1.1. Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" (далі - ПАТ "Полтавагаз") звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (далі - ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго") про стягнення заборгованості у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору розподілу природного газу від 26.12.2016 № 1-02/02/14, з яких: 655 364,79 грн пені, інфляційних втрат у розмірі 225 552,36 грн та 3% річних в розмірі 77 221,52 грн та судових витрат.

1.2. Позовна заява мотивована тим, що оскільки ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" рішення Господарського суду Полтавської області від 17.10.2017 у справі № 917/1218/17, яким стягнуто з підприємства-відповідача на користь ПАТ "Полтавагаз" 6 650 446,48 грн основного боргу, 109 407,78 грн 3% річних, 955 407,07 грн пені, 378 238,06 грн інфляційних втрат та 121 537,49 грн судового збору, повністю не виконано, заборгованість не погашена, ПАТ "Полтавагаз" заявлено до стягнення інфляційні втрати за період з 01.07.2017 по 31.10.2017, 3% річних за період з 18.07.2017 по 28.11.2017 та пені за період з 18.07.2017 по 28.11.2017 на загальну суму 958 138,67 грн. При цьому, матеріально-правовою підставою визначено статті 526, 599, 612, 625 Цивільного кодексу України, статтю 35 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 15.02.2018 у справі № 917/2013/17 позовні вимоги задоволені частково. Суд стягнув з ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" на користь ПАТ "Полтавагаз" інфляційні втрати в розмірі 225 552,36 грн, 3% річних в розмірі 77 221,52 грн та пені в розмірі 172 848,19 грн. В іншій частині позову у задоволенні відмовлено.

2.2. Додатковим рішенням Господарського суду Полтавської області від 20.02.2018 у справі № 917/2013/17 вирішено питання про розподіл судових витрат по оплаті судового збору, яким суд стягнув з ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" на користь ПАТ "Полтавагаз" в сумі 9 727,05 грн судового збору.

2.3. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.05.2018 у справі № 917/2013/17 рішення Господарського суду Полтавської області від 15.02.2018 в частині відмови у стягненні пені у розмірі 482 516,60 грн та додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 20.02.2018 в частині відмови у стягненні судового збору у розмірі 4 645,03 грн залишено без змін.

2.4. Господарськими судами встановлено такі обставини:

- 30.12.2015 між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" (оператор ГРМ) та Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (споживач) укладено договір розподілу природного газу № 1-02/02/14-Р (далі - договір);

- за умовами п. 2.1 договору оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та у порядку, визначені цим договором;

- п. 3.1 договору встановлено, що санкціонований відбір природного газу з газорозподільної системи здійснюється споживачем за умови наявності у нього укладеного із постачальником договору постачання природного газу та підтвердженого обсягу, виділеного для потреб споживача його постачальником на відповідний календарний період, а також відсутності простроченої заборгованості за цим договором;

- оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за потужність (абонентська плата), з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем (п. 6.1 договору);

- розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 6.3 договору);

- оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем на умовах попередньої оплати до 25-го числа місяця, що передує розрахунковому. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до 10 числа місяця, наступного за звітним (п. 6.4 договору в редакції протоколу розбіжностей до договору розподілу природного газу від 26.12.2016 №1-02/02/14р);

- надання оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільчих систем (п. 6.6 договору);

- у разі порушення споживачем строків оплати за даним договором, передбаченого розділом 6 (Порядок розрахунків) договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 8.2 договору);

- у зв'язку з тим, що ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" свої зобов'язання щодо проведення своєчасних оплат за отримані послуги належним чином не виконував, ПАТ "Полтавагаз" звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою про стягнення з ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" 6 650 446,48 грн основного боргу, 109 407,78 грн - 3% річних, 955 407,07 грн - пеня, 378 238,06 грн - інфляційні втрати;

- рішенням Господарського суду Полтавської області у справі № 917/1218/17 від 17.10.2017, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 31.01.2018, позов задоволено, стягнуто з ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" на користь ПАТ "Полтавагаз" - 6 650 446,48 грн основного боргу, 109 407,78 грн 3% річних за період з 28.02.2017 по 17.07.2017, 955 407,07 грн пені за період з 28.02.2017 по 17.07.2017, 378 238,06 грн інфляційних втрат за період з 01.03.2017 по 30.06.2017, 121 537,49 грн судового збору;

