за участю представників: АТ "Укрексімбанк" - адвоката Мосійчука Я.І., ПАТ "Укргазпромбанк" - адвоката Щербака Є.М., Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" - адвоката Рябченко В.О., адвоката Шендрікова Д.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Укргазпромбанк" та Державного концерну "Укроборонпром"

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.11.2017

та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 28.09.2017 в частині грошових вимог Публічного акціонерного товариства "Укргазпромбанк"

у справі № 908/981/17

за заявою Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт"

до Публічного акціонерного товариства "Топаз"

розпорядник майна арбітражний керуючий Федоренко Д.В.

про банкрутство,-

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.05.2017 порушено провадження у справі № 908/981/17 про банкрутство ПАТ "Топаз", визнані безспірні грошові вимоги Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" до боржника у розмірі - 174 324 208,38 грн., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого - Федоренка Дмитра Володимировича.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 28.09.2017 (суддя Кричмаржевський В.А.) за результатами попереднього засідання у справі №908/981/17, зокрема, визнано такими, що підлягають окремому включенню до реєстру кредиторів забезпечені заставою майна боржника, вимоги ПАТ "Укргазпромбанк" у розмірі 222 129 029,9 грн. Відхилено вимоги ПАТ "Укргазпромбанк" у розмірі 2 293 667,08 грн. (штрафи та пеня).

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.11.2017 (колегія суддів: Геза Т.Д., Дучал Н.М., Склярук О.І.) ухвалу Господарського суду Запорізької області від 28.09.2017 у справі № 908/981/17 в частині розгляду заяви ПАТ "Укргазпромбанк" з грошовими вимогами до боржника залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, ПАТ "Укргазпромбанк" звернулося з касаційною скаргою та просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.11.2017, ухвалу Господарського суду Запорізької області від 28.09.2017 в частині: відмови визнання кредиторських вимог ПАТ "Укргазпромбанк" до ПАТ "Топаз" у розмірі 2.293.667,08 грн.; визнання такими, що підлягають окремому включенню до реєстру вимог кредиторів забезпечені заставою майна боржника вимоги ПАТ "Укргазпромбанк" до ПАТ "Топаз" в розмірі 222 129 029,91 грн. та прийняти нове рішення, яким задовольнити кредиторські вимоги ПАТ "Укргазпромбанк" до ПАТ "Топаз" у розмірі 2 293 667,08 грн. в частині нарахування пені та штрафних санкцій, а всього в загальній сумі 224 422 696,98 грн., з яких визнати ПАТ "Укргазпромбанк" конкурсним кредитором щодо боржника ПАТ "Топаз" з вимогами у розмірі 145 567 487,77 грн.; визнати ПАТ "Укргазпромбанк" забезпеченим кредитором боржника ПАТ "Топаз" з вимогами, що підлягають включенню до реєстру кредиторів забезпечених заставою майна боржника у розмірі 78 855 209,21 грн.

Державний концерн "Укроборонпром" також звернувся з касаційною скаргою та просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.11.2017, ухвалу Господарського суду Запорізької області від 28.09.2017 в частині визнання такими, що підлягають окремому включенню до реєстру вимог кредиторів забезпечені заставою майна боржника вимоги ПАТ "Укргазпромбанк" з нарахування процентів за користування коштами за кредитними договорами з 15.09.2015 по 31.05.2017 у розмірі 40 196 911,19 грн., та передати справу в цій частині на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

Підставами для скасування оскаржуваних судових рішень заявники касаційних скарг зазначають неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Так, ПАТ "Укргазпромбанк" у своїй касаційній скарзі посилається на те, що ПАТ "Топаз" в жовтні 2014 року змінив місце реєстрації та почав провадити господарську діяльність на території, що не відноситься до зони проведення антитерористичної операції, відтак, вважає, що банком правомірно нарахована пеня за період 31.05.2016-29.05.2017 у розмірі 2 115 837,98 грн., а судами необґрунтовано відхилено зазначені вимоги з посиланням на ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".

