1.1. У листопаді 2017 року Державне підприємство "Бродівське лісове господарство" (далі - ДП "Бродівське лісове господарство") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Закарпатської митниці ДФС, Державної казначейської служби України про стягнення 195 425,40 грн матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок неправомірної бездіяльності Закарпатської митниці ДФС.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дії відповідача-1 по затриманню вантажу на станції є неправомірними та такими, що фактично призвели до завдання позивачу збитків, що полягають в оплаті Публічному акціонерному товариству "Українська залізниця" додаткових зборів в сумі 195 425,40 грн. Вимоги заявлені на підставі статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України, статей 224, 225 Господарського кодексу України, статті 30 Митного кодексу України, статті 25 Бюджетного кодексу України.

2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. 10.05.2016 між Державним підприємством "Бродівське лісове господарство" як продавцем та Фірмою "Пізец ГмбХ" як покупцем укладено контракт №7-2016 BR, згідно з п. 1 якого продавець продає, а покупець купує на умовах DAP (Інкотермс в редакції 2010 року) деревину паливну породи сосна. Товар завантажений у залізничні піввагони.

Кількість товару по цьому контракту становить 1000 м-3, а саме деревина паливна породи сосна 1000 м-3(п. 2.1 контракту).

2.2. На виконання вимог вказаного контракту позивач здійснив завантаження лісопродукції - 20 травня 2016 року вагоном №96396643 та здійснив замитнення згідно з вантажно-митною декларацією №209050000/2016/001557.

2.3. Організація перевезень товару у вказаному вагоні здійснювалась Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" згідно з договором №2230/1234-2012 від 28.12.2012, відповідно до п. 1.1 (в редакції додаткової угоди №3 від 01.12.2015) якого виконавець зобов'язується за плату і за рахунок замовника виконати або організувати виконання визначених цим договором послуг, пов'язаних з організацією внутрішніх та міжнародних перевезень вантажів у власних напіввагонах.

У п. 9.1 вказаного договору (в редакції додаткової угоди №3 від 01.12.2015) наведено, що останній набирає чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2016, а в частині проведення розрахунків за надані послуги, пов'язані з перевезенням вантажів - до повного здійснення розрахунків.

2.4. Вказаний вагон пройшов замитнення на Львівській митниці ДФС та був направлений для транспортування деревини за маршрутом Броди-Батьово 20 травня 2016 року.

Проте, вагон не пройшов митного огляду та був затриманий Закарпатською митницею ДФС на станції Батьово.

2.5. За доводами позивача, дії відповідача-1 по затриманню вантажу у вагоні на станції є неправомірними та такими, що фактично призвели до завдання заявнику збитків, що полягають в оплаті Публічному акціонерному товариству "Українська залізниця" додаткових зборів в сумі 195 425,40 грн.

На підтвердження вказаних доводів позивач посилається на те, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.11.2016 по справі №813/2237/16 було визнано протиправною бездіяльність Закарпатської митниці ДФС щодо затримки залізничних вагонів та зобов'язано Закарпатську митницю ДФС завершити митні формальності щодо пропуску через митний кордон України. В тому числі і щодо залізничного вагону №96396643.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. 11 грудня 2017 року рішенням Господарського суду міста Києва позов задоволено. Стягнуто з рахунків Державного бюджету України (Державна казначейська служба України 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, ЄДРПОУ 37567646) на користь Державного підприємства "Бродівське лісове господарство" (80602, Львівська обл., Бродівський район, місто Броди, вул. Низька, 15, ЄДРПОУ 00992444) шкоду в сумі 195 425,40 грн, заподіяну внаслідок неправомірної поведінки Закарпатської митниці ДФС та витрати з оплати послуг адвоката у розмірі 15 000,00 грн.

3.2. 28 лютого 2018 року постановою Київського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2017 залишено без змін.

3.2.1. Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди виходили з того, що внаслідок неправомірної поведінки Закарпатської митниці, що, між іншим, встановлено у постанові Львівського окружного адміністративного суду №813/2237/16, яка набрала законної сили і має преюдиційне значення, позивачеві завдано шкоду у заявленій до стягнення сумі.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. Закарпатська митниця ДФС подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2018, рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

4.2. На думку скаржника, судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального права та процесуального права, зокрема, статті 1173 Цивільного кодексу України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.2.2017, положень Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (4901-17) , пункту 36 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (845-2011-п) .

