ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2018 року

м. Київ

Справа № 908/497/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Вронська Г.О., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.12.2017

(головуючий - Радіонова О.О., судді Попков Д.О., Чернота Л.Ф.)

та рішення Господарського суду Запорізької області від 11.05.2017

(суддя Топчій О.А.)

у справі № 908/497/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Енергетичне машинобудування"

до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінатор Плюс"

про стягнення солідарно з відповідачів боргу у розмірі 123 699,99 грн, пені у розмірі 2751,90 грн, 3% річних у розмірі 589,69 грн, інфляційних у розмірі 1 360,70 грн,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

1.Короткий зміст позовних вимог

1.1. У березні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Енергетичне машинобудування" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінатор Плюс" про стягнення солідарно з відповідачів основного боргу у розмірі 123 699,99 грн, пені у розмірі 2 751,90 грн, 3% річних у розмірі 589,69 грн та інфляційних у розмірі 1 360,70 грн.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" своїх зобов'язань з оплати за отриманий товар, поставлений позивачем за договором поставки №ЦХП-06 027113-01 від 17.12.2013.

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій

2.1. 17 грудня 2013 року між Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" (за договором - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Енергетичне машинобудування" (за договором - Постачальник) було укладено договір поставки №ЦХП-0602713-01 за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а Замовник прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка й кількість якої вказується в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, на умовах, що викладені у договорі.

2.2. Відповідно до п. 4.3 договору (в редакції Додаткової угоди до договору №1 від 18.12.2013) загальна сума договору на момент його підписання складає 2 061 666,60 грн, крім того ПДВ 20% - 412 333, 32 грн, що разом становить 2 473 999,92 грн.

2.3. Сторони погодили, що Постачальник здійснює поставку продукції автомобільним або залізничним транспортом на умовах СРТ до матеріального складу ДП "Укрзалізничпостач": Київська область, м. Фастів, вул. Шевченко, 48, (відповідно до Правил Інкотермс в редакції 2010 року).

Відповідно до п. 5.3 договору датою поставки продукції вважається дата приймання продукції відповідачем на матеріальний склад ДП "Укрзалізничпостач" Київська обл., м. Фастів, вул. Шевченко 48, що підтверджується належно оформленою видатковою накладною, довіреністю або актом прийму-передачі.

Згідно з пунктом 5.5 договору передбачено, що Постачальник проводить навчання працівників протягом трьох місяців з дати постачання, що підтверджується оформленими актами проведення навчання працівників, підписаними представниками Постачальника та Вантажоодержувача.

2.4. У розділі 6 договору сторони визначили порядок розрахунків. Так, розрахунки між Замовником та Постачальником здійснюються таким чином:

- Замовник перераховує Постачальнику оплату в розмірі 95% від вартості поставленої продукції протягом 75 банківських днів відповідно до рахунку - фактури, після дати поставки партії Продукції;

- остаточний розрахунок у розмірі 5% від вартості поставленої продукції здійснюється протягом 75 банківських днів після надання Замовнику актів проведення навчання працівників, підписаних представниками Постачальника та Вантажоодержувача.

2.5. Відповідно до п.10.6 договору у разі несвоєчасної оплати за поставлену продукцію Замовник сплачує Постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ від вартості несплаченої продукції за кожен день прострочення.

2.6. Судами досліджено, що позивачем поставлено відповідачу-1 товар на загальну суму 2 473 999,92 грн, що підтверджено видатковою накладною №129 від 23.12.2013. Для оплати відповідачу-1 був виставлений рахунок №129 від 23.12.2013 на суму 2 473 999,92 грн.

Відповідач-1 сплатив позивачу 2 350 299,93 грн, що складає 95% оплати від суми договору.

Таким чином, залишок несплаченої суми за договором склав 123 699,99 грн, що складає 5% вартості поставленої продукції, стягнення якої і є предметом спору у цій справі.

2.7. Судами встановлено, що 31.01.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Енергетичне машинобудування" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Термінатор Плюс" укладено договір поруки №31/01/2014-ЦХП-06-02713-01 (далі - Договір поруки), відповідно до умов якого Поручитель зобов'язався солідарно відповідати перед Кредитором за виконання ДП МТЗЗТУ "Укрзалізнипостач" (Боржником) зобов'язань за договором поставки №ЦХП-06-02713-01, укладеним 17.12.2013, у розмірі 1 000,00 грн.

Підставою для виникнення відповідальності поручителя перед кредитором є невиконання, несвоєчасне виконання або невиконання належним чином боржником всіх зобов'язань, що передбачені договором, визначеним у п.1.1.

Пунктом 8.1 договору поруки визначено, що цей договір набирає сили з моменту його підписання і діє до повного виконання взаєморозрахунків між сторонами.

3. Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.05.2017 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Енергетичне машинобудування" задоволено у повному обсязі.

3.2. Стягнуто солідарно з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінатор Плюс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Енергетичне машинобудування" основний борг у розмірі 123 699,99 грн, пеню у розмірі 2 751,90грн, 3% річних у розмірі 589,69 грн, інфляційні у розмірі 1 360,70 грн та судовий збір у розмірі 1926,03 грн.

3.3. Судове рішення обґрунтоване тим, що суд визнав доведеним факт виконання позивачем п.5.5 договору поставки та обґрунтованість заявленої до стягнення суми боргу з урахуванням положень договору поруки, укладеного між позивачем та відповідачем-2.

3.4. За висновками суду, позивачем були вірно розраховані пеня відповідно до умов п.10.6 договору та 3% річних і інфляційних, тому позовні вимоги в цій частині також задоволені судом у розмірі, заявленому до стягнення позивачем.

3.5. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.12.2017 рішення Господарського суду Запорізької області від 11.05.2017 у справі №908/497/17 змінено.