Крім того, на думку заявника касаційної скарги, висновки судів попередніх інстанцій про те, що кредиторські вимоги ПАТ "Укргазпромбанк" у розмірі 222 129 029,9 є такими, що повністю забезпечені заставою, є необґрунтованими, оскільки майно, яке виступало предметом застави та розташовувалось в м. Донецьку, на сьогодні є втраченим/знищеним та таким, що не підлягає відновленню, тому банк позбавлений можливості задовольнити кредиторські вимоги до боржника за рахунок цього майна.

ПАТ "Укргазпромбанк" вказує на договір застави №01-3/15 та вважає, що за рахунок предмету застави, можуть бути частково задоволені кредиторські вимоги у сумі 78 855 209,21 грн., а відтак він є забезпеченим кредитором на суму 78 855 209,21 грн. та конкурсним кредитором з вимогами до боржника у розмірі 145 389 657,86 грн.

При цьому, ПАТ "Укргазпромбанк" посилається на висновки постанови Верховного Суду України від 29.03.2017 у справі № 918/169/16 та вважає, що у визначенні господарським судом розміру вимог кредитора, що забезпечені майном боржника, до уваги має братися оцінка майна, погоджена сторонами у відповідному договорі застави.

Разом з тим, ПАТ "Укргазпромбанк" у касаційній скарзі наголошує на тому, що судом першої інстанції неповно досліджено, а апеляційним судом порушено вимоги ст. 105 ГПК України щодо мотивування відхилення доводів апелянта з посиланням на докази, якими він обґрунтував свої вимоги.

Водночас, ДК "Укроборонпром" у свої касаційній скарзі вказує на те, що судами першої та апеляційної інстанцій не досліджено законність вимог ПАТ "Укргазпромбанк" в сумі 222 129 029,09 грн.

Обґрунтовуючи свою позицію, ДК "Укроборонпром" посилається на приписи ст. 17 Закону України "Про банки та банківську діяльність", якою введено заборону на здійснення банківської діяльності без отримання банківської ліцензії, та вважає, що ПАТ "Укргазпромбанк" не мав права, починаючи з 15.09.2015, нараховувати проценти за користування кредитними коштами, оскільки фактично з моменту відкликання банківської ліцензії (14.09.2015) та початку ліквідації банк втрачає статус банку та фінансової установи, його діяльність припиняється, зокрема, банк втрачає право щодо нарахування процентів по кредитам.

Крім того, ДК "Укроборонпром" зазначає, що суди не звернули уваги на результати проведеної оцінки права вимоги за кредитними договорами боржника, яка значно відрізняється від суми заявленої кредиторської заборгованості.

ДК з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" у своєму відзиві заперечує проти касаційної скарги ПАТ "Укргазпромбанк" та просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.11.2017 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 28.09.2017 в частині грошових вимог ПАТ "Укргазпромбанк" у справі № 908/981/17 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального та процесуального права та прийняли законні та обґрунтовані рішення.

При цьому, ДК з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" підтримує вимоги касаційної скарги ДК "Укроборонпром" в повному обсязі та вважає викладені у ній доводи обґрунтованими.

ДК "Укроборонпром" частково підтримує касаційну скаргу ПАТ "Укргазпромбанк" та просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.11.2017 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 28.09.2017 в частині визнання такими, що підлягають окремому включенню до реєстру вимог кредиторів забезпечені заставою майна боржника вимоги ПАТ "Укргазпромбанк" з нарахування процентів за користування коштами за кредитними договорами з 15.09.2015 по 31.05.2017 у розмірі 40 196 911,19 грн.: відмовити у задоволенні касаційної скарги ПАТ "Укргазпромбанк" в частині кредиторських вимог банку до боржника у розмірі 2 293 667, 08 грн. з нарахування пені та штрафних санкцій; залишити без змін постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.11.2017 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 28.09.2017 в частині відмови у визнанні кредиторських вимог банку до боржника у розмірі 2 293 667, 08 грн.; передати справу на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області в частині розгляду вимог ПАТ "Укргазпромбанк" в розмірі 40 196 911,19 грн. (нарахування процентів за користування коштами за кредитними договорами з 15.09.2015 по 31.05.2017).

