1. Державне підприємство "Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв" звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Укрросінвест" про усунення перешкод у користуванні майном, а саме нежитловим будинком площею 118,4 кв.м. та металевим ангаром площею 554,9 кв.м.

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції

2. Рішенням Господарського суду Київської області від 17.08.2017 у справі №911/2050/16 позов задоволено.

3. Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду Київської області від 17.08.2017 у справі №911/2050/16 скасувати.

4. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2017 у справі №911/2050/16 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Укрросінвест" на рішення Господарського суду Київської області від 17.08.2017 у справі №911/2050/16 задоволено повністю. Рішення Господарського суду Київської області від 17.08.2017 у справі №911/2050/16 скасовано. Прийнято нове рішення по справі №911/2050/16, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

5. Судом першої інстанції встановлено наступне.

5.1 Згідно з наказом Головного управління комунальної власності м. Києва від 21.09.2007 № 326 "Про закріплення основних фондів комунальної власності територіальної громади м. Києва", зі змінами внесеними наказом Головного управління комунальної власності м. Києва від 04.07.2012 року № 332, за Комунальним підприємством "Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв" закріплене на праві господарського відання майно: нежитловий будинок площею 118,4 кв.м та металевий ангар площею 554,9 кв.м, що знаходиться в с. Калинівка Броварського району Київської області.

5.2 Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.08.2011 № 775-р (775-2011-р) та розпорядження Керівника Державного управління справами від 09.04.2013 № 70 відбулося припинення діяльності Комунального підприємства "Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв" шляхом реорганізації (перетворення) у Державне підприємство "Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв".

5.3 Державне підприємство "Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв" (далі - позивач) є правонаступником Комунального підприємства "Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв". Органом управління майном позивача є Державне управління справами (далі - 3 особа1).

5.4 Згідно з Актом приймання-передачі цілісного майнового комплексу Комунального підприємства "Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв" із комунальної власності територіальної громади міста Києва та управління Київської міської ради у державну власність та управління Державного управління справами станом на 01.01.2013 передано майно цілісного майнового комплексу Комунального підприємства "Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв", до складу якого входить і спірне майно (нежитловий будинок площею 118,4 кв.м та металевий ангар площею 554,9 кв.м, що знаходиться в с. Калинівка Броварського району Київської області) (далі по тексту - спірне майно).

5.5 Таким чином, спірне майно є державною власністю в особі органу управління Державного управління справами і знаходиться в господарському віданні позивача та обліковується на його балансі.

5.6 Після передачі спірного майна у державну власність, третя особа1, як орган управління державним майном (власник державного майна), яке перебуває у господарському віданні позивача, зареєструвала відповідне право власності, що підтверджується Витягом на нежитлову будівлю та ангар, які знаходяться за адресою; Київська обл. Броварський р-н, смт. Калинівка, вул. Чернігівська, 11/5.

В обґрунтування факту набуття позивачем відповідного речового права на майно, яке прирівнюється за способами захисту до права власності, позивач зазначив, що спірна нежитлова будівля та ангар, які знаходяться за адресою: Київська обл. Броварський р-н, смт. Калинівка, вул. Чернігівська, 11/5 і перебувають на балансі позивача, створені в період 1993- початок 1994.

5.7 Позивач надав пояснення та докази, що 08.12.1992 між правопопердником позивача - Генеральною дирекцією Київської міської державної адміністрації по обслуговуванню іноземних представництв та Управлінням виробничо-технологічної комплектації ВО "Ремтехенергомонтажналадка" був укладений Договір № 1/526 про сумісну діяльність, метою якого було сумісне будівництво офісного будинку для виробничих баз в с. Калинівка Броварського району Київської області. Відповідно до умов додаткової Угоди від 24.06.1993 до цього Договору УВТК ВО "Ремтехенергомонтажналадка" здійснює та фінансує будівництво нульового циклу офісного будинку в повному обсязі, а позивач фінансує будівництво надфундаментної частини офісного будинку. При цьому пунктом 3 даної угоди передбачає, що офісний будинок є власністю Генеральної дирекції Київської міської державної адміністрації по обслуговуванню іноземних представництв та використовується сторонами в період дії договору про спільну діяльність.