3.6. Абзац перший та другий резолютивної частини рішення Господарського суду Запорізької області від 11.05.2017 викладено у такій редакції: "Позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" м.Київ (код ЄДРПОУ 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Енергетичне машинобудування" м.Київ (код ЄДРПОУ 37932631) основний борг у розмірі 123 699,99 грн, пеню у розмірі 2 751,90 грн, 3% річних у розмірі 589,69грн, інфляційні у розмірі 1 360,70грн, судовий збір у розмірі 1 926,03 грн". Доповнено резолютивну частину рішення Господарського суду Запорізької області від 11.05.2017 у справі №908/497/17 абзацом третім в такій редакції: "У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Енергетичне машинобудування" м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінатор Плюс" м.Запоріжжя про стягнення основного боргу у розмірі 123 699,99 грн, пені у розмірі 2 751,90 грн, 3% річних у розмірі 589,69 грн, інфляційних у розмірі 1 360,70 грн відмовити". В іншій частині рішення Господарського суду Запорізької області від 11.05.2017 у справі №908/497/17 залишено без змін.

3.7. Врахувавши те, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення боргу 13.03.2017, тобто після припинення поруки, апеляційний господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість висновку суду першої інстанції про задоволення позову та стягнення солідарно з відповідача-2 як поручителя суми боргу, заявленої позивачем, тому у позові до відповідача-2 відмовив.

3.8. Суд апеляційної інстанції з посиланням на Акт проведення навчання працівників за договором поставки № ЦХП-06-02713-01 від 17.12.2013, відхилив доводи відповідача-1 про те, що позивач не здійснив навчання працівників.

Так, суд апеляційної інстанції встановив, що 14.09.2016 позивачем на адресу відповідача-1 був направлений Акт проведення навчання працівників за договором поставки № ЦХП-06-02713-01 від 17.12.2013, що підтверджено описом вкладення у цінний лист та поштовою квитанцією, який було отримано ДП "Укрзалізничпостач" 16.09.2016. Таким чином, остаточний розрахунок у розмірі 5% від вартості поставленої продукції повинен був бути здійснений протягом 75 банківських днів після надання Замовнику актів проведення навчання працівників.

3.9. Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку заявлених позивачем позовних вимог, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення з відповідача-1 основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою, Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулося до суду з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

4.2. В обґрунтування зазначених вимог скаржник посилається на те, що акт навчання працівників повинен був бути датований та направлений на адресу ДП "Укрзалізничпостач" в строк до 31.03.2014. Проте в порушення умов договору, постачальник не здійснив навчання працівників роботі з поставленою ним продукцією, у зв'язку з чим у відповідача-1 не виникло обов'язку з оплати 5% від суми договору. Натомість, прийнятий судами доказ - Акт проведення навчання працівників за договором поставки №ЦХП-06-02713-01 від 17.12.2013, датований 14.01.2014, не є належним та допустимим доказом, а відтак, не може бути підставою для задоволення позовних вимог позивача.

4.3. З урахуванням зазначеного скаржник стверджує, що судами попередніх інстанцій безпідставно не застосовані норми матеріального права, а саме ст.ст. 509, 525, 526, 613, 629 ЦК України та порушені норми процесуального права - ст.ст. 73, 74, 76, 77, 76 ГПК України.

4.4. Відзивів на касаційну скаргу учасниками судового процесу не подано.

4.5. Склад судової колегії суду касаційної інстанції змінювався відповідно до протоколів повторного автоматизованого розподілу судової справи від 29.05.2018 та від 30.07.2018, які містяться у матеріалах справи.

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. Відповідно до частини 1 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Спір у справі стосується правовідносин, що виникли з договору поставки, а саме стягнення 5% вартості поставленої позивачем продукції.

5.2.2. За приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (436-15) (п. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України).

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

5.2.3. Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.

5.2.4. У ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

5.2.5. Як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, єдиним належним та допустимим доказом щодо стягнення 5% вартості поставленої продукції у розумінні ст.ст. 76- 79 ГПК України є Акт проведення навчання працівників. Іншого в договорі поставки в цій частині сторонами не передбачено.

Суди попередніх інстанцій, діючи в межах наданої їм компетенції, дослідили поданий позивачем Акт проведення навчання працівників від 14.01.2014, направлений на адресу відповідача-1 14.09.2016, та отриманий останнім 16.09.2016.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач-1 заперечував проти дійсності зазначеної в ньому інформації, направляв на адресу позивача обґрунтовану відмову від підписання цього акта, чи направляв будь-які інші претензії позивачу стосовно невиконання ним своїх зобов'язань за договором, що стосувалися навчання працівників відповідача-1.

Враховуючи, що єдиним аргументом касаційної скарги є те, що позивач не виконав п.5.5 договору стосовно навчання працівників відповідача-1, який спростовано судами попередніх інстанцій, суд касаційної інстанції не приймає до уваги твердження скаржника про неналежність та недопустимість наданого позивачем Акту проведення навчання працівників, оскільки його оцінка виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції відповідно до ст. 300 ГПК України.

5.2.6. З огляду на зазначене та враховуючи межі розгляду справи судом касаційної інстанції, про які йшла мова вище, суд касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позову. При цьому, суд касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог до відповідача-2 як поручителя, з огляду на припинення поруки в силу вимог ст. 559 ЦК України. Натомість, звертаючись з касаційною скаргою, відповідач-1 не довів неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права як необхідної передумови для скасування судових рішень, що оскаржуються.

6. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.2. З огляду на зазначене вище у розділі 5 постанови, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги відповідача без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції - без змін.

7. Судові витрати

7.1. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.12.2017 у справі №908/497/17 залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. Ткач

Судді Г. Вронська

Л. Стратієнко