Водночас, ПАТ "Укргазпромбанк" у своєму відзиві заперечує проти касаційної скарги ДК "Укроборонпром" та просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що наведені у ній доводи є необґрунтованими та наголошує на тому, що ДК "Укроборонпром" було порушено порядок оскарження рішень судів попередніх інстанцій, оскільки вимоги, викладені у тексті касаційної скарги не були предметом розгляду в судах першої та апеляційної іенстанцій.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників АТ "Укрексімбанк", ПАТ "Укргазпромбанк", Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт", перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційних скарг та відзивів на касаційні скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про визнання такими, що підлягають окремому включенню до реєстру кредиторів забезпечені заставою майна боржника, зокрема, вимоги ПАТ "Укргазпромбанк" у розмірі - 222 129 029,9 грн. суд першої інстанції виходив з того, що Закон про банкрутство не пов'язує включення до реєстру вимог, забезпечених заставою майна боржника, із встановленням договірної вартості предметів забезпечення, як єдиного критерію визначення розміру забезпечених заставою вимог. Розмір таких вимог встановлюється виходячи з розміру заборгованості за кредитом та розміру дійсних на момент подання заяви з кредиторськими вимогами зобов'язань майнової поруки по даному кредитному договору, незалежно від вартості предметів застави.

Водночас, відхиляючи вимоги ПАТ "Укргазпромбанк" у розмірі 2 293 667,08 грн. (штрафи та пеня), місцевий господарський суд виходив з того, що ПАТ "Топаз" до 08.10.2014 було зареєстровано та провадило свою господарську діяльність у місті Донецьку, а Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (1669-18) на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року забороняється нарахування штрафів та пені за кредитними зобов'язаннями юридичним особам, що провадили свою господарську діяльність на території населених пунктів, де здійснюється антитерористична операція.

Апеляційний суд підтримав зазначені висновки місцевого суду в повному обсязі.

Однак, суд касаційної інстанції частково не погоджується із наведеними висновками судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки ці висновки зроблені з неповним з'ясуванням обставин справи та з порушенням вимог законодавства.

Провадження по даній справі про банкрутство ПАТ "Топаз" здійснюється за Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) в редакції, чинній з 19.01.2013 (далі - Закон про банкрутство).

Згідно із ч. 1 ст. 9 Закону про банкрутство, справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК (1798-12) України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

За визначеннями, наведеними у ст. 1 Закону про банкрутство, кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, предметом даного судового розгляду є кредиторські вимоги ПАТ "Укргазпромбанк" до боржника, що складаються із заборгованості ПАТ "Топаз" перед ПАТ "Укргазпромбанк" за кредитом, заборгованості за процентами за користування кредитними коштами, неустойки та відповідальності за неналежне виконання договорів банківського кредиту.

У справі, яка розглядається, судами з'ясовано, що вимоги ПАТ "Укргазпромбанк" на суму 224 422 696,98 грн. виникли внаслідок неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитними договорами: Договору банківського кредиту (кредитної лінії) №170-КЛ/09 від 17.11.2009, Договору банківського кредиту (кредитної лінії) №171-КЛ/09 від 17.11.2009, Кредитного договору № 238-КЛ/10 від 27.12.2010, Кредитного договору № 01-КЛ/11 від 14.01.2011.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що ПАТ "Укргазпромбанк" в повному обсязі виконало перед ПАТ "Топаз" зобов'язання за вказаними кредитними договорами, водночас, ПАТ "Топаз" станом на 01.06.2017 не сплатив відсотки за користування кредитними коштами та не повернув кредитні кошти у передбачені договорами строки.