5.8 Про створення та закінчення будівництвом відповідного об'єкту свідчить Акт приймання в експлуатацію офісного будинку 5МП від 11.09.1993, який в свій час був підставою для прийняття Генеральною дирекцією Київської міської державної адміністрації по обслуговуванню іноземних представництв відповідного майна на баланс.

5.9 Земельна ділянка, на якій було споруджено вказаний офісний будинок рахувалася за Управлінням виробничо-технологічної комплектації ВО "Ремтехенергомонтажналадка" (Державний акт на право користування землею площею 2,2 га для будівництва виробничої бази виданий у 1989, зареєстрований на №157 серія Б № 086974).

5.10 Позивач зазначає, що в подальшому, поряд з вищенаведеним офісним будинком Сторони відповідно до умов Договору від 08.12.1992 №1/526 спорудили ще складське приміщення (ангар) в с. Калинівка Броварського району. По завершенню будівництва складське приміщення (ангар) в селищі Калинівка прийняте Генеральною дирекцією Київської міської державної адміністрації по обслуговуванню іноземних представництв в експлуатацію згідно з Актом приймальної комісії про прийняття вексплуатацію закінченого будівництвом складського приміщення (ангару) на базі в с. Калинівка Броварського району від 25.03.1994 року, що свідчить про створення та закінчення будівництвом відповідного об'єкту, який прийнятий Генеральною дирекцією Київської міської державної адміністрації по обслуговуванню іноземних представництв та поставлений на баланс.

5.11 25.08.2011 Калинівська селищна рада прийняла рішення №110, яким присвоїла вказаним об'єктам позивача поштову адресу: вул. Чернігівська 11/5 в смт. Калинівка, Броварського району, Київської області.

5.12 Оскільки відповідач в ході розгляду справи неодноразово подавав пояснення та клопотання, в яких наполягав на невизначеності місця розташування спірних об'єктів та безпідставно вимагав витребувати у Калинівської селищної ради відповідні довідки про місцезнаходження поштової адреси, присвоєної об'єктам позивача, судом з метою встановлення відповідних фактичних обставин безпосередньо на місцевості, ухвалою від 26.10.2017 було призначено у справі № 911/2050/16 судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (м. Київ, вул. Смоленська, 6).

5.13 Зокрема, на вирішення експертизи були поставлені питання, які мають значення для вирішення даного спору щодо того, чи знаходяться на земельній ділянці, кадастровий номер 3221283201:02:007:0010, площею 2,2000 га, розташованій за адресою: Київська область, Броварський район, смт. Калинівка, вулиця Чернігівська, 13, об'єкти нерухомості (будівлі, споруди та т.і.); та чи знаходяться на земельній ділянці, кадастровий номер 3221283201:02:007:0010, площею 2,2000 га, розташованій за адресою: Київська область, Броварський район, смт. Калинівка, вулиця Чернігівська, 13, об'єкти нерухомості - нежитлова будівля (А-1), загальною площею 118,4 кв.м. та ангар (Б), загальною площею 554,9 кв.м., що належать позивачу.

5.14 Як вбачається з Висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 20.03.2017 № 20724/16041, за наслідками проведеного експертного дослідження встановлено, що на земельній ділянці кадастровий номер 3221283201:02:007:0010, площею 2,2000 га, розташовані об'єкти нерухомості - нежитлова ангари. На земельній ділянці кадастровий номер 3221283201:02:007:0010, площею 2.2000 га, розташовані нежитлова будівля "А-1" орієнтовною площею 91 кв.м та ангар "Б" орієнтовною площею 555 кв.м.

