що прибули потягом №3568, були затримані на станції Новоблочна за наказами від 19.02.2017 №422 (затримка вагонів припинена відповідно до наказу №411 від 20.02.2017), 22.02.2017 №429 (була припинена відповідно до наказу №423 від 22.02.2017), від 25.02.2017 №451 (була припинена відповідно до наказу №435 від 25.02.2017), 27.02.2017 №467 (була припинена відповідно до наказу №464 від 02.03.2017), від 03.03.2017 №487 (припинена відповідно до наказу №487 від 03.03.2017), від 04.03.2017 №502 (була припинена відповідно до наказу №514 від 09.03.2017), від 09.03.2017 №541 (була припинена відповідно до наказу №529 від 10.03.2017), від 10.03.2017 №563 (була припинена відповідно до наказу №548 від 11.03.2017) через неможливість прийняття їх станцією призначення Кривий Ріг - Головний.

2.6. За цим фактом станцією затримки Новоблочна у порядку, передбаченому пунктами 9, 10 Правил користування вагонами та контейнерами, п. 9 Правил зберігання вантажів складено акти про затримку вагонів ГУ-23а №59 від 18.02.2017, №63 від 19.02.201, №66 від 22.02.2017, №68 від 25.02.2017, №69 від 27.02.2017, №72 від 03.03.2017, №77 від 04.03.2017, №82 від 09 03 2017 №85 від 10.03.2017 та акти загальної форми ГУ-23 №59 від 18.02.2017, №63 від 19.02.2017, №66 від 22.02.2017, №68 від 25.02.2017 №69 від 27.02.2017, №72 від 03.03.2017, №77 від 04.03.2017, №82 від 09 03 2017 №85 від 10.03.2017.

Повідомлення про затримку були передані на станцію призначення, яка у свою чергу передавала ці повідомлення відповідачу.

2.7. Враховуючи обставини щодо затримки вагонів за вказаними накладними на станції Новоблочна за період затримки вагонів на підходах до станції призначення з вини відповідача, позивачем розраховано плату за користування вагонами, яка включена до відомостей плати за користування вагонами форми ф. ГУ-46 №13039257, розмір якої після проведеного позивачем коригування становить 298 650,00 грн (без ПДВ) за загальний час затримки вагонів в 303 год. 26 хв. Вказана відомість плати за користування вагонами підписана відповідачем з зауваженням про те, що відповідач дає згоду на списання суми в розмірі 560,00 грн, в оплаті іншої частини суми в розмірі 252 555,00 грн відмовляє, оскільки затримка вагонів підприємства виникла не з вини підприємства, закінченням затримки неприйнятих підприємством вагонів зазначив 18.02.2017 о 16:00 год. За наказом №451 від 25.02.2017 плата за користування вагонами не нарахована, оскільки під час затримки на підставі даного наказу на станції призначення Кривий Ріг-Головний були відсутні вагони, що простоювали на коліях цієї станції з вини відповідача.

Також позивачем нарахований збір за зберігання вантажу у сумі 8 149,10 грн (без ПДВ) за 13 діб, перша з яких безоплатна, що складає суму 9 778,92 грн з ПДВ за накопичувальною карткою форми ФДУ-92 №14039029 від 13.03.2017, яка підписана представником відповідача із застереженням про відмову від сплати суми 8 149,10 грн, що складає збір за зберігання вантажу, а також зауваженням про те, що під час простою спірних вагонів на станції Новоблочній, останні вагони, що простоювали на станції призначення з вини комбінату, були забрані ним 18.02.2017 о 16:00 год., тому затримка вагонів сталась не з його вини.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. 25 жовтня 2017 рішенням Господарського суду Дніпропетровської області позов задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" 298 650,00 грн плати за користування вагонами, 9 778,92 грн збору за зберігання вантажу, 4626, 43 грн судового збору.

Рішення мотивоване наданням позивачем належних доказів на підтвердження того, що затримка вагонів на станції Новоблочна відбулася з вини відповідача, у зв'язку з неприйняттям останнім вагонів та несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, який прибув на його адресу, а також тим, що позивач своєчасно повідомив відповідача про готовність залізниці передати вагони на під'їзну колію відповідача, щодо яких було складено акти загальної форми на віднесення на відповідальність вантажовласника.