Заявник в судовому порядку стягнув частину заборгованості за вказаними кредитними договорами, що підтверджується рішенням господарського суду Запорізької області від 05.10.2015 у справі №908/4248/15, рішенням господарського суду Запорізької області від 18.09.2015 у справі №908/4328/15, рішенням господарського суду Запорізької області від 19.10.2015 у справі №908/4441/15, рішенням постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 03.10.2014 у справі №1619/14; отримав судові накази, проте заборгованість не погашена, кредитні кошти Банку не повернуто, в зв'язку з чим здійснено нарахування відсотків та штрафних санкцій за подальший період.

Заявлені у даній справі про банкрутство грошові вимоги складаються з сум заборгованості станом на 29.05.2017 (з урахуванням заяви про уточнення від 19.09.2017): за договором №170/-КЛ/09 від 17.11.2009 - 31.259.518,06 грн., № 171-КЛ/09 від 17.11.2009 - 109 447 412,22 грн., № 238-КЛ/10 від 27.12.2010 - 80 960 648,79 грн., № 01-КЛ/11 від 14.01.2011 - 2 755 117,9 грн.

У суму заявлених вимог кредитором включено заборгованість за тілом кредитів, процентів за користування кредитом, відсотки відповідно до ст. 625 ЦК України, пеня та штрафи "за порушення умов надання фінансової звітності".

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ "Укргазпромбанк" нараховано боржнику пеню за прострочені відсотки за договорами банківських кредитів №170/-КЛ/09 від 17.11.2009, № 171-КЛ/09 від 17.11.2009, № 238-КЛ/10 від 27.12.2010, № 01-КЛ/11 від 14.01.2011 за період з 31.05.2016 по 29.05.2017.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Статтею 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" визначено, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" № 405/2014 від 14.04.2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

За розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014 (1053-2014-р) затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, до якого входить і місто Донецьк.

Суди першої та апеляційної інстанцій дослідили та встановили, що ПАТ "Топаз" було зареєстровано та провадило свою господарську діяльність у місті Донецьку до 08.10.2014.

Проте, місцевий та апеляційний суди не врахували, що встановлена законом заборона щодо нарахування штрафів та пені за кредитними зобов'язаннями юридичним особам, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, де здійснюється антитерористична операція, може мати місце лише за період, коли відповідна особа провадить (провадила) свою господарську діяльність на території населених пунктів, де здійснюється антитерористична операція.

При вирішенні питання про правомірність нарахування боржнику пені на прострочену заборгованість за основним боргом, пені за прострочену заборгованість за відсотками та штрафу "за порушення умов надання фінансової звітності" суди не врахували встановлені обставини стосовно періоду проведення боржником господарської діяльності на території м. Донецька, де здійснюється антитерористична операція, а також належним чином не дослідили доводи ПАТ "Укргазпромбанк" та подані ним докази щодо періоду нарахування пені та штрафу (з 31.05.2016 по 29.05.2017), тобто за період, коли боржник вже не здійснював свою господарську діяльність на території м. Донецька.

На думку колегії суддів, з'ясування наведених вище обставин має значення при розгляді кредиторських вимог ПАТ "Укргазпромбанк" в частині нарахування пені на прострочену заборгованість за основним боргом, пені за прострочену заборгованість за відсотками та штрафу "за порушення умов надання фінансової звітності".

Щодо висновків судів першої та апеляційної інстанцій про обґрунтованість вимог ПАТ "Укргазпромбанк" до боржника в розмірі 222 129 029,9 грн. та включення їх до реєстру вимог кредиторів з окремим внесенням до реєстру як таких, що забезпечені заставою майна боржника, колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями ст. 45 Закону про банкрутство визначено черговість задоволення вимог кредиторів.

Так, зокрема, у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном чи в процедурі санації. Погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в позачерговому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим та апеляційним судами, в забезпечення виконання вимог ПАТ "Топаз" перед Банком укладені договори застави № 150-З/09 від 17.11.2009, № 197-3/10 від 27.12.2010, № 3-3/11 від 14.01.2011, №01-3/15 від 31.08.2015.