5.15 Також, експерт у Висновку зазначає, що оскільки не було забезпечено доступ до земельної ділянки кадастровий номер 3221283201:02:007:0010, експерти не мали можливості провести обміри об'єктів нерухомого майна, які розташовані на цій ділянці, по основним конструктивним елементам - фундаментам та стінам, внаслідок чого не можливо було визначити точну площу нежитлової будівлі "А-1" та ангару "Б".

Належні ДП "Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв" на праві господарського відання нежитлова будівля "А-1" та днгар "Б" розташовані:

- по вул. Чернігівська, 11/5, в смт Калинівка, Броварського району, Київської області - згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та матеріалів технічної інвентаризації;

- по вул. Чернігівська, 13, в смт Калинівка, Броварського району, Київської області - згідно даних Державного земельного кадастру.

5.16 Таким чином, за наслідками проведеного експертного дослідження встановлено, що спірні об'єкти нерухомості: будівля "А-1" та ангар "Б", яким присвоєно поштову адресу: вул. Чернігівська, 11/5, в смт Калинівка, Броварського району, Київської області і за якою внесено відомості про власника до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, фактично розташовані на земельній ділянці площею 2,2 га, яка належить відповідачу на праві користування і має адресу вул. Чернігівська, 13, в смт. Калинівка, Броварського району, Київської області (згідно даних Державного земельного кадастру).

5.17 В ході розгляду спору третьою особою 2 - Калинівською селищною радою були надані пояснення, в яких селищна рада визнала факт існування обох адрес, які присвоєні різним об'єктам нерухомості, що фактично розташовані на земельній ділянці кадастровий номер 3221283201:02:007:0010 в смт. Калинівка, Броварського району, Київської області.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

6. 27.10.2017 державне підприємство "Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв" звернулось до Вищого господарського суду України через Київський апеляційний господарський суд із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2017 у справі № 911/2050/16, підтвердженням чого є вхідний штамп Київського апеляційного господарського суду на першому аркуші касаційної скарги.

7. 30.10.2017 товариство з обмеженою відповідальністю "Укрросінвест" звернулось до Вищого господарського суду України через Київський апеляційний господарський суд із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2017 у справі № 911/2050/16, підтвердженням чого є вхідний штамп Київського апеляційного господарського суду на першому аркуші касаційної скарги.

8. 03.01.2018, на підставі частини 5 статті 31 та підпункту 6 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України (1798-12) в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, справа № 911/2050/16 Господарського суду Київської області разом з вказаними касаційними скаргами державного підприємства "Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв" та товариства з обмеженою відповідальністю "Укрросінвест" передана до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

9. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 911/2050/16 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Ткаченко Н.Г., судді - Жукова С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, заяви) між суддями від 14.02.2018.

10. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 911/2050/16 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Ткаченко Н.Г., судді - Жукова С.В., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 14.02.2018.

11. Ухвалою від 28.03.2018 відкрито касаційне провадження у справі № 911/2050/16 Господарського суду Київської області за касаційними скаргами державного підприємства "Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв" та товариства з обмеженою відповідальністю "Укрросінвест" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2017.

12. Об'єднано в одне касаційне провадження касаційні провадження за касаційною скаргою державного підприємства "Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв" та за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Укрросінвест", на постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2017 у справі № 911/2050/16; призначено розгляд касаційних скарг на 26.04.2018.

13. 25.04.2018 від відповідача надійшло клопотання про передачу справи

№ 911/2050/16 на розгляд Великої Палати Верховного Суду яке мотивоване тим, що вказана справа не є справою виключної підсудності, тому юрисдикція даної справи має визначатися за нормами предметної та суб'єктної юрисдикції господарських судів на загальних підставах.

14. Ухвалою від 26.04.2018 клопотання відповідача про передачу справи № 911/2050/16 на розгляд Великої Палати Верховного Суду задоволено. Справу № 911/2050/16 Господарського суду Київської області разом із касаційними скаргами Державного підприємства "Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрросінвест", на постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2017 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

15. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 справу № 911/2050/16 разом з касаційними скаргами Державного підприємства "Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрросінвест" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2017 в цій справі повернуто Касаційному господарському суду у складі Верховного Суду для розгляду.

16. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи

№ 911/2050/16 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Ткаченко Н.Г., судді - Жукова С.В., що підтверджується протоколами автоматизованого передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 25.05.2018.

17. Ухвалою від 30.05.2018 призначено розгляд касаційних скарг Державного підприємства "Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрросінвест" на 12.07.2018.

18. 11.07.2018 до Верховного Суду від ТОВ "Укрросінвест" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи до надання Великою палатою роз'яснень ухвали Великої Палати від 16.05.2018 у справі № 911/2050/16, яке мотивовано тим, що вказана ухвала містить ряд питань, суть яких судом не було розкрито та які у зв'язку з цим є незрозумілими відповідачу.

19. Ухвалою від 12.07.2018 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрросінвест" про відкладення розгляду справи № 911/2050/16. Відкладено розгляд касаційних скарг Державного підприємства "Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрросінвест" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2017 на 02.08.2018 о 15 год. 30 хв.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу.

20. Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційного суду, Державним підприємством "Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв" подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2017 у справі № 911/2050/16 повністю та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

21. Також, Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрросінвест" подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить змінити мотивувальну частину постанови Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2017 у справі № 911/2050/16.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

22. Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрросінвест" подано відзив на касаційну скаргу позивача, в якому останній просить суд повернути вказану касаційну скаргу або зобов'язати позивача надати суду обґрунтовану нормами матеріального та процесуального права касаційну скаргу яка б відповідала вимогам пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України.

23. Позивачем подано відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому просить відмовити в задоволенні касаційної скарги відповідача та задовольнити касаційну скаргу позивача.

24. Третьою особою 1 (Державне управління справами) подано відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому просить відмовити в задоволенні касаційної скарги відповідача, скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2017 у справі № 911/2050/16 повністю та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

25. 05.07.2018 від відповідача до суду надійшла заява в якій останній просить визначити чи містить касаційна скарга позивача обґрунтування по суті того, в чому полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

26. 05.07.2018 від відповідача до суду надійшли заперечення на відзиви третьої особи на касаційні скарги.

Розгляд Верховним судом клопотань

27. 01.08.2018 від відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи до надання Великою Палатою роз'яснення ухвали від 16.05.2018.

28. Представники відповідача в судовому засіданні 02.08.2018 підтримали вказане клопотання.

29. Представник позивача Чемерський Л.І. в судовому засіданні 02.08.2018 вказане клопотання залишив на розсуд суду.

30. Представник позивача Савельєва С.А. та представник третьої особи 1 (Державне управління справами Президента України) - Любавська І.Р. в судовому засіданні 02.08.2018 заперечили проти вказаного клопотання.

31. Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів Касаційного господарського суду прийшла до висновку про відмову в його задоволенні з огляду на таке.

31.1 Частиною 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній з 15.12.2017, встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

31.2 Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній з 15.12.2017, суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

31.3 Згідно частини 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній з 15.12.2017, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

31.4 З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для задоволення вказаного клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги на іншу дату.

Позиція Верховного Суду

32. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційних скарг, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм дійшла висновку, що касаційна скарга Державного підприємства "Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв" підлягає задоволенню, а касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрросінвест" не підлягає задоволенню з наступних підстав.

33. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

34. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

35. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, судом апеляційної інстанції зазначено, що з огляду на належність відповідачу земельної ділянки, на якій, за доводами позивача, розташовані об'єкти нерухомості, та усунення перешкод у користуванні якими вимагає позивач, не можна говорити про протиправність дій відповідача в не допуску представників позивача на свою територію за відсутності встановленого сторонами сервітуту. У випадку відсутності протиправного характеру дій відповідача виключається можливість задоволення негаторного позову про усунення перешкод у користуванні майном. У такому разі позивач для задоволення потреби у доступі до свого нерухомого майна повинен вжити заходів для встановлення земельного сервітуту (який чітко визначить можливість проїзду, проходу по земельній ділянці відповідача до об'єктів нерухомості, які за доводами позивача йому належать) або іншим способом отримати право користування земельною ділянкою.

