1.1. У грудні 2016 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Т.Г. Шевченка" (далі - СТОВ "Агрофірма ім. Т.Г. Шевченка") звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області та Шевченківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківської області про відшкодування майнової шкоди в розмірі 1 603 590,00 грн (з урахуванням заяви позивача від 11.04.2017 про збільшення позовних вимог), завданої внаслідок тривалого невиконання Дзержинським відділом поліції ГУ НП в Харківській області та її посадовими особами ухвали слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова щодо повернення позивачу як законному власнику майна - трактора Джон Дір 8400, заводський №RW8400РО22230, реєстраційний номер 13652ТН, двигун №RG6081Н060048.

1.2. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.02.2017 замінено відповідача - Шевченківський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області на належного відповідача - Головне управління національної поліції в Харківській області та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Державну казначейську службу України.

1.3. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.02.2017 залучено до участі у справі іншого відповідача - Державну казначейську службу України та передано справу №922/4353/16 за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. 26.10.2005 між Приватним підприємством "Ліга" (продавець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Т.Г.Шевченка" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №А-1683, відповідно до умов якого продавець продав, а покупець купив трактор Джон-Дір 8400 та БДВП-6,3; двигун №060048; шасі зав. №022230, 1998 року випуску.

2.2. Відповідно до ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Полтави від 16.06.2014 у справі №552/3604/14-к слідчий СВ Київського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області Полонський О.О. звернувся до суду з клопотанням, погодженим з прокурором, про надання дозволу на тимчасовий доступ та вилучення речей. У клопотанні слідчий посилався на те, що у провадженні СВ Київського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області знаходяться матеріали досудового розслідування, внесеного 13.05.2014 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1201417002000903, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України.

Зазначеною ухвалою клопотання слідчого СВ Київського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області задоволено. Надано дозвіл на тимчасовий доступ та вилучення речей, що перебувають у володінні, зокрема СТОВ "Агрофірма ім. Шевченка Т.Г." - трактора "Джон-Дір 8400" (заводський №RW8400РО22230).

2.3. Відповідно до протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 04.07.2014 та опису речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, складеного слідчим СВ Київського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області старшим лейтенантом міліції Полонським О.О., вилучено у СТОВ "Агрофірма ім. Т.Г.Шевченка" трактор "Джон-Дір 8400", заводський №RW8400РО22230, реєстраційний номер 13652ТН, двигун №RG6081Н060048 з залишком дизельного палива в паливному баку 60 л.

2.4. Згідно з актом передачі-приймання техніки від 04.07.2014 слідчий СВ Київського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області старший лейтенант міліції Полонський О.О. передав на зберігання Українському державному концерну по матеріально-технічному і сервісному забезпеченню агропромислового комплексу "Украгротехсервіс" вилучену відповідно до ухвали Київського районного суду м. Полтави від 16.06.2014 у справі №552/3604/14-к та протоколу тимчасового доступу до речей та документів від 04.07.2014 у СТОВ "Агрофірма ім. Т.Г.Шевченка" сільськогосподарську техніку виробництва фірми "Дір енд Компані" - трактор "Джон Дір 8400", заводський №RW8400РО22230.

2.5. Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 16.07.2014 у справі №552/3604/14-к скасовано ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Полтава від 16.06.2014 в частині вилучення трактора марки "Джон-Дір 8400" №RW8400РО22230 у СТОВ "Агрофірма ім. Т.Г. Шевченка" та відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ Київського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області про надання дозволу на вилучення трактора "Джон-Дір 8400" заводський №RW8400РО22230, що перебуває у володінні СТОВ "Агрофірма ім. Т.Г. Шевченка" за адресою: с. Червоноармійське Вовчанського району Харківської області.

2.6. Постановою старшого слідчого Дзержинського відділу поліції (м. Харків) ГУ НП в Харківській області майором міліції Прокопенко Д.В. від 18.01.2016 кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12014170020000903 від 13.05.2014, закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

2.7. Ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 29.01.2016 у справі №638/1462/16-к клопотання слідчого Дзержинського відділу поліції (м. Харків) ГУ НП в Харківській області майора міліції Прокопенко Д.В., погодженого прокурором Харківської місцевої прокуратури №1 Мороз А.О., про вирішення питання речового доказу у кримінальному провадженні №12014170020000903 від 13.05.2014 за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ст. 356 КК України, задоволено. Ухвалено повернути речовий доказ - трактор колісний реєстраційний номер 13652ТН марки "JOHN DEERE 8400" 1998 року випуску, двигун №RG6081Н060048 з залишком дизельного палива в паливному баку 60 л власнику СТОВ "Агрофірма ім. Т.Г. Шевченка". Виконання ухвали покладено на слідчого Дзержинського відділу поліції (м. Харків) ГУНП в Харківській області майора міліції Прокопенка Д.В.

