відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю - Телерадіокомпанія "МІСТ ТБ" (далі - Товариство) - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства

на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2018 (суддя Пашкіна С.А.)

за заявою Компанії про видачу наказу на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного Арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України зі справи АС № 278u/2017

за позовом Компанії до Товариства про стягнення 160 073,11 доларів США,

Компанія звернулася до Київського апеляційного господарського суду із заявою про видачу наказу на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного Арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України зі справи АС № 278u/2017 за позовом Компанії до Товариства про стягнення 160 073,11 доларів США, в порядку статей 352- 354 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2018 заяву Компанії прийнято до розгляду як судом першої інстанції відповідно до частини другої статті 24 ГПК України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2018 провадження у справі № 973/34/18 закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України у зв'язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Товариство звернулося до Верховного Суду як до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2018 внаслідок прийняття її з порушенням норм матеріального і процесуального права та прийняти ухвалу про відмову у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду за заявою Компанії. Згідно з доводами скаржника, Київський апеляційний господарський суд, виносячи оскаржуване судове рішення, надав неправильну оцінку тому, що:

- Міжнародний комерційний Арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України за своєю правовою природою є третейським судом;

- справа АС № 278u/2017, у якій цим судом прийнято рішення та на примусове виконання якого Компанією подано заяву про видачу наказу, не підвідомча третейським судам України, оскільки Компанія є нерезидентом України.

Компанія подала відзив на апеляційну скаргу Товариства, в якому зазначила про безпідставність її доводів та обґрунтованість висновків Київського апеляційного господарського суду. Просила апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Клопотання Товариства про відкладення розгляду справи, мотивоване перебуванням його уповноваженого представника у щорічній відпустці за межами України включно до 30.07.2018, Верховним Судом відхилено через необґрунтованість.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та подані на них заперечення, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Відповідно до частин першої та другої статті 352 ГПК України питання видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду розглядається судом за заявою особи, на користь якої прийнято рішення третейського суду. Заява про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду подається до апеляційного господарського суду за місцем проведення третейського розгляду протягом трьох років з дня ухвалення рішення третейським судом.

Справи щодо оскарження рішень третейських судів, про видачу наказів на примусове виконання рішень третейських судів розглядаються апеляційними господарськими судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом. Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних господарських судів, ухвалені ними як судами першої інстанції (частина друга статті 24 та частина друга статті 253 ГПК України).

За приписами пункту 11 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди" (1701-15) , якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України "Про третейські суди" третейський суд - недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.

Дія цього Закону не поширюється на міжнародний комерційний арбітраж (частина четверта статті 1 Закону України "Про третейські суди").

Таким чином, як вірно зазначено Київським апеляційним господарським судом, Компанія звернулася до господарського суду із заявою про видачу наказу на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу (в даному випадку Міжнародного комерційного Арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України), а не рішення третейського суду, як помилково вважає Товариство, і розгляд цієї заяви не відноситься до юрисдикції господарських судів.

Питання визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу унормовано положеннями Глави 3 Розділу ІХ Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) .

Доводи апеляційної скарги наведених висновків не спростовують та не впливають на них. Посилання скаржника на те, що Міжнародний комерційний Арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України є третейським судом, а не міжнародним комерційним арбітражем зводяться до довільного тлумачення законодавства України, у зв'язку з чим не можуть бути прийняті Верховним Судом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

За таких обставин Верховний Суд вважає, що закриття провадження у справі здійснено Київським апеляційним господарським судом у відповідності до встановлених обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 276 ГПК України).

З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги Товариства без задоволення, а оскаржуваного судового рішення Київського апеляційного господарського суду - без змін як законного та обґрунтованого.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє в задоволенні апеляційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення, а також враховуючи те, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, пов'язаних з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись статтями 253, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2018 зі справи № 973/34/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю - Телерадіокомпанія "МІСТ ТБ" - без задоволення.