36. Також, судом апеляційної інстанції зазначено пред'явлений позивачем негаторний позов не відповідає встановленим способам захисту цивільних прав особи, чиє нерухоме майно розташоване на земельній ділянці, яка на законних підставах належить іншій юридичній особі.

37. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в даному конкретному випадку не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, вважає їх необґрунтованими та безпідставними з огляду на таке.

38. Згідно з набранням чинності новим Цивільним кодексом України (435-15) з 2003, питання набуття права власності були врегульовані статтею 331 Цивільного кодексу України (в редакції на момент прийняття кодексу), згідно з якою передбачено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

39. Згідно з частиною 2 статті 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

40. Судом першої інстанції вірно встановлено, що на момент створення майна та прийняття його в експлуатацію не вимагалось обов'язкової державної реєстрації права власності. В подальшому у зв'язку зі змінами в законодавстві, на підставі наявних у позивача правовстановлюючих документів вчинялись дії щодо державної реєстрації права власності (господарського відання).

41. Згідно з частиною 5 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. Відповідно до цього Закону реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.

42. Тобто Закон, яким було запроваджено державну реєстрацію права власності визначав, що стосовно майна, право власності на яке набуто до набрання чинності відповідним законом, реєстрація права власності була можливою, але не обов'язковою.

43. Згідно з частинами 3, 4 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01.01.2013, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.

44. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 01.01.2013, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону.

45. Згідно з частиною 2 статті 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

46. Відповідно до абзацу 8 пункту 37 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868 (868-2013-п) (чинного на момент отримання Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 14966612), документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном.

47. Частиною 5 наведеної статті 12 визначено, що відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом.

48. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що матеріалами справи підтверджується, що спірне майно є державною власністю в особі органу управління Державного управління справами і знаходиться в господарському віданні позивача та обліковується на його балансі, що в свою чергу не було спростовано судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові.

49. Окрім того, судом першої інстанції вірно встановлено наступне.

49.1 постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 01.12.2015 року у справі № 361/803/2014-а визнано протиправним та незаконним рішення Виконавчого комітету Калинівської селищної ради № 65 від 31.05.2012 року "Про скасування рішення Виконавчого комітету Калинівської селищної ради від 25.08.2011 року №110 "Про присвоєння поштової адреси".

49.2 Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2016 у справі № 361/803/2014-а, постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 01.12.2015 у справі № 361/803/2014-а в частині визнання протиправним та незаконним рішення Виконавчого комітету Калинівської селищної ради № 65 від 31.05.2012 "Про скасування рішення Виконавчого комітету Калинівської селищної ради від 25.08.2011 №110 "Про присвоєння поштової адреси", залишено без змін.

50. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що в судовому порядку встановлено протиправність та незаконність рішення Виконавчого комітету Калинівської селищної ради № 65 від 31.05.2012 "Про скасування рішення Виконавчого комітету Калинівської селищної ради від 25.08.2011 №110 "Про присвоєння поштової адреси", тому відповідне протиправне та незаконне рішення не може породжувати жодних правових наслідків і з огляду на частину 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України вірно не застосовано судом.

51. Судом першої інстанції також було встановлено наступне.

51.1 Рішення Виконавчого комітету Калинівської селищної ради від 25.08.2011 №110 "Про присвоєння поштової адреси" та здійснення державної реєстрації права власності на спірні об'єкти не оскаржувались в установленому законодавством порядку та не визнавались незаконними.