2.8. Український державний концерн по матеріально-технічному і сервісному забезпеченню агропромислового комплексу "Украгротехсервіс" у листі №07-1/37 від 05.04.2016 повідомив, що трактор "JOHN DEERE 8400" 1998 року випуску, двигун №RG6081Н060048 в 2015 році переданий у власність іншого суб'єкта господарювання за договором поставки, у зв'язку з чим неможливо повернути вказане майно.

2.9. Звертаючись до господарського суду з позовом, позивач вказував, що слідчим Дзержинського відділу поліції (м. Харків) ГУНП в Харківській області (Шевченківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області) майором Прокопенком Д.В. вказана ухвала не виконана, трактор підприємству не повернуто, чим завдано позивачу збитків у розмірі вартості трактора, яка з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог складає 1 603 590,00 грн та підлягає відшкодуванню за рахунок Державного бюджету України.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. 07 червня 2017 року рішенням Господарського суду міста Києва позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області (61166, Харківська обл., місто Харків, вулиця Бакуліна, будинок 18; ідентифікаційний код 37874947) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Т.Г.Шевченка" (62573, Харківська обл., Вовчанський район, село Червоноармійське Друге; ідентифікаційний код 30320828) 1 603 590,00 грн завданої майнової шкоди.

3.2. 27 лютого 2018 року постановою Київського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2017 залишено без змін.

3.3. Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди виходили з того, що позивачем доведено причинно-наслідковий зв'язок між вибуттям із власності позивача належного йому майна та протиправною бездіяльністю відповідача-2, що потягло його втрату.

Визначаючи розмір збитків, що підлягають відшкодуванню позивачу, господарські суди виходили з наданого позивачем звіту про оцінку колісного транспортного засобу №146/03/17 від 01.02.2017, складеного оцінювачем ОСОБА_6 (кваліфікаційний сертифікат НОМЕР_1, виданий Фондом державного майна України від 19.02.2005), відповідно до якого ринкова (дійсна) вартість автомобіля Джон-Дір 8400, державний реєстраційний номер 13552ТН, заводський №022230, складає 1 603 590,00 грн.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. 30 березня 2017 року заступник прокурора міста Києва подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2018, рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

4.2. Скаржник обґрунтовує вимоги, що містяться у касаційній скарзі, зокрема, такими доводами.

4.2.1. Судами не враховано, що при закритті кримінального провадження слідчим ГУ Нацполіції в Харківській області питання щодо речових доказів вирішено згідно з нормами чинного законодавства.

4.2.2. Суди неправильно застосували до спірних правовідносин положення Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання і суду щодо речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду від 27.08.2010, зокрема п. 13, та дійшли помилкового висновку, що відповідальною особою за збереження вилученого майна є слідчий ГУ Нацполіції в Харківській області. При цьому, суди обох інстанцій, не застосували до спірних правовідносин положення вказаної Інструкції, які підлягали застосуванню.

Так, поза увагою судів залишено п. 14 Інструкції, відповідно до якого, відповідальним за зберігання речових доказів, цінностей та іншого майна, вилученого у зв'язку з розслідуванням кримінальної справи і яке зберігається окремо від справи, є співробітник установи, який призначається спеціальним наказом прокурора, керівника органу служби безпеки, начальника органу внутрішніх справ, підрозділу податкової міліції або керівника апарату суду.

Отже, в даному випадку відповідальною за збереження тимчасово вилученого майна особою є Український державний концерн по матеріально-сервісному забезпеченню агропромислового комплексу "Украгротехсервіс".

4.2.3. Суди обох інстанцій залишили поза увагою та не застосували п. 11 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою КМУ від 19.11.2012 №1104 (1104-2012-п) , згідно з яким, якщо речові докази передаються на зберігання до іншого місця зберігання, визначеного в цьому Порядку, в книзі обліку робиться відповідна відмітка із зазначенням прізвища - слідчого, який здійснює кримінальне провадження. Після передачі речових доказів до іншого місця зберігання, визначеного у цьому Порядку, слідчий зобов'язаний надати відповідальній особі копії документів, які підтверджують факт передачі речових доказів.

4.2.4. Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій не взято до уваги, що на відміну від загальної норми статті 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вини заподіювача шкоди), спеціальні норми статей 1173 та 1174 ЦК України передбачають відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи.

Відтак, необхідною умовою для стягнення шкоди в порядку зазначених статей є встановлення факту неправомірних дій відповідного державного органу та/або його посадових осіб, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

4.3. 11 липня 2018 року Головне управління Національної поліції в Харківській області подало відзив на касаційну скаргу, в якому підтримує доводи касаційної скарги та просить її задовольнити в повному обсязі.