3.2. 22 січня 2018 року постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2017 у справі №904/7848/17 скасовано. Прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до акта загальної форми ГУ-23 на віднесення на відповідальність вантажовласника ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" складених на станції Кривий Ріг-Головний, в період з 16-00 год. 18.02.2017 по 21 год. 10 хв. 19.02.2017, тобто протягом 29 годин жодного вагону, які б належали відповідачу або прибули на його адресу не знаходились на коліях станції Кривий Ріг-Головний.

З урахуванням встановленої апеляційним судом відстані від станції затримки до станції призначення в 4 км та визначеного судом часу в 29 годин, позивач, на думку апеляційного суду, мав можливість доставити затримані вагони на станцію призначення.

Крім того, суд апеляційної інстанції зауважив на тому, що позивачем не надано доказів неможливості доставити вагони у вищезазначений період з вини саме відповідача. За висновком суду апеляційної інстанції, наступна затримка вагонів за наказом №422 від 19.02.2017 о 21:42 год. сталася саме через нездійснення доставки вагонів до станції призначення позивачем.

Таким чином, апеляційний господарський суд вважав, що затримка вагонів за наказом №422 від 19.02.2017 виникла не з вини відповідача, а тому він не може нести відповідальність за затримку вагонів в подальшому у вигляд плати за користування вагонами та збору за зберігання.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. 14 лютого 2018 року Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.01.2018, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2017 залишити в силі.

4.2. В обґрунтування порушення норм матеріального та процесуального права скаржник посилається на неправильне застосування судами статей 46, 47, 119, 125 Статуту залізниць України та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неповноту дослідження доказів.

Скарга мотивована доведеністю факту затримки спірних вагонів на підходах до станції призначення саме з вини відповідача, оскільки така затримка відбулася у зв'язку зі скупченням вагонів на станції призначення та несвоєчасним вивільненням колій від вантажу; відсутністю можливості у залізниці здійснювати передачу вагонів на свій розсуд, так як відправлення поїзда, затриманого на підходах до станції призначення, пов'язане з виконанням ряду технологічних операцій. На думку скаржника, судом апеляційної інстанції не зазначено в чому саме полягає невідповідність дій відповідального диспетчера, а висловлено припущення щодо можливості доставити відповідний вантаж у строк. Скаржник зазначає, що несвоєчасне забирання вагонів одержувачем вантажу, який прибув на його адресу, є порушенням вимог п. 3.3 Правил видачі вантажу та ст.ст. 46, 47, 125 Статуту залізниць України та умов укладеного сторонами договору.

4.3. 12 квітня 2018 року Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг" направлено на адресу Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, який не береться до уваги судом касаційної інстанції з огляду на таке.

Підписання та подання відзиву на касаційну скаргу є процесуальними формами реалізації повноважень з представництва.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті - 1312 Конституції України в редакції Закону № 1401-VIII (1401-19) виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Відповідно до підпункту 11 пункту 16-1 Розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України (254к/96-ВР) з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (1401-19) представництво відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 та ст. 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року.

Провадження у справі №904/7848/17 порушено ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2017, тобто після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (1401-19) , а тому, під час розгляду справи у суді касаційної інстанції, сторони повинні враховувати зазначені приписи Конституції України (254к/96-ВР) щодо представництва у Верховному Суді.

Поданий відзив на касаційну скаргу підписано ОСОБА_6 як представником. Серед документів, долучених до відзиву, не додано доказів на підтвердження того, що представник ОСОБА_6 здійснює адвокатську діяльність та уповноважений представляти позивача як адвокат. Не містять таких документів і матеріали справи.

Тобто відзив підписано особою, повноваження якої в установленому законом порядку не підтверджено, що виключає можливість суду касаційної інстанції надавати правову оцінку доводам, зазначеним у ньому.

4.4. Склад судової колегії суду касаційної інстанції змінювався відповідно до протоколів повторного автоматизованого розподілу судової справи від 29.05.2018 та від 30.07.2018, які містяться у матеріалах справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

5.1.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Причиною виникнення спору у справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу.

5.2.2. Згідно з частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

5.2.3. Частинами першою та другою статті 8 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Для забезпечення виконання договірних зобов'язань здійснюється перспективне та поточне планування перевезень. Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.

5.2.4. Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (457-98-п) затверджений Статут залізниць України, який згідно з статтею 2 визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (стаття 3 Статуту).

За приписами статті 64 Статуту для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування призначено під'їзні колії.