Скаржник зауважив на тому, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено наявність та розмір шкоди, яка виникла внаслідок дій Закарпатської митниці; причинно-наслідкового зв'язку між діями Закарпатської митниці із забезпечення здійснення митного контролю та сплатою перевізнику (ПАТ "Укрзалізниця") плати за надані послуги перевезення. Крім того, у адміністративній справі №813/2237/16, на судове рішення у якій послалися суди попередніх інстанцій, не визначено періоду протиправної бездіяльності Закарпатської митниці. Також скаржник вважає, що справу розглянуто з порушенням правил підсудності, що є безумовною підставою для скасування судового рішення.

Також скаржник зазначив про те, що позивачем не доведено факт надання йому правової допомоги адвокатом на суму 15 000,00 грн.

4.3. 17 травня 2018 року ДП "Бродівське лісове господарство" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення, що оскаржуються, - без змін.

На думку позивача, господарськими судами дотримано вимоги процесуального законодавства щодо правил виключної підсудності та наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою Закарпатської митниці та понесеними ДП "Бродівське лісове господарство" збитками, оскільки фактично додаткові витрати були понесені внаслідок затримки вагонів.

4.4. 29 травня 2018 року Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" філія "Центр транспортної логістики" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Третя особа зауважила на тому, що позивачем підтверджено, а відповідачем-1 жодним чином не спростовано як підстав виникнення заборгованості, так і її розміру; матеріалами справи підтверджено, що вагони є власністю ПАТ "Укрзалізниця", а не позивача; а також обставинами справи підтверджено наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою Закарпатської митниці ДФС та понесеними позивачем збитками, оскільки вони фактично понесені внаслідок затримки вагонів.

4.5. Склад судової колегії суду касаційної інстанції змінився відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 30.07.2018, який міститься у матеріалах справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

5.1.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Спір по справі стосується стягнення з Державного бюджету України 195 425,40 грн матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок неправомірної бездіяльності Закарпатської митниці ДФС.

5.2.2. Згідно з статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до положень частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1173 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

У розумінні положень статті 1173 Цивільного кодексу України (яка визначена підставою позову) відшкодування шкоди відбувається незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи.

Отже, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

5.2.3. Разом з тим, господарськими судами не враховано, що відповідно до частини 1 статті 4 Митного кодексу України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. Митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Згідно з частиною 2 статті 218 Митного кодексу України розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб.

Частинами 1, 2 статті 325 Митного кодексу України визначено, що за письмовою заявою власника товарів або уповноваженої ним особи та з дозволу органу доходів і зборів можуть здійснюватися навантаження, вивантаження, перевантаження, усунення пошкоджень упаковки, розпакування, упакування, перепакування, зважування та визначення інших істотних характеристик товарів, що перебувають під митним контролем, взяття проб та зразків таких товарів, зміна ідентифікаційних знаків чи маркування на цих товарах або їх упаковці, транспортних засобах комерційного призначення, а також заміна транспортного засобу комерційного призначення. Зазначені операції здійснюються за рахунок власника товарів, що переміщуються через митний кордон України, або уповноваженої ним особи. У разі відмови у наданні дозволу на здійснення зазначених операцій орган доходів і зборів зобов'язаний невідкладно письмово повідомити особу, яка звернулася із заявою про надання такого дозволу, про причини і підстави відмови. У встановлених цим Кодексом випадках органи доходів і зборів з власної ініціативи або з ініціативи правоохоронних органів мають право у письмовій формі вимагати від осіб, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України, проведення операцій, передбачених частиною першою цієї статті. У такому разі витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються органом, з ініціативи якого вони проводилися. Якщо в результаті проведення таких операцій виявлено порушення законодавства України, витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються власником товарів, транспортних засобів комерційного призначення або уповноваженими ними особами.

5.2.4. У свою чергу, діяльність залізниці регулює Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (457-98-п) .

Згідно з статтею 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням.

5.2.5. Пунктом 3 Правил користування вагонами та контейнерами (далі - Правила), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113 (z0165-99) , передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6). За договором між вантажовласником і залізницею всі ці документи можуть оформлятися і надаватися в електронному вигляді. Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Відповідно до пункту 4 Правил плата за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу нараховується за Відомостями плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу (додаток 10), які оформляються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів. Відомості плати за користування вагонами, контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, Пам'ятки про видачу/приймання контейнерів, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами оформляються в електронному або паперовому вигляді. На вимогу вантажовласника йому надається копія Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, Пам'ятки про видачу/приймання контейнерів.