4.4. 05 липня 2017 року позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2018, рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2017 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

4.5. Склад судової колегії суду касаційної інстанції змінився відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 31.07.2018, який міститься у матеріалах справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

5.1.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.2. Щодо суті касаційної скарги

6.2.1. Спір по справі стосується відшкодування майнової шкоди в розмірі 1 603 590,00 грн, завданої внаслідок невиконання Дзержинським відділом поліції ГУ НП в Харківській області та його посадовими особами ухвали слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова щодо повернення позивачу як законному власнику майна - трактора марки "Джон Дір 8400".

6.2.2. Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

6.2.3. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною 1 статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини 1 статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини 6 цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України. Відсутність хоча б однієї з цих умов виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

6.2.4. Господарськими судами встановлено, що власником вилученого слідчим СВ Київського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області старшим лейтенантом міліції Полонським О.О. трактора "Джон-Дір 8400" та БДВП-6,3; двигун №060048; шасі зав. №022230, 1998 року випуску, є позивач - СТОВ "Агрофірма ім. Т.Г. Шевченка".

Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині 2 цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

За приписами статті 168 КПК України після тимчасового вилучення майна уповноважена службова особа зобов'язана забезпечити схоронність такого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160 - 166, 170 - 174 цього Кодексу.

Речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов'язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

6.2.5. Постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 №1104 "Про реалізацію окремих положень Кримінального процесуального кодексу України" (1104-2012-п) затверджено Порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження.

Згідно з пунктом 20 зазначеного Порядку (в редакції, чинній на час вилучення майна) зберігання речових доказів у вигляді автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, здійснюється на спеціальних майданчиках і стоянках Державтоінспекції МВС для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів.

Пунктом 27 цього Порядку встановлено, що схоронність тимчасово вилученого майна забезпечується згідно з пунктами 1-26 цього Порядку до повернення майна власнику у зв'язку з припиненням тимчасового вилучення майна або до постановлення слідчим суддею, судом ухвали про накладення арешту на майно.

Отже, як вбачається зі змісту КПК України (1001-05) , який був прийнятий 13 квітня 2012 року, та Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження від 19.11.2012 №1104, який був прийнятий Кабінетом Міністрів України на виконання положень КПК України (1001-05) , речовий доказ, який був вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю. Отже, вимоги КПК України (4651-17) і Порядку спрямовані на те, що майно повертається власнику якнайшвидше уповноваженими органами, зокрема, органами чи особами, які здійснювали їх вилучення.

Більш того, відповідно до пункту 20 Порядку зберігання речових доказів у вигляді автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, здійснюється на спеціальних майданчиках і стоянках Державтоінспекції МВС для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів.

Водночас, як встановлено господарськими судами, згідно з актом передачі-приймання техніки від 04.07.2014 слідчий СВ Київського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області старший лейтенант міліції Полонський О.О. передав трактор "Джон Дір 8400" на зберігання Українському державному концерну по матеріально-технічному і сервісному забезпеченню агропромислового комплексу "Украгротехсервіс", що не узгоджується з зазначеним Порядком.

6.2.6. Крім того, зі змісту акта від 04.07.2014 вбачається, що передаючи на зберігання трактор "Джон Дір 8400", слідчий СВ Київського РВ ПМУ УМВС України зазначив про те, що Український державний концерн по матеріально-технічному і сервісному забезпеченню агропромислового комплексу "Украгротехсервіс" є фактичним власником цього майна. Однак, зазначені обставини не відповідають дійсності, оскільки власником цього майна є позивач.

6.2.7. Господарськими судами зауважено на тому, що Інструкцією про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженою наказом Генерального прокурору України, Голови Державної податкової адміністрації України, в.о. Голови Верховного Суду України, Міністра внутрішніх справ України, Голови Служби безпеки України, Голови Державної судової адміністрації України від 27.08.2010 №51/401/649/471/23/125 (далі - Інструкція) також встановлено правила вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів, цінностей та іншого майна на стадії дізнання, досудового слідства і судового розгляду, а також порядок виконання рішень органів досудового слідства, дізнання і суду щодо речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна.

Водночас положення зазначеної Інструкції можуть застосовуватися тільки в тій частині, що не суперечать Порядку, оскільки її було прийнято до набрання чинності КПК України (4651-17) 2012 року.

6.2.8. Господарськими судами встановлено, що ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 29.01.2016 у справі №638/1462/16-к зобов'язано повернути речовий доказ - трактор колісний реєстраційний номер 13652ТН марки "JOHN DEERE 8400" 1998 року випуску, двигун №RG6081Н060048 з залишком дизельного палива в паливному баку 60 л законному власнику СТОВ "Агрофірма ім. Т.Г. Шевченка". Виконання ухвали покладено на слідчого Дзержинського відділу поліції (м. Харків) ГУ НП в Харківській області (Шевченківського відділу поліції ГУ НП в Харківської області) майора міліції Прокопенка Д.В.

