1. Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" (далі - ПАТ "Брокбізнесбанк", позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Енергомашінвест" (далі - ПрАТ "Енергомашінвест", відповідач) про звернення стягнення на предмет застави (за переліком) за Договором застави від 30.04.2013, у рахунок часткового погашення заборгованості.

2. Рішенням господарського суду міста Києва від 24.02.2016 у справі № 910/22616/15 позов у даній справі задоволено повністю; на його виконання 22.04.2016 видано відповідні накази.

3. Постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 15.07.2016 відкрито виконавче провадження ВП № 51658493 з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 22.04.2016 у справі № 910/22616/15

4. 26.06.2017 постановою державного виконавця у виконавчому провадженні №51658493 з боржника (ПрАТ "Енергомашінвест") стягнуто виконавчий збір у сумі 33 012 993,27 грн., на підставі п.2 ч.1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження", в редакції Закону № 606-XIV від 21.04.1999 (606-14) .

5. Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.08.2017 у цій справі замінено стягувача у виконавчому провадженні №51658493 - ПАТ "Брокбізнесбанк", на його процесуального правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Астра Фінанс" (далі - ТОВ "ФК "Астра Фінанс", позивач) .

6. У жовтні 2017 ПрАТ "Енергомашінвест" звернулося до місцевого господарського суду зі скаргою на дії державного виконавця, з вимогами визнати неправомірними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Д.Є. щодо прийняття постанови про стягнення виконавчого збору від 26.06.2017 в рамках виконавчого провадження № 51658493, а також, визнати недійсною постанову від 26.06.2017 про стягнення виконавчого збору у сумі 33 012 993, 27 грн.

Скарга мотивована тим, що дії державного виконавця з винесення оскарженої постанови суперечать вимогам ст.ст. 27, 28 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки рішення суду, на підставі якого був виданий наказ господарського суду м. Києва № 910/22616/15 від 22.042016, не виконано, жодна сума коштів з боржника на користь стягувача не була державним виконавцем стягнута.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

7. Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.12.2017 у справі №910/22616/15 скаргу ПрАТ "Енергомашінвест" задоволено:

- визнано неправомірними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Дмитра Євгеновича з винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 26.06.2017 в рамках виконавчого провадження № 51658493, відкритого з примусового виконання наказу господарського суду м. Києва у справі № 910/22616/15, виданого 22.04.2016;

- визнано недійсною постанову від 26.06.2017 про стягнення виконавчого збору в рамках виконавчого провадження № 51658493.

8. Ухвала мотивована тим, що матеріалами справи не доведено здійснення державним виконавцем заходів примусового виконання судового рішення, в т.ч. у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом, тому, за висновком суду, винесення постанови про стягнення виконавчого збору, з огляду на приписи ст.ст. 27, 45 Закону України "Про виконавче провадження", є передчасним. При цьому, місцевий господарський суд вказав на те, що посилання та застосування державним виконавцем приписів ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження", в редакції Закону № 606-XIV (606-14) , чинного станом на час відкриття виконавчого провадження, суперечать п. 7 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1404-VIII (1404-19) .

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

9. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2018 апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишено без задоволення; ухвалу господарського суду міста Києва від 06.12.2017 у справі № 910/22616/17 залишено без змін.

10. Апеляційний суд вказав на те, що державний виконавець ВПВР Департаменту ДВС МЮУ застосував застарілу (не чинну) редакцію п.2 ч.1 ст. 28 Закону від 21.04.1999 № 606-XIV, яка передбачала можливість стягнення виконавчого збору незалежно від вчинення виконавчих дій; всупереч ст.ст. 27, 45 Закону України "Про виконавче провадження", в редакції Закону № 1404-VIII від 02.06.2016 (1404-19) , матеріалами виконавчого провадження не підтверджується здійснення державним виконавцем заходів примусового виконання судового рішення, в т.ч. у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

11. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції від 06.12.2017 та постановою апеляційного суду від 27.02.2018, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся з касаційною скаргою про скасування оскаржених судових актів, з вимогою прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні скарги боржника.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

12. Ухвалою від 01.06.2018 Верховний Суд, у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняка В.Я. (головуючий), Катеринчук Л.Й., Пєскова В.Г. (визначеній за результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями, Протокол від 22.03.2018), прийняв справу №910/22616/15 господарського суду міста Києва до провадження; відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу господарського суду м. Києва від 06.12.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2018 у справі №910/22616/15; призначив розгляд справи на 31.07.2018.

13. 20.06.2018 до Верховного Суду від ТОВ "ФК "Астра Фінанс" надійшов відзив на касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з запереченнями проти вимог та доводів скаржника.

14. Автоматизованою системою документообігу суду, за розпорядженням В.о. заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 30.07.2018 №1649, у зв'язку з відпусткою судді Катеринчук Л.Й., для розгляду справи №910/22616/15 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Жуков С.В., суддя - Пєсков В.Г. (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2018).

15. Ухвалою Верховного Суду від 30.07.2018, у визначеному складі колегії суддів, справу №910/22616/15 господарського суду м. Києва за касаційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу господарського суду м. Києва від 06.12.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2018 прийнято до провадження; розгляд справи ухвалено здійснити у раніше визначену дату - 31.07.2018.

16. Представник скаржника, в засіданні суду, повністю підтримав вимоги касаційної скарги, з підстав наведених у ній, просив Суд скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 06.12.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2018 у справі № 910/22616/15, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні скарги ПрАТ "Енергомашінвест".