При цьому за змістом пункту 1.8 розділу ІІІ "Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги", затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 №317 (далі - Збірник тарифів) за маневрову роботу, що виконується локомотивом залізниці не одночасно з подачею або забиранням вагонів на вимогу власника під'їзної колії, вантажовласника або порту, яка оформлена пам'яткою про подавання/забирання вагонів (форми ГУ-45), із зазначенням у ній часу, протягом якого виконувалась маневрова робота, нараховується збір у розмірі 292,60 грн за кожні півгодини роботи локомотива, рахуючи неповні півгодини за повні.

5.2.6. Пунктом 9 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (z0861-00) , визначено, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки. Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми.

Виходячи з наведеного, власники товару або уповноважені ними особи мають обов'язок щодо оплати операцій, здійснених під час проведення митного контролю на залізничному транспорті, незалежно від факту виявлення або не виявлення незаконного переміщення товару під час здійснення такого контролю.

5.2.7. Як зазначалося вище, судами адміністративної юрисдикції у справі №813/2237/16 було встановлено, що Закарпатська митниця ДФС не здійснила визначених законом дій для вчинення митних процедур щодо пропуску залізничних вагонів, в тому числі ДП "Бродівське лісове господарство" вагон №96396643, через державний кордон України у строк, встановлений статтею 199 Митного кодексу України. У адміністративній справі також було встановлено, що митне оформлення товару у залізничних вагонах розпочалося з дати, що підтверджена відмітками органу доходів і зборів на вантажно-митних деклараціях, які знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до частини 1 статті 199 Митного кодексу України граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення у пунктах пропуску через державний кордон України не може перевищувати 30 днів, а для автомобільного транспорту - п'ять днів з моменту прибуття у пункт пропуску через державний кордон України для здійснення митних процедур.

Однак, господарські суди обмежившись посиланням на обґрунтованість позивачем розміру збитків, понесених внаслідок затримки Закарпатською митницею ДФС спірного вагону, не надали належної оцінки та не перевірили розрахунок заявленої до стягнення суми збитків; не дослідили та не з'ясували, з чого складаються нараховані ПАТ "Українська залізниця" і сплачені позивачем у цьому випадку додаткові збори (додаткова плата за надані послуги перевезення), тобто їх складових; які суми були нараховані ПАТ "Українська залізниця" окремо за кожною операцією (користування вагонами, маневрова робота, зберігання вантажу, надання інформації про вантажні роботи, подання та забирання вагонів, зважування вагонів при затримці, вантажно-розвантажувальні роботи, а також провізну плату); не досліджено та не з'ясовано судами і періоду, за який проводилися спірні нарахування.

5.2.8. Водночас Закарпатська митниця ДФС упродовж усього розгляду спору наголошувала на необхідності дослідження наведених обставин, проте такі доводи як того вимагали положення статті 43 Господарського процесуального кодексу України к редакції, чинній до 15.12.2017, статті 86 Господарського процесуального кодексу України, судами у повному обсязі оцінені не були, мотиви їх відхилення не зазначені.

Отже, у зазначеній частині доводи касаційної скарги знайшли свої підтвердження.

За змістом статті 236 Господарського процесуального кодексу України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Рішення у справі, зазначеним вимогам процесуального закону, не відповідають.

5.2.9. При цьому, посилання скаржника у касаційній скарзі щодо порушення судами у цьому випадку правил підсудності відхиляються Верховним Судом з огляду на те, що якщо відповідачем у справі є орган, зазначений у частині 5 статті 16 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 15.12.2017, у даному випадку - Державна казначейська служба України, то така справа у будь-якому разі, за приписами наведеної норми, підлягала розгляду у Господарському суді міста Києва, який її і розглянув.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що при вирішенні цього спору суди першої та апеляційної інстанцій не дотримались вимог статей 4-3, 4-7, 43, 84, 105 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (в редакції, чинній на момент ухвалення рішення першої інстанції) та вимог статей 2, 73, 86, 104 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент ухвалення постанови апеляційної інстанції) щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Суди не дослідили усі зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, тому судові рішення підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального та матеріального права.

6.2. Відповідно до частини 3 ст. 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Частиною 4 ст. 310 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, допущено судами першої та апеляційної інстанцій, справа має бути передана на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

6.3. Таким чином, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові рішення, що оскаржуються, скасуванню з направленням справи на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

6.4. При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір. Крім того, під час вирішення спору господарським судом необхідно врахувати позицію Великої Палати Верховного Суду викладену постанові від 19.06.2018 у справі №910/23967/16 щодо формулювання резолютивної частини судових рішень у випадку задоволення позову про стягнення сум заборгованості з Державного бюджету України.