Відповідно до частин 2, 6, 8 ст. 23 Закону про банкрутство забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Заяви з вимогами забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду, за наслідками розгляду яких господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

При цьому, визначення забезпеченого зобов'язання та, відповідно, вимог забезпеченого кредитора, які включаються до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство, має здійснюватися з урахуванням положень законодавства, яке регулює забезпечення зобов'язань (зокрема, ст.ст. 572, 575, 589 ЦК України, Закону України "Про заставу" (2654-12) , Закону України "Про іпотеку" (898-15) ).

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором застави (ч.2 ст. 589 ЦК України, ст. 19 Закону України "Про заставу").

Згідно з ч.1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до договору іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами.

Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором, іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження предмета іпотеки; витрат на страхування предмета іпотеки; збитків, завданих порушенням основного зобов'язання чи умов іпотечного договору.

Майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням (ст. 11 Закону України "Про іпотеку").

У разі реалізації предмета застави (іпотеки) у зв'язку зі зверненням на нього стягнення заставодавцем (іпотекодавцем) відповідне забезпечувальне зобов'язання припиняється (абз. 5ст. 28 Закону України "Про заставу", абз.3 ч.1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку").

Виражений у грошовій формі розмір зобов'язання майнового поручителя визначається виходячи із дійсних на відповідний момент зобов'язань боржника, які існують за основним зобов'язанням (кредитним договором), з урахуванням обсягу забезпечення за умовами забезпечувального договору. Оцінка предмета забезпечення (майна) сторонами на момент укладення договору не впливає на обсяг забезпечених вимог у разі звернення стягнення на предмет забезпечення.

Закон про банкрутство не містить іншого порядку та способу визначення забезпечених вимог, ніж наведені вище положення законодавства, не пов'язує визначення вимог, забезпечених заставою (іпотекою) майна боржника, для включення їх до реєстру вимог, із договірною вартістю предметів забезпечення.

Натомість, правове значення має розмір підтверджених документально зобов'язань боржника за основним зобов'язанням та вартість фактичної реалізації предмета забезпечення, яка на стадії затвердження реєстру вимог кредиторів за результатами попереднього засідання ще невідома.

Отже, господарські суди при вирішенні питання про визнання заявлених забезпечених кредиторських вимог та включення їх окремо до реєстру повинні застосовувати ст. 19 Закону України "Про заставу" та ст. 7 Закону України "Про іпотеку" і встановити на підставі належних та допустимих доказів, які саме вимоги кредитора, зазначені в його заяві, забезпечені заставою майна та розмір цих вимог незалежно від вартості цього майна за договором.

Аналогічної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду (постанова від 15.05.2018 у справі № 902/492/17), яка відступила від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в ухваленій раніше постанові Верховного Суду України від 29.03.2017 у справі № 3-1591гс16 (№ 918/169/16).

Враховуючи викладене, колегією суддів відхиляються доводи Публічного акціонерного товариства "Укргазпромбанк" про необхідність застосування висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 29.03.2017 у справі № 918/169/16.

Крім того, колегією суддів відхиляються доводи касаційної скарги Державного концерну " Укроборонпром " щодо кредиторських вимог ПАТ " Публічного акціонерного товариства "Укргазпромбанк", оскільки вони зводяться до помилкових тлумачень Закону України " Про банки і банківську діяльність" (2121-14) , що суперечать Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , який є спеціальним при розгляді справ про банкрутство.

Отже, з огляду на наведене, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що розмір вимог, забезпечених заставою майна боржника, встановлюється виходячи з розміру заборгованості за кредитом та розміру дійсних на момент подання заяви з кредиторськими вимогами зобов'язань майнової поруки по даному кредитному договору, незалежно від вартості предметів застави.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що ухвалюючи рішення про визнання грошових вимог ПАТ "Укргазпромбанк" в сумі 222 129 029,9 грн., місцевий господарський суд послався на укладені стонами кредитні договори, договори застави та дійшов висновку про те, що розрахунок суми боргу кредитором обчислено вірно. Однак, зі змісту судового рішення не вбачається надання належної оцінки наявним у справі доказам.

При цьому, судом першої інстанції не було враховано, що у справі про банкрутство господарський суд встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору.