- зазначеним рішенням встановлено факт надання ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" послуг з розподілу природного газу у період з січня по березень 2017 року та факт прострочення оплати цих послуг;

- станом на 05.02.2018 ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" повністю погашено заборгованість, яка виникла за отримані послуги розподілу природного газу;

- наявність не виконаного повністю рішення суду і стало підставою для звернення ПАТ "Полтавагаз" за захистом свого права у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів;

- в процесі розгляду справи ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" подав клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

2.5. Задовольняючи позовні вимоги частково та стягуючи з ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" на користь ПАТ "Полтавагаз" інфляційні втрати в розмірі 225 552,36 грн, 3% річних в розмірі 77 221,52 грн та пені в розмірі 172 848,19 грн, місцевий господарський суд, зменшивши суму пені до стягнення, виходив з того, що ПАТ "Полтавагаз" в порушення умов ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України не враховано обмеження періоду нарахування пені та не правильно застосовано зазначену норму. Також, місцевий господарський суд, задовольнивши клопотання ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" про зменшення розміру штрафних санкцій, врахувавши 100% виконання боржником зобов'язань, той факт, що по договору забезпечується теплопостачання житлових будинків, а також те, що дії ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" не мали негативних наслідків для ПАТ "Полтавагаз", зменшив розмір пені на 50%, в зв'язку з чим позовні вимоги в частині пені задоволені у сумі 172 848,19 грн.

2.6. Вирішуючи питання про судові витрати та ухваливши при цьому в порядку ст. 244 Господарського процесуального кодексу України з власної ініціативи додаткове рішення, місцевий господарський суд виходив з пропорційності розміру задоволених позовних вимог. При цьому сума присудженого до стягнення судового збору не включає в себе суму пропорційно зменшеної судом пені у зв'язку із задоволенням клопотання ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" про зменшення розміру штрафних санкцій.

2.7. Суд апеляційної інстанції, погоджуючись з висновком місцевого господарського суду в частині зменшення суми пені, зазначив про правомірність застосування до вимог про стягнення пені положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, що не було враховано ПАТ "Полтавагаз" при зверненні з позовом, оскільки ПАТ "Полтавагаз" не правильно тлумачить п. 8.2. договору. Крім зазначеного, апеляційний суд погодився із правомірністю задоволення клопотання про зменшення пені на 50%, врахувавши як майновий стан ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго", так і наслідки невиконання умов договору для ПАТ "Полтавагаз". В частині стягнення судового збору за принципом пропорційності, апеляційний господарський суд погодився із висновком місцевого суду.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.05.2018, рішенням Господарського суду Полтавської області від 15.02.2018 та додатковим рішенням Господарського суду Полтавської області від 20.02.2018, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" звернулося із касаційною скаргою, в якій просить оскаржувані рішення, додаткове рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції в частині, якою відмовлено у стягненні 482 516,60 грн пені та 4 645,03 грн судового збору скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про стягнення ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" пені в сумі 482 516,60 грн та судового збору.

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз":

- судами першої та апеляційної інстанції порушено положення ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, оскільки судами до уваги прийнято лише доводи ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго", та не зазначено, чому відхилено доводи та докази ПАТ "Полтавагаз";

- судами не правильно застосовано положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та п. 8.2. договору, оскільки відповідно до зазначених в договорі умов нарахування пені здійснюється протягом усього часу прострочення грошового зобов'язання, тобто без обмеження періоду нарахування;

- судами обох інстанцій необґрунтовано зменшено розмір пені на 50%.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

4.1. Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується з приписами частини 1 статті 193 Господарського кодексу України.

4.2. Частиною 1 статті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

4.3. За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

4.4. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

4.5. Зважаючи на відсутність у зазначених правових нормах такої підстави припинення зобов'язання як ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання. (правова позиція Верховного Суду України, викладена у постановах від 12.09.2011 у справі № 3-73гс11, від 24.10.2011 у справі № 3-89гс11, від 14.11.2011 у справі № 3-116гс11, від 23.01.2012 у справі № 3-142гс11).

4.6. Предметом оскарження відповідно до вимог касаційної скарги ПАТ "Полтавагаз" є рішення, додаткове рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду в частині відмови у задоволенні до стягнення пені в заявленій позивачем сумі, та похідної в зв'язку з цим вимоги щодо пропорційного розподілу судового збору, викладеного в додатковому рішенні місцевого суду.