Однак, вимоги зазначеної ухвали суду на час розгляду цієї справи не виконано.

Листами №60/903 від 05.02.2016 та №60/903 від 23.03.3016 старший слідчий Шевченківського відділення Холодногірського ВП ГУ НП в Харківській області майор поліції Прокопенко Д.В. звертався до Українського державного концерну по матеріально-технічному і сервісному забезпеченню агропромислового комплексу "Украгротехсервіс" з проханням виконати вищевказану ухвалу суду, а також просив надати інформацію та відповідні підтверджуючі документи про місцезнаходження трактору "Джон-Дір 8400".

Проте Український державний концерн по матеріально-технічному і сервісному забезпеченню агропромислового комплексу "Украгротехсервіс" у листі №07-1/37 від 05.04.2016 повідомив, що трактор "JOHN DEERE 8400" 1998 року випуску, двигун №RG6081Н060048 в 2015 році переданий у власність іншого суб'єкта господарювання за договором поставки, у зв'язку з чим неможливо повернути вказане майно.

Отже, матеріалами цієї справи встановлено, що майно, власником якого є позивач, і яке було передано старшим слідчим Шевченківського відділення Холодногірського ВП ГУ НП в Харківській області на зберігання Українському державному концерну по матеріально-технічному і сервісному забезпеченню агропромислового комплексу "Украгротехсервіс", у зберігача немає. При цьому, як зазначив сам зберігач майна, повернути це майно неможливо.

У зв'язку із встановленням зазначеного факту, прокурором Харківської місцевої прокуратури №1 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016221090000200 від 10.10.2016 за ч. 1 ст. 388 КК України, за фактом відчуження описаного майна, що перебувало на зберіганні, здійсненого службовими особами Українського державного концерну по матеріально-технічному і сервісному забезпеченню агропромислового комплексу "Украгротехсервіс", яким зазначений трактор згідно з актом приймання-передачі було передано на відповідальне зберігання 04.07.2014 як речовий доказ у кримінальному провадженні №12014170020000903.

6.2.9. Верховний Суд погоджується з висновками обох судових інстанцій про те, що зазначені дії (бездіяльність) відповідача-2 щодо незабезпечення збереження вилученого у позивача майна у визначеному законодавством порядку та неповернення майна законному власнику протягом тривалого часу свідчить про невиконання відповідачем-2 покладеного на нього законом обов'язку щодо забезпечення схоронності тимчасово вилученого майна. При цьому, під час розгляду справи суду не подано документального підтвердження належного виконання відповідачем-2 вимог як Інструкції так і вимог Порядку. Крім того, як зазначалося вище, майно взагалі було передано слідчим на зберігання з порушенням вимог п. 20 Порядку.

Таким чином, позивачем доведено всі необхідні умови для стягнення шкоди, зокрема, причинно-наслідковий зв'язок, між вибуттям із власності позивача належного йому майна та протиправною бездіяльністю відповідача-2, що потягло його втрату.

6.2.10. Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Частинами 1, 2 статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Законом України №475/97 від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) та Перший протокол до Конвенції, а відтак в силу ст. 9 Конституції України вони є частиною національного законодавства України.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

6.2.11. При цьому, відповідно до положень ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

6.2.12. Відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Встановлюючи розмір збитків, господарськими судами взято до уваги поданий позивачем звіт про оцінку колісного транспортного засобу №146/03/17 від 01.02.2017, який складений оцінювачем ОСОБА_6 (кваліфікаційний сертифікат НОМЕР_1, виданий Фондом державного майна України від 19.02.2005), згідно з яким ринкова (дійсна) вартість автомобіля "Джон-Дір 8400", державний реєстраційний номер 13552ТН, заводський №022230 складає 1 603 590,00 грн.

6.2.13. З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення з Державного бюджету України 1 603 590,00 грн, завданих діями (бездіяльністю) відповідача-2 шляхом незабезпечення збереження вилученого у позивача майна у визначеному законодавством порядку.

Звертаючись з касаційною скаргою, скаржник не спростував висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності правових підстав для задоволення позову та не довів неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Верховний Суд вважає висновок господарських судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог обґрунтованим, оскільки позивачем доведено порушення його прав чи охоронюваних законом інтересів. При цьому, доводи заступника прокурора міста Києва у касаційній скарзі фактично зводяться до переоцінки обставин справи, що не є компетенцією Верховного Суду, враховуючи вимоги ст. 300 ГПК України.

7.2. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

7.3. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги заступника прокурора міста Києва без задоволення, а судових рішень, що оскаржуються,- без змін.

8. Судові витрати

8.1. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.