При розгляді даної справи місцевий господарський не надав належної правової оцінки всім обставинам справи, що не відповідає вимогам ч. 1 ст. 4-7 ГПК України (1798-12) (в редакції, чинній до 15.12.2017) щодо прийняття рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та порушує приписи ст. 43 ГПК України (в зазначеній редакції) щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно з ч. 2 ст. 105 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) у постанові апеляційної інстанції мають бути зазначені, зокрема, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Таким чином, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суд апеляційної інстанції повинен у мотивувальній частині постанови навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Суд апеляційної інстанції в порушення приписів ч. 2 ст. 105 ГПК України(в редакції, чинній до 15.12.2017), підтримавши висновки місцевого суду, залишив без належної правової оцінки, зокрема, доводи і заперечення ПАТ "Укргазпромбанк", викладені в апеляційній скарзі, відтак, прийняв постанову при неповному з'ясуванні обставин, на які посилаються учасники провадження у справі.

Згідно зі ст.ст. 4-2, 4-3, 4-7 ГПК України (1798-12) (в редакції, чинній до 15.12.2017) правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Так, у порушення наведених норм процесуального законодавства (чинного на дату прийняття оскаржуваної постанови) суд апеляційної інстанції не звернув уваги та не надав жодної оцінки доводам ПАТ "Укргазпромбанк" про те, що майно, яке виступало предметом застави відповідно до договорів застави та розташовувалось у м.Донецьку, на сьогодні є втраченим/знищеним та таким, що не підлягає відновленню, відтак, банк позбавлений можливості задовольнити кредиторські вимоги до боржника за рахунок цього майна.

Здійснення перевірки зазначених обставин, на думку колегії суддів, має значення при вирішенні питання щодо черговості задоволення кредиторських вимог ПАТ "Укргазпромбанк".

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Враховуючи викладене, ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають.

Крім того, колегія суддів зазначає, що право на справедливий суд, передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає право особи на обґрунтоване рішення. У справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" від 27.09.2001 ЄСПЛ зазначив, що лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль здійснення правосуддя.

У Рішенні ЄСПЛ "Мала проти України" від 17.11.2014 суд погодився з доводами заявниці про наявність порушення статті 6 Конвенції у випадку ненадання судом оцінок аргументові заявниці, що мав ключове значення для результатів провадження.

Аналогічно, у даній справі, ненадання судом належної оцінки всім обставинам справи, колегія суддів вважає таким процесуальним порушенням, яке виключає справедливість постановленого судового рішення в розумінні статті 6 Конвенції.

У зв'язку з зазначеним, колегія суддів дійшла висновку про передчасність висновків місцевого та апеляційного господарських судів щодо грошових вимог ПАТ "Укргазпромбанк".

Відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 300 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Встановивши зазначені порушення, з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги ПАТ "Укргазпромбанк" та часткового задоволення касаційної скарги Державного концерну "Укроборонпром", з огляду на вимоги концерну у касаційній скарзі про часткове скасування оскаржуваних судових рішень.

Таким чином, згідно норм ст. 311 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017), постанова Донецького апеляційного господарського суду від 14.11.2017 та ухвала Господарського суду Запорізької області від 28.09.2017 в частині грошових вимог ПАТ "Укргазпромбанк" у справі № 908/981/17 підлягають скасуванню, а справа в цій частині - направленню на новий судовий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

При новому розгляді справи суду першої інстанції слід врахувати вище викладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Згідно ч. 1 ст. 316 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017 ), вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Оскільки Касаційний господарський суд дійшов висновку, що судові рішення у справі № 908/981/17 підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, то розподіл судових витрат, відповідно до ст. 129 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017 ) судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 314, 315, 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазпромбанк" задовольнити частково.

Касаційну скаргу Державного концерну "Укроборонпром" задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.11.2017 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 28.09.2017 в частині грошових вимог Публічного акціонерного товариства "Укргазпромбанк" у справі № 908/981/17 скасувати.