51.2 Земельна ділянка площею 2,2 га набута відповідачем в постійне користування після ліквідації внаслідок банкрутства ВАТ "Агроімпульс", правопопередником якого було Управління виробничо-технологічної комплектації ВО "Ремтехенергомонтажналадка".

51.3 Як вбачається з наданих позивачем доказів, будівництво спірних об'єктів здійснювалось позивачем саме з Управлінням виробничо-технологічної комплектації ВО "Ремтехенергомонтажналадка", на належній останньому (на підставі Державного акту на право користування землею серії В№086974) земельній ділянці площею 2,2 га.

51.4 Таким чином, мова йде про споруджені позивачем спільно з Управлінням виробничо-технологічної комплектації ВО "Ремтехенергомонтажналадка" об'єкти, які розташовані на земельній ділянці, право користування на яку набув відповідач.

52. Тому, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідно, виникла ситуація, коли на належній відповідачу земельній ділянці перебувають об'єкти нерухомості, які належать позивачу.

53. Стаття 417 Цивільного кодексу України визначає правові наслідки припинення права користування земельною ділянкою. Зокрема, у разі припинення права користування земельною ділянкою, на якій була споруджена будівля (споруда), власник земельної ділянки та власник цієї будівлі (споруди) визначають правові наслідки такого припинення. У разі недосягнення домовленості між ними власник земельної ділянки має право вимагати від власника будівлі (споруди) її знесення та приведення земельної ділянки до стану, в якому вона була до надання її у користування. Якщо знесення будівлі (споруди), що розміщена на земельній ділянці, заборонено законом (житлові будинки, пам'ятки культурної спадщини тощо) або є недоцільним у зв'язку з явним перевищенням вартості будівлі (споруди) порівняно з вартістю земельної ділянки, суд може з урахуванням підстав припинення права користування земельною ділянкою постановити рішення про викуп власником будівлі (споруди) земельної ділянки, на якій вона розміщена, або про викуп власником земельної ділянки будівлі (споруди), або визначити умови користування земельною ділянкою власником будівлі (споруди) на новий строк.

54. Судом першої інстанції вірно встановлено, що між сторонами фактично триває невирішений спір про правові наслідки припинення права користування земельною ділянкою позивачем, на якій розташовані його об'єкти нерухомості, з відповідачем, як новим володільцем земельної ділянки. З огляду на відповідну статті 417 Цивільного кодексу України, набуття права на земельну ділянку не породжує права на розташовані на ній будівлі, які належать іншій особі. Також, питання про право користування земельною ділянкою під належними позивачу об'єктами нерухомості не вирішено в установленому законодавством порядку.

55. Виходячи з обставин справи, які існують на момент розгляду спору, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що право позивача на спірні об'єкти нерухомості, які фактично розташовані на земельній ділянці, що перебуває в користуванні відповідача, посвідчено в установленому законодавством порядку, в той час, як відповідачем не обґрунтовано та не доведено належними доказами факту набуття права власності на спірні об'єкти, що розташовані на його земельній ділянці.

56. Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

57. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу та визначено способи захисту, серед яких передбачено припинення дії, яка порушує право.

58. Згідно частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

59. Відповідно до статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

60. Згідно частин 1, 2 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

61. Відповідно до статті 326 Цивільного кодексу України

62. Відповідно до частин 1, 2 статті 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

63. Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

64. Згідно статті 396 Цивільного кодексу України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

65. Якщо в разі порушення третьою особою права володіння, користування і розпорядження майном власник і володілець цього майна набувають однорідного права на подання позову, то у вирішенні питання про те, хто з них може подати позов про захист права, слід виходити з обсягу правомочностей обох названих осіб. Якщо право володіння належить не власникові, то позов вправі подавати володілець майна.

66. Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач, як володілець майна та особа, якій спірне майно належить на праві господарського відання, правомірно подав позов, в якому просить усунути перешкоди у користуванні Державним підприємством "Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв" нежитловим будинком площею 118,4 кв.м та металевим ангаром площею 554,9 кв.м, розташованими за адресою: Київська обл. Броварський р-н, смт. Калинівка, вул. Чернігівська, 11/5, шляхом надання безперешкодного доступу до вказаних будівель.