17. Представник ПрАТ "Енергомашінвест", в судовому засіданні, проти вимог та доводів скаржника заперечив, оскільки вважає їх безпідставними та необґрунтованими, звернув увагу Суду на завершення, на час розгляду касаційної скарги, виконавчого провадження та повернення виконавчого документу стягувачу на підставі його заяви, просив Верховний Суд оскаржені судові акти залишити без змін.

18. Інші учасники провадження у справі у судове засідання повноважених представників не направили. Про дату, час та місце розгляду касаційної скарги учасники справи були повідомлені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов'язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників судового процесу, які не з'явились.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника (Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України)

19. В обґрунтування заявлених вимог, скаржник посилається на правомірність дій держаного виконавця з прийняття оскарженої постанови, на підставі приписів Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) в редакції Закону № 606-XIV від 21.04.1999 (606-14) , оскільки виконавче провадження було розпочато до набрання чинності Закону № 1404-VIII від 02.06.2016 (1404-19) .

За твердженням скаржника, неприйняття державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору у 2016 році, не позбавляє його можливості прийняти таку постанову пізніше.

Доводи інших учасників справи

20. ТОВ "ФК "Астра Фінанс" у відзиві на касаційну скаргу від 15.06.2018 доводило неправомірність застосування державним виконавцем, під час прийняття оскарженої постанови (про стягнення виконавчого збору), приписів Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) в редакції Закону в редакції Закону № 606-XIV від 21.04.1999 (606-14) . а також відсутність будь-яких виконавчих дій з боку державного виконавця, які б вказували на здійснення примусового виконання судового рішення в межах виконавчого провадження № 51658493.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

21. Конституція України (254к/96-ВР)

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 129 встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є обов'язковість судових рішень та забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Стаття 124 регламентує, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.

22. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, стаття 6

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

23. Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) (далі - ГПК України (1798-12) ), в редакції Закону України №1798-ХІІ від 06.11.1991

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст. 43 ГПК України).

Статтею 115 ГПК України унормовано, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

Згідно ст.- 121-2 ГПК України, скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

24. Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) (далі - ГПК України (1798-12) ), в редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017

З 15.12.2017 набрав чинності Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) в редакції Закону України від 03.10.2017р. № 2147-VIII.

Приписами пп. 9 п. 1 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (1798-12) встановлено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

За приписами ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

25. Закон України "Про виконавче провадження" (1404-19) (в редакції Закону № 606-XIV від 21.04.1999 (606-14) )

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", в редакції, що діяла на момент відкриття виконавчого провадження № 51658493 ).

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про державну виконавчу службу", державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Обов'язки та права державних виконавців встановлені ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої, зокрема, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно ст. 25 вказаного Закону, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

За приписами ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження", у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

У разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом (ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження".

26. Закон України "Про виконавче провадження" (1404-19) (в редакції Закону № 1404-VIII від 02.06.2016 (1404-19) )

05.10.2016 набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ (1404-19) .

Відповідно до п.п. 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016№ 1404-VІІІ (1404-19) , рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження. Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

За приписами ст. 27 наведеного Закону, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження", рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

27. Кодекс адміністративного судочинства України (2747-15) (у редакції на момент подання Скарги)

Згідно ст. 181 КАСУ, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

28. Відповідно до ст. 300 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017), суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

А.2. Щодо суті касаційної скарги

Спір у справі стосується питання оскарження дій Відділу примусового виконання рішень Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо стягнення виконавчого збору.

На підставі наведених норм (п.п.20, 21 цієї постанови), господарські суди дійшли вірного висновку про застосовування, в даному випадку, положень Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) в редакції Закону № 1404-VIII від 02.06.2016 (1404-19) , оскільки виконавча дія з винесення оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору (як окрема дія виконавчого провадження) була вчинена державним виконавцем саме під час дії Закону у вказаній редакції.

Відповідно приписів ст.- 121-2 ГПК України (в редакції, чинній на час звернення до суду зі скаргою), скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

Разом з тим, згідно з ч.1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" (у визначеній вище редакції), дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Частиною 2 ст. 74 вказаного Закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Приписами п. 5) ч.1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" визначені виконавчі документи, на підставі яких здійснюється примусове виконання, зокрема, на підставі постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

З наведених норм слідує, що Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) встановлено спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Отже, суди попередніх інстанцій, розглянувши по суті скаргу ПрАТ "Енергомашінвест", не звернули уваги на те, що такий спір не підлягає розгляду в межах даної справи за правилами господарського судочинства, тому припустилися порушень відповідних норм процесуального права.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 921/16/14-г/15 та у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №34/559.

Відповідно до ч.4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно із ч.ч.2,4 ст. 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.

Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.

При розгляді касаційної скарги Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2018 та ухвалу господарського суду міста Києва від 06.12.2017 у справі № 910/22616/15 колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду враховує висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 921/16/14-г/15 та у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №34/559 та не вбачає підстав для відступлення від них.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до п.1) ч.1 ст. 175 і п. 1) ч.1 ст. 231 ГПК України, господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, а відкрите провадження у справі підлягає закриттю, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Згідно з п. 5) ч.1 ст. 308 ГПК України, суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

Судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу (ч.1 ст. 313 ГПК України).

З огляду на зазначене вище, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги, скасування судових рішень судів попередніх інстанцій та закриття провадження у справі за скаргою ПрАТ "Енергомашінвест" на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Дмитра Євгеновича.

В. Судові витрати

Відповідно до п. 5) ч.1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 308, 313, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2018 та ухвалу господарського суду міста Києва від 06.12.2017 у справі № 910/22616/15 скасувати.

3. Провадження у справі за скаргою Приватного акціонерного товариства "Енергомашінвест" на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Дмитра Євгеновича закрити.