Відповідно до статті 71 Статуту встановлено, що взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).

Статтею 46 Статуту передбачено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Статтею 119 Статуту унормовано, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянам - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50% зазначених розмірів плати.

5.2.5. Порядок користування вагонами визначається Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 за №113 (z0165-99) , пунктами 3, 6, 8-10, 12 яких передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6).

Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.

У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці.

Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення. Акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником).

Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.

5.2.6. Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (що не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість (пункт 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (z0861-00) , зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №864/5085 (z0864-00) ).

5.2.7. Висновок суду апеляційної інстанції про те, що затримка вагонів сталася не з вини відповідача, враховуючи, що на станції призначення під час затримки спірних вагонів на підходах до неї були вільні колії, є необґрунтованим з огляду на встановлені судом першої інстанції обставини про те, що спірні вагони були затримані на шляху прямування з вини відповідача у зв'язку зі скупченням на станції призначення вагонів і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу; позивачем дотримано порядок дій та складено відповідні акти на засвідчення вказаних обставин відповідно до вимог чинного законодавства, а відповідачем не надано належних доказів на підтвердження вчасного вивільнення ним колій станції призначення від вантажу, що прибув на його адресу та вчинення дій щодо прийняття вантажу, що надійшов на його адресу.

5.2.8. Підпунктом 14.2.1 пункту 14.2 Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язків України від 31.08.2005 №507, визначено, що приймання поїздів на станцію має проводитись тільки на вільні колії, які призначені для цього технічно - розпорядчим актом станції.

Зайнятість приймально-відправних колій на станції призначення згідно з технологічним процесом роботи станції планує поїзний диспетчер залізниці з урахуванням підводу під навантаження порожніх вагонів парку "Укрзалізниці" і власних вагонів з вантажем на адресу підприємства, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів з відповідачем, обгону локомотивів, для чого необхідна наявність вільних колій станції.

Наявність тимчасово вільних колій на станції - це звичайний виробничий процес роботи станції, передбачений нормами Статуту.

Отже, на станції призначення, крім зайняття колій під технологічними операціями з вагонами, має бути забезпечено і наявність вільних колій для своєчасного приймання поїздів (також і поїздів відповідача).

Наявність вільних під'їзних колій на станції Кривий Ріг - Головний, з урахуванням неподання відповідачем суду доказів на підтвердження вжиття ним передбачених Договором заходів щодо забирання вагонів зі станції призначення, що прибули на його адресу, є свідченням саме вини останнього у такому скупченні, - внаслідок допущеної бездіяльності у забиранні вагонів зі станції призначення за наявності вільних під'їзних колій.

При цьому порожні власні вагони, які перевозяться залізницею за перевізними документами зі сплатою перевізної плати, мають статус "вантажу", який залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати його одержувачу, зазначеному в накладній.

5.2.9. Таким чином, за викладених обставин у залізниці були наявні підстави для нарахування за наказами 298 650,00 грн плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажів у розмірі 9 778,92 грн, що є підставою для задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення 298 650,00 грн плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажів у розмірі 9 778,92 грн.

5.2.10 Апеляційний господарський суд під час розгляду даної справи наведеного не врахував, припустившись у зв'язку з цим неправильного застосування норм статті 46 Статуту залізниць, що згідно із статтею 312 ГПК України є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. Натомість рішення суду першої інстанції від 25.10.2017 є обґрунтованим і таким, що відповідає засаді верховенства права. Тому зазначене рішення слід залишити в силі, задовольнивши, таким чином, касаційну скаргу.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до ст. 312 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

6.2. Зважаючи на зазначені вище у розділі 5 цієї постанови обставини, Верховний Суд скасовує постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.01.2018 та залишає в силі законне та обґрунтоване рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2017.

7. Судові витрати

7.1. Відповідно до статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

7.2. Враховуючи, що в даному випадку Верховний Суд задовольняє касаційну скаргу позивача, судовий збір за розгляд касаційних скарг покладається на Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг".

Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" задовольнити.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.01.2018 у справі №904/7848/17 скасувати.

3. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2017 у справі №904/7848/17 залишити в силі.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (50095, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, 1; код ЄДРПОУ 24432974) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5а; код ЄДРПОУ 40075815,) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (49600 м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 108; код ЄДРПОУ 40081237) 9 252 (дев'ять тисяч двісті п'ятдесят дві) грн 86 коп. судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.