67. Все вищенаведене свідчить про правильність висновку суду першої інстанції про те, що матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідного майнового права позивача, яке підлягає захисту в обраний позивачем спосіб, що відповідає чинному законодавству.

68. Згідно частини 2 статті 321 Цивільного кодексу України особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

69. Відповідно до частини 1 статті 414 Цивільного кодексу України Власник земельної ділянки, наданої для забудови, має право на одержання плати за користування нею.

70. Відповідно до частин 1,2 статті 415 Цивільного кодексу України землекористувач має право користуватися земельною ділянкою в обсязі, встановленому договором. Землекористувач має право власності на будівлі (споруди), споруджені на земельній ділянці, переданій йому для забудови.

71. Статтями 414 - 415 Цивільного кодексу України не передбачено права власника земельної ділянки, в даному випадку відповідача, на обмеження позивача у здійсненні права власності щодо спірного майна.

72. Судом першої інстанції правильно встановлено, а судом апеляційної інстанції не спростовано те, що спірне майно (будівлі) є державною власністю в особі органу управління Держуправління справами і знаходиться в господарському віданні позивача, збудоване згідно договору від 08.12.1992 № 1/526 про сумісну діяльність і розташоване на земельній ділянці яка належить відповідачу.

73. Тому, суд першої інстанції правомірно застосував до спірних правовідносин правові норми передбачені в главі 34 "ПРАВО КОРИСТУВАННЯ ЧУЖОЮ ЗЕМЕЛЬНОЮ ДІЛЯНКОЮ ДЛЯ ЗАБУДОВИ" - суперфіцій (статті 413-417) Цивільного кодексу України (435-15) , а суд апеляційної інстанції припустився помилки і безпідставно застосував до спірних правовідносин главу 32 "ПРАВО КОРИСТУВАННЯ ЧУЖИМ МАЙНОМ" - сервітут (статті 401-412) Цивільного кодексу України (435-15) та прийшов до помилкового висновку про відмову в позові в зв'язку з невірно обраним позивачем способом захисту прав і безпідставно скасував законне рішення суду першої інстанції.

74. Відтак, постанова суду апеляційної інстанції від 09.10.2017 прийнята з порушенням вимог статей 321, 414, 415 Цивільного кодексу України.

75. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

76. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

77. Однак, враховуючи викладене, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції таким вимогам не відповідає.

78. При цьому, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд при розгляді справи всебічно, повно та об'єктивно розглянув у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, яке помилково скасував суд апеляційної інстанції.

79. Доводи касаційної скарги Державного підприємства "Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв" про невідповідність постанови апеляційного господарського суду положенням чинного законодавства та законність рішення суду першої інстанції знайшли своє підтвердження під час перегляду оскаржуваної постанови в касаційному порядку.

80. Доводи касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрросінвест" колегією суддів Касаційного господарського суду не розглядаються, оскільки суд дійшов висновку про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, а вимогами вказаної скарги було внесення змін в мотивувальну частину постанови Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2017 у справі № 911/2050/16.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2017 у справі № 911/2050/16 задовольнити.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрросінвест" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2017 у справі № 911/2050/16 залишити без задоволення.

3. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2017 у справі № 911/2050/16 скасувати.

4. Рішення Господарського суду Київської області від 17.08.2017 в справі № 911/2050/16 залишити в силі.

5. Судові витрати на судовий збір за подання касаційних скарг покласти на відповідача.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрросінвест", код ЄДРПОУ 21637026 (01021, м.Київ, вул.Інститутська, 25) на користь Державного підприємства "Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв", код ЄДРПОУ 04013583 (01054, м.Київ, вул.Олеся Гончара, 84) 1 653,60 грн за подання касаційної скарги.