4.7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ "Полтавагаз", зокрема, звернулося до суду у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання щодо проведення своєчасних оплат за отримані послуги з вимогою стягнути з ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" пені в сумі 655 364,79 грн за період з 18.07.2017 по 28.11.2017.

4.8. Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені ст. 611 Цивільного кодексу України, відповідно до якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

4.9. Згідно приписів ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

4.10. Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

4.11. За змістом положень частин четвертої і шостої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

4.12. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

4.13. Частиною шостою ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

4.14. Отже, встановивши розмір і термін нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов'язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі.

4.15. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 ЦК), у тому числі мають право пов'язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати).

4.16. Відповідно до пункту 8.2. договору у разі порушення споживачем строків оплати за даним договором, передбаченого розділом 6 (Порядок розрахунків) договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

4.17. Тобто, сторони у пункті 8.2 договору врегулювали відносини лише щодо розміру сплати пені за несвоєчасну оплату споживачем за послуги з розподілу природного газу.

4.18. Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми пені, судами враховано період нарахування пені із застосуваннням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України із встановленням моменту, коли відповідачем повинно бути виконано зобов'язання по оплаті, в зв'язку з чим суди дійшли виноску про задоволення позову в частині стягнення пені в сумі 345 696,37 грн.

4.19. Висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення пені за період прострочення грошового зобов'язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано, є обґрунтованим.

4.20. Твердження ПАТ "Полтавагз", що умовами договору передбачено термін нарахування пені до фактичного моменту оплати є помилковим та зводиться до вільного тлумачення товариством умов договору.

4.21. Задовольняючи клопотання ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" про зменшення розміру пені на 50% суди виходили з наступного.

4.22. Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

4.23. Згідно з ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

4.24. Відповідно до п.п. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

4.25. Пунктом 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

4.26. Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). і помилковим.

4.27. Разом з цим, при задоволенні клопотання ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" судами було враховано, зокрема, майновий стан ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго"; ступінь виконання зобов'язання боржником, оскільки станом на 05.02.2018 відповідач повністю погасив заборгованість, яка виникла за отримані послуги з розподілу природного газу; той факт, що по договору забезпечується теплопостачання житлових будинків; наявність значної заборгованості населення перед відповідачем; дії ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" щодо несвоєчасного виконання прийнятих на себе зобов'язань за договором не мали негативних наслідків для позивача у вигляді збитків; а також те, що зазначеними нормами законодавства встановлено право суду на зменшення розміру штрафних санкцій, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про можливість зменшення розміру пені на 50% та задоволення позову в частині стягнення пені у розмірі 172 848,19 грн.

4.28. В іншій частині стягнення з ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" на користь ПАТ "Полтавагаз" інфляційних втрат в розмірі 225 552,36 грн та 3% річних в розмірі 77 221,52 грн, рішення Господарського суду Полтавської області від 15.02.2018 у справі № 917/2013/17 не оскаржувалося.

4.29. Відповідно до п.п. 3 п. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

4.30. Задовольняючи частково позовні вимоги ПАТ "Полтавагаз", судами обох інстанцій при обрахуванні судового збору враховано пропорційність розміру задоволених вимог у зв'язку з відмовою у стягненні суми пені, нарахованої з порушенням норм ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. При цьому, судами враховано, що у разі зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено на підставі клопотання про зменшення суми пені.

4.31. Таким чином, враховуючи те, що позовні вимоги задоволені частково, а також те, що місцевим судом при прийнятті рішення від 15.02.2018 не вирішено питання про судові витрати, колегія суддів погоджується про правомірність прийняття додаткового рішення від 20.02.2018, яким стягнуто з ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" на користь ПАТ "Полтавагаз" 9 727,05 грн витрат по сплаті судового збору.

4.32. Доводи, викладені в касаційній скарзі ПАТ "Потавагаз", колегією суддів відхиляються, оскільки останні зводяться до переоцінки доказів, в той час як суд касаційної інстанції в силу частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

4.33. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

4.34. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

4.35. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

4.36. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

4.37. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.2. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції, рішення та додаткове рішення місцевого господарського суду в частині позовних вимог щодо стягнення пені прийняті з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.

6. Судові витрати

6.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Полтавської області від 15.02.2018 в частині відмови у стягненні пені у розмірі 482 516,60 грн, додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 20.02.2018 в частині відмови у стягненні судового збору в сумі 4 645,03 грн та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.05.2018 у справі № 917/2013/17 залишити без змін.